Ухвала суду № 76518966, 18.09.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/1558/15-ц

Провадження № 4-с/442/73/2018

УХВАЛА

п р о з а л и ш е н н я с к а р г и б е з р у х у

"18" вересня 2018 р. м. Дрогобич

Головуюча - суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області – Курус Р.І., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця ОСОБА_2, стягувач – ПАТ «Українська інноваційна компанія», -

в с т а н о в и л а :

17.09.2018 року скаржник ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії приватного виконавця ОСОБА_2. В обгрунтуванння скарги посилається на те, що 12 вересня 2018 року вона отримала постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56915760 від 04 серпня 2018 року та постанову про арешт коштів боржника по даному виконавчому провадженню від 04.08.2018 року. 04 червня 2015 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області винесено рішення по справі № 442/1558/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Український інноваційний банк до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Даним рішенням позовні вимоги ПАТ «Укрінбанк» задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість по кредитному договору № 70340 від 24 грудня 2007 року, а саме: 4275,56 доларів США - тілокредиту та заборгованість по процентах, 8504,95 грн. - комісія за обслуговування кредиту та пеня за порушення термінів повернення кредиту та 800 грн. судових витрат.20 липня 2015 року на виконання вказаного вище рішення суду було видано виконавчий лист. Зазначає, що дії приватного виконавця щодо відкриття провадження по виконавчому листу виданому 20 липня 2015 року ПАТ «Укрінбанк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та винесення постанови про арешт коштів боржника є неправомірними, а тому просить поновити строк на подання скарги та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56915760 від 04 серпня 2018 року та постанову про арешт коштів боржника по даному виконавчому провадженню від 04.08.2018 року.

Статтями 447-448 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов’язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Так, порядок звернення до суду зі скаргою урегульований Цивільним процесуальним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження» та Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07.02.2014 року.

Відповідно п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07.02.2014 року, скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та, зокрема, зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Отже, подання позовної заяви (скарги) має відбуватись з дотриманням певних умов, які передбачені, зокрема, в ч. 4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 175 ЦПК.

Наслідком недотримання зазначених умов є залишення позову (скарги) без руху, а у разі, якщо недоліки не усунуто – визнання скарги неподаною та її повернення (ста. 185 ЦПК України).

Так, відповідно до п. а ч. 1 ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Враховуючи наведене, вважаю, що зазначена скарга підлягає залишенню без руху, оскільки подана з пропуском строку звернення до суду.

Так, представник скаржника ОСОБА_1 – ОСОБА_4 вказує на те, що ОСОБА_1 на даний час перебуває за межами Львівської області, а поштовий конверт з оскаржуваною постановою нею було отримано лише 12 вересня 2018 року від сусідів останньої, а тому просить поновити їй строк звернення до суду з даною скаргою, однак жодних доказів, які б підтверджували такі доводи представника ОСОБА_4 до матеріалів скарги не додано, що унеможливлює вирішити питання поважності причин пропуску строку звернення до суду з даною скаргою.

Разом з тим, у поданій скарзі, в порушення вимог ст. 175 ЦПК України, відсутнє підтвердження скаржника про те, що ним не подано іншого позову (скарги) до цієї ж особи з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 2 зазначеної статті закріплено обов'язок суду та учасників судового процесу керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Отже, завданнями судочинства мають керуватися не лише суд, а й сторони.

Поряд з цим, ч. 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, з наведених норм вбачається, що скаржник, звертаючись до суду з відповідною скаргою, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, зобов’язаний оформити таку у відповідності до вимог цивільного-процесуального кодексу, що сприятиме її своєчасному розгляду і вирішенню.

При таких обставинах дану скаргу необхідно залишити без руху, надавши скаржнику строк для її усунення.

Керуючись ст. ст. 175, 448, 449 ЦПК України, суддя,

у х в а л и л а :

Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця ОСОБА_2, стягувач – ПАТ «Українська інноваційна компанія», - залишити без руху.

Повідомити ОСОБА_1 про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в п’ятиденний термін з дня отримання копії ухвали.

Роз'яснити скаржнику, що інакше скарга буде вважатися неподаною та їй повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча - суддя Курус Р.І.