Ухвала суду № 76523824, 10.09.2018, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/648/18

381/1126/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без розгляду

10 вересня 2018 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Чернишової Є.Ю., за участі секретаря Соловей Ж.В., представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши позовну заяву заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі ОСОБА_2 оборони України, ОСОБА_3 академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування курсантом витрат, пов’язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі,-

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2018 року заступник військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі ОСОБА_2 оборони України, ОСОБА_3 академії сухопутних військ імені ОСОБА_6 ОСОБА_4 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування курсантом витрат, пов’язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Ухвалою від 05.05.2018 провадження у справі було відкрито, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 17.07.2018 відповідачу поновлено строк для подачі відзиву на позовну заяву на прийнято відзив ОСОБА_5

14.08.2018 було винесено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Заступник військового прокурора Львівського гарнізону в судове засідання не з’явився, надіслав заяву про розгляд справи за відсутність прокурора.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 оборони України не з’явився, повідомлений вчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Представник позивача ОСОБА_3 академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_4 в судове засідання не заявився, надавши заяву, відповідно до якої просить справу розглядати у відсутність представника, вимоги прокурора підтримує та просить їх задовольнити.

Представником відповідача подано клопотання про залишення позову прокурора без розгляду, оскільки позов подано прокурором поза межами наданого йому права на звернення до суду в інтересах інших осіб, тобто позов подано особою, яка не має на те повноважень.

Розглядаючи дане клопотання, суд виходить з наступного.

Підставою подання даного позову в інтересах держави прокурор зазначив те, що ОСОБА_2 оборони України є уповноваженим органом, який здійснює відповідні функції держави у спірних відносинах, а ОСОБА_3 академія сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_4 є органом державної влади на місцях в системі Збройних Сил України, який реалізує державну половику в сфері оборони, є бюджетною установою і утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Також вказує, що позивачами заходів щодо відшкодування витрат, пов’язаних із утриманням відповідача у навчальному закладі не вживалися, тому не проведення відшкодування витрачення бюджетних коштів призводить до порушення економічних інтересів держави.

Згідно ст. 6 та ст.19 Конституції України визначено, що всі державні органи діють в межах наданих їм повноважень і у спосіб, встановлений законом.

Тобто для здійснення певної дії державний орган, посадова особа, в тому числі прокурор, повинні мати чітко визначене повноваження на вчинення такої дії.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 4 статті 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз частини третьої статті 56 ЦПК України у взаємозв’язку з частиною третьою статті 23 Закону України “Про прокуратуру” дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб’єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Таким чином, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший “виключний випадок” передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий – відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб’єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

“Не здійснення захисту” виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб’єкта владних повноважень – він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

“Здійснення захисту неналежним чином” виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

“Неналежність” захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з’ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб’єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб’єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб’єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб’єктом звернення до суду і замінювати належного суб’єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб’єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб’єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб’єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб’єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обгрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб’єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб’єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

На підтвердження обґрунтування наявності підстав представництва прокурором надано лист від 16.11.2017 року, адресований ОСОБА_2 оборони України, в якому повідомлено про вжиття заходів представництва щодо порушених інтересів держави через наявну дебіторську заборгованість невідшкодованих коштів за навчання відрахованих курсантів.

Однак, зазначений лист не може бути підставою для представництва за даним позовом, оскільки поняття "не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів Держави», має полягати в умисному невиконанні своїх обов'язків посадовими особами ОСОБА_2 оборони України та ОСОБА_3 академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_4. Доказів про притягнення до відповідальності відповідних посадових осіб, тощо, суду не надано, а тому зазначена підстава не підтверджується.

ОСОБА_3 академія сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_4 є вищим військовим навчальним закладом державної форми власності, що перебуває у сфері управління ОСОБА_2 оборони України та має статус юридичної особи, має реєстраційні рахунки, відкриті в Державній казначейській службі України і є розпорядником коштів нижчого рівня.

Отже, відповідач проходив навчання в ОСОБА_3 академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_4, яка є юридичною особою, і який може самостійно звертатися до суду за захистом своїх прав та інтересів у разі їх порушення.

Доказів, які б свідчили про відсутності у ОСОБА_3 академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_4 можливості самостійного захисту своїх інтересів, прокурором також не надано.

В резолютивній частині позову позивач просить суд стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_4 суму в якості відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, тобто вимоги пред’явлені тільки в інтересах ОСОБА_3 академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_4. Вимог, направлених на захист порушеного права ОСОБА_2 оборони України прокурором не заявлено.

Крім того, у справі відсутні будь-які відомості про підтримання позивачем ОСОБА_2 оборони України позову, заявленого прокурором в його інтересах. Будь яких заяв відповідного змісту, в яких би вбачалось волевиявлення вказаної особи, та хоча б підтримання ним поданого прокурором позову, від цього позивача до суду не надходило.

Так, у наданому суду обґрунтуванні прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду від імені ОСОБА_2 оборони України, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які би підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до статті 23 Закону України “Про прокуратуру”.

Крім того, в даному випадку, участь прокурора, який займає одну зі сторін спору, може створювати для іншої сторони, якою є фізична особа, почуття нерівності.

Так, у справі «Менчинська проти Росії» (№42454/02, 15.01.2009) Євросуд відзначив, що сторонами цивільного провадження є позивач та відповідач, яким надаються рівні права, зокрема право на юридичну допомогу. Підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян або коли потрібно захистити інтереси держави.

Європейський суд з прав людини в низці справ роз'яснював, що одна лише участь ("активна" чи "пасивна") прокурора або іншої співмірної посадової особи може розглядатися як порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (Постанова Великої палати у справі "Мартіні проти Франції". Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони почуття нерівності (справа "Кресс проти Франції» від 31 березня 2005 р. у справі "F. W. проти Франції"). Підтримка прокуратурою однієї зі сторін, безумовно, може бути виправданою за належних обставин, наприклад для захисту прав вразливих груп - дітей, інвалідів тощо, які вважаються нездатними захищати свої інтереси самостійно, або коли захисту потребують державні інтереси.

Тому дійсно, слід погодитись з представником відповідача, що даний позов подано особою, яка не має належним чином підтверджених повноважень від позивачів на подання такого позову.

Відповідно до п.2 ч.1ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

На підставі викладеного, зважаючи на те, що вищевказані обставини встановлені судом після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про необхідність залишення позову без розгляду, оскільки прокурором не наведено передбачених ст.131-1 Конституції України виключних випадків для судового захисту інтересів держави, а також не дотримані встановлені ст.23 Закону України «Про прокуратуру» обов’язкові умови звернення прокурора з позовом в інтересах держави.

Керуючись ст.ст. 257, 258-261, 263, 273, 353 ЦПК України, суд, -,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі ОСОБА_2 оборони України, ОСОБА_3 академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування курсантом витрат, пов’язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі - залишити без розгляду.

Повний текст ухвали виготовлений 14 вересня 2018 року.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд Київської області за правилами, встановленими в ст.ст. 354-356 ЦПК України відповідно, з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Суддя Є.Ю.Чернишова