Постанова № 76517539, 17.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/6164/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Шинкар Т.І., Пліша М.А.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19.06.2018 року (головуючий суддя Надопта А.А.) ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Виноградів у справі №299/341/18 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС України про скасування постанови в справі про порушення митних правил,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12.02.2018 року звернувся в суд з позовом до Закарпатської митниці ДФС України в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Закарпатської митниці ДФС України ОСОБА_2 від 24 січня 2018 року за №4240/30500/17 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 гривень на нього за вчинення ним порушення митних правил передбаченого ч. 3 статті 470 Митного кодексу України.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19.06.2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю, апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а саме суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні встановив ту обставину, що ОСОБА_1 дійсно ввіз в режимі транзит на своє ім'я транспортний засіб - автомобіль марки Опель Зафіра. В якості доказу, суд посилається на постанову митниці, яка оскаржується. Тобто позиція суду зводиться до того, що оскаржувана постанова є законною на підставі самої оскаржуваної постанови. Суд першої інстанції зіслався на покази свідка - працівника митниці ОСОБА_3, проте в своєму рішенні він відобразив тільки початкові пояснення свідка і вирішив повністю проігнорувати кінцеві пояснення свідка. Так, ОСОБА_3 не пам'ятала жодні обставини, які відбулись 08.11.2017 року, проте суперечливо пояснила, що саме ОСОБА_1 надавав їй всі документи на транспортний засіб. Відповідач в якості доказів, якими обґрунтовує свої заперечення, що викладені в письмовому відзиві, надав суду протокол та постанову про порушення митних правил, пояснення ОСОБА_1 та ряд інших документів, достовірність яких апелянт не визнає: 1) Документ під назвою «Дані файлу відповіді. ФЗ « 040801В» є неналежним, оскільки не містить ані підпису, ані печатки, ані реквізитів органу, що сформував документ. Дана таблиця скоріш за все була сформована в електронному виді, проте цей документ не може вважатися електронним доказом, оскільки суперечить приписам ст. 99 КАС України (оскільки поданий не в оригіналі, не в електронному виді з прикладенням ключа ЄЦП, не посвідчений у встановленому законом порядку); 2) Документ під назвою «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення є неналежним з аналогічних підстав та поданий в порушення ст. 99 КАС України; 3) Документ під назвою «За даними Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску» є неналежним, без дати, реквізитів, підстави його формування та таким, що також поданий в порушення ст. 99 КАС України; 4) Документ «без назви», схожий на скріншот з персонального комп'ютера, знизу підписаний як «Витяг з АСМО Інспектор Орієнтування» є також неналежним, поданим всупереч ст. 99 КАС України; 5) Документ-лист без дати та без номера, що адресований Директору Департаменту організації протидії митним правопорушенням ДФС України є неналежним документом, оскільки, навіть не містить підпису пана ОСОБА_4 (заступника начальника управління); 6) Документ-лист відповідь Директора Департаменту організації протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_5 від 17.01.2018р. є неналежним доказом та не має жодного юридичного значення по справі, оскільки не підтверджує та не спростовує жодні доводи сторін. Він тільки посвідчує, що направляє відповідачу файл під назвою « 56.rar» на невідомий запит від 11.01.2018 року. Відомостей, що цей файл чи лист-відповідь стосується позивача - матеріали справи не містять; 7) Документ під назвою «протокол опитування в справі» від 04 січня 2018 року також не є належним, оскільки працівниця митниці ОСОБА_3 була допитана окремо в якості свідка в судовому засіданні; 8) Заява ОСОБА_1 від 21.12.2017 року про розгляд справи у його відсутності не має жодного юридичного значення по даній судовій справі; 9) Пояснення ОСОБА_1 від 21 грудня 2017 року, в яких такий відмовився давати покази в силу ст. 63 Конституції України також не мають юридичного значення по справі. Отже, відповідачем протягом всього судового процесу не було подано жодного письмового, речового чи електронного доказу, висновку експерта чи показів свідка, які б були належними, допустимими, достатніми та достовірними і доводили б волевиявлення позивача щодо нібито завезення ним, 08.11.2017 року на митну територію України будь-якого транспортного засобу. Всі документи відповідача, які сумнівно підписані як «Витяги з ЄАІС» є недопустимими в силу статті 74 КАС України. Отже, всі докази відповідача є недопустимі по справі.

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду.

Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відповідно до приписів частини 3 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 21.12.2017 року о 14.09 годині в зону митного контролю на ділянку «Виїзд» митного посту «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС заїхав легковий автомобіль марки «Mersedes- Benz Sprinter», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, в якому в якості пасажира із Чехії в Україну слідував громадянин ОСОБА_1, формою проходження митного контролю він обрав порядок проходження по каналу «зелений коридор». В ході проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних справи про порушення митних правил, а саме: АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України, було встановлено, що 08.11.2017 року через митний пост «Дяково» Закарпатської митниці ДФС громадянином ОСОБА_1 було ввезено легковий автомобіль марки «Opel Zafira», моделі «GOLF», номер кузова НОМЕР_2, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 в режимі «транзит».

Постановою заступника начальника Закарпатської митниці ДФС України - начальника управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_2 за №4220/30500/17 від 24.01.2018 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Статтею 90 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 95 МК України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Згідно з приписами частини 2 цієї статті до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Згідно частини 3 статті 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частин 1, 4 статті 102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 366 МК України громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон.

Відповідно до частини 1 статті 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Таким чином, умовами, що виключають адміністративну відповідальність особи за перелічені порушення митних правил є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

Частиною першою статті 458 МК України закріплено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із пунктом 1.1. частини 1 розділу ІІІ Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2015 року №1118, встановлено, що в разі ввезення транспортних засобів на митну територію України з метою транзиту власник або уповноважена особа представляють уповноваженій особі митного органу, у зоні діяльності, якого розташований пункт пропуску через державний кордон України, транспортний засіб для здійснення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про знаття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення транспортного засобу з наданням пільг в оподаткуванні) перелік яких визначено в підпункті 4.2 пункту 4 цього розділу.

Таким чином, при оформленні зобов'язання про транзит визначальним є не факт знаходження особи за кермом автомобіля та наявності прав на керування транспортним засобом, а факт зазначення такої особи у поданих документах власником транспортного засобу або уповноваженою особою.

Відповідно до протоколу опитування в справі про порушення митних правил №4240/30500/17 від 04 січня 2018 року старшого інспектора ВМО №1 митного поста «Дяково» Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_6 підтверджено факт ввезення позивачем 08.11.2017 року транспортного засобу марки «Opel Zafira», моделі «GOLF», номер кузова НОМЕР_2, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 в режимі «транзит» з метою транзиту, який оформлений на скаржника у справі, оскільки він подавав документи при перетині кордону, щодо зазначеного скаржником про не допустимість протоколу, колегія суддів ввважає, що ОСОБА_1 не подавалось до митного органу, чи правоохоронного органу заяви, щодо протиправних дій працівника Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_3, яка здійснювала оформлення транспортного засобу, який ввозився на територію України.

Відповідно до пункту 14 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, митні органи для звітності ведуть облік ТЗ, що переміщуються через митний кордон України і належать громадянам, із застосуванням Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (ЄАІС).

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, а саме відповідно до протоколу про порушення митних правил №4240/30500/17 від 21.12.2017 року за присутності ОСОБА_1, що посвідчує його підпис, встановлено, що позивач 08.11.2017 року о 21 год. 02 хв., ввіз легковий автомобіль «Opel Zafira», моделі «GOLF», номер кузова НОМЕР_2, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 в режимі «транзит», станом на 21.12.2017 року транспортний засіб не вивезений, від надання пояснень відмовився, на лікуванні не знаходився, в митницю з заявою щодо вказаного автомобіля не звертався, будь які підтверджуючі документи не надав.

Відповідно до вимог статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Поняття адміністративного правопорушення відображено у частині першій статті 9 КУпАП та передбачає протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Щодо аргументів скаржника про невідповідність наданих відповідачем витягів із систем АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України статті 99 КАС України, якою встановлено вимоги до електронних доказів, а відтак не можливість брати такі докази до уваги, то колегія суддів зауважує, що відображенні у наданих витягах із систем АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України дані не спростовані позивачем, тоді як окремі недоліки в оформленні копій наданих документів не можуть бути самодостатньою підставою для спростування факту перетину кордону позивачем на легковому автомобілі 30.11.2017 в режимі транзит та наявності зобов'язання у позивача вивезти такий автомобіль у строки, встановлені ст.95 МК України.

Колегія суддів дійшла висновку, що позивачем перевищено встановлений Митним кодексом України строк доставки транспортного засобу, що перебуває під митним контролем терміном більше ніж десять діб, а обставини непереборної сили, які би перешкодили йому виконати вимоги Митного кодексу України, були відсутні, а тому в діях ОСОБА_1 присутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, а постанова заступника начальника Закарпатської митниці ДФС України ОСОБА_2 від 24 січня 2018 року за №4240/30500/17 є законною та відповідно в задоволенні позову відмовлено правомірно. Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстави для постановлення висновків, які спростовують позицію суду першої інстанції.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 268, 271, 272, 286, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19.06.2018 року у справі №299/341/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Т.І. Шинкар

М.А. Пліш