Рішення № 76526351, 06.09.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/8237/17

Провадження №2/592/166/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Фоменко І.М., за участю секретаря судового засідання Щербань Г.Г., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_4, про визнання іпотечного договору дійсним як договір поруки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, який в судовому засіданні підтримав її представник, та вимоги мотивує тим, що 20.02.2008 року між нею - ОСОБА_3 і ОСОБА_4, з одного богу, та ПАТ КБ «ПриватБанк», з іншого боку, було укладено Іпотечний договір №SUC4GI0000003576 (майнова порука), який укладався з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за Договором про іпотечний кредит №SUC4GI0000003576 від 20.02.2008 року між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1; остаточну редакцію вказаних договорів готував відповідач. Відповідно до назви «Іпотечний договір (майнова порука)», даний договір мав би відноситись до такого виду забезпечення зобов'язань як «Застава» у формі «Іпотеки», проте між поручителями та відповідачем був укладений та фактично виконувався договір «Поруки», оскільки укладений договір, всупереч ЗУ «Про іпотеку», передбачає не виключно обмежену, а повну матеріальну відповідальність поручителів, яка не обмежена предметом іпотеки; крім того, на іпотекодавця, як зберігача заставного майна, покладена відповідальність не за стан і якість зберігаємого ним майна, а за його вартість, і в разі зміни вартості майна іпотекодержатель має право на додаткове матеріальне забезпечення за рахунок майна іпотекодавців. Тому позивач просить суд визнати Іпотечний договір №SUC4GI0000003576 (майнова порука) від 20.02.2008 року дійсним як Договір поруки №SUC4GI0000003576 (з обтяженням частини майна) від 20.02.2008 року.

Ухвалою суду від 01.08.2017 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову та в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що правовідносини, які виникли між сторонами відносяться до договірних та насамперед регулюються відповідними нормами ЦК України та умовами укладеного ними договору. Спірний договір було підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до ЗУ «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, а майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника за основним зобов'язанням на підставі договору. Отже, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання. На відносини майнової поруки параграф 3 глави 49 ЦК України не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 глави 49 ЦК України та спеціальним законом.

Третя особа: ОСОБА_4 в судове засідання не з"явилась, про день та час розгляду справи сповіщена належним чином, що дає суду можливість розглянути справу без її участі.

Суд, заслухавши думку представників сторін, вивчивши матеріали справи та додані до неї документи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20.02.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено Договір про іпотечний кредит, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 200000,00 грн. зі сплатою 15% річних з кінцевим строком погашення кредиту не пізніше 20.02.2023 року (а.с.10). Даний факт встановлено рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.05.2012 року, що, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, не підлягає повторному з'ясуванню.

20.02.2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», з однієї сторони (Іпотекодержатель), та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, з іншої сторони (Іпотекодавці), було укладено Іпотечний договір №SUC4GI0000003576 (майнова порука), відповідно до якого Іпотекодавці з метою забезпечення належного виконання Зобов'язання, що випливає з Договору про іпотечний кредит, передають, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку нерухоме майно житлового призначення, а саме: трикімнатну квартиру зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площе. 65,25 кв.м., житловою площею 40,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4-5). Вказаний договір посвідчений нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 20.02.2008 року та зареєстрований в реєстрі за №821.

Відповідно до п. 1.3.1 Іпотечного договору, заставна вартість предмету іпотеки, на день укладення цього Договору, за згодою сторін становить 270000,00 грн.

Листом № 2330011819 від 12.08.2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до ОСОБА_1 про повернення заборгованості за кредитним договором №SUC4GI0000003576 від 20.02.2008 року, станом на 09.08.2010 року в розмірі 133292,44 грн. В разі неповернення суми заборгованості в тижневий строк з моменту отримання вказаного листа, ПАТ КБ «ПриватБанк» матиме намір звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу (а.с.6).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.05.2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №SUC4GI0000003576 від 20.02.2008 року грошові кошти в сумі 488766,64 грн. (а.с.10-11).

