Рішення № 76522431, 17.09.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/8349/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря - Бондаренко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання транзакції щодо переказу коштів з кредитної та зарплатної карток недійсними, скасування відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки (штрафу, пені), страхового платежу по договору страхування кредитного ліміту, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання транзакції щодо переказу коштів з кредитної та зарплатної карток недійсними, скасування відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки (штрафу, пені), страхового платежу по договору страхування кредитного ліміту, посилаючись на наступне.

З лютого 2015 року ОСОБА_1 є клієнтом ПАТ КБ «Приватбанк». Позивачу ОСОБА_1 у ПАТ КБ «Приватбанк» було відкрито 2 рахунки, а саме: НОМЕР_6 - зарплатна карта, НОМЕР_3 - кредитна карта. При оформленні зарплатної картки працівники Біловодського відділення ПАТ КБ «Приватбанк» повідомили, що отримання кредитної картки є обов'язковою умовою, тому ОСОБА_1 картку отримала, проте жодного разу нею не користувалася. 11.12.2016 року о 15-47 год. на телефон ОСОБА_1 прийшло SMS повідомлення про те, що її рахунок тимчасово заблокований та їй необхідно терміново зателефонувати на номер НОМЕР_5 безкоштовно або зайти на сайт ПАТ КБ «Приватбанк». Оскільки цей номер був схожий на номер, з якого зазвичай дзвонив Банк для підтвердження входу до Приват24, вона зателефонувала на зазначений номер. Чоловік представився працівником служби безпеки ПАТ КБ «Приватбанк» та повідомив ОСОБА_1, що в неї заблоковані картки, оскільки в Луганській та Донецькій областях почастішали випадки шахрайства. З його слів для розблокування карток необхідно було набрати наступну комбінацію НОМЕР_4 та кнопку виклику. Після даної операції повинен був прийти код з двома цифрами, які не потрібно було нікому говорити. Крім того, необхідно було підійти до банкомату, вставити картку та ввести PIN-код. Остання виконала вказівки, які їй сказав працівник банку, але карту в банкомат не вставила та PIN-код не змінювала, так як був вечір неділі. Надалі, о 16-14 год. з абонентського номера НОМЕР_1 почали надходити SMS-повідомлення з текстом щодо необхідності підтвердження оплати сум грошових коштів, але ОСОБА_1 ніяких підтверджень не робила. ОСОБА_1 після першого SMS повідомлення одразу подзвонила своїй дочці ОСОБА_2 та обидві одразу почали дзвонити до ПАТ КБ «Приватбанк» на номер НОМЕР_9 для повідомлення про шахрайські дії та припинення несанкціонованих списань з рахунку. Слід відмітити, що номер НОМЕР_9 не дозволяє одразу зв'язатися з працівниками Приватбанку, так як в автоматичному режимі робот повідомляє, що ПАТ КБ «Приватбанк» сам передзвонить клієнту протягом 3-х хвилин. Так, перше SMS-повідомлення щодо списання коштів надійшло о 16:14, дзвінок ОСОБА_1 з номера НОМЕР_7 до колцентру ПАТ КБ «Приватбанк» на номер НОМЕР_9 було здійснено о 16:15, 16:18, 16:19, 16:21, 16:23 та вона ще довго намагалася зв'язатися з Банком, проте діюча у банку система зв'язку була на руку шахраям та унеможливила дзвінок від банку, оскільки шахраями була встановлена переадресація з номеру ОСОБА_1 та жодних дзвінків від Банку у цей проміжок часу їй не надходило (це підтверджується деталізованим рахунком Vodafone). Дзвінок ОСОБА_2 (її доньки) з номера НОМЕР_8 до колцентру ПАТ КБ «Приватбанк» на номер НОМЕР_9 було здійснено о 16:18 та працівник Банку зв'язався з нею о 16:19. ОСОБА_1, так і її дочка ОСОБА_2 виконали вимоги п. 1.1.2.1.21. Умови та правила надання банківських послуг Приватбанком, а саме пункт «Негайно повідомляти Банк шляхом дзвінка до Колцентру (протягом 15 хвилин) інформацію, що стала відома Клієнту про втрату/викрадення Карти, Стікеру PayPass, сім-карти мобільного телефону, несанкціоновані транзакції по його рахунках (а також по рахунках третіх осіб)». Під час розмови з працівником ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 повідомила, що прямо зараз відбувається несанкціоноване списання коштів з рахунку ОСОБА_1, проте якими саме даними володіють шахраї вона не знала. На початок операційного дня 11.12.2016 року залишок по зарплатному рахунку складав 521,07 грн., а по кредитному рахунку 0,00 грн., про інші рахунки та залишки на них ОСОБА_1 нічого не було відомо. Після проведення шахраями операцій зарплатний рахунок було закрито, що можливо лише у разі відсутності на ньому залишку коштів, а на кредитному рахунку утворилася заборгованість згідно даних ПАТ КБ «Приватбанк» на суму 14768 грн. 73 коп., хоча SMS повідомлень щодо підтвердження списання коштів надійшло на загальну суму 24941,50 грн. Крім того, на додатковому Інтернет рахунку утворився залишок у сумі 1994,70 грн. Працівник концентру повідомив позивачу про наявність кредитної заборгованості у сумі 14768 грн. 73 коп. та залишку у сумі 1994,70 грн. на рахунку, який вона не відкривала. Вона одразу о 18:41 год. подала у телефонному режимі через працівника Приватбанку заяву щодо здійснення по відношенню до її карток шахрайських дій. Крім того, банк до теперішнього часу нараховує відсотки на кредитну заборгованість та згідно виписці з банку заборгованість станом на 14.05.2017 року складає 18525,42 грн. Крім того, банк нараховує щомісячно штраф за несвоєчасну сплату кредиту у сумі 100 грн., чим порушує Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Слід зауважити, що 12.12.2016 року (тобто наступного робочого дня після інциденту) ОСОБА_1 звернулася до СВ Біловодського ВП ГУНП в Луганській області з заявою про вчинення шахрайських дій невідомими особами, внаслідок дій яких списано грошові кошти з її банківських рахунків. Заяву внесено до ЄРДР за № 12016130430000518. На теперішній час здійснюється досудове розслідування у даному кримінальному провадженні. 13.12.2016 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до відділу протидії кіберзлочинам у Луганській області (заява № 16315) та 16.12.2016 року звернулася з заявою до Біловодського відділення поліції Луганської області про шахрайські дії працівників Банку. Таким чином, позивач вчинив всі передбачені законом дії для захисту свого порушеного права. У зв'язку з цим, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить про наступне:

