Постанова № 76525513, 23.08.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5520/18

Номер справи місцевого суду: 521/13232/15-ц

Головуючий у першій інстанції Маркарова С. В.

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Кононенко Н.А.,

суддів: Цюри Т.В., Сегеди С.М.,

за участю секретаря: Лопотан В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації ОМР про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2018 року, -

встановив:

14.08.2015 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулось із вищевказаним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу цього майна на прилюдних торгах.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що 01.06.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» (правонаступник ПАТ «Ощадбанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 60 300 дол.США, а останній зобов'язався щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 13,00 % річних, здійснювати щомісячне погашення кредиту у строк до 24.07.2017 року.

Виконання зобов'язання за кредитним договором було забезпечено іпотечним договором від 24.07.2007 року - реєстровий № 931, укладеним між банком та відповідачами.

За умовами договору відповідачі передали в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.

Позивач стверджував, що через неналежне виконання позичальником умов кредитного договору станом на 1.08.2015 року виникла заборгованість перед банком у загальному розмірі 40877,10 дол. США. та 290 579 грн. 73 коп.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивачем був обраний спосіб захисту порушеного права як звернення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу цього майна на прилюдних торгах.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2018 року позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації ОМР задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» за договором про надання кредиту № 1761-н від 04.07.2007 року, яка станом на 01.08.2015 року становить 1 155 081,02 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 шляхом її продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності як 813 645 грн.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судові витрати у розмірі 913,50 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судові витрати у розмірі 913,50 коп.

Відстрочено виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна з громадян України».

Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» подало до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2018 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» задовольнити в повному обсязі, а також стягнути з відповідачів на користь Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 5 481,00 грн.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

У відповідності до вимог частини другої ст.367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Статтею 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд виходив з того, що кредитним договором, укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2, передбачений розмір процентів за користування кредитом та розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальником, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних від прострочених сум заборгованості за кредитом районний суд вважає безпідставними.

Проте погодитись з такими висновками районного суду не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що 24.07.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» (правонаступник ПАТ «Ощадбанк») та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №1761-н.

За умовами договору банк надав позичальнику кредит в розмірі 60 300 доларів США.

Вказані обставини не оспорюються відповідачами.

Відповідач ОСОБА_2 зобов'язався щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 13,00 % річних, здійснювати щомісячне погашення кредиту у строк до 24.07.2017 року.

Виконання зобов'язання за кредитним договором було забезпечено іпотечним договором, укладеним між банком та відповідачами.

Іпотечний договір у встановленому законом порядку посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу (реєстровий номер 931).

Як вбачається із тексту договору сторонам роз'яснені його наслідки.

Так, відповідно до п.1.2. договору іпотеки відповідачі передали в іпотеку банку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1

Предмет іпотеки належить на праві спільної часткової власності іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло, реєстровий номер 6-9157 та договору дарування, реєстровий номер правочину 2171390.

За пунктом 3.1.4. іпотечного договору банк отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказані положення договору відповідають загальним засадам ЦК України, Закону України «Про іпотеку».

Станом на 1.08.2015 року через порушення ОСОБА_2 умов договору про надання кредиту, а саме взятих на себе зобов'язання в частині повернення кредиту щомісячними платежами утворилась заборгованість за кредитним договором, яка за розрахунком банку становить 40 877,10 доларів США та 290 579 грн. 73 коп.

Заборгованість складається з :

-14 145, 03 дол.США - строковий основний борг за кредитом;

-20 377, 16 дол.США - прострочений основний борг за кредитом;

-6 354, 91 дол.США - прострочені відсотки за користування кредитом за період з 01.08.2007 року по 31.07.2015 року;

-2 160, 00 грн. - прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту за період з 01.09.2007 року по 01.08.2015 рік;

-217 717, 89 грн. - пеня за прострочення основного боргу по кредиту за період з 01.08.2012 року по 01.08.2015 рік;

-52 631, 37 грн. - пеня за прострочені відсотки за користування кредитом за період з 01.08.2012 року по 01.08.2015 рік;

-18 070, 47 грн. - три відсотки річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01.08.2012 року по 01.08.2015 рік.

Позивачем в межах ст.16 ЦК України, спеціального закону «Про іпотеку» обраний такий спосіб захисту порушеного права як звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу цього майна на прилюдних торгах.

Оцінка майна за звітом компанії «Парус» від 26.07.2017 року №02533 складає 813 645 грн.

Повноваження суб'єкта оціночної діяльності підтверджуються сертифікатом №903/16 від 15.11.2016 року.

