Постанова № 76522780, 12.09.2018, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2-а/470/1/18

Справа № 470/328/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Лусти С.А.,

за участю секретаря судового засідання Дячук А.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Снігурівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії, його скасування та зобов'язання призначити пенсію,

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2017 року позивач звернувся до Березнегуватського районного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Березнегуватському районі в якому зазначив, що під час строкової військової служби, приймав участь у ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС з липня по вересень 1986 року у складі військової частини № 3217, яка дислокувалася у м. Києві, але фактично знаходилась у зоні відчуження та є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії. Однак рішенням відповідача йому було відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», через відсутність даних про його перебування у зоні відчуження. Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати таке рішення управління незаконним та зобов'язати призначити йому відповідну пенсію починаючи з 25 червня 2016 року, тобто по досягненню ним 50 років.

Ухвалою суду від 15 листопада 2017 року первісного відповідача управління Пенсійного фонду України в Березнегуватському районі Миколаївської області було замінено належним відповідачем Снігурівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Миколаївської області.

У заяві від 20 грудня 2017 року представник позивача адвокат ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги та просила суд визнати рішення відповідача від 23 листопада 2016 року про відмову в призначенні пенсії відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 року № 796-ХІІ протиправним, скасувати його та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію починаючи з 25 червня 2016 року по досягненню ним 50 років (а.с.55).

Відповідач заперечував проти позову позивача, просив відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що відповідно до додатку № 1 Постанови № 106, де визначені населені пункти, які відносяться до зони відчуження, с. Максимовичі Поліського району Київської області відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, тому у зв'язку з відсутністю первинних документів про перебування позивача у зоні відчуження, відсутні підстави для призначення йому пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.34-36).

Ухвалою суду від 20 липня 2018 року, в зв'язку з повторним авторозподілом через звільненням головуючого у справі у відставку, справа була прийнята до провадження суддею Лустою С.А. та призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

З матеріалів справи убачається, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, виданого Миколаївською облдержадміністрацією 19 січня 1994 року (а.с.10).

Згідно копії довідки № 20, виданої командиром військової частини 17 травня 1993 року, військова частина 6689 в м. Вінниці, в якій позивач проходив строкову службу, в період з 03 грудня 1984 року по 13 жовтня 1986 року брала участь в роботі по ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС в складі військової частини 3217, яка дислокувалась у м. Києві та відпрацював у с. Максимовичі, в зоні відчуження в червні 24 дні, серпні 31 день та вересні 25 днів (а.с.13).

Крім цього, за архівною довідкою № 555 виданою 02 червня 2016 року Центральним архівним відділом Національної гвардії України, позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зонах радіоактивного забруднення в період з 09 липня 1986 року по 25 вересня 1986 року з місцем несення служби с. Максимовичі (а.с.9).

Зазначені відомості узгоджуються із записами у військовому квитку серії НО № 5057150, за якими позивач з 07 липня 1986 року по 25 вересня 1986 року перебував у службовому відрядженні в районі ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у с. Максимовичі (а.с.8).

04 липня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796- ХІІ (далі Закон), однак рішенням від 25 серпня 2016 року № 13 управління Пенсійного фонду України в Березнегуватському районі Миколаївської області вирішило припинити виплату позивачу зазначеної пенсії для з'ясування умов для відновлення її виплати, через ненадання інших первинних документів про його перебування в зоні відчуження, та у зв'язку з тим, що згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ УРСР від 23.07.1991 року № 106, с Максимовичі Поліського району Київської області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю (а.с.6).

В подальшому, рішенням управління Пенсійного фонду від 23 листопада 2016 року № 21 позивачу з наведених вище підстав, було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.5).

Виниклі між сторонами спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі Закон №1058-ІV), «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796- ХІІ (далі Закон № 796-ХІІ), «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27 лютого 1991 року № 791а-ХІІ (далі Закон № 791а-ХІІ), Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 ( далі - Порядок № 22-1).

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно статті 55 Закону №796-ХІІ, особам які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: учасники ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - на 10 років.

Згідно з абзацом 7 пп.«ґ» п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм ст. 55 Закону № 796-XII).

Тобто право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Разом з тим, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми № 122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.

Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Згідно п.5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 - учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення. При цьому пунктом 10 цього Порядку уточнюється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо, є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Про зазначене свідчать правові позиції викладені Верховним Судом України в постановах від 21 листопада 2006 року (справа № 21-1048во06) та від 04 вересня 2015 року (справа № 690/23/15-а), Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року (справа № 344/9789/17), від 08 травня 2018 року ( справа №708/1022/17) та від 23 травня 2018 року (справа № 398/3509/16-а (2-а/398/54/17).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач має статус ліквідатора наслідків на Чорнобильській АЕС та віднесений до другої категорії осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в період з 09 липня по 25 вересня 1986 року він приймав безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, його посвідчення недійсним не визнавалось та статус не оспорюється. Відповідно зазначені обставини та надані на їх підтвердження докази свідчать про наявність у позивача права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону № 796-ХІІ, а тому відмова пенсійного органу у виплаті йому пенсії на підставі вказаної вище норми закону, є необґрунтованою.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.241-246, 255, 257, 263, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Снігурівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії, його скасування та зобов'язання призначити пенсію, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Березнегуватському районі Миколаївської області від 23 листопада 2016 року № 21 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796- ХІІ, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Зобов'язати Снігурівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796- ХІІ починаючи з 26 червня 2016 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного адміністративного суду через Березнегуватський районний суд Миколаївської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1 паспорт серія НОМЕР_2, засоби зв'язку тел.НОМЕР_3.

Відповідач: Снігурівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, місцезнаходження: 57303, вул. Центральна, 3 м. Снігурівка код ЄДРПОУ 41250561.

Суддя С. А. Луста