- визнати транзакції щодо переказу коштів у сумі 14768,73 грн. з кредитної картки НОМЕР_3 та у сумі 521,07 грн. з зарплатної картки № НОМЕР_6, виданих на ім'я ОСОБА_1, недійсними та скасувати відсотки за користування кредитного ліміту, неустойки (штраф, пеню), страховий платіж по договору страхування кредитного ліміту нараховані Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк»;

- зобов'язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» привести залишки на рахунках ОСОБА_1, які були 11.12.2016 року станом на 16:14 год.

Відповідач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» надало до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позову та вказало, що позов є необґрунтованим. Зокрема зазначило, що ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписала заяву № б/н від 16.02.2015 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Умовами договору визначено (п. 2.1.1.2.3.), що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Пунктом 2.1.1.2.4. Умов встановлено, що підписання цього договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком. Встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через РОБ-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові. З матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, а тому вимоги Банку є законними і підлягають задоволенню в повному обсязі. Оскільки банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, між банком і відповідачем було укладено кредитний договір, який є діючим та дійсним, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Розглядаючи спір, що виник між сторонами, треба керуватися п.п. 1.1.2.11.1. Правил надання банківських послуг, згідно якого у випадку, коли Держатель картки оспорює операції, здійснені з використанням картки, або інформації, нанесеної на картці, Держатель картки зобов'язаний протягом 30 днів з моменту утримання грошових коштів з рахунку звернутися до Банку та заявити про спірні операції та причини їх спірності, подати письмову заяву (у разі, якщо вирішення питання передбачає дану необхідність).

Позивач ОСОБА_1 надала до суду письмову відповідь на відзив в якій зазначила, що позивач не знала та не мала уяви, що Універсальна карта є кредитною, жодного разу не користувалася до події, яка склалась (пароль не вводила, що можна перевірити у Банку). В даному випадку позивач коштів ніяких не отримувала, фактично ними не користувалась, не вчиняла, дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тому зобов'язання в даному випадку не виникло, і немає підстав для його виконання позивачем. Договір про надання банківських послуг на отримання кредиту по картці Універсальна ОСОБА_1 не укладала, анкету-заяву приєднання до кредитної лінії не підписувала, витяг з умов та правил надання банківських послуг не отримувала, консультацій та пояснень від співробітників банку не отримувала. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 о 16 год. 14 хв. з абонентського номера НОМЕР_1 почали надходити SMS повідомлення про списання коштів, підтверджень яких вона не робила, вона неодноразово набирала номер НОМЕР_9, намагалась зв'язатись з колцентром (було встановлене або блокування або пере адресація) вона передзвонила своїй дочці ОСОБА_5 на мобільний телефон НОМЕР_8. За даними деталізованого рахунку Vodafone за номером телефону дочка позивача ОСОБА_2 зв'язалась з оператором концентру о 16-18 год. та повідомила про шахрайські дії і вимагала заблокувати картку. ОСОБА_1 мала змогу додзвонитись до колцентру та зробити заявку НОМЕР_12 про незаконне списання коштів о 18:41 11.12.2016 року. Крім того, 14.12.2016 року направлений лист-заява до ПАТ КБ «Приватбанк» про вчинені шахрайські дії з картки № НОМЕР_3 та НОМЕР_6. ОСОБА_1 невідкладно повідомила відповідача про цю ситуацію. Отже, під час здійснення спірної транзакції банком порушено визначений Умовами та правилами порядок надання послуг клієнтам а саме: одноразовий пароль для входу в систему та пароль, необхідний для підтвердження проведення платежу, позивачу взагалі не направлялись, що в свою чергу призвело до порушення вимог Закону щодо обов'язкового повідомлення клієнта про платіжну операцію та проведення відповідачем перевірки електронного підпису, достовірності та авторства електронного документа на переказ. Згідно п. 1.1.2.1.21. Умов та правил надання банківських послуг, негайно повідомити Банк шляхом дзвінка до Колцентру (протягом 15 хв.) інформацію що стала відома Клієнту про втрату/ викрадення Карти, Стікеру РауРаss, сім-карти мобільного телефону, несанкціоновані транзакції по його рахунках ( а також рахунках 3 осіб). Висновки відповідача необґрунтовані щодо підробки сім-карти мобільного фінансового телефону з наступних причин: ствердження відповідачем відповідно здійснення мною підробки сім-карти не відповідає дійсності та нічим не підтверджене. Договір про надання банківських послуг на отримання кредиту по картці Універсальна ОСОБА_1 не укладала. Кредитну картку не втрачала, іншим особам не передавала, ПІН- коду нікому не повідомляла, а тим паче жодних дій щодо ведення ПІНу в банкоматі, як зазначає відповідач, не робила, невідкладно проінформувала відповідача про несанкціоновані ним операції і списання грошових коштів, а відповідач всупереч клопотання позивача одразу заблокувати картку та зупинити переведення коштів дозволив списання грошових коштів, в тому числі і наступного дня 12.12.2016 року, що дає підстави для висновку про вину відповідача у заподіянні шкоди позивачу. Доводи відповідача на ту обставину, що позивач порушила Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки клієнтом не вжито заходів щодо запобігання надання особистої інформації по картці не заслуговують на увагу, оскільки позивач не втрачала та не сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали вимоги, викладені в уточненій позовній заяві з підстав, викладених у позові, відзиві на позов та письмових поясненнях по суті справи.

В судове засідання 17 вересня 2018 року представник відповідача не з'явилася, проте надала заяву про розгляд справи без її участі та заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що позивач ОСОБА_1 є її матір'ю. Увечері 11.12.2016 року, близько 16 години, їй зі свого мобільного телефону подзвонила її мати та сказала, що їй надходили якісь повідомлення на телефон з незнайомого номера. Вона, ОСОБА_2, відразу зателефонувала в кол-центр Приватбанку з метою блокування банківських карток матері та повідомила про шахрайські дії з картками матері. На вхідні дзвінки її мати не відповідала, матері можна було додзвонитися лише після того, як вона ввела на телефоні комбінацію щодо скасування пере адресації. Після введення цієї комбінації на телефоні її мати самостійно зв'язалася з кол-центром Приватбанку.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали справи та електронні докази, допитавши свідка, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 16.02.2015 року ОСОБА_1 виразила згоду із тим, що вона ознайомлена в письмовому вигляді з договором про надання банківських послуг до його укладення. Також позивач погодилася із тим, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг.

