Постанова № 76517854, 11.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/181/18

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

11 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Ватаманюка Р.В. Матохнюка Д.Б.

за участю:

секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,

представника відповідача: Гущіної Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокуратури Хмельницької області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до прокуратури Хмельницької області про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2018 позивач - ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до прокуратури Хмельницької області про зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.02.2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Позивачем заявлене клопотання про закриття апеляційного провадження через пропущення строку подачі апеляційної скарги з вини відповідача задоволенню не підлягає, оскільки воно є необґрунтованим і не підтверджується належними та допустимими доказами.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Позивач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, зазначаючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що ОСОБА_3 працював в органах прокуратури Хмельницької області, та у вересні 2001 році він пішов на пенсію з посади прокурора міста Хмельницького.

У вересні 2001 року йому призначено пенсію за вислугою років на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на час призначення пенсії) в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати.

12.12.2017 року відповідач надав позивачу листа № 18-2171-15 від 12.12.2017 року, яким відмовив останньому щодо надання інформації за його заявою і у видачі довідки про заробітну плату станом на 01.10.2017 року, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої він пішов на пенсію.

В обґрунтування вказаного листа зазначено, що відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року № 763 "Про внесення змін до постанови від 31.05.2012 року № 505" з 15.12.2015 року втратив чинність додаток 4 постанови № 505, яким були затверджені схеми посадових окладів працівників прокуратур міст.

На даний час, заробітна плата прокурорам і слідчим органів прокуратури, нараховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури").

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про доступ до публічної інформації", прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевою самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам були врегульовані ч.ч. 12, 17 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ. Зокрема, згідно з ч. 17 ст. 50-1 згаданого Закону призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

31.05.2012 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 505, якою затвердив схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5. Постановою № 657 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 505 додатки 1, 2 і 7 до неї викладено у новій редакції.

03.12.2003 року Міністерство праці та соціальної політики України та Головне управління державної служби України прийняли наказ № 319/144 "Про затвердження Порядку видачі довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій державним службовцям у разі ліквідації органів, з яких особа вийшла на пенсію, а також перейменування (відсутності) посад" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.12.2003 року за № 1134/8455), у якому, серед іншого, встановлено форму, зміст та зразок довідки, визначено, які елементи складу заробітної плати належить включати до неї, на підставі якого нормативного положення вона видається і для яких цілей (далі - порядок № 319/144).

19.07.2010 року Міністерство праці та соціальної політики України прийняло наказ № 195 "Про затвердження Порядку видачі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, що відряджалися для виконання службових обов'язків до органів державної влади, місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, ліквідованих без визначення правонаступника, та були звільнені зі служби у зв'язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, або у разі перейменування (відсутності) посад" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.08.2010 року за № 675/17970). Пунктом 3 цього Порядку визначено, що якщо на момент виникнення права на перерахунок пенсії посада, з якої особа звільнена зі служби у зв'язку з виходом на пенсію, відсутня в схемах посадових окладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України для відповідного органу державної влади, до якого відряджалися особи для виконання службових обов'язків, довідки видають ці органи державної влади в порядку, визначеному пунктом 6 порядку № 319/144.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 року №15-1 затверджено форму довідки про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка (винагорода) за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.09.2013 року за № 1661/24193).

01.01.2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 501 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Таким чином, після 01.01.2015 року повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури законодавець делегував Уряду.

При цьому, 15.07.2015 року набув чинності Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII, відповідно до Розділу XII Прикінцевих положень якого також втратили чинність вищевказані норми Закону № 1789-ХІІ.

Отже, на час звернення позивача із заявою про надання довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії частини тринадцята та вісімнадцята статті 501 Закону № 1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсій працівникам прокуратури, втратили чинність.

За частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 16.04.2018 року у справі №825/506/18.

Таким чином, оскільки на час виникнення спірних правовідносин не прийнято і не діють нормативно-правові акти, що регламентують умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, позовні вимоги ОСОБА_3 до прокуратури Хмельницької області щодо зобов'язання видачі довідки про розмір чинної заробітної плати є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Разом з тим, колегія суддів критично оцінює висновки суду першої інстанції, щодо протиправності дій прокуратури області в розумінні положень Закону № 2939-VI.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.10.1992 року № 2657-ХІІ "Про інформацію" (далі - Закон № 2657-ХІІ) інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

За змістом частини першої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 10 Закону № 2939-VI кожна особа має право доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.

Згідно частини 5 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Статтями 12, 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що під запитом на інформацію розуміється прохання фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень до суб'єктів, визначених у статті 13 цього Закону, надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання

Відповідно до статті 49 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Таким чином, законодавчо закріплено право особи на отримання вже створеної та задокументованої (збереженої) інформації про неї, зокрема право на отримання у роботодавця довідки про фактичний розмір заробітної плати.

Водночас, інформація, яку ОСОБА_3 просить надати, не була створена відповідачем та стосується не фактично отриманої позивачем заробітної плати, а можливої заробітної плати, яку позивач міг би отримувати з урахуванням постанови № 657, якби продовжував працювати на раніше займаній посаді. Інакше кажучи, позивач просить відповідача фактично створити нову інформацію, підстави та порядок створення якої нормами чинного законодавства не врегульовано, не закріплено механізму, за яким органи прокуратури можуть визначити можливий розмір заробітної плати колишніх працівників прокуратури у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючих прокурорів.

Ці та інші обставини дають підстави вважати, що дії прокуратури області в розумінні положень Закону № 2939-VI не є протиправними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу прокуратури Хмельницької області задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до прокуратури Хмельницької області про зобов'язання вчинити дії скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 17 вересня 2018 року.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Ватаманюк Р.В. Матохнюк Д.Б.