Постанова № 76517073, 18.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року справа №812/1709/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року (складене в повному обсязі в м. Сєвєродонецьку Луганської області) у справі № 812/1709/18 (суддя в І інстанції Петросян К.Є.) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, скасування розпорядження, визнання неправомірною відмови, зобов'язання вчинити певні дії -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, скасування розпорядження, визнання неправомірною відмови, зобов'язання вчинити певні дії. (арк.справи 4,5)

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично - Луганської районної державної адміністрації Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, скасування розпорядження, визнання неправомірною відмови, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено. (арк.справи 58-61)

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. (арк.справи 70-72)

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 (і.н.НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до довідки від 12.05.2017 № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.6-7, 56-57).

Відповідачем - Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області на підставі рішення від 18.01.2018 № 57 скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи ОСОБА_1 від 12.05.2017 № НОМЕР_2.

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із позовною заявою до УСЗН Станично-Луганської РДА Луганської області про визнання незаконним та скасування рішення (розпорядження) від 18.01.2018 №57 та стягнення компенсації втрати частини доходів.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 у справі № 812/297/18 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018 у справі № 812/297/18 рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:

-визнано незаконним та скасовано рішення начальника Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 18.01.2018 № 57 щодо скасування довідки внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_2 ОСОБА_2 (а.с.11-14).

В межах розгляду судової справи № 812/297/18 за позовом ОСОБА_1, відповідачем було надано розпорядження Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 23.01.2018 № 215, від 19.02.2018 № 485 про зменшення фінансування виплати допомоги, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, ОСОБА_1 на 4608,19 грн та 1373,00 грн відповідно, які є предметом даної адміністративної справи.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу призначена та виплачувалась щомісячна адресна допомога для покриття витрат на проживання як внутрішньо переміщеній особі з 19.10.2017 по 30.11.2017 в сумі 1312,00 грн, з 01.12.2017 по 18.04.2018 в сумі 1373,00 грн, на підставі заяви від 19.10.2017 та акта обстеження матеріально - побутових умов сім'ї від 01.11.2017 № 1074, про що свідчить витяг з протоколу від 09.11.2017 №102 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та рішення УСЗН Станично - Луганської РДА від 27.11.2017, що також не заперечують сторони по справі (арк.справи 25-27).

Оскаржувані позивачем розпорядження УСЗН Станично-Луганської РДА Луганської області від 23.01.2018 № 215, від 19.02.2018 № 485 про зменшення фінансування виплати допомоги, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 на 4608,19 грн та 1373,00 грн відповідно, були винесені відповідачем внаслідок прийняття рішення від 18.01.2018 № 57 про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи ОСОБА_1 від 12.05.2017 № НОМЕР_2 (арк.справи 28-29).

Разом з тим, внаслідок скасування постановою Донецького апеляційного адміністративного суду у справі № 812/297/18 від 06.06.2018 року рішення начальника Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 18.01.2018 № 57 щодо скасування довідки внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_2 ОСОБА_1, відповідачем на виконання рішення суду поновлено ОСОБА_2 в єдиній інформаційній базі даних про взятих на облік переміщених осіб, що підтверджується наданим відповідачем скріншотом з єдиної інформаційної бази даних про взятих на облік переміщених осіб (рка.справи 49).

Крім того, з довідки УСЗН Станично - Луганської РДА про отримання допомоги від 24.07.2018 № 331 вбачається, що позивачу було нараховано адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг, зокрема: за січень 2018 року у сумі 1312,00 грн; у лютому 2018 року у сумі 1373, 00 грн; у березні 2018 року у сумі 1373,00 грн; у квітні 2018 року у сумі 823,80 грн (арк.справи 50,51).

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено факт поновлення відповідачем дії довідки ОСОБА_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_2 від 12.05.2017 та відповідно поновлення його в єдиній інформаційній базі даних про взятих на облік переміщених осіб, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимог позивача в частині зобов'язання УСЗН Станично-Луганської РДА Луганської області поновити ОСОБА_1 у вказаній базі даних.

В свою чергу, оскаржувані позивачем розпорядження від 23.01.2018 № 215, від 19.02.2018 № 485 про зменшення фінансування виплати допомоги, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, ОСОБА_1 на 4608,19 грн та 1373,00 грн, були винесені відповідачем у зв'язку із скасуванням довідки №5905 від 12.05.2017, проте дане рішення відповідача скасовано постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018 у справі № 812/297/18, а виплати позивачу фактично проведені, тому колегія суддів також погоджує висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимог позову в частині скасування вказаних розпоряджень.

Колегія суддів зазначає, що внаслідок винесення Донецьким апеляційним адміністративним судом рішення від 06.06.2018 у справі № 812/297/18, розпорядження відповідача, від 23.01.2018 № 215, від 19.02.2018 № 485 (які є службовим листом) про зменшення фінансування виплати допомоги втратили свою юридичну силу.

