Постанова № 76517378, 12.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5499/18Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Довгополова О.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»,

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року (суддя - Іванчулинець Д.В., час ухвалення - 12:26 год., місце ухвалення - м.Ужгород, дата складання повного тексту - 11.06.2018 р.),

в адміністративній справі №807/344/18 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Стойки Надії Михайлівни,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

про визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності,

встановив:

У квітні 2018 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись в суд із адміністративним позовом до відповідача приватного нотаріуса Стойки Н.М., в якому просили визнати протиправною та скасувати проведену 26 жовтня 2016 року, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 листопада 2016 року, індексний номер 32209880, приватним нотаріусом Стойка Надією Михайлівною державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності: 17267172) Приватного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на об'єкт житлової нерухомості - квартиру загальною площею 57,75 кв.м., житловою площею 43,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 року позовну заяву задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано проведену 26 жовтня 2016 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 листопада 2016 року, індексний номер 32209880, приватним нотаріусом Стойка Надією Михайлівною державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності: 17267172) Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на об'єкт житлової нерухомості - квартиру загальною площею 57,75 кв.м., житловою площею 43,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2.

З цим рішенням суду першої інстанції від 29.05.2018 року не погодилась третя особа АТ КБ «ПриватБанк» та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду незаконне та необгрунтоване, винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції не оглядав реєстраційної справи і зробив безпідставні висновки про те, що іпотекодавцями та боржником не отримувались вимоги про усунення порушення. При вчиненні приватним нотаріусом оскарженої реєстраційної дії щодо права власності на квартиру не було допущено жодних порушень. Крім цього апелянт вказує, що спірні правовідносини виникли з приводу виконання договірних зобов'язань за кредитним та іпотечним договорами. Цей спір стосується права власності на квартиру. Тому, заявлений позов не являється адміністративним, а повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 29.05.2018 р. та закрити провадження у справі.

Позивачі подали відзив на апеляційну скаргу, просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити, з врахуванням наступного.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Статтею 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Із змісту наведених вище правових норм видно, що при розгляді адміністративної справи обов'язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю суб'єктів владних повноважень у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону. Однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - суб'єкт владних повноважень.

При цьому, юрисдикція адміністративних судів поширюється не на всі публічно-правові спори, а лише на ті спори, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і для яких законом не встановлений інший порядок судового вирішення.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що завданням цивільного судочинства, відповідно до ст.1 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Із матеріалів адміністративної справи та змісту адміністративного позову видно, що у заявленому позові позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 фактично оспорюють правомірність набуття третьою особою ПрАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник АТ КБ «ПриватБанк») у власність квартири АДРЕСА_3 шляхом проведеної 26.10.2016 року, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.11.2016 року, приватним нотаріусом Стойка Н.М. державної реєстрації права власності на цю квартиру.

Позовні вимоги обґрунтовуються необхідністю захисту прав спільної сумісної власності позивачів на цю квартиру, в тому числі з врахуванням умов договору іпотеки квартири від 08.08.2007 року.

У розглядуваних правовідносинах хоча позивачі і оспорюють дії (рішення) відповідача приватного нотаріуса Стойка Н.М. як суб'єкта владних повноважень при здійсненні державної реєстрації права власності на квартиру, однак наслідки цих дій (рішення) призвели до зміни (виникнення, припинення) цивільних правовідносин і мають майновий характер. Вчинені відповідачем дії (рішення) щодо державної реєстрації права власності на квартиру грунтувались на обставинах виконання/невиконання договору іпотеки від 08.08.2007 року та мали наслідком зміну власника об'єкту нерухомості, тобто розглядуваної квартири.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розглядуваний спір хоча й зумовлений владними функціями відповідача як суб'єкта владних повноважень, однак має за мету захист приватного права, що виключає можливість його розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Наведені вище висновки колегії суддів апеляційного суду узгоджуються із численною практикою Верховного Суду, зокрема, відображеною в постановах від 17.04.2018 року по справі №815/6956/15 (провадження №11-192апп18), від 06.06.2018 року по справі №804/3509/17 (провадження №11-482апп18), від 22.08.2018 року по справі №813/1159/17 (провадження №11-638апп18).

Крім цього, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини в п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Вищенаведених норм законодавства і фактичних обставин справи суд першої інстанції не врахував і при цьому зробив помилковий висновок про те, що спір повинен вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 КАС України.

Згідно п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції від 29.05.2018 р. і закриття провадження в адміністративній справі.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задоволити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року в адміністративній справі №807/344/18 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Стойки Надії Михайлівни про визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності - скасувати, а провадження в цій адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи чи в порядку письмового провадження - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

О.М. Довгополов

Повний текст постанови складено 17.09.2018 року