Рішення № 76525648, 31.08.2018, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 серпня 2018 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді – Гудкова С.В.

з участю секретаря – Яценко Л.І.

представника позивачки – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

представника відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, третя особа Лубенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання права власності, виключення майна з акту опису, звільнення його з-під арешту та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_7 третя особа Лубенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання правочину недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_7 про визнання права власності, виключення майна з акту опису, звільнення його з-під арешту

Свій позов мотивує тим, що 03.01.2014 року вона, будучи приватним підприємцем та здійснюючи на Лубенському міському ринку діяльність з реалізації хлібобулочних виробів, придбала у ОСОБА_7 обладнання для самостійного виготовлення такої продукції за ціною 1900 гривень, про що було складено договір купівлі-продажу.

На момент придбання, обладнання знаходилось за адресою: м.Лубни вул.Садова,29 Полтавської області і після оплати за договором, за згодою ОСОБА_7, власниці приміщення, залишила обладнання у цьому ж приміщенні, де воно перебуває до цього часу.

03.03.2016 року державним виконавцем Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_8 в межах примусового виконання по зведеному виконавчому провадженню №4594477 по стягненню з ОСОБА_7 заборгованості, було здійснено опис майна, що знаходилось у домогосподарстві за адресою: м.Лубни вул.Садова,29 Полтавської області.

Згідно даного акту, державним виконавцем було описано та накладено арешт на таке майно:

- Морозильна камера 1 шт;

- Хот-дог теліжки 2 шт.;

- Шкаф коричневого кольору трьох дверний 1 шт.;

- Диван чорного кольору з пошкодженнями, шкірозамінник 1 шт.;

- Стіл письмовий коричневого кольору, матеріал ДСП 1 шт.;

- ОСОБА_9 коричневого кольору 1 шт.;

- Стілець офісний чорного кольору 1 шт.;

- Холодильник білого кольору 1 шт.;

- Мийки з нержавійки 2 шт.;

- Столи алюмінієві 3 шт.;

- Стіл дерев’яний кухонний білого кольору 1 шт.;

- Стіл металевий 1 шт.;

- Стіл пластиковий 1 шт.;

- Стіл дерев’яний, покритий металом 2 шт.;

- Шкаф дерев’яний, синього кольору 1 шт.;

- Шкаф дерев’яний кремового кольору 1 шт.;

- Духовка електро білого кольору ЦПЄСМ-3 1 шт.;

- Стойки для готової продукції напільні 3 шт.;

- Стойка для готової продукції на колесах 1 шт.;

- Газова плита настільна 2 шт.;

- М’ясорубка електрична білого кольору №РЕМШ 30/150 р.в. 2011 р.;

- Стільці металеві коричневого кольору 2 шт.;

- Стілець металевий чорного кольору 1 шт.;

- Стілець дерев’яний коричневого кольору 1 шт.;

- Мікрохвильова піч білого кольору марки WEST МW 17718 W, СН М06121283;

- Диван розкладний бежевого кольору;

- Вішалка для одягу металева фігурна.

Вищевказане описане майно було передано на відповідальне зберігання боржнику

ОСОБА_7, однак вона, ОСОБА_5, також була присутня під час проведення опису та заявила, що майно, котре знаходиться у даному приміщенні, належить їй на праві власності, пред’явивши відповідний договір і повідомивши про незаконність опису її обладнання.

Незважаючи на її заперечення, державним виконавцем до акту опису та арешту майна №45944677 було включено все без винятку майно, що було виявлено в приміщенні, накладено заборону на його відчуження та роз’яснено право на вирішення даного спору в судовому порядку.