Мотивуючи своє рішення в частині встановлення розміру заборгованості за кредитним договором, районний суд вказує на те, що не погоджується із розрахунком, наданим банком в частині включення в суму боргу 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01.08.2012 року по 01.08.2015 рік у розмірі 18 070,47 грн. та розміру пені, оскільки частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Районний суд вважає, що оскільки кредитним договором, укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 передбачений розмір відсотків за користування кредитом та розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальником, то вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних від прострочених сум заборгованості за кредитом є безпідставними.

Вказуючи на безпідставність нарахованої заборгованості у виді пені, посилаючись на п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, районний суд зазначає, що за загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік, тобто підлягає стягненню пеня за період з 01.08.2014 року по 01.08.2015 року, що відповідно становить:

- 72 572,63 грн. - пеня за прострочення основного боргу по кредиту;

- 17 543, 79 грн. - пеня за простроченні відсотки за користування кредитом.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком районного суду, оскільки він суперечить матеріалам справи, з яких вбачається наступне.

Пунктом 1.5. Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку відповідну плату в порядку, розмірах та строки, визначені в договорі.

Пунктом 5.2. Кредитного договору передбачено, що за порушення взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню основної суми Кредиту та/або сплати відсотків за користування Кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який сплачується пеня, від суми платежу, за кожний день прострочення.

Пунктом 7.8. Кредитного договору передбачено, що сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України до трьох років для всіх грошових зобов'язань Позичальника (в тому числі, але не виключено, щодо повернення суми Кредиту, сплати процентів за користування ним, комісійних винагород, штрафів, пені), що передбачені умовами цього Договору.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги щодо безпідставності відмови районним судом у стягненні 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту.

Доводи районного суду про те, що 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту не підлягають стягненню у зв'язку із тим, що Кредитним договором, укладеним між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2, уже передбачений розмір відсотків за користування кредитом у розмірі пені за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальника, спростовуються правовою позицією Верховного Суду України, викладеною по справі № 6-2129цс16 від 19.10.2016 року, у якій зазначено наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; відсотки за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

При цьому індекс інфляції, 3 % річних від простроченої суми (стаття 625 ЦК України) та відсотки за позикою (стаття 1048 ЦК України) підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Відсотки, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від відсотків, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3% річних від простроченої суми, включаючи нараховані відсотки за користування коштами, встановленими договором.

Враховуючи зазначене, 3% річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов'язання, складовою якого, зокрема, є також нараховані відсотки за користування кредитними коштами, строки сплати яких передбачено договором.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги щодо безпідставності зменшення суми заборгованості за кредитним договором районним судом шляхом обмеження періоду, за який стягується пеня, одним роком та відмови у стягненні 3% річнихза несвоєчасне погашення кредиту є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги щодо неправомірності відстрочення районним судом виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, оскільки такий висновок районного суду суперечить фактичним обставинам справи та положенням Законів України «Про мораторій на стягнення майна громадян України», «Про заставу», «Про іпотеку».

Як вбачається із матеріалів справи (а.с. 255-257, т.1), у власності ОСОБА_2, крім предмета іпотеки, наявне інше нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1; трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_3 та однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_4.

Відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та /або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті , та за умови , що таке нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого майна не перевищує 140,00 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його повністю спростовують, оскільки рішення ухвалено не у відповідності до норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати і винести у справі постанову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації ОМР про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» підлягає стягненню судовий збір в рівних частках з кожного, сплачений банком при поданні позовної заяви до суду у розмірі 3654 грн. та при поданні апеляційної скарги у розмірі 5481 грн.

Керуючись: ст. ст. 368, 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» - задовольнити.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2018 року -скасувати, і прийняти у справі постанову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації ОМР, про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) перед Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 09328601) за договором про надання кредиту №1761-н від 04.07.2007 року, яка станом на 01.08.2015 року становить 40 877,10 дол. США та 290 579,73 грн.

Заборгованість складається з :

-14 145, 03 дол.США - строковий основний борг за кредитом;

-20 377, 16 дол.США - прострочений основний борг за кредитом;

-6 354, 91 дол.США - прострочені відсотки за користування кредитом за період з 01.08.2007 року по 31.07.2015 року;

-2 160, 00 грн. - прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту за період з 01.09.2007 року по 01.08.2015 рік;

-217 717, 89 грн. - пеня за прострочення основного боргу по кредиту за період з 01.08.2012 року по 01.08.2015 рік;

-52 631, 37 грн. - пеня за прострочені відсотки за користування кредитом за період з 01.08.2012 року по 01.08.2015 рік;

-18 070, 47 грн. - три відсотки річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01.08.2012 року по 01.08.2015 рік.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 шляхом її продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності як 813 645 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» понесені витрати в рівних частках за сплату судового збору в суді першої інстанції та за апеляційну скаргу в розмірі по 4567,50 грн. з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 03 вересня 2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області:

Н.А. Кононенко

С.М. Сегеда

Т.В. Цюра