Рішення № 76525503, 10.09.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7209/18

Провадження № 2/522/6219/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року Приморський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі - Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (колиш. ОСОБА_3) Владиславівни; ОСОБА_4 (колиш. ОСОБА_3) ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7 та Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про позбавлення права користування та зняття з реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4; ОСОБА_6; ОСОБА_7 та Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про позбавлення права користування та зняття з реєстрації з адреси: м.Одеса пр-т. Гагаріна АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що він є власником квартири за адресою: м.Одеса пр-т. Гагаріна АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 28.09.2017р., виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8

У вказаній квартирі зареєстровані колишня власниця квартири - ОСОБА_2 та члени її родини: ОСОБА_4; ОСОБА_6; ОСОБА_7

Відповідач - Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження в частині позовних вимог до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради.

10.09.2018 у судовому засіданні представник позивача просив суд залишити без розгляду його позовні вимоги до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради; підтримав позовні вимоги до інших відповідачів та подав заяву про проведення судового засідання без фіксації судового процесу, згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Ухвалою суду від 10.09.2018р. задоволена заява позивача про залишення без розгляду його позовних вимоги до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4; ОСОБА_6; ОСОБА_7 у судове засідання повторне не з’явилися, хоча про час та місце судових засідань повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили. Від вказаних відповідачів у встановлені судом строки відзив на позов надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: м.Одеса пр-т. Гагаріна АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 від 28.09.2017р. Право власності позивача на вказану квартиру було зареєстровано згідно до вимог чинного законодавства, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме мацйно, індексний номер витягу № 98740331 від 28.09.2017р.

Також судом встановлено, що відповідно довідки про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої ОСМД «Гагаріна» від 30.10.2017р., та картки прописки, у квартирі за адресою: м.Одеса пр-т.Гагаріна АДРЕСА_2, зареєстровані відповідачі: ОСОБА_2 (колиш. ОСОБА_3) Владиславівна (09.03.1968 р.н.); ОСОБА_4 (колиш. ОСОБА_3) ОСОБА_5 (23.08.1989 р.н.); ОСОБА_6 ( 29.03.1990 р.н.); ОСОБА_7 (09.05.2008 р.н.).

Як вбачається з Договору оренди від 28.09.2017р., укладеного між позивачем та приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9, квартира за адресою: м.Одеса пр-т. Гагаріна АДРЕСА_2 передана у строкове платне користування для розташування робочого місця нотаріуса. Згідно з відомостями офіційного сайту Головного територіального управління юстиції в Одеській області (http://just.odessa.gov.ua), квартира за адресою: м.Одеса пр-т. Гагаріна АДРЕСА_2 є місцем розташування робочих місць приватних нотаріусів Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та ОСОБА_10. Згідно з реєстраційним посвідченням про реєстрацію приватної нотаріальної контори № 315 від 29.08.2008р., робоче місце приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 – квартира за адресою: м.Одеса пр-т. Гагаріна АДРЕСА_2.

Відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов квартири АДРЕСА_3, складеного комісією служби у справах дітей Одеської міської ради, за зазначеною адресою не проживають діти. ОСОБА_9 (приватний нотаріус) є орендарем зазначеної квартири з 2008 року. У кімнатах відсутні необхідні речі для постійного проживання дітей ( ліжка, шафи для одягут інш.). У приміщенні зберігається архів нотаріальної контори та приміщенні під охороною.

Матеріалами фотофіксації підтверджується, що приміщення квартири по пр-ту. Гагаріна АДРЕСА_2 у м.Одесі використовуються для потреб нотаріальної контори: обладнані робочі місця нотаріусів, робочі місця помічників нотаріусів, приміщення архіву нотаріальної контори, наявні офісні меблі та оргтехніка, вивіска нотаріальної контори, графік роботи нотаріальної контори, який знаходиться біля входу у приміщення. Відсутні ліжка, шафи для одягу, іші речі для постійного мешкання громадян.

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Згідно з ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст. 150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч.1 ст. 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч.1 ст. 71 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шесті місяців.

Згідно з ст.72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку проте, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання є Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 цього Закону зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Виходячи зі змісту зазначеної норми права, поняття "зняття з реєстрації" нерозривно пов'язане з поняттям "житлові права" (право власності на житлове приміщення, право користування житловим приміщенням, визнання особи такою, що втратила таке користування, виселення із займаного приміщення та інше).

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до п. 26 «Правил реєстрації місця проживання», затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016р., зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням, відчуждення житла.

Згідно з п.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного суду.

Як роз’яснено у постанові Верховного суду України від 16 січня 2012 року «Про усунення перешкод у користуванні власністю», у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред’явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Отже, враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що позов про позбавлення відповідачів права користування житловим приміщенням за адресою: м.Одеса пр-т. Гагаріна 16/4 кв. 1 та зняття з реєстрації місця проживання підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст. 41,47 Конституції України, ст. ст. 7, 11 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст. 71, 72, 150 ЖК Української РСР, ст. ст. 1, 3, 15-16, 316, 319, 319, 321, 328 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, 206, 258-259, 263-265, 267, 274, 279, 280-282 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4; ОСОБА_6; ОСОБА_7 - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 (колишня ОСОБА_3) Владиславівну (09.3.1968 р.н.); ОСОБА_4 (колиш. ОСОБА_3) ОСОБА_5 (23.08.1989 р.н.); ОСОБА_6 (29.03.1990 р.н); ОСОБА_7 (09.05.2008 р.н.). які зареєстровані за адресою: м.Одеса пр-т. Гагаріна 16/4 кв. 1, права користування житловим приміщенням за адресою: м.Одеса пр-т. Гагаріна 16/4 кв. 1 та зняти вищевказаних осіб з реєстрації.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя

10.09.18