Позивачка ОСОБА_5 прохає суд визнати її право власності та виключити з акту опису №45944677 від 03.03.2016 року, складеного державним виконавцем Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_8 та звільнити з-під арешту наступне майно:

- Морозильна камера 1 шт;

- Хот-дог теліжки 2 шт.;

- Шкаф коричневого кольору трьох дверний 1 шт.;

- Диван чорного кольору з пошкодженнями, шкірозамінник 1 шт.;

- Стіл письмовий коричневого кольору, матеріал ДСП 1 шт.;

- ОСОБА_9 коричневого кольору 1 шт.;

- Стілець офісний чорного кольору 1 шт.;

- Холодильник білого кольору 1 шт.;

- Мийки з нержавійки 2 шт.;

- Столи алюмінієві 3 шт.;

- Стіл дерев’яний кухонний білого кольору 1 шт.;

- Стіл металевий 1 шт.;

- Стіл пластиковий 1 шт.;

- Стіл дерев’яний, покритий металом 2 шт.;

- Шкаф дерев’яний, синього кольору 1 шт.;

- Шкаф дерев’яний кремового кольору 1 шт.;

- Духовка електро білого кольору ЦПЄСМ-3 1 шт.;

- Стойки для готової продукції напільні 3 шт.;

- Стойка для готової продукції на колесах 1 шт.;

- Газова плита настільна 2 шт.;

- М’ясорубка електрична білого кольору №РЕМШ 30/150 р.в. 2011 р.;

- Стільці металеві коричневого кольору 2 шт.;

- Стілець металевий чорного кольору 1 шт.;

- Стілець дерев’яний коричневого кольору 1 шт.;

- Мікрохвильова піч білого кольору марки WEST МW 17718 W, СН М06121283;

- Диван розкладний бежевого кольору;

Також прохає стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати

за сплату судового збору в сумі 1653,60 гривень.

11.05.2016 року до суду звернувся ОСОБА_2 із зустрічним позовом до ОСОБА_5

Я.В., ОСОБА_7, третя особа Лубенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання правочину недійсним.

Свій позов мотивував тим, що в Лубенському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області

перебуває зведене виконавче провадження №45944677, де боржником є ОСОБА_6, а він – ОСОБА_2 стягувачем і по даному виконавчому провадженню боржник ОСОБА_6 винна йому 124409,99 гривень, до цього часу борг не погашено.

На його думку, з метою уникнення сплати коштів, боржник ОСОБА_6 всіляко намагається приховати свої доходи та майно.

Так, 03.03.2016 в ході виконавчого провадження, проведено опис та арешт 19 одиниць рухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_6 АДРЕСА_1.

Присутня під час опису ОСОБА_5 заявила, що більшість з описаного майна вона придбала у ОСОБА_6 03.01.2013 року, і в неї мається договір купівлі-продажу від 03.01.2013 року.

Ознайомившись із даним договором купівлі-продажу, він вважає, що даний договір є сфальсифікованим, оскільки був створений значно пізніше, ніж зазначена у ньому дата і з метою уникнення вивезення зазначеного у ньому рухомого майна, що призведе до зупинення реальної підприємницької діяльності ОСОБА_6, що вона ніяк допустити не могла, а тому і домовилась з ОСОБА_5 щодо, нібито, придбання останньою у неї обладнання. Вказаний договір необхідно було виготовити до проведення опису та арешту майна в АДРЕСА_2.

Сама ОСОБА_5 хоча і зареєстрована ФОП, однак, ніякої підприємницької діяльності по випіканню хлібобулочних виробів на міському ринку вона не здійснювала, а здійснювала ОСОБА_6

Позивач ОСОБА_2 прохає суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03.01.2014 року, який був письмово укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо купівлю-продажу рухомого майна, на загальну суму 1900 гривень.

В судовому представник позивача по первісному позову ОСОБА_5 - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, прохала їх задовольнити, зустрічний позов не визнала.

Представник відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_3 первісний позов визнав, підтвердивши факт продажу обладнання ОСОБА_5 03.01.2014 року, зустрічний позов ОСОБА_2 не визнав .

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 первісний позов не визнали, свій зустрічний позов підтримав .