Між сторонами склалися договірні цивільно-правові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України та ЗУ «Про іпотеку».

Відповідно до вимог ст.ст. 626-628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання та захисту майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов'язання боржником закон передбачає спеціальні заходи - визначає окремі види забезпечення виконання зобов'язання: неустойку, поруку, гарантію, заставу, притримання, завдаток або інші види, встановлені договором або законом (ст. 546 ЦК).

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Відповідно до висновку Вищого Господарського суду України, викладеного в постанові від 13.04.2011 року по справі №10/227-10, правові терміни «порука», «поручительство», згідно правового аналізу норм актів цивільного законодавства, що регулюють заставу та іпотеку, як різновид застави, в контексті майнового поручительства та поруки, застосовуються законодавцем в рівній мірі як тотожні для зобов'язання сторони, яка взяла на себе відповідальність перед кредитором за борг третьої (іншої) особи -боржника (ст.ст. 512, 523, 553-559 ЦК України).

Відмінність поручителя від майнового поручителя в цивільному обороті полягає лише у тому, що майновий поручитель поручається конкретно визначеним майном, у той час, як поручитель поручається усім належним йому майном. В решті, ці поняття тотожні за своєю правовою природою та змістом.

Відповідно до п. 4.1 Іпотечного договору від 20.02.2018 року, іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок Предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань, вони не будуть виконані. Таким чином, з договору вбачається, що майнові поручителі - іпотекодавці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поручаються за виконання обов'язку за Договором про іпотечний кредит конкретно визначеним майном - квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а не всім належним їм майном, як це передбачено договором поруки.

Згідно положень ст. 3 ЗУ «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Така ж правова позиція міститься в листі Верховного Суду України «Про аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна» від 01.02.2015 року, в якому зазначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний Іпотечний договір №SUC4GI0000003576 від 20.02.2008 року був укладений з метою забезпечення виконання зобов'язання третьої особи - ОСОБА_1 за Договором про іпотечний кредит №SUC4GI0000003576 від 20.02.2008 року.

Відповідно до п. 23 роз'яснень Пленуму ВССУ, викладених в постанові «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 року, при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України «Про заставу», статей 1, 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК, застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Параграфом 6 глави 49 ЦК України та ст. 18 ЗУ «Про іпотеку» визначено перелік та характеристику всіх істотних умов договору іпотеки, які є обов'язковими та з яких сторонами повинна бути досягнута згода під час укладання відповідних договорів.

Так, Іпотечний договір №SUC4GI0000003576 (майнової поруки) від 20.02.2008 року містить всі істотні умови, характерні для договору іпотеки, як різновиду застави, а саме: відомості про Іпотекодавців та Іпотекодержателя; посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання, - Договір про іпотечний кредит №SUC4GI0000003576 від 20.02.2008 року, строки та порядок його виконання; опис предмета іпотеки - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; посилання про відсутність заставної; відомості про обмеження прав іпотекодавців на предмет іпотеки; прав та обов'язки сторін за договором; підстави виникнення та припинення права іпотеки; та інші умови, з яких сторони в належній формі досягли згоди.

Крім того, слід зазначити, що всебічно аналізуючи акти цивільного законодавства в контексті даної справи, суд може прийти до висновку, що в даному конкретному випадку спірному Іпотечному договору від 20.02.2008 року можуть бути притаманні ознаки змішаного договору, передбачені ст. 628 ЦК України, тобто відносини між позивачем та відповідачем можуть містити як елементи застави (іпотеки) та і елементи (поруки), однак позивач в позовній заяві не ставить на вирішення вказане питання, тому суд не може вийти за межі заявлених вимог.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наданих позивачем доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, тому суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 78-83, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_4, про визнання іпотечного договору дійсним як договір поруки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Сумської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

17 вересня 2018 року складено повне судове рішення.

Суддя І.М. Фоменко