Ухвала суду № 76525292, 11.09.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 532/1439/17 Номер провадження 11-кп/786/970/18Головуючий у 1-й інстанції Савченко А. Г. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія:ч.4 ст.187 КК України О.Т.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Герасименко В.М.,

суддів Рябішина А.О., Гонтар А.А.,

з секретарем Костюченко М.В.,

з участю прокурора Савченка О.І.,

захисника – адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017170190000186, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3, законного представника потерпілого ОСОБА_4 та заступника прокурора Полтавської області Плескача О.Ю. на вирок Октябрського районного суду м.Полтави від 25 червня 2018 року -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, раніше судимого: 08.02.2017 Кобеляцьким районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 297 КК України до покарання у виді 4 роки обмеження волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням відповідно до статті 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки, засуджено:

-за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

-за ч. 4 ст. 187 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

-за ч. 2 ст. 289 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна;

-за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років з конфіскацією всього належного майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання визначено за сукупністю вироків, повністю приєднано до призначеного покарання за цим вироком не відбуте покарання за вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08.02.2017 року, що відповідно до ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків переводиться у співвідношенні одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, тобто 2 роки позбавлення волі, у виді позбавлення волі строком на 13 років з конфіскацією всього належного йому майна.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь:

- потерпілого ОСОБА_5 39397,14 грн. матеріальної шкоди та 300 000 гривень моральної шкоди;

- потерпілого ОСОБА_6 49765,56 грн. матеріальної та 15000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського в якості відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 20118 грн. та на користь Кобеляцької центральної районної лікарні в якості відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 - 377,75 грн.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винуватим в тому, що 20 березня 2017 року, близько 12 год., він, перебуваючи на задньому пасажирському сидінні в автомобілі НОМЕР_1, на якому потерпілий ОСОБА_6 на прохання останнього попутно підвозив його з м. Кобеляки Полтавської області до смт. Білики Кобеляцького району Полтавської області, впевнившись, що на нього не звертають уваги ні сам потерпілий, ні інший пасажир – дружина останнього, ОСОБА_7, яка знаходилася на передньому пасажирському сидінні з правої сторони, діючи повторно, шляхом вільного доступу, таємно з сумки, яка належить потерпілій ОСОБА_7 викрав гаманець червоного кольору, в якому знаходилися грошові кошти в сумі 1800 доларів США, що відповідно до установленого Національним банком України курсом української гривні до долара США становить 48436,56 грн. та 6300 грн., які належали потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7, після чого вийшов з автомобіля в смт. Білики Кобеляцького району Полтавської області та викраденим розпорядився на власний розсуд, спричинивши останнім майнової шкоди на загальну суму 54986,56 грн.

01 липня 2017 року, в нічний час доби, він же, перебуваючи поблизу гаражних приміщень біля багатоквартирного будинку, що по вул. Мате Залки, 12 в смт. Білики Кобеляцького району Полтавської області, діючи повторно, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, шляхом вільного доступу незаконно заволодів мопедом іноземного виробництва «HondaDio» чорного кольору без державного номерного знаку, номер рами АР34-1005832, який стояв неподалік, вартістю 7830 грн., після чого з місця злочину зник, а мопедом розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8, якому належить транспортний засіб, майнової шкоди на вказану суму.

03 липня 2017 року, близько 06 год., він же, перебуваючи поблизу багатоквартирного будинку в смт. Білики Кобеляцького району Полтавської області по вул. Миру, 1-а, діючи повторно, шляхом вільного доступу, незаконно заволодів транспортним засобом - мопедом іноземного виробництва «SuzukiLets 2» д.н.з. ВІ АВ 4085, номер рами СА1КА-240525 вартістю 8191,67 грн., який належить потерпілому ОСОБА_9, після чого з місця злочину зник, спричинивши останньому матеріального збитку на вказану суму.

В подальшому ОСОБА_3 вказаний транспортний засіб продав громадянину ОСОБА_10, розпорядившись ним таким чином, а вилучені від цього грошові кошти витратив на власні потреби.

07 липня 2017 року, близько 03 год., обвинувачений ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння поблизу автомийки, що в смт. Білики Кобеляцького району Полтавської області неподалік від р. Ворскла, побачив там потерпілого ОСОБА_5, який проходив неподалік, та вирішив зненацька напасти на нього з метою заволодіння його майном.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення розбою, поєднаного з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_3, побіг до свого місця проживання, яке розташоване неподалік по вул. Виноградна, 5-а в смт. Білики Кобеляцького району Полтавської області, де взяв металеву трубу, заздалегідь приготовлену для вчинення розбійного нападу, на кінці якої є ізоляція, та повернувшись до ОСОБА_5, який на той час дійшов до місцевої пожежної команди № 1, що по вул. Пристанційній, 42 в смт. Білики Кобеляцького району Полтавської області, скориставшись відсутністю на вулиці сторонніх осіб, зненацька ззаду напав на останнього, завдавши йому один удар металевою трубою в голову, від якого потерпілий, пробігши приблизно десять метрів, впав на землю та знепритомнів. Продовжуючи напад, обвинувачений ОСОБА_3, утримуючи в руках металеву трубу, підбіг з нею до місця знаходження непритомного ОСОБА_5, де діючи з метою заподіяння тілесних ушкоджень останньому, наніс йому ще не менше п’яти ударів металевою трубою по голові та тулубу, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння, після чого відкрито заволодів його мобільним телефоном марки «Meizu M3» у силіконовому чохлі, з картою оператора мобільного зв’язку «МТС», на рахунку якої грошей не було, кросівками фірми «AdidasGazzelle» біло-синього кольору та трьома ключами на кільці від квартири, чим спричинив потерпілому майнової шкоди на загальну суму 1265,30 грн., після чого з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