З копії довідки про зміну кредитного ліміту по картці НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1, наданої Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» від 05 липня 2018 року вбачається, що станом на 16 лютого 2015 року о 11.14.29 годині ліміт по картці складав 0,00 грн., 11 грудня 2016 року о 16.12.22 годині - 7000,00 грн., 11 грудня 2016 року о 16.27.59 годині - 11500,00 грн., 11 грудня 2016 року о 16.31.18 годині - 15000,00 грн.

Згідно із копією Виписки по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_13 за період з 01 грудня 2016 року по 14 грудня 2016 року, копіями листів ПАТ КБ «Приватбанк» № ЕТ1О-ОНКЕ-743 J-AKDU та № LDSV-V48R-A5M6-TR72 від 12 грудня 2016 року, з платіжних карток позивача 11 грудня 2016 року та 12 грудня 2016 року були здійснені наступні операції: чотири транзакції щодо переказу коштів у загальній сумі 14768,73 грн. з кредитної картки № 4149….9644 та у сумі 521,07 грн. із зарплатної картки НОМЕР_16.

Відповідно до деталізованих рахунків, зроблених на абонентські номери НОМЕР_14 та НОМЕР_15 за період з 11 грудня 2016 року по 11 грудня 2016 року та роздруківки вхідних та вихідних дзвінків, наданих ПрАТ ВФ Україна № GD-18-05210/КІ від 31 травня 2018 року, ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_2 11 грудня 2016 року починаючи з 16-18 год. неодноразово спілкувалися між собою та дзвонили до Колцентру ПАТ КБ «Приватбанк» на номер НОМЕР_9 для повідомлення про шахрайські дії та припинення несанкціонованих списань з рахунку. Вказані обставини додатково підтверджуються змістом аудіозапису розмов позивача та її доньки із працівниками колцентру банку, а також показаннями свідка ОСОБА_2

З заяв ОСОБА_1 на адресу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 14 грудня 2016 року, від 19 січня 2017 року та 16 травня 2017 року вбачається, що остання просить привести залишки по рахункам станом на 11 грудня 2016 року на 15-47 годину; встановити блокування рахунків до моменту урегулювання залишків; заморозити нарахування процентів по кредитній картці до з'ясування обставин; надати виписку по заробітній карті № НОМЕР_6 за період з 01 грудня 2016 року по 13 грудня 2016 року; провести всебічне компетентне розслідування ситуації, яка склалася, та надати інформацію, яким чином списувалися грошові кошти з її рахунків.

Згідно із копіями листів Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 № 20.1.0.0.0/7-20161227/4178 від 03 січня 2017 року, № 20.1.0.0.0/7-20170126/395 від 24 березня 2017 року та № 20.1.0.0.0/7-20170522/5233 від 22 червня 2017 року, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» не мало можливості виконати вимоги ОСОБА_1, оскільки вона порушила умови та правила надання банківських послуг. Крім того, невідомі особи використали мобільний номер позивача + НОМЕР_14 для управління її картками та відстежити, через який сайт це було зроблено і хто одержувач коштів неможливо.

12 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до СВ Біловодського ВП ГУНП в Луганській області з заявою про вчинення шахрайських дій невідомими особами, внаслідок дій яких списано грошові кошти з її банківських рахунків. Заяву внесено до ЄРДР за № 12016130430000518.

13 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулася з заявою № 16315 до відділу протидії кіберзлочинам у Луганській області та 16 грудня 2016 року звернулася з заявою до Біловодського відділення поліції Луганської області про шахрайські дії працівників Банку відповідача.

Відповідно до копії висновку по факту несанкціонованого списання грошових коштів з рахунків ОСОБА_1, складеного Службою безпеки Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» № ZAKL-2018/1-6845140 від 25 травня 2018 року, розкрадання грошових коштів з карт заявника здійснене шахраями з використанням конфіденційної інформації (наявність SIM карти фінансового телефону клієнта, даних по карті і паролів входу в П24), отриманої внаслідок порушень заявником Умов і правил надання банківських послуг, в частині збереження сім-карти і передачі її третім особам. Це дозволило шахраям перевипустити фінансовий телефон і від імені клієнта здійснити несанкціоновані операції. Клієнтом порушені вимоги «Умов і правил надання банківських послуг», що дає підстави у відшкодуванні збитку клієнтові банку відмовити. Клієнт несе відповідальність в повному обсязі за усі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви клієнта про блокування карти /рахунку/ на рух грошових коштів, номери мобільного телефону на надання банківських послуг. Клієнт несе відповідальність, тому факт несанкціонованого зняття грошових коштів в сумі 15280,80 грн. з рахунків ОСОБА_1, який мав місце 11.12.2016 року, вважається таким, що підтвердився та у відшкодуванні збитку клієнтові ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням правил надання банківських послуг, передачею конфіденційної інформацію третім особам (шахраям) рекомендовано відмовити.

На думку суду, головним питанням, яке має вирішити суд під час ухвалення рішення по цій справі, є визначення того, чи має банк в даному випадку нести цивільно-правову відповідальність за зняття коштів з рахунків позивача.

Згідно із статтями 1066, 1068 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрямки використання грошових коштів та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до статті 1073 ЦК України встановлено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

За правилами ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що значаться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що ОСОБА_1 (позивач по справі) є споживачем фінансових послуг, а банк (відповідач по справі) - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг. При цьому, неналежним наданням послуг з боку банку в розумінні статті 1073 ЦК України вважається несвоєчасне зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставне списання банком з рахунка клієнта (тобто списання всупереч умовам укладеного між банком та клієнтом договору) або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка.

Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 223 від 30 квітня 2010 року (надалі - Положення № 223), банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Отже, вищевказані норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням» підлягають застосуванню лише в тому разі, якщо користувач (платник) не вчинив дій або не допустив бездіяльності, які сприяли незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (неналежні перекази). Якщо у здійсненні неналежного переказу винен не тільки ініціатор переказу, а й платник, то вищевказані норми права не можуть бути застосовані.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача та його представника на те, що вона не була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг під час підписання відповідної анкети-заяви, адже позивач, підписуючи заяву про приєднання до вищевказаних Умов та Правил надання банківських послуг, приєднався до договору приєднання та погодився з його умовами.

При цьому, вищевказані Умови та Правила є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору. Доказів зміни Умов та Правила надання банківських послуг або існування цих Умов та Правил в іншій редакції станом на час укладення договору до суду не надано.

Стаття 633 ЦК України передбачає, що договори, які укладаються банком з фізичними особами є публічними.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Вищевказана позиція суду відповідає аналогічній позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 07 березня 2018 року по справі № 755/18246/15-ц.

Згідно із п. 2.1.3.8 Умов та правил надання банківських послуг, на які погодилася позивач у відповідній анкеті-заяві, Держатель зобов'язується у разі втрати Карти /ПІНу/ постійного паролю/ одноразових паролів або виникнення у Держателя підозр, що Карта /ПІН/ постійний пароль /одноразові паролі могли бути втрачені, або виникнення ризику несанкціонованого використання Карти /ПІНу/ постійного паролю/одноразових паролів негайно виконати одну з наступних дій:

- звернутися в Банк за телефонами НОМЕР_9 (безкоштовно по Україні), НОМЕР_10 (для VIP-клієнтів НОМЕР_11 (для дзвінків з-за кордону);

- звернутися в Банк і заявити про втрату Карти (в разі втрати Карти);

- якщо Карта підключена до послуги MobileBanking, виконати дії, необхідні для припинення дії Картки відповідно до Керівництва по використанню системи MobileBanking; якщо Клієнт підключений до сервісу Internet Banking Приват-24 виконати дії, необхідні для припинення дії Картки відповідно до Керівництва по використанню сервісу.

Держатель несе відповідальність за всі операції з Карткою, вчинені:

- по дату отримання Банком повідомлення від Клієнта про втрату Картки включно (звернення по телефону НОМЕР_9, НОМЕР_10 (для VIP-клієнтів), або через звернення до Банку);

- по дату отримання Банком повідомлення про втрату Карти, відправленого відповідно до Керівництва по використанню системи MobileBanking або Internet Banking Приват-24, включно, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати електронного платіжного засобу, розголошення ПІНу або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.

Згідно із п. 1.1.5.14 Умов та правил надання банківських послуг клієнт несе відповідальність за всі операції, які проводяться в підрозділах банку, через пристрої самообслуговування, систему MobileBanking, систему Приват-24 з використанням передбачених цими умовами засобів його ідентифікації та аутентифікації.

Згідно із п. 1.1.5.30 Умов та правил надання банківських послуг банк не несе відповідальності перед тримачем карти за всі операції, у випадку передачі мобільного телефону, сім-картки, стикера PayPass третім особам.

Перш за все суд звертає увагу на те, що позивачем повністю доведений факт списання третіми особами 11 грудня 2016 року з 16-14 год. грошових коштів з рахунків ОСОБА_1. Вказаний факт визнається, в тому числі, у висновку по факту несанкціонованого списання грошових коштів з рахунків ОСОБА_1, складеного Службою безпеки Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк».

Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В позовній заяві та в усних поясненнях під час розгляду справи позивач визнала, що 11.12.2016 року о 15-47 год. на її телефон прийшло SMS повідомлення про те, що її рахунок тимчасово заблокований та їй необхідно терміново зателефонувати на номер НОМЕР_17 безкоштовно або зайти на сайт ПАТ КБ «Приватбанк». Оскільки цей номер був схожий на номер, з якого зазвичай дзвонив Банк для підтвердження входу до Приват24, вона зателефонувала на зазначений номер. Чоловік представився працівником служби безпеки ПАТ КБ «Приватбанк» та повідомив ОСОБА_1, що в неї заблоковані картки, оскільки в Луганській та Донецькій областях почастішали випадки шахрайства. З його слів для розблокування карток необхідно було набрати наступну комбінацію НОМЕР_4 та кнопку виклику. Після даної операції повинен був прийти код з двома цифрами, які не потрібно було нікому говорити. Крім того, необхідно було підійти до банкомату, вставити картку та ввести PIN-код. Остання виконала вказівки, які їй сказав працівник банку, але карту в банкомат не вставила та PIN-код не змінювала.

У висновку по факту несанкціонованого списання грошових коштів з рахунків ОСОБА_1, складеного Службою безпеки Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», вказано, що вищевказана комбінація клавіш мобільного телефону здійснює переадресацію номеру телефону.

Переадресація номеру телефону - це функція, яка надає можливість перемикати всі вхідні виклики з одного номеру телефону на будь-який інший телефонний номер в Україні. Виклики, які надходять на мобільний телефон, можуть бути переадресовані на телефон міської мережі, на інший мобільний телефон в Україні. Наприклад, комбінація НОМЕР_18 в мережі Vodafone, яку самостійно ввела позивач ОСОБА_1, ініціює режим безумовної переадресації, коли всі вхідні виклики автоматично переводяться на обраний телефонний номер. При цьому первинний телефон не дзвонить. Вказані обставини були підтверджені в судовому засіданні, коли позивач повідомила, що їй після увімкнення послуги переадресації перестали надходити будь-які вхідні виклики від банку або від доньки.

Тобто, в даному випадку дзвінки, які мали надходити позивачу на її номер телефону, почали надходити на інший визначений у комбінації номер телефону НОМЕР_2, що в свою чергу дозволило третім особам отримати доступ (пройти аутентифікацію) в системі електронних платежів АТ КБ «Приватбанк», в тому числі під час здійснення платежів.

На думку суду, вищевказані обставини свідчать про те, що позивач своїми діями сприяла отриманню третіми особами інформації, яка дала цим особам змогу ініціювати та провести платіжні операції. Фактично, ці дії являють собою передачу сім-картки мобільного телефону в розумінні п. 1.1.5.30 Умов та правил надання банківських послуг, адже за своїми наслідками ці дії нічим не відрізняються від фізичної передачі сім-картки третій особі. Позивач не виявила належної обережності та обачності, здійснивши певні дії щодо переадресації всіх вхідних викликів з її телефону на телефон третіх осіб. Тобто, в діях позивача наявна вина у формі необережності щодо здійснення неналежного переказу з її рахунків на користь невідомих третіх осіб. Позивач не передбачала і не бажала тих наслідків, які фактично настали, хоча, виходячи із конкретних обставин, об'єктивно могла і зобов'язана була їх передбачити.

