Рішення № 76517055, 07.09.2018, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/541/18

Провадження по справі 2/305/443/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2018 Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

судді - Тулик І.І.

за участі секретаря судового засідання - Шемота М.І.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Кишкана І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Косівсько-Полянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, Головного управління Держгеокадатсру у Закарпатській області, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, житловий будинок з господарськими прибудовами, визнання права на завершення приватизації та одержання свідоцтва про право на земельну ділянку

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Косівсько-Полянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, Головного управління Держгеокадатсру у Закарпатській області про визнання права власності на спадкове майно, житловий будинок з господарськими прибудовами, визнання права на завершення приватизації та одержання свідоцтва про право на земельну ділянку.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що громадянин ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 був батьком позивача ОСОБА_3. Після смерті батька відкрилася спадщина на належне йому спадкове майно, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1, жилою площею 29,7 кв.м., загальною площею 57,6 кв.м. з прилеглими до нього надвірними спорудами, а також на земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, розташовану в АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер:НОМЕР_2. Зазначена земельна ділянка була передана на підставі рішення виконавчого комітету №3, 26.02.1997 Косівсько-Полянської сільської ради, та 11.07.2012 було оформлено спадкодавцю Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3. Житловий будинок АДРЕСА_1 був успадкований батьком ОСОБА_5 2 серпня 2001 року, на підтвердження цього факту йому було видано нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори свідоцтво про право на спадщину за законом щодо спадкового майна ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3. За життя, 19 квітня 2012 року батьком ОСОБА_5 було складено заповіт, за яким на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право, житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку пл.0,10 га ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті ОСОБА_5 позивач звернувся за останнім місцем проживання спадкодавця: АДРЕСА_2 до державного нотаріуса Березівської районної державної нотаріальної контори з питання заведення спадкової справи щодо майна померлого батька. Цієї ж дати державним нотаріусом Березівської районної державної нотаріальної контори було заведено спадкову справу щодо спадкового майна ОСОБА_5. Однак 3 серпня 2017 року державним нотаріусом Березівської нотаріальної контори Одеської області винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв"язку з відсутністю у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів. Зокрема державний акт на право власності на земельну ділянку видано 11 липня 2012 року, тобто після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Вважає, що неможливість отримати ним свідоцтво про право на спадщину є порушенням його права власності, оскільки унеможливлює визнання такого права з боку держави перед іншими суб"єктами цивільних та інших правовідносин. У зв"язку з чим просив, визнати за ним, ОСОБА_3 право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1, жилою площею 29.7 кв.м., загальною 57,6 кв.м., з прилеглими до нього надвірними спорудами Б-сарай, В-вбиральня, який належав ОСОБА_5, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2, визнати за ОСОБА_3 право на завершення, розпочатої померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 приватизації земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: НОМЕР_2, а також право на одержання документа, що посвідчує право власності на вищевказану земельну ділянку.

Ухвалою суду від 9 серпня 2018 року до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог залучено ОСОБА_4.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позові. Просить такі задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - Косівсько-Полянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області в судове засідання не з"явився. Сільський голова Митрюк Ф.Ф. подав заяву, в якій просить справу розглянути без представника ради, заперечень про визнання права власності на спадкове майно за позивачем, рада немає.

Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Кишкан Іван Степанович в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини, викладені у відзиві. Згідно відзиву, управління вважає, що дана позовна вимога не може бути задоволена, оскільки позивач в позовній заяві вказує на те, що процес приватизації спірної земельної ділянки було завершено. Так, відповідно до інформації наданої Головному управлінню віддлом у Рахівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,10 га належить на праві власності згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3 від 11 липня 2012 року ОСОБА_5, який зареєстрвований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю на праві постійного користування землею, договорів оренди землі за №212368351002022. Вище вказаний державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвдчують право власності на земельну ділянку (заміна державного акту старого взірця на державний акт нового взірця), яка виготовлена Рахівським районним віддлом Закарпатської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" за заявою ОСОБА_5. Таким чином, позивачем не наведено жодного факту, та не надано жодного належного та допустимого доказу порушених, невизнаних або оспорюваних прав з боку Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо права власності на спадкове майно. У зв"язку з наведеним просили у задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа без самостійних вимог, ОСОБА_4 в судове засідання не з"явилася. Надіслала суду заяву, якою не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та просить розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши представників сторін, дослідивши думку інших учасників справи, матеріали справи, перевіривши їх докази, суд приходить до такого висновку.

Згідно ст. ст. 1217, 1223 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Встановлено, що позивач ОСОБА_3 являється спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька позивача, ОСОБА_5, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Березівського районного управління юстиції Одеської області вчинено запис акту про смерть за №63 від 20 червня 2012 року, залишилося спадкове майно, яким являється, житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка для обслуговування цього житлового будинку та господарських будівель і споруд, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер: НОМЕР_2.

