Постанова № 76517389, 13.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/2176/17 Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Гаращенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Файдюка В.В.,

Чаку Є.В.,

при секретарі Григорук В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом фермерського господарства "Клевань" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Фермерське господарство «Клевань» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позов до головного управління ДФС у Черкаській області, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило:

- визнати протиправними дії ГУ ДФС у Черкаській області по проведенню документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003471301 від 21.07.2017 року в частині визначення грошового зобовязання по сплаті ПДВ в розмірі 927 160 грн. в тому числі 825962 грн. основного платежу та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 101 198 грн. №0003491401 від 21.07.2017 року, №0003481401 від 21.07.2017 року, №0004091301 від 21.07.2017 року, №0004081301 від 21.07.2017 року, №0004101301 від 21.07.2017 року.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 травня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області №0003471301 від 21.07.2017 року в частині визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 568 023 грн. 75 коп., в тому числі 538 653 грн. основного платежу та 29 370 грн. 75 коп. штрафних (фінансових) санкцій. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області №0003491401 від 21.07.2017 року, №0004081301 від 21.07.2017 року, №0004101301 від 21.07.2017 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Черкаській області подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного адміністративного суду не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Головного управління ДФС у Черкаській області задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що фермерське господарство «Клевань» зареєстроване як юридична особа 22.04.2003 року, ідентифікаційний код 32191441, та є платником податку на додану вартість.

Відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на II квартал 2017 року Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведена документальна планова виїзна перевірка фермерського господарства «Клевань» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року.

Копію наказу Головного управління ДФС у Черкаській від 11.04.2017 року №607 та повідомлення про проведення документальної планової виїзної перевірки від 12.04.2017 року №101/23-00-22-0105 направлено ФГ «Клевань» 12.04.2017 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Перевірка проводилась у період з 28.04.2017 року по 14.06.2017 року, за наслідками перевірки складено акт №260/23-00-14-0107/32191441 від 21.06.2017 року, яким зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0003471301 від 21.07.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 1619876 грн., в т.ч. 1380135 грн. основного платежу та 239741 грн. штрафних санкцій, за порушення п. 209.2, 209.7, п.п. 209.15.1 п. 209.15, п. 209.19 ст. 209 Податкового кодексу України;

№0003491401 від 21.07.2017 року про застосування штрафних санкцій на суму 14806,87 грн.;

№0003481401 від 21.07.2017 року про застосування штрафних санкцій на суму 1190,00 грн. за порушення п.п.49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України;

№0004091301 від 21.07.2017 року про застосування штрафних санкцій в сумі 510 грн. за порушення п.п. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України;

№0004081301 від 21.07.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 301726,87 грн., в т.ч. 119141,59 грн. основного платежу та 133 896,42 грн. штрафних санкцій, 48688,86 грн. пені;

№0004101301 від 21.07.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати військового збору на суму 27193,95 грн., в т.ч. 8356,11 грн. основного платежу та 12463 грн. штрафних санкцій, 6374,84 грн. пені.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК України платник зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної пунктом 189.1 ст. 198 ПК України за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п. 209.7. ст. 209 ПК України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються), а послуги надаються безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

До діяльності у сфері сільського господарства відповідно до п. 209.15.2. ст. 209 ПК України, зокрема, відноситься виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих грантах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація.

Відповідно до п. 6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року №966 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 року за №1267/26044 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110, подають податкову декларацію з позначкою "0121"/"0122"/"0123" (далі - декларація 0121 - 0123), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

На підставі вищезазначеного колегія суддів не погоджується з наведеними висновками податкового органу, з огляду на відсутність порушень правил зайняття господарською діяльністю в діях позивача за перевірений період у цій частині.

Також з акту перевірки та розрахунку грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням №0003471301 від 21.07.2017 року вбачається, що позивачу нараховані грошові зобовязання з ПДВ на суму 287 309 грн. (21163+436+83924+40954+2498+138334) та штрафні санкції в сумі 71826,95 грн. внаслідок продажу зернових та технічних культур нижче їх собівартості.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що в силу п. 188.1. ст. 188 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України як господарську діяльність у цьому Кодексі розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

В розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Оскільки позивач не довів тієї обставини, що при визначенні ціни товарів під час укладення договорів сторони виходили із оцінки ситуації на відповідному ринку, а також володіли достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги) та ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг), і взагалі не обґрунтував наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) укладення угод купівлі-продажу та надання послуг за цінами, нижчими від виробничої собівартості, то прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в цій частині є правомірним.

