Постанова № 76517925, 12.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3064/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бегунца А.О.

суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018, суддя Зоркіна Ю.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 25.05.18 по справі № 820/3064/18

за позовом ОСОБА_1

до Харківського обласного військового комісаріату , Міністерства оборони України

про визнання бездяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Харківського обласного військового комісаріату (далі - відповідач 1), Міністерства оборони України (далі - відповідач 2), в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати п. 19 протоколу № 31 від 23.03.2018 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги; зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052) повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерству Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", та в Порядку, затвердженому Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 р., та Наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 р.; зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, вул. Повітрофлотський,6, код ЄДРПОУ 00034022) вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61085, ідент. номер НОМЕР_1) згідно вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та в Порядку, затвердженому Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 р., та наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 р;

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 травня року позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано п. 19 протоколу № 31 від 23.03.2018 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги; -зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052) повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерству Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", та в Порядку, затвердженому Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 р., та Наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 р.; -зобов'язано Міністерство оборони України (03168, м.Київ, вул. Повітрофлотський,6, код ЄДРПОУ 00034022) вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61085, ідент. номер НОМЕР_1) згідно вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та в Порядку, затвердженому Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 р., та наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 р.

Відповідач 2, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач 2 посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, на думку відповідача 2, Міністерство оборони України не може бути належним відповідачем по даній справі, оскільки Міністерство оборони СРСР, правонаступником якого є Міністерство оборони України, ніколи не було органом управління для прикордонних військ КДБ СРСР, службу в яких проходив позивач; Міністерство оборони СРСР не здійснювало розрахунків при звільненні позивача з військової служби, через що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги позивачу, який проходив службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України. Окрім того, відповідач 2 зазначає, що позивачем було надано неповний пакет документів, чим було порушено вимоги п. 11 Порядку № 975, у зв'язку з чим неможливо вирішити питання про право позивача на отримання одноразової грошової допомоги та прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. Також, відповідач 2 вважає, що судом першої інстанції проігноровані процесуальні правила розгляду адміністративних позовів, в яких відповідачем зазначено Міністерство оборони України, передбачені правовими нормами, які встановлені ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України - в частині дотримання судом принципів змагальності сторін (забезпечення можливості доведення перед судом переконливості доказів) та офіційного з'ясування всіх обставин справи, у тому числі виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Одночасно, відповідач 2 вважає, що причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у позивача, як колишнього військовослужбовця Прикордонних військ Комітету державної безпеки СРСР, повинна була визначати відповідна штатна ЦВЛК Державної прикордонної служби, а не ЦВЛК Міністерства оборони України.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Міністерства оборони України, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач не погодився з доводами відповідача 2, викладеними в апеляційній скарзі, наголосив на тому, що у апеляційній скарзі відповідач 2 не надав жодного доказу на законність відмови позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги згідно п. 19 Порядку № 975 та ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ. Також, позивач зазначає, що стосовно позивача не приймалось жодного рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги, позивач жодних виплат не отримував, а від так позивач, в силу Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 № 5040-VI, має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів вважає за можливим розглянути справу по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач проходив строкову військову службу у складі діючої армії під час бойових дій (виконання інтернаціонального обов'язку) в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується військовим квитком та у період проходження служби отримав поранення, які в подальшому стали підставою для призначення йому інвалідності.

Згідно довідки МСЕК від 15.03.2015 року позивачу встановлена ІІІ група інваліда війни з 16.03.2015 року з причин поранення, травми та захворювання пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби.

Згідно довідки МСЕК від 23.03.2017 року позивачу встановлена при повторному огляді також ІІІ група інваліда війни з 21.03.2017 року з причин поранення, травми та захворювання пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби.

18.08.2017р. року позивач звернувся до ХОВК із заявою стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із проходженням військової служби.

У листі від 20.09.2017 року, який був направлений позивачу від відповідача, зазначалося, що підстав для складання висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги немає, оскільки позивач проходив військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, і позивачем не наданий документ, що він проходив службу у ЗС України, а також позивачем не наданий документ про обставини поранення з цих підстав висновок складено не було.

Не погодившись з таким рішенням ХОВК позивач оскаржив його в судовому порядку та постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 27.11.2017 року по справі № 642/4834/17 позов задоволено, в т.ч. зобов'язано Харківський Обласний Військовий Комісаріат подати висновок (за формою Додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги…» та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.

На виконання вищезазначеного судового рішення Харківський обласний військовий комісаріат направив до Міністерства оборони України пакет документів та висновок для призначення та виплати позивачці одноразової грошової допомоги.

Відповідно до п.19 витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.03.2018 року № 31 позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті допомоги з тих підстав, що він проходив службу у Прикордонних військах КДБ СРСР.

Не погодившись з рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, позивач проходив службу саме у Збройних Силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником Міністерства оборони СРСР в подальшому став відповідач, Міністерство оборони України, і, з урахуванням положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 р., обов'язок щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги покладений саме на Міністерство оборони України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року № 10224-ХІ «Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ» - прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до п. п. 1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року «Про військові формування на Україні», Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про правонаступництво України», органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 року № 3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України» з наступними змінами - Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Тобто, Державний комітет у справах охорони державного кордону України (нині - Державна прикордонна служба України) у 1992 року став правонаступником лише тієї частини прикордонних військ КДБ СРСР, що базувалась на території України.

Позивач проходив службу саме у Збройних Силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні МО СРСР, правонаступником якого в подальшому стало МО України, та в силу ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядку № 975 - обов'язок щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги покладений саме на Міністерство оборони України.

Стосовно позиції відповідача 2 щодо причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у позивача, як колишнього військовослужбовця Прикордонних військ Комітету державної безпеки СРСР, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та наголошує, що позивач перебував на військовому обліку у відповідному РВК МО України, причинний зв'язок поранення, отриманого позивачем під час виконання обов'язків військової служби в період перебування в Афганістані, встановлено Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України.

Водночас, колегія суддів зазначає, що враховуючи той факт, що позивач отримав інвалідність після звільнення з військової служби з причин поранення, травми, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, за таких обставин позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно підпункту 4 п. 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, оскільки законодавцем передбачено прирівнювання соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України та законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства Оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання на підставі висновку відповідача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Зазначеним порядком визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Відповідно до положень пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що законодавцем визначено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Вказане підтверджується практикою, викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 року справі № К/800/40725/15.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з метою належного відновлення прав позивача, дійшов правомірного висновку про обґрунтованість вищезазначених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 245, 246, 250, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 по справі № 820/3064/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.О. БегунцСудді(підпис) (підпис) С.С. Резнікова В.В. Старостін Повний текст постанови складено 17.09.2018.