За таких обставин, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню пункт 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пункти 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням». На думку суду, з урахуванням необережної поведінки позивача та наявності її вини у передачі третім особам інформації для здійснення платіжних переказів від її імені, немає підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності за дії позивача та невідомих третіх осіб. Згідно умов укладеного між сторонами договору (п. 1.1.5.14 та п. 1.1.5.30) відповідальність у спірних правовідносинах має нести виключно позивач.

Суд не вважає за можливе застосувати в цій справі правові позиції, які викладені в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року по справі № 6-71цс15 та в постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року по справі № 202/10128/14-ц (в ЄДРСР унікальний номер справи у Верховному Суді помилково вказаний як 202/10128/15), від 20 червня 2018 року по справі № 691/699/16-ц, адже у вказаних постановах обставини справи суттєво відрізняються від обставин цієї справи.

Так, постанова Верховного Суду України від 13 травня 2015 року по справі № 6-71цс15 ґрунтується на тому, що не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд дійшов помилкового висновку про вину особи-споживача як підставу цивільно-правової відповідальності.

Постанова Верховного Суду від 23 січня 2018 року по справі № 202/10128/14-ц (в ЄДРСР унікальний номер справи у Верховному Суді помилково вказаний як 202/10128/15) також ґрунтується на тих самих обставинах, що й постанова Верховного Суду України від 13 травня 2015 року по справі № 6-71цс15, а також на тому, що схема шахраїв у спірних правовідносинах була розрахована не тільки на неуважність користувачів системи «Приват-24» та недостатню захищеність їх персональних комп'ютерів від комп'ютерних вірусів, а й на наявність особливостей деяких сервісів системи «Приват-24», які шахрай може використовувати для обману користувачів системи.

Постанова Верховного Суду від 20 червня 2018 року по справі № 691/699/16-ц також ґрунтується на тому, що позивачем (банком) не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою.

Крім того, в разі задоволення цього позову, суд покладе цивільно-правову відповідальність на банк за умови вчинення клієнтом дій, які сприяли незаконному використанню інформації, що дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою. Таким чином, буде створений небезпечний, на думку суду, прецедент, при застосуванні якого як добросовісні необережні клієнти, так і недобросовісні клієнти, які діють умисно, зможуть використовувати його (прецедент) з метою уникнення відповідальності за свої необережні або умисні дії по сприянню третім особам у незаконному заволодінні коштами банку.

Суд також звертає увагу на те, що згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Позивач не надала доказів того, що банк станом на час подання позову пред'являє до неї вимоги про сплату певної суми заборгованості в судовому або іншому порядку.

В частині вимог про скасування страхового платежу по договору страхування кредитного ліміту суд також вважає за необхідне відмовити ще і з тієї підстави, що в судовому засіданні позивач визнала, що вона сплатила цей страховий платіж добровільно з власних коштів на вимогу працівників банку. На думку суду, добровільно сплачені позивачем кошти не є тими платежами, які мають повертатися платнику за будь-яких умов.

Таким чином, суд вважає, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим і у його задоволенні належить відмовити.

Враховуючи те, що відповідачем під час розгляду цієї справи в апеляційній скарзі були висловлені заперечення з приводу підсудності цієї справи Сєвєродонецькому міському суду Луганської області, суд вважає за необхідне окремо зазначити наступне.

Згідно із ч. 5 ст. 110 ЦПК України (в редакції, яка була чинною станом на час відкриття провадження у цій справі) позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відповідно до преамбули Закону № 1023-XII «Про захист прав споживачів», який був чинним станом на час отримання кредитної картки позивачем, він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У Законі № 1023-XII не визначено певних меж його дії, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах такої «слабкої сторони», як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються всі відносини за участю споживачів, які виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо.

У спірних правовідносинах позивач виступає споживачем фінансово-кредитних послуг. Згідно із довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11 квітня 2017 року позивача ОСОБА_1 було взято на відповідний облік за фактичним місцем проживання: м. Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, 13, кв. 68, у зв'язку із чим ця справа є підсудною Сєвєродонецькому міському суду Луганської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідач не заявляв про наявність у нього судових витрат, а отже судові витрати, які підлягають розподілу у цій справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання транзакції щодо переказу коштів з кредитної та зарплатної карток недійсними, скасування відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки (штрафу, пені), страхового платежу по договору страхування кредитного ліміту.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Б. Баронін