Постанова № 76517412, 17.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5149/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Носа С.П., Сеника Р.П.,

з участю секретаря судових засідань Костюка Р.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу комунального підприємства «Тернопільелектротранс» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі за позовом заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області до комунального підприємства «Тернопільелектротранс» про стягнення заборгованості,

суддя у І інстанції Дерех Н.В.,

час ухвалення рішення 11 год. 29 хв.,

місце ухвалення рішення м. Тернопіль,

дата складення повного тексту рішення 17 травня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2017 року заступник прокурора Тернопільської області звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - Тернопільське ОУ ПФУ), у якому просив стягнути з комунального підприємства «Тернопільелектротранс» (далі - КП «Тернопільелектротранс») на користь Тернопільського ОУ ПФУ борг по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за лютий 2018 року в сумі 70428,37 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі № 819/452/18 позов було задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що за КП «Тернопільелектротранс» рахується заборгованість по відшкодуванню понесених Тернопільським ОУ ПФУ витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за лютий 2018 року в сумі 70428,37 грн. Оскільки доказів сплати заборгованості на час розгляду справи суду не представлено, позовні вимоги є обґрунтованими та їх слід задовольнити.

У апеляційній скарзі КП «Тернопільелектротранс» просило зазначене судове рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову прокурора. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у позивача відсутні законні підстави для заявлення до відповідача позовних вимог про відшкодування фактичних на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». На думку скаржника, такого виду пенсії як за віком на пільгових умовах згідно пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» взагалі не передбачено.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи відбувається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, сума заборгованості відповідача з фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за лютий 2018 року складає по Тернопільському ОУ ПФУ (місто Тернопіль) - 62268,13 грн., та (Тернопільський район) - 3141,71 грн.; по Чотрківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області (Заліщицький район) - 2789,69 грн.; по Лановецькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області - 2026,03 грн.; по Шевченківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя - 202,81 грн., а всього за лютий 2018 року - 70428,37 грн. Дана заборгованість підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Всього, з період з 1 лютого 2018 року по 28 лютого2018 року не відшкодовано витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 2 - 70428,37 грн. Відповідачем вказана заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій добровільно не погашено.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Так, статтею 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (а це суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади) крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Статтею 4 вказаного Закону встановлено ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 100 відсотків від даного об'єкта оподаткування.

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 64/8663 від 16 січня 2004 року.

Пунктом 6.1. Інструкції передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 6.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відповідно до пункту 6.8. вказаної Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Відповідач є платником збору на державне пенсійне страхування і в силу вимог статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» зобов'язаний сплачувати такий збір на рахунок Пенсійного фонду у розмірі та строки, визначені чинним законодавством.

Борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах визначено на підставі розрахунків, що направлялись відповідачу, відповідно до п.п. 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою управління Пенсійного фонду України № 21-1.

Отже, з системного аналізу викладених норм слідує, що названими вище законодавчими актами чітко встановлено обовязок підприємства відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообовязкаове державне пенсійне старування», що передбачає право на пенсію на пільгових умовах не лише для осіб, що працювали за Списком 1 та Списком 2, і для осіб, що працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зокрема на посаді, що передбачена пунктом «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Доводи апелянта проте, що Податковим кодексом Украни не передбачено відшкодуваня витрат на виплату і доставку пільгових пенсій суд відхиляє, адже таке зобов'язання не є податком або збором і обовязок підприємств відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку таких пенсій встановлено спеціальними нормативними актами, які зазначені вище.

У відповідності до приписів статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного ним рішення суду із відмовою у задоволенні позову .

Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 243, 272, 308, 311, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу комунального підприємства «Тернопільелектротранс» залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 трапвня 2018 року у справі № 819/452/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Р.П.Нос

Р.П.Сеник

Постанова у повному обсязі складена 17 вересня 2018 року.