10 липня 2017 року під час проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченого в смт. Білики Кобеляцького району Полтавської області по вул. Виноградній, 5-а працівниками поліції було виявлено та вилучено саморобну конструкцію з нашаруванням речовини коричневого кольору із запахом продуктів паління, яка являє собою верхній фрагмент обрізаної полімерної пляшки та керамічну чашку з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору у висушеному стані.

Відповідно до висновку експерта № 1975 від 20 липня 2017 року нашарування речовини коричневого кольору в запахом продуктів паління на поверхнях, наданого на дослідження фрагмента полімерної пляшки, містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - екстракт канабісу масою 0,121 г.

Відповідно до висновку експерта № 1973 від 13 липня 2017 року надана на дослідження подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 14,226 г.

Вказаний особливо небезпечний наркотичний засіб обвинувачений ОСОБА_3 на початку червня 2017 року незаконно придбав, виготовив за місцем свого проживання з кущів коноплі, зірваних ним на березі р. Ворскли в смт. Білики Кобеляцького району Полтавської області, які ним попередньо були висушені та перетерті для цієї мети, та які він в подальшому без мети збуту зберігав.

Не погоджуючись з вироком, до апеляційного суду з апеляційними скаргами звернулись заступник прокурора Полтавської області Плескач О.Ю., обвинувачений ОСОБА_3 та законний представник потерпілого ОСОБА_4

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 вказує, що не погоджується з вироком суду, посилаючись на те, що він не визнає вину по факту крадіжки грошових коштів у подружжя ОСОБА_7, а в судовому засіданні жодних вагомих доказів його вину у вчиненні цієї крадіжки здобуто не було.

Також, не погоджується з кваліфікацією його дій за ч.4 ст.187 КК України, оскільки при нападі на потерпілого ОСОБА_4 мав умисел на спричинення останньому тілесних ушкоджень і лише потім виник умисел на заволодіння його майном. Отже, вважає, що його дії за цим епізодом слід кваліфікувати за ч.1 ст.121 та ч.2 ст.186 КК України.

Просить вирок суду змінити, виправдати його за епізодом крадіжки грошових коштів у подружжя ОСОБА_7, а по епізоду вчинення розбою відносно потерпілого ОСОБА_4 перекваліфікувати його дії з ч.4 ст.187 КК України на ч.1 ст.121 та ч.2 ст.186 КК України та призначити більш м’яке покарання.

В апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Вказує, що суд не в повній мірі врахував особливу тяжкість злочинів і факт вчинення ОСОБА_3 нових злочинів під час перебування на іспитовому строку. Також, не прийнято до уваги характер вчинених дій, які виразилися у жорстокому побитті неповнолітнього, поведінку обвинуваченого як під час вчинення злочинів, так і після цього, ставлення ОСОБА_3 до скоєного, факт вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння та підвищену суспільну небезпечність особи обвинуваченого.

Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 засудити за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років з конфіскацією всього майна, за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією всього належного майна, за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання призначити у виді позбавлення волі строком на 13 років з конфіскацією всього належного майна, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, повністю приєднати до призначеного покарання не відбуте покарання за вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08.02.2017 року, що з урахуванням положень ст. 72 КК України, складає 2 роки позбавлення волі, та остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього належного ОСОБА_3 майна.

В апеляційній скарзі законний представник потерпілого ОСОБА_5 – ОСОБА_4, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_11, не погоджується з вироком в частині призначеного покарання, яке є занадто м’яким.

Вважає, що суд не приділив належної уваги таким обставинам, як тяжкі наслідки, завдані злочином і вчинення злочину з особливою жорстокістю.

Звертає увагу, що потерпілий ОСОБА_5 внаслідок дій обвинуваченого, залишився інвалідом на все життя, потерпілий втратив зір на одне око та слух на одне вухо, а також безповоротно спотворено обличчя.

Зазначає, що ОСОБА_3 під час досудового розслідування та судового розгляду жодного разу не вибачився перед потерпілим, вів себе зухвало, що свідчить про відсутність щирого каяття.