З акту перевірки та розрахунку грошових зобовязань за податковим повідомленням-рішенням №0003471301 від 21.07.2017 року вбачається, що позивачу визначено суму грошових зобовязань з ПДВ в розмірі 421170 грн. з посиланням на порушення п.209.2, 209.7, п.п. 209.15.1 п. 209.15, п. 209.19 ст. 209 Податкового кодексу України в частині визначення питомої ваги вартості зернових і технічних культур, продукції тваринництва та інших сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх сільськогосподарських товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

Згідно пунктів 3, 4, 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В контексті наведених положень Порядку, колегія суддів зазначає, що будь-яких посилань на господарські операції поставки зернових і технічних культур, первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку акт перевірки не містить. Не вказано, які обставини та чинники вплинули на виявлене порушення щодо визначення питомої ваги вартості зернових і технічних культур.

Наведене вказує про безпідставність висновків акту перевірки щодо заниження ПДВ в сумі 421170 грн. за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення №0004081301 від 21.07.2017 року та №0004101301 від 21.07.2017 року, якими нараховано грошові зобов'язання з податків та зборів, у томі числі з військового збору, пені.

Стаття 168 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету.

Виходячи з положень підпунктів 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

При цьому, згідно підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України свідчить, що обов'язковою умовою сплати податку на доходи фізичних осіб є виплата на користь фізичної особи доходу або його нарахування податковим агентом.

Щодо необхідності сплати військового збору, суд зазначає, що в силу п. 16-1 Прикінцевих та перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Отже, сплата військового збору повністю залежить від сплати податку на доходи фізичних осіб, нараховується одночасно та за тими самими правилами, у звязку з чим військовий збір не сплачується з доходів, які не нараховані фізичній особі податковим агентом.

Враховуючи, що розрахунки до податкових повідомлень-рішень №0004081301 від 21.07.2017 року та №0004101301 від 21.07.2017 року не дають змогу видокремити розмір грошових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору щодо неукладених договорів оренди землі, з тими грошовими зобовязаннями, які нараховані внаслідок решти допущених порушень, колегія суддів доходить висновку про необхідність повного скасування наведених податкових повідомлень-рішень.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0003491401 від 21.07.2017 року, колегія суддів зазначає наступне.

В основу відповідальності господарства покладено неналежне оформлення зазначених звітів, зокрема: звіти підписано лише керівником підприємства та не підписані головним бухгалтером; в графі «призначення авансу» відсутні відповідні відмітки.

Наведене, на думку податкового органу, вказує, що на момент проведення перевірки посадові особи ФГ «Клевань» не відзвітувались у встановленому порядку за отримані кошти.

Відповідно до п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320, (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Абзацом 5 п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Абзацом 6 п. 1 наведеного Указу Президента України передбачено відповідальність за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Із розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення №0003491401 від 21.07.2017 року вбачається, що до позивача застосовано відповідальність на підставі обох наведених абзаців п. 1 Указу Президента України у розмірі сплачених коштів 14806,87грн.

Однак акт перевірки не містить відомостей про відсутність у позивача платіжних документів, які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів. Більш того, копії касових чеків та квитанцій для підтвердження кожного з авансових звітів приєднані позивачем до матеріалів справи.

Отже, до позивача не може бути застосована відповідальність у розмірі 100% сплачених коштів, оскільки вказане порушення не підтверджене актом перевірки та спростовується наявними матеріалами справи.

Щодо неналежного оформлення авансових звітів, суд зазначає, що відповідальність згідно абз. 5 п. 1 Указу Президента України №436/95 у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум, наступає за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів.

Наведене вказує про неправомірність податкового повідомлення-рішення №0003491401 від 21.07.2017 року, що є підставою для його скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області №0003471301 від 21.07.2017 року в частині визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 568 023 грн. 75 коп та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Черкаській області від 21.07.2017 року за №0003491401, №0004081301 та №0004101301.

Стаття 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 травня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.

Повний текст постанови виготовлено 17 вересня 2018 року.