Постанова № 76516991, 12.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 вересня 2018 рокусправа № 804/926/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Мельник В.В.

судді: Чепурнов Д.В., Сафронова С.В.,

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року (головуючий суддя - Горбалінський В.В.) в адміністративній справі

за позовом 1) ОСОБА_2 2) ОСОБА_1 до третя особа про 1) Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області 2) Державного реєстратора Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Сумаренко Марини Андріївни Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАН» визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування рішень, - ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач-1) та ОСОБА_1 (далі - Позивач-2 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - Відповідач-1) та Державного реєстратора Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Сумаренко Марини Андріївни (далі - Відповідач-2), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАН», в якому просили:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області «Про втрату чинності розпоряджень голови райдержадміністрації» № Р-170/0/64/17 від 27.07.2017 року;

- скасувати рішення державного реєстратора Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Сумаренко Марини Андріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 36407749) від 01.08.2017 р. щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2;

- скасувати рішення державного реєстратора Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Сумаренко Марини Андріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 36408298) від 01.08.2017 р. щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3.

В обґрунтування адміністративного позову позивачі зазначали, що на підставі незаконного розпорядження голови Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області «Про втрату чинності розпоряджень голови райдержадміністрації» № Р-170/0/64/17 від 27.07.2017 року було зареєстровано право оренди ТОВ «Лан» не земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 та НОМЕР_3. Означеним розпорядженням голови Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області фактично були протиправно скасовані попередні розпорядження Голови райдержадміністрації, що призвело до відновлення вже припиненого права оренди земельних ділянок державної власності, з порушенням прав позивачів на вказані земельні ділянки. Таким чином, рішення державного реєстратора Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Сумаренко Марини Андріївни про державну реєстрацію прав та обтяжень (індексний номер 36407749 від 01.08.2017 року) щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_4 та рішення державного реєстратора Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Сумаренко Марини Андріївни про державну реєстрацію прав та обтяжень (індексний номер 36408298 від 01.08.2017 року) щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 є протиправними, оскільки прийняті на підставі документів, що підтверджують наявність дійсних речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі №804/926/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та Державного реєстратора Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Сумаренко Марини Андріївни, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАН» про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування рішень.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що в даному випадку спірним є питання права користування на нерухоме майно - земельні ділянки, на які претендують як ОСОБА_2 та ОСОБА_1, так і Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАН». Як вбачається з позовної заяви, позивачами не оскаржуються дії відповідачів щодо проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАН». Враховуючи спірні правовідносини, що виникли щодо питання речового права на нерухоме майно - права користування на земельну ділянку, на яку претендують як ОСОБА_2 та ОСОБА_1, так і Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАН», даний спір підлягає вирішенню в місцевому загальному суді в порядку цивільного судочинства, що, у свою чергу, є підставою для відмови у відкритті провадження.

Позивач - ОСОБА_1, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що судом першої інстанції не враховано те, що справа про скасування розпорядження Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №Р-170/0/64/17 від 27.07.2017 року має всі ознаки публічно-правового спору: 1) відповідачем по справі є орган державної влади; 2) оскаржується правовий акт індивідуальної дії; 3) зазначене розпорядження прийняте на виконання визначених законом повноважень місцевої державної адміністрації в галузі використання та охорони земель; 4) підставою оскарження є порушення порядку та підстави прийняття розпорядження органом державної влади, в результаті чого права позивачів порушені.

Відповідач-1 та Відповідач-2 відзиви на апеляційну скаргу не подали.

Позивач-1, Позивач-2, представник Відповідача-1, Відповідач-2, які належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не сповістили, з заявами про розгляд справи за їх обов'язковою участю - не звертались.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі не з'явившихся учасників справи.

Представник третьої особи у судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження - залишити без змін.

Заслухавши представника третьої особи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що підставою для звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та Державного реєстратора Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Сумаренко М.А. слугувало розпорядження Голови Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області «Про втрату чинності розпоряджень голови райдержадміністрації» № Р-170/0/64/17 від 27.07.2017 року, прийняття якого призвело до відновлення вже припиненого раніше права ТОВ «ЛАН» оренди земельних ділянок державної власності.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Частиною 1 ст. 2 КАС України вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З наведеного випливає, що для віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду визначальними є його публічно-правовий характер та суб'єктний склад спірних правовідносин.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлюються способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6)з міна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що в даному спорі позивачами фактично оскаржуються не лише адміністративно-управлінські функції (владні, управлінські рішення та дії) державного реєстратора, а й доводиться правомірність набуття ними (позивачами) права власності не нерухоме майно. Підставою вимог позивачів є власний, обґрунтований, приватний цивільний інтерес до юридичного факту перебування об'єкта цивільного права у їх власності. При цьому, як про те роз'яснено в п.21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», ураховуючи положення статті 1 ЦПК України та статті 2 КАС України, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в даному випадку спірним є питання права користування на нерухоме майно - земельну ділянку, на яку претендують як ОСОБА_2 та ОСОБА_1, так і Товариство з обмеженою відповідальністю «Лан».

Як вбачається з позовної заяви, позивачами не оскаржуються дії відповідачів щодо проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАН».

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що спірні правовідносини виникли щодо питання речового права на нерухоме майно - права користування на земельну ділянку, на яку претендують як ОСОБА_2 та ОСОБА_1, так і Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАН», суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що даний спір підлягає вирішенню в місцевому загальному суді в порядку цивільного судочинства.

Суд також враховує те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені, ухвала суду першої інстанції у даній справі про відмову у відкритті провадження прийнята без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року у справі №804/926/18 необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги позивача-1 спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 310, 316, 320, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року у справі №804/926/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 14 вересня 2018 р.

Головуючий суддя: В.В. Мельник

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова