Постанова № 76524604, 17.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1394/18

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

17 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком, згідно Закону України "Про державну службу";

- зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_2 з 03 жовтня 2017 року пенсію державного службовця відповідно до пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державну службу" Законом України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 р.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899 "Про державну службу" (Закон № 899) у неї наявне право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 "Про державну службу" (Закон №3723).

Крім того, позивач звернула увагу на те, що станом на 03.10.2017 вона отримувала пенсію за віком та не зверталась до відповідача за призначенням їй пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 899. Тому, висновки суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованими.

Також позивач зазначила про безпідставність посилань на рішення Верховного Суду від 07.06.2018 в зразковій справі №Пз/9901/23/18, адже дана справа не є типовою, а рішення Верховного Суду від 04.04.2018 зразковій справі №Пз/9901/23/18 не набрало законної сили.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Відповідач зазначає, що чинна редакція Закону №899 передбачає право осіб на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723 виключно за дотримання такими особами умов, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723, а саме щодо віку, загального стажу, спеціального стажу. В даному випадку судом першої інстанції вірно встановлено відсутність вказаних умов та обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлено, що з 21.09.2017 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

З матеріалів справи встановлено, що станом на 03.10.2017 загальний страховий стаж ОСОБА_2 складає понад 31 рік, стаж державної служби - 26 років 11 місяців 17 днів.

03.10.2017 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про переведення її з пенсії, призначеної відповідно до Закону України № 1058-ІV на пенсію у відповідності до вимог ст.37 Закону №3723.

Листом від 06.10.2017 №14960/04 Кам'янець-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області відмовило позивачу в призначенні пенсії державного службовця.

Позивач не погодилась із вказаною відмовою та звернулась до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2, хоча і має стаж державного службовця однак, не має права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону на підставі п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Нового Закону, оскільки на час звернення до відповідача з відповідною заявою не досягла 60 років. Крім того, суд першої інстанції особливу увагу звернув на неможливість призначення позивачу як державному службовцеві пенсії у зв'язку із інвалідністю.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону №3723 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №899 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №899 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №899 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону №3723 передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Отже, необхідними умовами для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723 після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону №899, а саме щодо віку (у випадку позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 - 58 років), страхового стажу (не менше 15 років), стажу державної служби (не менше 20 років).

Колегія суддів звертає увагу, станом на час звернення позивача із заявою до відповідача про призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону і п.12 розділу ХІ Закону №3723, позивач досягла 58 років, загальний страховий стаж ОСОБА_2 складає понад 31 рік, стаж державної служби - 26 років 11 місяців 17 днів. Тобто, позивач має право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону і п.12 розділу ХІ Закону №3723, а тому відповідач протиправно відмовив у призначенні позивачу пенсії.

Колегія суддів не враховує доводи суду першої інстанції щодо відсутності підставі для призначенні позивачу пенсії по інвалідності згідно Закону №3723, адже позивач не зверталась до відповідача за призначення такої пенсії.

Посилання суду першої інстанції на рішення Верховного Суду від 04.04.2018 в зразковій справі №Пз/9901/23/18 є безпідставними.

Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно ч.11 ст.290 КАС України рішення Верховного Суду у зразковій справі підлягає перегляду Великою Палатою Верховного Суду за правилами перегляду рішень в апеляційному порядку, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що дана справа не містить ознак зразкової справи, які наявні у справі №Пз/9901/23/18, адже висновки Верховного Суду викладені у рішенні від 04.04.2018 в зразковій справі №Пз/9901/23/18 стосуються призначення з 01.05.2016 пенсії по інвалідності державним службовцям.

Крім того, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №822/524/18 (№Пз/9901/23/18) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на рішення Верховного Суду від 04.04.2018 в зразковій справі №Пз/9901/23/18. Тобто, станом на час прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції рішення Верховного Суду від 04.04.2018 в зразковій справі №Пз/9901/23/18 не набуло законної сили, а тому посилання на дане рішення є безпідставними.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірності спірної відмови, а позивачем доведено протилежне, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком, згідно ст. 37 Закону №3723, а також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_2 з 03 жовтня 2017 року пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723 та пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державну службу" Законом України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком, згідно Закону України "Про державну службу";

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_2 з 03 жовтня 2017 року пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723 та пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державну службу" Законом України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.