Постанова № 76527346, 12.09.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року

м.Суми

Справа №587/1428/18

Номер провадження 22-ц/788/1617/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Хвостика С. Г. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Фермерське господарство «Садко Р.І.»,

третя особа - ліквідатор фермерського господарства «Садко Р.І.» арбітражний керуючий Чупрун Євген Вікторович,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 03 серпня 2018 року, в складі судді Дашутіна І.В., постановлену у м. Суми,

В С Т А Н О В И В:

04 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «Садко Р.І.», ліквідатора фермерського господарства «Садко Р.І.» арбітражного керуючого Чупруна Є.В. про встановлення факту укладення договору, в якому просив визнати факт укладення між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Садко Р.І.» договору купівлі-продажу зернозбирального комбайну та устаткування до нього від 26 грудня 2009 року та угоди про залік зустрічних грошових вимог від 22 січня 2010 року.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 03 серпня 2018 року провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Садко Р.І.», третя особа - ліквідатор фермерського господарства «Садко Р.І.» арбітражний керуючий Чупрун Євген Вікторович про встановлення факту укладення договору закрито.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказану ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що судом першої інстанції неправильно застосувано ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, оскільки вищезазначеними нормами не передбачено право господарського суду розглядати в межах провадження справи про банкрутство позовну заяву про встановлення факту укладення договорів.

Також вказує, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі послався на постанову Вищого господарського суду України від 12 квітня 2016 року у справі № 19/49-10 зазначивши, що встановлені господарським судом факти є доведеними обставинами. Проте зазначена постанова Вищого господарського суду України не є остаточним рішенням по справі. Згідно цієї постанови справу № 19/49-10 було направлено на новий розгляд. Відповідно обставини, які зазначені в цій постанові не можна вважати доведеними.

Крім того зазначає, що оскаржувана ухвала суду не містить висновків щодо підстав для закриття провадження у справі, які визначені ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор фермерського господарства «Садко Р.І.» арбітражний керуючий Чупрун Є.В., спростовуючи доводи скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України так інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ОСОБА_1 -адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5, пояснення третьої особи Чупруна Є.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції при розгляді справи було встановлено, що позивач, в обґрунтування позовних вимог, посилався на те, що «відповідач неправомірно не визнає факту укладення між ОСОБА_1 та ФГ «Садко Р.І.» договору купівлі-продажу від 26 грудня 2009 року, акту приймання-передачі від 27 грудня 2009 року та угоди про залік зустрічних грошових вимог від 22 січня 2010 року», а також на втрату оригіналів зазначених документів.

З 2014 року і до сьогодні у судах господарської юрисдикції у межах справи про банкрутство розглядається заява ліквідатора фермерського господарства «Садко Р.І.» про визнання недійсними договору купівлі- продажу від 26 грудня 2009 року, акту приймання-передачі від 27 грудня 2009 року та угоди про залік зустрічних грошових вимог від 22 січня 2010 року.

І саме «втрата» позивачем договорів під час спору у судах господарської юрисдикції є причиною обґрунтованого сумніву ліквідатора в їх існуванні.

ОСОБА_1 не виконав жодної вимоги ухвал судів різних інстанцій господарської юрисдикції щодо надання оригіналів договорів протягом 2014-2017 рр. І лише у 2017 році при застосуванні господарським судом Сумської області заходів процесуального примусу та попередженні ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність за невиконання рішень суду, ним була зроблена заява про ніби-то втрату зазначених документів, на доведення чого не надав жодних доказів.

Також з матеріалів справи вбачається, що під час апеляційного провадження у справі № 2-2227/10 за апеляційною скаргою ліквідатора на ухвалу про затвердження мирової угоди, за якою було передано комбайн ОСОБА_1, жодним чином не згадувалися зазначені угоди. Відповідно, комбайн передавався саме за мировою угодою, яка в подальшому була скасована, а жодних інших правочинів стосовно комбайна не було. Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10 квітня 2014 року мирову угоду було скасовано, а справу передано на новий розгляд до Ковпаківського районного суду м. Суми, звідки до Сумського районного суду Сумської області за підсудністю, де справі було присвоєно новий номер № 587/1172/14-ц.

Реєстрація комбайна за ОСОБА_1 здійснювалася саме на підставі мирової угоди, а не на підставі будь-яких інших угод.

Із зазначеним погодився Вищий господарський суд України у постанові від 12 квітня 2016 року у справі № 19/49-10, який вказав на необхідність встановлення факту, чи дійсно укладалися такі договори.

Зокрема, суд вказав: «висновки судів стосовно наявності між сторонами правовідносин з купівлі-продажу, які виникли внаслідок укладення оспорюваного договору купівлі продажу від 26 грудня 2009 року, факт укладання та існування оригіналу якого заперечується ліквідатором ФГ «Садко Р.І.», є передчасними».

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, на даний час справа щодо визнання вказаних угод недійсними відповідно до постанови Верховного Суду від 29 березня 2018 року направлена на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Суд першої інстанції, на думку колегії суддів, закриваючи провадження у справі, правомірно виходив з положень п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України та п. 4 ст. 10 Закону України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Зазначаючи, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Згідно п. 4 ст. 10 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Як вбачається з позовної заяви звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідач ФГ «Садко Р.І.» в особі ліквідатора Чупруна Є.В. не визнає факту укладення договору купівлі-продажу комбайну, чим порушує його права та інтереси, як власника майна.

Тобто, фактично в даній справі вирішується спір про право власності на комбайн, що є майновим спором і має розглядатися у межах справи про банкрутство ФГ «Садко Р.І.»

З огляду на зазначений вище висновок, не заслуговують на увагу і посилання представника позивача в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом першої інстанції ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, оскільки вищезазначеними нормами не передбачено право господарського суду розглядати в межах провадження справи про банкрутство позовної заяви про встановлення факту укладення договорів.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність обставин, які зазначені в постанові Вищого господарського суду України від 12 квітня 2016 року у справі № 19/49-10, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції послався на вказану постанову, як на підтвердження факту існування спору в суді іншої юрисдикції стосовно визнання угод недійсними, що нерозривно пов'язано з питанням встановлення факту існування угод в межах розгляду справи про банкрутство відповідно до вказівок, зазначених у даній постанові.

Відсутність в ухвалі суду посилання на відповідний пункт статті 255 ЦПК України, яка передбачає підстави закриття провадження у справі, не впливає на законність ухвали суду, оскільки висновок суду про те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є обґрунтованим, а можливість закриття провадження у справі за результатами підготовчого засідання передбачена ст. 200 ЦПК Укаїни.

Наявність інших процесуальних порушень, про які зазначає апелянт, не знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_4 не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П ОС Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 03 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді: С.Г. Хвостик

О.І. Собина