Ухвала суду № 76522720, 11.09.2018, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/7248/17

Провадження № 6-а/552/55/18

У Х В А Л А

11.09.2018 року м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Миронець О.К.

за участі секретаря судового засідання Рибальченко О.П.

позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду

ВСТАНОВИВ:

14.08.2018 року до суду надійшла заява відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про зміну способу і порядку виконання постанови Київського районного суду м. Полтави на підставі якої видано виконавчий лист № 552/7248/17 від 19.03.2018 року та просили витребувати з Головного управління Пенсійного фонду України довідку, щодо суми заборгованості яка підлягає виплаті стягувачу, змінити спосіб і порядок виконання судового рішення та стягнути відповідно до витребуваної довідки невиплачену заборгованість на користь стягувача ОСОБА_1.

В судове засідання державний виконавець не з’явився, від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі, заяву підтримав та просив її задовольнити.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в судовому засіданні заяву не визнав, подав заперечення та просив залишити без задоволення заяву Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції в Полтавській області щодо зміни способу та порядку виконання рішення суду, мотивуючи тим, що резолютивна частина постанови Київського районного суду м. Полтави від 23.11.2017 року є чіткою, зрозумілою за змістом, та не припускає різного тлумачення, не вбачається недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, що свідчить про те, що судове рішення не може містити положень, які викликають суперечки під час його виконання.

Позивач ОСОБА_1 просив задовольнити заяву, оскільки йому не виплачують кошти по рішенню суду.

Суд, заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно дост. 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.

Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання,а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Таким чином, зміна на підставі статті 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Виходячи зі змісту заяви, державний виконавець просить вирішити додаткову позовну вимогу,а саме: витребувати з Головного управління Пенсійного фонду України довідку, щодо суми заборгованості яка підлягає виплаті стягувачу та стягнути відповідно до витребуваної довідки невиплачену заборгованість на користь стягувача ОСОБА_1, проте зазначена вимога не була предметом розгляду в суді під час прийняття постанови на підставі якої видано виконавчий лист № 552/7248/17 від 19.03.2018 року.

Правовими положеннями ст. 124 Конституції України та ст. 14КАС України передбачено, що судові рішення, зокрема рішення та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи аналіз наведених правових положень та обставин справи, суд приходить до висновку, що державний виконавець зобов’язаний діяти в межах своїх повноважень, тих які надані йому законом.

Між тим, в даному випадку, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області не надано жодного доказу вчинення певної дії для належного виконання судового рішення відповідно до правових положень Закону України «Про виконавче провадження».

Керуючись ст. 378 КАС України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви відмовити.

Ухвала може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення.

Суддя ОСОБА_3