Житловий будинок АДРЕСА_1 за життя належав спадкодавцю ОСОБА_5, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 2 серпня 2001 року, зареєстрованого в реєстрі за №163/2001.

Земельна ділянка, призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташована в АДРЕСА_1 за життя була приватизована спадкодавцем ОСОБА_5, про що свідчить Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 11 липня 2012 року.

За свого життя батько позивача, ОСОБА_5 зробив заповітне розрядження від 19 квітня 2012 року, згідно якого все його майно, де б воно не перебувало, із чого б воно не складалося, все те, що по закону буде йому належати, в тому числі, житловий будинок АДРЕСА_1, він заповів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача, ОСОБА_5, помер внаслідок чого в порядку частини 1 статті 1220 Цивільного кодексу України відкрилася спадщина на все його спадкове майно.

Звернення позивача до суду з вимогою визнання права власності на спадкове майно зумовлене порушенням його права на отримання власності в порядку спадкування згідно відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом в його користь, через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Як встановлено в судовому засіданні правовстановлюючим документом спадкодавця ОСОБА_5 на житловий будинок АДРЕСА_1 є свідоцтво про право на спадщину за законом від 2 серпня 2002 року.

Земельна ділянка загальною площею 0,1000 га, для будівництва та осблуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: НОМЕР_2, була передана спадкодавцю ОСОБА_5 на підставі рішення виконавчого комітету №3, від 26 лютого 1997 року Косівсько-Полянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області та 11 липня 2012 року було оформлено спадкодавцю Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3. Однак, даний Державний акт був виданий після смерті спадкодавця ОСОБА_5, у зв"язку з чим нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, про що винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 3 серпня 2017 року.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться на підставі державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом.

Згідно п.п.9 п.27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є: державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №4/753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизщації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органом місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації , то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного атку про право власності на землю на ім"я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідно до Законів України "Про державний земельний кадастр" та "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з 1 січня 2013 року державні акти на право власності на земельну ділянку не видаються. натомість, згідно зі ст.18 Заокну України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, яка передана фізичним та юридичним особам шляхом безоплатної передачі із земель державної чи комунальної власності за рішенням органів державної влади, ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування , є свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Для набуття спадщини необхідна наявність ряду умов. Першою необхідною умовою є відкриття спадщини, під якою розуміють настання таких юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у спадкоємця права на набуття спадщини - права на спадкування. До таких юридичних фактів, передусім, відноситься смерть спадкодавця. Але в момент відкриття спадщини спадкоємець набуває лише право на спадкування, але не право власності на саму спадщину. Для виникнення права власності на спадщину спадкоємець повинен належним чином здійснити (реалізувати) право на прийняття спадщини. Здійснення права на спадкування, передусім, полягає в тому, що спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини можливе двома способами: шляхом пасивної поведінки спадкоємця, яка передбачена ч.3 ст. 1268 ЦК України, яка встановлює, що для прийняття спадщини достатньо того факту, що спадкоємець, мешкав разом з померлим і протягом строку для прийняття спадщини не відмовився від неї. Такі спадкоємці також подають заяву про видачу їм документа, що підтверджує їх право на успадковане майно, але можуть це зробити незалежно від закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини; шляхом активної поведінки, тобто подачі заяви про прийняття спадщини та видачі їм відповідного свідоцтва. Для такого способу прийняття спадщини, який буде стосуватися всіх інших спадкоємців, існує певний строк для подачі заяви.

Судом встановлено, що позивач прийняв спадщину, подавши до нотаріальної контори у встановлений ст. 1270 ЦК України строк заяву про прийняття спадщини по заповіту після смерті батька ОСОБА_5, що стверджено Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №32709435 від 10 грудня 2012 року.

На день звернення до суду заповіт, складений ОСОБА_5 в користь ОСОБА_3 є чинним - ніким не оскаржений та не скасований, підтвердженням чого являється Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 30973899, від 6 липня 2012 року.

Таким чином, враховуючи, що позивач по справі належить до спадкоємців за заповітом, спадщину прийняв, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат позивачем не ставилося, у зв"язку з чим, суд на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати в сумі 1409,60 гривень залишає за позивачем.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 141, 263, 265, ст.268, 273, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, житловий будинок АДРЕСА_1, житловою площею 29,7 кв.м., загальною площею 57,6 кв.м., з прилеглими до нього надвірними спорудами Б- сарай, В-вбиральня, який належав ОСОБА_5, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, право на завершення, розпочатої, померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_5, приватизації земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: НОМЕР_2, та право на одержання документа, що посвідчує право власності на вказану вище земельну ділянку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: Тулик І.І.