Представник третьої особи Лубенського ВДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_8 щодо позовних вимог покладалась на розсуд суду, пояснивши, що в ході проведення зведеного виконавчого провадження, де боржником є ОСОБА_6, нею було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_3, де вона описала та арештувала рухоме майно, яке було залишено під відповідальне зберігання ОСОБА_6

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали, докази справи, вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а в зустрічному позові слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.01.2014 року між позивачкою ОСОБА_5 та відповідачкою ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого остання продала позивачці ОСОБА_5 обладнання для виготовлення хлібобулочної продукції за ціною 1900 гривень (а.с.7).

Даний факт відповідачка ОСОБА_6 не заперечує, також підтверджує факт передачі їй коштів позивачкою ОСОБА_5 за майно.

У зв’язку з відкритим зведеним виконавчим провадженням в Лубенському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області №45944677, де боржником є ОСОБА_7, 03.03.2016 року державним виконавцем Мізіною І.А. проведено опис та арешт рухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.5-6). До акту опису та арешту майна було включено також те рухоме майно, яке ще 03.01.2014 року було придбано у боржника ОСОБА_6 позивачкою ОСОБА_5

Судом встановлено і не заперечується ніким із сторін у справі, що при проведенні опису, державному виконавцеві Мізіній І.А. позивачкою ОСОБА_5 та відповідачкою ОСОБА_6 повідомлялось, що більшість з описаного майна належить ОСОБА_5, а не боржнику ОСОБА_6, однак, ці повідомлення державним виконавцем було проігноровано.

Згідно ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об?єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Це ж встановлено і ст.13 та ч. 4 ст. 41 Конституції України - ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Право приватної власності регулюється і захищається різними галузями українського права, їх статус характеризується непорушністю, ґрунтується на силі закону. До того ж відповідні зміни у становищі власника можуть бути здійснені виключно за рішенням суду.

Держава прийняла на себе обов?язок захищати приватну власність, забезпечувати її недоторканність. Саме тому ніхто не може бути позбавлений права власності чи бути обмеженим у його здійсненні.

Охорона права власності здійснюється цивільним, кримінальним, адміністративним, іншими галузями законодавства, тобто інститут права власності є комплексним інститутом, що регулюється багатьма галузями українського законодавства.

Суб?єктом права власності може бути будь-який суб?єкт права. При цьому слід зазначити, що стаття 13 Конституції передбачає рівність всіх суб?єктів права власності перед законом.

Коментована стаття містить положення, відповідно до якого особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і порядку, встановленому законом. Тобто, ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності, але при цьому законодавством України встановлені певні випадки такого позбавлення чи обмеження (ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України).

Конституція України встановлює два важелі юридичної гарантії права власності. По-перше, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як за рішенням суду. Це, зокрема, означає, що державні органи не вправі, посилатися на будь-яку доцільність або навіть закон, позбавляти особу майна проти її волі. Власник завжди має право звернутися до суду, доказуючи неконституційність застосованих проти нього заходів, або дій.

Тільки рішення суду, або вирок, що передбачає конфіскацію майна, можуть бути підставою для примусового позбавлення права власності.

Відповідно до ст. 391 ЦПК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як передбачено ч.ч. 1, 5 ст. 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису.

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до роз'яснення п.16 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26 грудня 2003 року вимога інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішується шляхом пред'явлення ними позову до боржника та особи, в інтересах якої накладення арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Як зазначено в п. 2. постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред'явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Відповідно до правил статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, адже завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За клопотанням позивача по зустрічному позову ОСОБА_2, оскільки останній має сумніви щодо відповідності дати створення договору купівлі-продажу від 03.01.2014 року та дійсною датою його укладення (а.с.130-132), ухвалою Лубенського міськрайонного суду від 31.01.2017 року по справі було призначено судову криміналістичну експертизу, на вирішення якої було поставлене наступні запитання:

- Чи виготовлені рукописна та друкована частини договору у той час, яким датований договір – 03 січня 2014 року? Договір (а.с.143).

- Який найбільш ймовірний період часу виготовлення рукописної та друкованої частин договору?

