
Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
13 вересня 2018 р. справа № 2040/7548/18
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Горшкова О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій незаконними ,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач, ОСОБА_1, звернувсь до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просять суд визнати бездіяльність службових осіб Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області стосовно не розгляду по суті звернення від 17.07.2018 року незаконним та зобов'язати розглянути звернення об'єктивно і у повному обсязі.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Згідно до ч. 3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 3 статті 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судовий збір", платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частиною 1 ст.3 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено на 2018 рік прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня - 1762 гривні.
Абзацем 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, за звернення до адміністративного суду з позовною заявою фізичною особою ставка судового збору за одну вимогу немайнового характеру становить 704,80 грн.
Проте, позивачем разом із позовною заявою подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовано важким фінансовим становищем, у зв'язку з відсутністю інших доходів, окрім пенсії, а також незаконним призупиненням відповідачем виплати і самої пенсії, що позбавляє можливості сплати судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Тобто, щоб мати можливість зменшити тягар судових витрат, суд з'ясовує майновий стан особи. Особа, яка вважає свій майновий стан незадовільним, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду відповідне клопотання і документи, які свідчили би про поганий майновий стан.
Водночас, суд зауважує, що особа, яка вважає свій майновий стан незадовільним, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду відповідні клопотання і документи, які свідчили би про незадовільний майновий стан (податкова декларація про доходи, довідка про заробітну плату, пенсію, стипендію тощо), доказів дотримання чого позивачем до суду не надано.
Також, позивачем не надано до суду будь-яких доказів, що підтверджували можливість сплати судового збору у майбутньому.
Відповідно до приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, у контексті розуміння приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Однак, заявником не надано жодних доказів відсутності достатніх коштів для оплати судових витрат або доказів незадовільного майнового стану, у зв'язку з чим суд залишає клопотання про звільнення від сплати судового збору без задоволення.
При цьому, суд враховує практику ЄСПЛ, зокрема рішення Європейського Суду "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland) заява № 28249/95 від 19.06.2001).
Так, як вбачається із змісту наведеного вище рішення сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету".
При цьому, ЄСПЛ виходить з того, що судовий збір має бути "розумним", тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий їх розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Зокрема, така позиція була викладена у справі "Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії" ("GeorgeІ and Georgeta Stoicescu v. Romania", заява № 9718/03 від 26.07.201 Г).
При цьому, суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому, що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку Держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом ( "Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства", "Ейрі проти Ірландії".
Враховуючи зазначений вище виклад принципів, встановлених прецедентним правом, суд не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду, а положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див., mutatis mutandis, рішення суду у справі "Ейрі проти Ірландії", цитоване вище, там само, п.25-26) (п.59).
Отже, згідно з практикою Європейського Суду компетенцією внутрішніх державних органів є визначення найбільш доцільних способів регулювання доступу до правосуддя та ЄС не оцінює фактів, що зумовили прийняття судами саме цього, а не іншого рішення. Вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Таким чином, з урахуванням відсутності відомостей, які підтверджують тяжке матеріальне становище або будь-яких інших документів, які б підтверджували твердження позивача про відсутність коштів на сплату судового збору, у суду немає можливості встановити чи має позивач реальну можливість сплатити визначений судом розмір судового збору та яким насправді є його матеріальне становище.
Окрім того, суд не приймає до уваги посилання позивача, як на підставу звільнення від сплати судового збору, на факт численних судових спорів з відповідачем щодо незаконності позбавлення пенсійних виплат, оскільки предметом даного спору є бездіяльність суб'єкта владних повноважень стосовно не розгляду по суті звернення позивача, що, також не є підставою для звільнення від сплати судового збору у розумінні
З урахуванням наведеного, позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 161 КАС України, що є підставою у відповідності до ст. 169 КАС України для залишення позовної заяви без руху.
Отже, позивачу слід привести позовну заяву у відповідність до вимог ст. 161 КАС України, а саме: надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору в сумі 704,80 грн. або надати до суду документи, які підтверджують тяжке матеріальне становище або будь-які інші документи, які б підтверджували твердження позивача про відсутність коштів на сплату судового збору.
Згідно з ч.2 ст.293 КАС України оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 243, 256, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Клопотання позивача про звільнення, відстрочення сплати судових витрат - залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій незаконними - залишити без руху.
Надати позивачу термін - п'ять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду оригіналу платіжного документу про сплату судового збору в розмірі 704,80 грн. за наступними реквізитами: отримувач: УК Основ"ян/мХар Основ"янсь/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37999628, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 34318206084012, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу - "*;101; (код платника); судовий збір за позовом (ім'я/назва платника), