Вирок № 76521306, 17.09.2018, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 384/3/18

Провадження № 1-кп/386/31/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2018 року смт. Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гарбуз О. С.

з участю: секретаря судового засідання Фенюшиної Ю.Ю.,

прокурорів Чорнобривця Д.В.,

Єрьоменка О.В.,

Моспана О.О.,

потерпілого ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

захисника Гірника Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017120240000286 від 22.09.2017 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Апостолове Дніпропетровської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 проживаючого без реєстрації в АДРЕСА_2 та в АДРЕСА_3 громадянина України, з базовою середньою загальноосвітньою освітою, не працюючого, неповнолітніх дітей не маючого, не одруженого, проживаючого зі співмешканкою ОСОБА_6 та малолітніми дітьми останньої: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, інших утриманців не маючого, інвалідності не маючого, не військовозобов'язаного, пільг не маючого, не депутата, власного майна та доходу не маючого, раніше судимого: 25.10.2007 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області по ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки та на підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з встановленням одного року іспитового строку; 25.12.2012 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області по ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років; 07.11.2016 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області по ст. 391 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на один рік один день, звільненого 05.09.2017 року по відбуттю строку покарання,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за таких обставин.

19 вересня 2017 року ОСОБА_4 близько 01 год. 00 хв. прийшов до домоволодіння ОСОБА_10, розташованого по АДРЕСА_4, з метою отримання компенсації за зникле зерно у ОСОБА_11, де штовхнув вхідні двері, після чого ті відкрились. Зайшовши до будинку вказаного домоволодіння, в якому в одній з кімнат знаходився ОСОБА_10 разом з ОСОБА_12, ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_10, з яким почав суперечку з приводу зниклого зерна у ОСОБА_11, при цьому світив в очі ліхтариком та вимагав відшкодування зниклого зерна. Приблизно через 10 хвилин ОСОБА_4 пішов у іншу кімнату та побачив там мотоцикл марки "Восход 3М" 1988 року випуску, реєстраційний номер "НОМЕР_1", який належав на праві приватної власності ОСОБА_13, після смерті якої, перейшов у спадщину ОСОБА_3, який в свою чергу продав мотоцикл без оформлення договору купівлі-продажу ОСОБА_10 Маючи умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, реалізуючи його, діючи з непрямим умислом, оскільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання, всупереч волі ОСОБА_10 викотив зазначений мотоцикл з житлового будинку та розпорядився на свій власний розсуд, а саме: закотив до домоволодіння ОСОБА_11, де проживав разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_6 та в подальшому продав ОСОБА_14, чим завдав збитки на суму 5225 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом, вчиненого повторно, не визнав. Суду показав, що приблизно 17 вересня 2017 року від матері його співмешканки ОСОБА_6 - ОСОБА_11, дізнався, що співмешканець останньої ОСОБА_12 разом з ОСОБА_10 викрали належні їй вісім мішків зерна, після чого вночі 19 вересня 2017 року вирішив піти до ОСОБА_10 та вирішити питання за зерно, а саме: забрати мотоцикл в рахунок компенсації викраденого зерна, на що напередодні ОСОБА_10 надав згоду. Прийшовши до домоволодіння ОСОБА_10, що розташоване по АДРЕСА_4, підійшов до житлового будинку, постукав у вікна, через яке побачив як в одній з кімнат ОСОБА_10 та ОСОБА_12 вживали горілку. Після цього, підійшов до вхідних дверей, які були без скла та рукою штовхнув їх і ті відчинились. Зайшовши до будинку в одній з кімнат побачив ОСОБА_10 та ОСОБА_12, які перебували в стані алкогольного сп'яніння. В будинку він просив ОСОБА_10 вирішити питання щодо компенсації викраденого зерна і той погодився віддати в рахунок викраденого майна свій мотоцикл марки "Восход", що знаходився в іншій кімнаті будинку та допоміг йому викотити мотоцикл на подвір'я. Потім він закотив мотоцикл до подвір'я ОСОБА_11, де й залишив, а вранці того ж дня продав хлопцю на ім'я ОСОБА_14, що проживав неподалік за 450 грн., а виручені кошти витратив на свою сім'ю. Зазначив, що умислу на незаконне заволодіння транспортним засобом у нього не було, просив суворо його не карати.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, в повному обсязі доведена та підтверджується сукупністю належних, допустимих і узгоджених між собою доказів, досліджених безпосередньо в судовому засіданні та перевірених судом під час судового розгляду.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 суду показав, що восени 1988 року він придбав мотоцикл марки "Восход 3М" 1988 року випуску, реєстраційний номер "НОМЕР_1", який зареєстрований був на його матір ОСОБА_13, яка померла, однак після прийняття спадщини він мотоцикл на себе не переоформив. У 1999 році він як законний володілець продав мотоцикл ОСОБА_10. Мотоцикл продав в усній формі, віддав ОСОБА_10 Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а той сплатив йому кошти. Після цього, бачив як ОСОБА_10 їздив цим мотоциклом. Ніяких претензій матеріального або морального характеру до обвинуваченого не має.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду показав, що проживає в АДРЕСА_5. Біля нього проживав ОСОБА_4 по АДРЕСА_6 разом з ОСОБА_6, який іноді проходив повз його житла. Щодо незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_4 нічого не знає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду показав, що проживає в АДРЕСА_5. Біля нього проживав ОСОБА_4 по АДРЕСА_6 разом з ОСОБА_6, який іноді проходив повз його житла. Проживав ОСОБА_4 в с. Станкувате приблизно 10 днів. Щодо незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_4 нічого не знає.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показала, що приблизно два тижні проживала без реєстрації шлюбу разом з ОСОБА_4 біля своєї матері ОСОБА_11 по АДРЕСА_2 Приблизно у кінці 2017 року ОСОБА_10 віддав ОСОБА_4 мотоцикл взамін за викрадене ним зерно у її матері. Розмова, під час якої, ОСОБА_10 дозволив забрати мотоцикл, відбулася у подвір'ї матері, де був також присутній співмешканець матері - ОСОБА_12 та ОСОБА_4 ОСОБА_10 та ОСОБА_12 привів обвинувачений з метою вирішення питання компенсації за викрадене зерно. ЇЇ матір звинуватила у крадіжці зерна ОСОБА_10 та ОСОБА_12, на що ОСОБА_10 сказав її матері, що за викрадене зерно віддасть мотоцикл. ОСОБА_12 під час розмови пообіцяв повернути матері кошти, що пізніше й було ОСОБА_12 зроблено. В ту ніч, як ОСОБА_4 забрав у ОСОБА_10 мотоцикл, вона знаходилась вдома матері, дізналась про цю подію лише після обіду наступного дня, оскільки побачила на подвір'ї мотоцикл. Запитала у ОСОБА_4 де взявся в подвір'ї мотоцикл, на що той повідомив, що ОСОБА_10 віддав мотоцикл за викрадене зерно. Мотоцикл забрав у ОСОБА_10 в коридорі житлового будинку. Потім ОСОБА_4 продав мотоцикл сусіду ОСОБА_14 за 400 грн., а кошти віддав матері ОСОБА_11. Матір з приводу крадіжки зерна до правоохоронних органів не зверталась. ОСОБА_10 не приходив до них та не просив, щоб йому повернули мотоцикл. Коли ж вона ходила наступного дня до ОСОБА_10, з метою запитати про мотоцикл, то той їй повідомив, що сам віддав мотоцикл за зерно. Будь-які договори її матір та ОСОБА_10 не укладали. ОСОБА_10 документи ОСОБА_4 на мотоцикл не передавав. Розмови, при якій би її матір давала вказівку ОСОБА_4 забрати мотоцикл, не чула.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду показав, що проживає по АДРЕСА_2, разом з ОСОБА_11 у цивільному шлюбі, де також проживав ОСОБА_4 разом з дочкою його співмешканки ОСОБА_6. Приблизно восени 2017 року близько 22 год. прийшов до ОСОБА_10, який проживав по тій же вулиці. ОСОБА_10 запросив його випити горілку, на що він погодився і вони зайшли в будинок, де випили приблизно по 150 грам горілки та залишився відпочивати. Після 24 години почув стукіт у двері будинку, потім почув удар, після чого двері відчинились і до кімнати будинку, де перебував з ОСОБА_10, зайшов ОСОБА_4, який почав світити їм в очі ліхтариком, оскільки вони на встигли увімкнути у кімнаті світло. ОСОБА_4 впізнав по голосу. ОСОБА_4 вигукнув "хлопці забігайте", однак в будинок зайшов один. Потім ОСОБА_4 почав світити ліхтариком по іншим кімнатам та побачивши в одній з кімнат мотоцикл марки «Восход», сказав, що забирає мотоцикл в рахунок боргу за зерно. ОСОБА_10 будучи шокованим стояв і нічого не говорив, а ОСОБА_4 через вхідні двері будинку, по сходах, викотив мотоцикл на подвір'я. ОСОБА_4 дозвіл на взяття мотоцикла ОСОБА_10 не надавав. Потім він вийшов на подвір'я та побачив, як ОСОБА_4 покотив мотоцикл з подвір'я в сторону дороги, будь-яких інших осіб не бачив. Мотоцикл був у неробочому стані, однак був зібраний. Він особисто ОСОБА_4 опір ніякий не чинив, оскільки мотоцикл не його. Приблизно о 3 годині ночі повернувся до себе додому, де в подвір'ї побачив той самий мотоцикл, котрий ОСОБА_4 забрав у ОСОБА_10. Близько о 8 годині мотоцикла в подвір'ї вже не було. ОСОБА_4 говорив, що забрав мотоцикл за зерно, яке нібито ОСОБА_10 викрав у ОСОБА_11 та продав мотоцикл іншій особі. За який борг, чи за яке зерно ОСОБА_4 забрав мотоцикл йому достеменно не відомо, однак приблизно за п'ять днів по події, що відбулася у будинку ОСОБА_10, він брав у домоволодінні, де проживає разом з ОСОБА_11 приблизно три відра кукурудзи, яку передавав ОСОБА_10, щоб той її продав. Виручені кошти ОСОБА_10 віддав йому. ОСОБА_10 зерно у борг в ОСОБА_11 не брав.

Під час додаткового допиту свідка ОСОБА_12, останній показав, що не знає чи відбувалась у подвір'ї його співмешканки розмова за участю ОСОБА_10 і при такій розмові він присутній не був. Про те, чи мав намір ОСОБА_10 розраховуватись за зерно своїм мотоциклом, йому не відомо і такої розмови не чув.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показала, що проживає по АДРЕСА_2, разом зі співмешканцем ОСОБА_12, де також проживав ОСОБА_4 разом з її дочкою ОСОБА_17. У вересні 2017 року вона виявила, що у її домоволодінні хтось викрав вісім мішків різного зерна (кукурудзи, пшениці, ячменю), після чого повідомила дочці та ОСОБА_4. ОСОБА_4 запитав у неї хто міг викрасти зерно, на що вона відповіла, що крадіжку міг вчинити ОСОБА_10, оскільки останній часто проїжджав біля її домоволодіння на велосипеді. Після цього, ОСОБА_4 пішов до ОСОБА_10 та привів останнього разом з її співмешканцем ОСОБА_12 до її домоволодіння. Знаходячись на подвір'ї ОСОБА_10 та ОСОБА_12 зізналися, що дійсно частину зерна викрали саме вони. Своєму співмешканцю ОСОБА_12 вона пробачила, однак на її претензію повернути зерно ОСОБА_10 сказав, що грошей у нього не має, а має у власності лише мотоцикл, який продасть та розрахується за зерно. Того ж дня вона мотоцикл не забрала, лише через день, ОСОБА_4 за її проханням забрав мотоцикл, який вранці бачила на своєму подвір'ї, однак в обід мотоцикла вже не було. Як їй потім стало відомо, ОСОБА_4 цей мотоцикл продав ОСОБА_14 за 400 грн. О котрій годині ОСОБА_4 забрав мотоцикл у ОСОБА_10 їй не відомо. Виручені кошти ОСОБА_4 витратив на їх сім'ю на купівлю продуктів харчування. Вона до поліції з приводу крадіжки зерна не зверталась, оскільки ОСОБА_10 пообіцяв, що відшкодує його вартість. Вона до ОСОБА_10 з проханням, щоб той віддав їй мотоцикл не зверталась, будь-яких письмових договорів з ОСОБА_10 не укладала, оскільки мотоцикл був зареєстрований на іншу особу. В ту ніч, коли ОСОБА_4 забрав мотоцикл, її співмешканець зловживав алкоголем та знаходився у ОСОБА_10. Після події ОСОБА_10 не просив повернути мотоцикл.

На питання прокурора свідок зазначила, що під час розмови з ОСОБА_10, яка відбулась у подвір'ї її домоволодіння, ОСОБА_10 сказав, що віддає їй мотоцикл в рахунок зниклого її зерна.

Під час одночасного допиту свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11, ОСОБА_12 показав, що не чув розмови у подвір'ї його співмешканки за участю ОСОБА_10 в присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_6, оскільки був напередодні побитий та в стані алкогольного сп'яніння, однак така розмова відбулася. ОСОБА_11 вказала, що її співмешканець знаходився при розмові на відстані 2-ох метрів від неї, міг не чути розмови, оскільки був побитий. ОСОБА_12 вказав, що брав у домоволодінні ОСОБА_11 лише 3 відра зерна.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду показав, що проживав по АДРЕСА_7. Одного дня приблизно в кінці літа 2017 року близько о 10 год. зайшов до ОСОБА_11, де на подвір'ї побачив мотоцикл марки «Восход». ОСОБА_4 повідомив, що мотоцикл буде здавати на металобрухт, у зв'язку з чим, він попросив продати мотоцикл йому. ОСОБА_4 погодився на пропозицію та продав йому мотоцикл за 400 грн. Мотоцикл був несправним, колеса були спущені, однак знаходився у зібраному стані. Ніяких розписок ОСОБА_4 не давав, договір не укладали. ОСОБА_4 говорив, що мотоцикл належить йому, який він забрав за борг та пообіцяв документи на мотоцикл принести увечері того ж дня. Наступного дня він повністю відремонтував мотоцикл, однак через два дні подзвонили з поліції та повідомили, що цей мотоцикл викрадений. Після цього він мотоцикл відвіз до поліції.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 суду показав, що восени 2017 року близько о 21-22 годині він, знаходячись за місцем свого проживання, почув стукіт в двері. Відчинивши двері побачив ОСОБА_4, який запитав де йому знайти ОСОБА_12 та ОСОБА_10. Він запитав у ОСОБА_4, що сталось, на що останній повідомив, що ці особи викрали у ОСОБА_11 зерно. Наступного дня біля магазину, що розташований по вул. Вербовій, йому ОСОБА_10 повідомив, що ОСОБА_4 у нього забрав посуд та мотоцикл. Також ОСОБА_10 говорив, що невідомі особи вирвали скобу в його будинку та забрали мобільний телефон, однак увечері повідомляв, що телефон знайшовся в будинку. Напередодні цієї події бачив, як ОСОБА_4 разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_10 йшли вулицею Вербова до домоволодіння ОСОБА_11, при цьому ОСОБА_11 та ОСОБА_10 були в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_4 повідомив, що ОСОБА_11 та ОСОБА_10 викрали зерно у ОСОБА_11, однак ОСОБА_11 та ОСОБА_10 нічого не говорили. ОСОБА_12 йому розповідав, що брав зерно у ОСОБА_11 у кількості два мішки та разом з ОСОБА_10 продали його.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показав, що у його володінні є мотоцикл марки "Восход 3М", який його брат придбав у 1998 році у ОСОБА_20 та передав йому. Цей мотоцикл він разом зі Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу зберігав у своєму житловому будинку, що розташований по АДРЕСА_4, оскільки не їздив ним з 2010 року. 19 вересня 2017 року приблизно о 01 годині ОСОБА_4, шляхом вибиття дверей, вломився до його житлового будинку, де він в одній з кімнат перебував разом з ОСОБА_12 з яким вживали горілку, яку він придбав за власні кошти та випили приблизно 0,5 літри горілки. Вхідні двері та двері між верандою та коридором були зачинені на засувку. ОСОБА_4 відразу зайшов до тієї кімнати, де він знаходився з ОСОБА_12, і оскільки світло було вимкнуте, почав світити йому в очі ліхтариком та погрожуючи побиттям і штовхаючи, сказав, що забирає мотоцикл, що знаходився в іншій кімнаті. З кімнати не виходив, так як злякався. ОСОБА_4 говорив, щоб той не забирав мотоцикл, однак ОСОБА_4 викотив мотоцикл з будинку на подвір'я. Через деякий час ОСОБА_12 пішов додому. Вже вранці на подвір'ї він побачив слід від протектора шин мотоцикла та виявив відсутність у будинку мобільного телефону та посуду. Наступного дня, біля магазину Дубченка, обвинувачений та інший чоловік на ім'я ОСОБА_23 чи ОСОБА_24, якого називали "ОСОБА_23", підійшли до нього та ОСОБА_4 обвинуватив його у викрадені зерна разом з ОСОБА_12, а також вимагали віддати Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Вказав, що зерно у сім'ї ОСОБА_12 не викрадав, в їх подвір'ї ніколи не був, і йому зерно не потрібно. Вважає, що ОСОБА_4 прийшов до нього забирати мотоцикл, оскільки все знав про нього, можливо ОСОБА_12 розповів. Мотоцикл ОСОБА_4 продав ОСОБА_14 по ціні металолому за 450 грн. Дозвіл забрати мотоцикл та дозвіл на користування мотоциклом нікому не надавав, як і не надавав ОСОБА_4. Кошти собі для прожиття заробляв особисто.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 21.09.2017 року з доданими до нього фототаблицями, оглянуто прилеглий майданчик до адміністративної будівлі Вільшанського ВП Голованівського ВП ГУНП в Кіровоградській області, де також за згодою ОСОБА_10 було оглянуто мотоцикл марки "Восход 3М" 1988 року випуску, реєстраційний номер "НОМЕР_1" (а.с. 8-13 т. 1).