- Чи піддавався папір, на якому написаний договір, чорнила, якими виконана друкована частина договору, сторонньому впливу (штучному старінню)? А якщо так, то який це був сторонній вплив (штучне старіння) і що було первинним, сторонній вплив (штучне старіння), друк та написання документу, чи ці події відбувались фактично одночасно?

Проведення експертизи було доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03057 м.Київ вул.Смоленська,6).

Згідно висновкам експертизи (а.с.152-186) зазначено: «Записи в досліджуваному договорі купівлі-продажу, укладеному між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, датованому 03.01.2014, виконані кульковими ручками (ручкою), спорядженими пастами (пастою), які мають різні кольори від сірого до синьо-фіолетового.

Друкований текст у договорі укладеному між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, датованому 03.01.2014, нанесений електрофотографічним способом з використанням друкуючого пристрою(пристроїв) з лазерним способом друку тонером чорного кольору.

На досліджуваний договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, датованому 03.01.2014, здійснювався вплив сторонніх факторів, не властивих для звичайних умов зберігання документів, що призвело до штучного застарювання його реквізитів. При цьому, зазначений вплив здійснювався на договір купівлі продажу, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, датованому 03.01.2014, в той час, коли на ньому вже містились реквізити (друкований текст, записи і підписи), які наявні на ньому на момент проведення експертизи.

Встановити проміжок часу, який минув після нанесення реквізитів на документ, до того як на нього здійснювався сторонній вплив, не видається можливим у зв’язку із відсутністю у експертів відповідних методик дослідження.

У договорі купівлі-продажу, укладеному між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, датованому 03.01.2014:

- Записи реквізитів продавця в розділі «підпис сторін» на зворотній стороні документа виконані у період часу ймовірно пізніше травня;

- Записи реквізитів покупця в розділі «підпис сторін» виконані у період часу ймовірно пізніше листопада 2014 року;

Встановити давність виконання інших записів у договорі купівлі-продажу, укладеному між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, датованому 03.01.2014, не видається можливим із причин відсутності серед наданих для порівняння документів зразків порівняння із штрихами паст такої ж рецептури, як і у досліджуваному документі.

Встановити час нанесення друкованого тексту у досліджуваному договорі купівлі-продажу, укладеному між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, датованому 03.01.2014, не видається можливим у зв’язку з відсутністю у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення часу виконання друкованих текстів, нанесених з використанням друкуючих пристроїв з лазерними способом друку.

В досліджуваному документі – у договорі купівлі-продажу, укладеному між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, датованому 03.01.2014, записи реквізитів продавця в розділі «підписи сторін» на зворотній стороні документу та записи реквізитів покупця в розділі «підписи сторін» виконані не у той час, яким датований договір.

Встановити давність виконання інших записів у договорі купівлі-продажу, укладеному між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, датованому 03.01.2014, не видається можливим із причини відсутності серед наданих для порівняння документів зразків порівняння із штрихами паст такої ж рецептури, як у досліджуваному документі та до штучного зістарювання його реквізитів.

Встановити час нанесення друкованого тексту в досліджуваному договорі купівлі-продажу, укладеному між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, датованому 03.01.2014, не видається можливим у зв’язку з відсутністю у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення часу виконання друкованих текстів, нанесених з використанням друкуючих пристроїв з лазерним способом друку.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого та обґрунтованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Рішення суду не може бути прийнято та ґрунтуватись на припущеннях.

Проведена 27.12.2017 року судово-технічна експертиза Договору купівлі-продажу від 03.01.2014 року не дає однозначної та чіткої відповіді на поставлені питання щодо дати виготовлення, оскільки експертом не видалось можливим це зробити з причин відсутності серед наданих на порівняння документів зразків порівняння із штрихами паст такої ж рецептури, як у дослідженому документі.

Також експертом не надано однозначної відповіді на питання щодо часу здійснення стороннього впливу на договір купівлі-продажу, що могло призвести до застарювання реквізитів документів.

