Постанова № 76517957, 11.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/483/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

11 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Матохнюка Д.Б. Ватаманюка Р.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,

представника відповідача: Лівандовської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2017 року позивач - ОСОБА_3 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.04.2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Позивач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином. Разом з тим, позивачем надано заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що у період з 27.01.1986 по 17.10.1992 року позивач працювала машиністом мостового крану четвертого розряду на шахті "Юнь-Яга" на Крайній Півночі, що підтверджується копією трудової книжки.

13.02.2012 року ОСОБА_3 призначено пенсію за віком за списком №2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Разом із тим, під час призначення пенсії відповідачем не було зараховано до пільгового стажу позивача період її роботи з 23.02.1991 по 17.10.1992 року машиністом мостового крану четвертого розряду на шахті "Юнь-Яга" на Крайній Півночі.

22.12.2016 року ОСОБА_3 звернулась до відповідача із заявою з приводу зарахування до пільгового стажу у кратному розмірі періоду її роботи з 23.02.1991 року по 17.10.1992 року машиністом мостового крану четвертого розряду на шахті "Юнь-Яга" на Крайній Півночі.

За результатами розгляду даної заяви, листом від 28.12.2016 року №Д-49 відповідач відмовив у зарахування до пільгового стажу у кратному розмірі періоду роботи ОСОБА_3 з 23.02.1991 по 17.10.1992 року машиністом мостового крану четвертого розряду на шахті "Юнь-Яга2 на Крайній Півночі. Така відмова мотивована відсутністю в особовій справі трудового договору.

23.01.2018 року позивач повторно звернулась до відповідача із заявою щодо зарахування до пільгового стажу у кратному розмірі періоду її роботи з 23.02.1991 по 17.10.1992 року.

Однак, листом від 07.02.2018 року №243/09-37/02-2 відповідач знову відмовив у зарахуванні вищезазначеного періоду роботи до пільгового стажу у кратному розмірі, зазначивши, що пенсія призначена та виплачується згідно чинного законодавства.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що трудова книжка позивача, а також довідки які були надані позивачем, містять всю необхідну інформацію для зарахування в кратному обчисленні пільгового стажу, а тому відмова відповідача є протиправною.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 1, 3, 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (ПКМУ від 12.08.1993р. №637), згідно з якими основним документом про підтвердження трудового стажу є трудова книжка, за відсутності якої чи відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів з місця роботи, служби, навчання, архівних установ, а в разі і їх відсутності - показаннями не менше двох свідків по спільній з заявником роботі на одному підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) період роботи до 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року.

Згідно абз. 2 п. 5 Прикінцевих положень № 1058-IV, пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Відповідно до п.п. "д" п. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 р. зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Згідно п. 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" було постановлено "скоротити тривалість трудового договору, який дає право на отримання пільг, які передбачені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з п'яти до трьох років".

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів, період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до них, з 01.03.1960 року зараховується до стажу роботи в полуторному розмірі при умові, якщо працівник мав право на пільги, встановлені ст. 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно записів в трудовій книжці, позивач, в період з 27.01.1986 по 17.10.1992 року працювала машиністом мостового крану четвертого розряду на шахті "Юнь-Яга" на Крайній Півночі.

Вказаний період роботи також підтверджується архівними довідками Муніципального бюджетного закладу "Воркутинський муніципальний архів" №7052-12/12 від 08.10.2012 року, №7053-12/12 від 09.10.2012 року.

Таким чином, стаж роботи позивача в районі Крайньої Півночі за трудовим договором підтверджується матеріалами справи та записами в трудовій книжці та становить більше 3 років.

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що відмова відповідача в зарахуванні періодів роботи позивача в районах Крайньої Півночі до пільгового стажу з врахуванням кратності з підстав відсутності письмових трудових договорів є безпідставною, оскільки факт укладення трудового договору з роботодавцем підтверджується записами у трудовій книжці, а також зазначеної архівними довідками Муніципального бюджетного закладу "Воркутинський муніципальний архів", згідно яких позивач отримувала заробітну плату за працю в районах Крайньої Півночі у відповідний період, що на думку суду є достатніми документами для перерахунку пенсії.

Враховуючи те, що втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення, а також те, що в даному випадку існує необхідність у вчиненні інших дій, які передують проведенню перерахунку пенсії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо відмови в цій частині позовних вимог та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 17 вересня 2018 року.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Матохнюк Д.Б. Ватаманюк Р.В.