Згідно протоколу огляду місця події від 22.09.2017 року з доданими до нього фототаблицями, оглянуто будинок, який розташований по АДРЕСА_4, де встановлено відсутність мотоцикла марки "Восход 3М" 1988 року випуску, реєстраційний номер "НОМЕР_1" (а.с. 15-20 т. 1).

Як вбачається з копії доручення, посвідченого 16.04.1999 року приватним нотаріусом Вільшанського районного нотаріального округу в Кіровоградській області ОСОБА_21, власником мотоцикла марки "Восход 3М" 1988 року випуску, реєстраційний номер "НОМЕР_1" ОСОБА_13 було надано право керувати зазначеним мотоциклом ОСОБА_10 строком до 16.04.2002 року (а.с. 30 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_8 року ОСОБА_13 померла, про що свідчить копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого 19.01.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Вільшанського районного управління юстиції Кіровоградської області (а.с. 35 т. 1).

Відповідно висновку експерта №526 від 27.09.2017 року, вартість мотоцикла марки "Восход 3М" 1988 року випуску, реєстраційний номер "НОМЕР_1", яким незаконно заволодів ОСОБА_4, станом на момент вчинення злочину, становить 5225 грн. (а.с. 53-60 т. 1).

Постановою від 29.09.2017 року мотоцикл марки "Восход 3М" 1988 року випуску, реєстраційний номер "НОМЕР_1", визнано речовим доказом та передано на зберігання фактичному користувачу ОСОБА_10 (а.с. 63-65 т. 1).

При проведенні слідчого експерименту від 26.09.2017 року за участю ОСОБА_10 який фіксувався протоколом та технічним засобом, останній детально розповів та показав, як в його житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_4, ОСОБА_4 незаконно заволодів мотоциклом марки "Восход 3М", а саме: повідомивши, що забирає мотоцикл за те, що той викрав зерно, без згоди ОСОБА_10, викотив мотоцикл на подвір'я та розпорядився на свій розсуд (а.с. 70-72 т. 1).