Крім цього, майже кожна відповідь експерта на питання містить «ймовірно», «не видається можливим».

Припущення позивача по зустрічному позову ОСОБА_2 щодо виготовлення договору купівлі-продажу безпосередньо перед приходом державного виконавця 03.03.2016 року з метою недопущення вилучення необхідного обладнання, а не 03.01.2014 року, не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи, тому не заслуговують на увагу.

Не заслуговують на увагу і доводи позивача ОСОБА_2 щодо нездійснення позивачкою ОСОБА_5 підприємницької діяльності, оскільки придбання останньою у ОСОБА_6 на власний розсуд предметів рухомого майна та подальшим його розпорядженням є її право, тим паче, що підприємницька діяльність ОСОБА_5 не є предметом розгляду даного позову

І в даному випадку більше заслуговують на увагу пояснення представника ОСОБА_5 – ОСОБА_1 щодо укладення договору, а потім і його постійного зберігання в умовах високого температурного режиму і при проведенні процесу приготування та випічки хлібобулочних виробів, що можливо вплинуло на вигляд даного документу, оскільки дані умови дійсно не властиві для зберігання документів.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд не знаходить підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.01.2014 року, що був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, і саме який є предметом розгляду даного позову, а тому позовні вимоги ОСОБА_5 слід задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 слід відмовити.

При подачі до суду позову позивачкою ОСОБА_5 було понесено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1653,60 гривень (а.с.1, 97, 98), які, згідно ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_6 на користь позивачки.

Судові витрати ОСОБА_2 по зустрічному позову, відповідно ст.141 ЦПК покладаються на нього як на позивача.

Керуючись ст.ст. ст.ст.12, 19, 76, 141, 206, 263-265 ЦПК України, на підставі ст. ст.321, 328 ЦК України, ст.13 Конституції України-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, третя особа Лубенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання права власності, виключення майна з акту опису, звільнення його з-під арешту – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 право власності на рухоме майно, згідно договору купівлі-продажу від 03.01.2014 року, а саме:

- Морозильна камера 1 шт;

- Хот-дог теліжки 2 шт.;

- Шкаф коричневого кольору трьох дверний 1 шт.;

- Диван чорного кольору з пошкодженнями, шкірозамінник 1 шт.;

- Стіл письмовий коричневого кольору, матеріал ДСП 1 шт.;

- ОСОБА_9 коричневого кольору 1 шт.;

- Стілець офісний чорного кольору 1 шт.;

- Холодильник білого кольору 1 шт.;

- Мийки з нержавійки 2 шт.;

- Столи алюмінієві 3 шт.;

- Стіл дерев’яний кухонний білого кольору 1 шт.;

- Стіл металевий 1 шт.;

- Стіл пластиковий 1 шт.;

- Стіл дерев’яний, покритий металом 2 шт.;

- Шкаф дерев’яний, синього кольору 1 шт.;

- Шкаф дерев’яний кремового кольору 1 шт.;

- Духовка електро білого кольору ЦПЄСМ-3 1 шт.;

- Стойки для готової продукції напільні 3 шт.;

- Стойка для готової продукції на колесах 1 шт.;

- Газова плита настільна 2 шт.;

- М’ясорубка електрична білого кольору №РЕМШ 30/150 р.в. 2011 р.;

- Стільці металеві коричневого кольору 2 шт.;

- Стілець металевий чорного кольору 1 шт.;

- Стілець дерев’яний коричневого кольору 1 шт.;

- Мікрохвильова піч білого кольору марки WEST МW 17718 W, СН М06121283;

- Диван розкладний бежевого кольору;

виключивши це майно з акту опису та арешту майна №45944677 від 03.03.2016 року, що було проведено державним виконавцем Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_8 в АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1653 гривень 60 копійок (одна тисяча шістсот п’ятдесят три гривні 60 копійок).

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5, , ОСОБА_7 про визнання правочину недійсним – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Текст повного судового рішення виготовлено 10.09.2018 року.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_9