Просить змінити вирок та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю злочинів, у виді позбавлення волі строком на 17 років з конфіскацією всього майна.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника в його інтересах – адвоката ОСОБА_2 на підтримку поданої апеляційної скарги та заперечення проти апеляційної скарги прокурора та представника потерпілого, прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та апеляційну скаргу законного представника потерпілого, просив їх задовольнити та відмовити у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В апеляційних скаргах прокурора та законного представника потерпілого ОСОБА_4 фактичні обставини справи не оспорюються. Не оспорює в принесеній апеляційній скарзі і обвинувачений ОСОБА_3 висновки суду про його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289 та ч.1 ст.309 КК України, а тому апеляційною інстанцією в цій частині не перевіряється.

Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_3 винуватим і у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.4 ст.187 КК України.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні цих злочинів за встановлених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується доказами, зібраними і перевіреними в передбаченому законом порядку.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що його вина не ґрунтується на доказах, позбавлені підстав і спростовуються наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, в тому числі показаннями потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, даних ними в ході судового розгляду, даними протоколів огляду місця пригоди, пред’явлення по фотознімкам для впізнання, протоколу обшуку, даними висновку судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_5

Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.4 ст.187 КК України належним чином обґрунтував та вмотивував прийняте рішення, навівши докази на підтвердження вини обвинуваченого, які визнав допустимими. Погоджується з такими висновками і колегія суддів.

Зокрема, вина ОСОБА_3 у вчиненні епізоду крадіжки грошових коштів потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підтверджується показаннями потерпілих щодо наявності в них грошових коштів в сумі 6700 грн. та 1800 доларів США, які вони везли до лікарні м.Харкова для внесення коштів за проведення потерпілій ОСОБА_7 операції. Рухаючись з м.Кобеляки до м.Харкова на належному їм автомобілі, взяли до салону ОСОБА_3, якого потерпілі впізнали при пред’явленні їм фотознімків для впізнання, щоб підвезти його до смт.Білики. Висадивши в смт.Білики ОСОБА_3 та проїхавши кількасот метрів зупинилися на прохання жінки також її підвезти та відразу ж виявили зникнення портмоне з грішми про що повідомили працівників поліції. Свідок ОСОБА_12 суду підтвердила, що бачила, як з автомобіля потерпілих виходив ОСОБА_3 після чого потерпілі на її прохання також зупинили автомобіль, щоб підвезти. Вона відразу ж помітила відкриту сумку, яка висіла на передньому пасажирському сидінні про що повідомила потерпілих, останні, виявивши зникнення портмоне з грішми повернулися на місце, де висадили ОСОБА_3, вважаючи, що саме він заволодів їх грішми. Того ж дня, приблизно через годину працівниками поліції був доставлений обвинувачений ОСОБА_3, який в її присутності зізнався в крадіжці та повернув частину викрадених ним грошей в сумі 4900 грн. Щодо відсутності примусу та тиску на ОСОБА_3 з боку працівників поліції при зізнанні його у вчиненні крадіжки та поверненні частини викрадених грошових коштів в ході судового розгляду зауважили як свідок ОСОБА_12, так і свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які були запрошені в якості понятих при проведенні огляду в ході якого ОСОБА_3 добровільно видав грошові кошти в сумі 4900 грн. та повідомив про їх походження.

Всупереч тверджень обвинуваченого ОСОБА_3, відсутні дані, які б спростовували або ставили під сумнів пояснення потерпілих щодо наявності зазначеної ними суми грошових коштів.

Підтверджено в ході судового розгляду і винуватість ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5

Власне сам обвинувачений не заперечує факту спричинення потерпілому ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень та заволодіння належним йому майном, однак вважає, що його дії за даним епізодом мали б бути кваліфіковані за ч.1 ст.121, ч.2 ст.186 КК України, оскільки він мав умисел лише на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень з огляду на його протиправну діяльність і лише потім в нього виник умисел на заволодіння майном потерпілого. Судом першої інстанції ретельно було перевірено та відхилено версію обвинуваченого щодо дійсних мотивів та спрямованості умислу. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наявність заздалегідь підготовленого знаряддя нападу, раптовість дій обвинуваченого, одночасність заподіяння тілесних ушкоджень та заволодіння майном потерпілого.

Таким чином, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні вищезазначених епізодів повністю підтверджена дослідженими судом першої інстанції доказами в їх сукупності, а тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого про відсутність доказів для доведення його винуватості та невірної кваліфікації його дій є безпідставним, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Безпідставними є і апеляційні скарги прокурора та законного представника щодо м’якості призначеного обвинуваченому вироком суду покарання.

Так, призначене ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам ст.ст. 65, 70, 71 КК України, яке призначено із врахуванням тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, характеру та ступеню суспільної небезпечності, даних про особу обвинуваченого, а тому є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів.

При цьому, обставини на які посилаються як прокурор, так і законний представник потерпілого для посилення покарання обвинуваченому в повній мірі були враховані колегією суддів при визначенні виду та розміру покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, заступника прокурора Полтавської області Плескача О.Ю. та законного представника потерпілого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м.Полтави від 25 червня 2018 року щодо ОСОБА_3 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, що тримається під вартою в той самий строк – з дня отримання копії ухвали.

СУД ДІ:

В.М. ОСОБА_15 ОСОБА_16 Гонтар