Ухвала суду № 76521125, 18.09.2018, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/795/18

381/1566/18

УХВАЛА

про відмову у задоволені клопотання

18 вересня 2018 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Чернишової Є.Ю., за участі секретаря Соловей Ж.В., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглядаючі позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Фастівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Фастівського міськрайонного суду Київської області знаходиться вищезазначена справа.

Представником відповідача направлено до суду клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судового рішення по цивільній справі №1027/2750/12 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, виселення. Представник зазначив, що рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22.11.2013 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 25.07.2017 року, яким розглянуті вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно та виселення – скасовані та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Оскільки позивач посилається на вказане рішення, саме як на підставу не відповідності розміру заборгованості, вказаному у виконавчому листі, тобто на наявність спору щодо заборгованості, тому є всі підстави зупинити провадження по цій справі до вирішення судом питання про безспірність такої заборгованості.

Представник позивача категорично заперечувала проти задоволення клопотання.

Суд, вирішуючи дане клопотання, встановив наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.

Суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судового рішення по цивільній справі №1027/2750/12 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно та виселення суд зазначає наступне.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17.

Дійсно, між сторонами існує спір - чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, що є предметом розгляду у справі №1027/2750/12, однак саме розмір заборгованості не є єдиною необхідною підставою, яка підлягає встановленню у цьому спорі, оскільки саме безспірність заборгованості є обов'язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, про відсутність безспірності свідчить звернення ОСОБА_1 до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним. Про наявність спору щодо розміру заборгованості позивач та його представник вказували під час розгляду даної справи.

Таким чином, наявність спору у справі №1027/2750/12 не є тією підставою, яка свідчить про об’єктивну неможливість розгляду даної справи, тому у задоволені клопотання ПАТ КБ «Приватбанк» про зупинення провадження необхідно відмовити.

Керуючись ст. 251 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені клопотанняПАТ КБ «Приватбанк» про зупинення провадження - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Є.Ю.Чернишова