Що стосується вимог позивача про визнання неправомірною відмови УСЗН Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області та зобов'язання його розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.04.2018 про нарахування адресної допомоги, колегія суддів зазначає.

З позовної заяви позивача вбачається та не заперечується сторонами, що 18.04.2018 ОСОБА_1 на електронну адресу відповідача надіслав завірений електронним підписом пакет документів для оформлення адресної допомоги з 18.04.2018 по 18.10.2018. Того ж дня дані документи були направлені відповідачу у паперовому вигляді замовним листом з описом вкладення (арк.справи 55-57).

На вказану заяву позивача щодо продовження виплат адресної допомоги, відповідач листом від 23.04.2018 № 1297 повідомив ОСОБА_1 про те, що останньому для отримання грошової допомоги необхідно особисто звернутися до управління з документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство (арк.справи 8,55).

Вирішуючи спір в цій частині, колегія суддів виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 22.11.2014 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 7 Закону № 1706 Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Постановою Кабінету Міністрів від 01.10.2014 №505 затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово комунальних послуг (далі Порядок № 505).

Відповідно до абз.1 пункту 2 даного Порядку № 505 (у редакції на момент звернення позивача) визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Пунктом 1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 (далі - Порядок №509) визначено, що документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік є довідка.

Пункт 6 Порядку № 509 довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту.

Відповідно до ст.5 Закону № 1706 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Згідно з п.5 Порядку №505 визначено, що для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім'ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім'ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.

Відповідно до п.3 Порядку № 505 для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому п.5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо - переміщених осіб усіх членів сім'ї.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо неналежного звернення до відповідача з заявою про продовження виплат, оскільки вищезазначеним пунктом 5 Порядку № 505 не зазначеній обов'язок уповноваженого представника сім'ї (позивача) особисто звертатись до органу з заявою.

Тому колегія суддів зазначає, що в даному випадку відповідач, в порушення вимог ч.2 ст.2 КАС України та п.8 Порядку № 505, не розглянув заяву позивача від 18.04.2018 року.

Колегія суддів, вирішуючи даний спір по суті, виходить з того, що управління рішення в межах соціального страхування за заявою позивача від 18.04.2018 року, не прийняло.

Повідомлення № 1297 від 23 квітня 2018 року не є юридичною формою рішення владного органу, оскільки в межах компетенції управління актами правової дії є повідомлення про надання або відмову в призначенні соціальної допомоги.

Зміст вищезазначеного повідомлення містить фактично відмову в розгляді заяви, а не відмову в наданні соціальної допомоги. Таким чином, заява позивача не розглянута органом по суті. Відтак відповідачем порушене право позивача на розгляд його заяви.

В даному випадку має місце бездіяльність органу праці та соціального захисту населення щодо не розгляду заяви позивача про виплату допомоги при народженні дитини. Суд не може підміняти собою орган владних повноважень щодо питань, які належать до його компетенції.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача від 18 квітня 2018 року про призначення щомісячної адресної допомоги та прийняти вмотивоване рішення згідно законодавства про соціальне страхування.

Щодо витрат по сплаті судового збору колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року по справі № 812/1709/18 було відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у справі.

Згідно ч. 1 ст. 4 Законом України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент подання позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум працездатних осіб встановлений у місячному розмірі 1762 грн.

Як вбачається зі змісту позовних вимог позивачем у позовній заяві заявлені вимоги немайнового характеру.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент подання позовної заяви) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, на момент подання апеляційної скарги), за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється ставка судового збору у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (п.п. 2).

Враховуючи те, що позивачем при поданні позову заявлено позовні вимоги немайнового характеру та те, що при поданні адміністративного позову немайнового характеру сплаті підлягає ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому апелянту необхідно було сплатити - 1057,20 грн. (1762 грн.*0,4*150%).

Крім того, з урахуванням ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, та вимог частин 2 та 3 статті 139 КАС України, колегія суддів вважає необхідним розподілити судові витрати з урахуванням часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що з відповідача на користь Державного бюджету України підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 881 грн. (1057,2 + 704.8 : 2)

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п.4 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року у справі № 812/1709/18 - задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року у справі № 812/1709/18- скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, скасування розпорядження, визнання неправомірною відмови, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 18 квітня 2018 року про призначення щомісячної адресної допомоги.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 квітня 2018 року про призначення щомісячної адресної допомоги та прийняти вмотивоване рішення згідно законодавства про соціальне страхування.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (вул.Центральна, 52, смт.Станиця Луганська, Станично-Луганського району, Луганська обл., 93600, код ЄДРПОУ 03197049) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) гривня 00 копійок.

Повне судове рішення - 18 вересня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді Т.Г.Гаврищук

М.Г.Сухарьок