При проведенні слідчого експерименту від 26.09.2017 року за участю ОСОБА_12, який фіксувався протоколом та технічним засобом, останній детально розповів та показав, як в житловому будинку ОСОБА_10, розташованому в смт. Вільшанка Кіровоградської області, ОСОБА_4 незаконно заволодів мотоциклом марки "Восход 3М", а саме: повідомивши, що забирає мотоцикл за крадіжку зерна та без згоди ОСОБА_10, викотив мотоцикл на подвір'я та розпорядився на свій розсуд (а.с. 74-76 т. 1).

Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.09.2017 року, ОСОБА_10 вказав на фото №3 на якому зображений ОСОБА_4 та повідомив, що саме цей чоловік незаконно заволодів його мотоциклом (а.с. 78-81 т. 1).

Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.10.2017 року, ОСОБА_18 вказав на фото №2 на якому зображений ОСОБА_4 та повідомив, що саме цей чоловік продав йому мотоцикл марки «Восход-3М» (а.с. 85-88 т. 1).

Прокурор в судовому засіданні стверджував у доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та вважав за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.

Захисник в судовому засіданні вважав, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, в суді не доведена. ОСОБА_4 мотоцикл забрав у ОСОБА_10 без мети незаконного заволодіння цим транспортним засобом, оскільки такий забрав лише з тією метою, щоб компенсувати ОСОБА_11 шкоду за викрадене у неї зерно ОСОБА_10. Просив виправдати обвинуваченого.

Аналізуючи та оцінюючи усі зібрані у кримінальному провадженні та досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, допустимість, належність та достовірність яких не викликає жодних сумнівів, проводячи судовий розгляд у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд вважає із достовірністю встановленою та доведеною вину ОСОБА_4 та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Наведені докази у сукупності не викликають сумніву, є достовірними, належними, об'єктивними та допустимими, не суперечать один одному, та повністю узгоджуються між собою.

Суд критично оцінює доводи ОСОБА_4 про те, що він не вчиняв вказаний злочин, так як забрав мотоцикл без прямого умислу направленого на незаконне заволодіння мотоциклом, яким користувався ОСОБА_10, а лише з метою компенсації шкоди, заподіяної останнім ОСОБА_11, оскільки як вбачається з п. 1 примітки до ст. 289 КК України, під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

Аргументи ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_10 надав йому дозвіл забрати мотоцикл спростовуються показами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12, які вказали, що перед заволодінням мотоциклом в житловому будинку ОСОБА_10, останній не надавав такої згоди ОСОБА_4 Сам обвинувачений в своїх показав також зазначив, що ОСОБА_10 погодився віддати мотоцикл ОСОБА_11, а не йому.

ОСОБА_11 в своїх показах плуталась та змінювала деякі факти, оскільки спочатку зазначала, що ОСОБА_10 сказав, що сам продасть мотоцикл, а виручені кошти поверне їй, а згодом вказала на те, що ОСОБА_10 повідомив, що їй особисто віддасть свій мотоцикл.

Як встановлено з показів обвинуваченого та свідків, жодних договорів або домовленостей між ОСОБА_10 та обвинуваченим, не укладалось.

Покази свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12 про обставини незаконного заволодіння мотоциклом ОСОБА_4, узгоджуються між собою, не суперечать один одному.

Вирішуючи питання про вид і розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд враховує відповідно до ст.ст. 65-67 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України, вчинений ОСОБА_4 злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України є тяжким злочином.

Пом'якшуючих покарання обставин відповідно до ст. 66 КК України для обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

У відповідності зі ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Згідно довідки-характеристики та довідки про склад сім'ї за №219, виданих 28.09.2017 року Станкуватською сільською радою Вільшанського району Кіровоградської області, обвинувачений ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_5 разом зі співмешканкою ОСОБА_6 та трьома малолітніми дітьми останньої: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, за місцем проживання характеризується посередньо (а.с. 124, 125 т. 1).

Як вбачається з довідки-характеристики за №287 та довідки за №7332, виданих 02.11.2017 року виконавчим комітетом Апостолівської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_4 зареєстрований по АДРЕСА_8 до складу сім'ї входить дід ОСОБА_22, характеризується обвинувачений посередньо (а.с. 133, 134 т. 1).

Відповідно довідок Вільшанської центральної районної лікарні Кіровоградської області за №1274 від 27.09.2017 року та Апостолівської центральної районної лікарні Дніпропетровської області за №447 та №499 від 20.12.2017 року, ОСОБА_4 на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 127, 129, 130 т. 1).

Згідно з вимогами ДІП КП «102» НП України, ДІП КП «102» ГУНП в Кіровоградській області, ДІП КП «102» ГУНП в Дніпропетровській області та копій вироків Апостолівського районного суду Дніпропетровської області і Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, ОСОБА_4 тричі судимий, останній раз - 07.11.2016 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області по ст. 391 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на один рік один день (а.с. 155-158, 161-168, 171-174 т. 1).

Як вбачається з копії довідки про звільнення серії ВІН №015035, ОСОБА_4 05.09.2017 року був звільнений по закінченню строку відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.11.2016 року (а.с. 123 т. 1).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд враховує всі обставини провадження та характеризуючі дані про особу обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, який на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не має інвалідності, раніше неодноразово судимий, вчетверте вчинив новий злочин за короткий проміжок часу після відбуття покарання у виді позбавлення волі, який склав 14 днів з дня звільнення, вчинив умисний, закінчений злочин, що відноситься до категорії тяжких злочинів, за місцем проживання характеризується посередньо, проживає разом зі співмешканкою та її трьома малолітніми дітьми, інших утриманців не має, пільг не має, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У відповідності до ст. 8 ч. 1 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що "досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

В Рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року зазначено, що виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику ОСОБА_4 надану Вільшанським районним сектором філії Державної установи «Центр пробації» в Кіровоградській області, в якій зазначено, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства (а.с. 81-84 т. 2).

Враховуючи зазначене, дані про особу обвинуваченого, за глибоким переконанням суду, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, ставлення обвинуваченого до скоєного, який не визнав вину, враховуючи позицію потерпілого, який заявив про відсутність претензій до обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням у межах санкції ч. 2 ст. 289 КК України, що цілком відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, оскільки його виправлення та попередження вчинення нових злочинів можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, без конфіскації майна, оскільки наявність такого в обвинуваченого під час судового провадження не встановлено.

Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_4 судом не встановлено, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, неодноразово вчиняв умисні злочини, за що був засудженим, після відбуття покарання на шлях виправлення не став та повторно вчинив новий злочин, характеризується посередньо.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Судові витрати по справі, як вбачається з обвинувального акту, відсутні.

Питання про долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

До набрання обвинувальним вироком законної сили обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не може бути переведений у місце позбавлення волі в іншу місцевість (ч. 5 ст. 535 КПК України).

Обвинувачений ОСОБА_4 у вказаному кримінальному провадженні утримується під вартою з моменту затримання, а саме: з 08 години 30 хвилин 20 грудня 2017 року (а.с. 186 т. 1), а тому початок строку відбування покарання має рахуватись з цієї дати.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.

Таким чином, враховуючи норми ч. 5 ст. 535 КПК України, суд приходить до висновку, що в строк відбування покарання ОСОБА_4 необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення з 20.12.2017 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Враховуючи призначення судом покарання у виді позбавлення волі та з метою можливості подальшого виконання вироку суду, враховуючи існування ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили слід залишити у вигляді тримання під вартою, до виконання вироку в порядку ст.ст. 534, 535 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання по ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців без конфіскації майна.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою, до виконання вироку в порядку ст.ст. 534, 535 КПК України.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання у вказаному кримінальному провадженні, тобто з 20 грудня 2017 року.

Речові докази по справі, а саме:

- мотоцикл марки "Восход 3М" 1988 року випуску, реєстраційний номер "НОМЕР_1", який знаходиться на зберіганні в ОСОБА_10 - залишити йому як власнику.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Кіровоградської області протягом 30 днів з моменту його проголошення через Голованівський районний суд Кіровоградської області, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз'яснити, що вони мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя Гарбуз О. С.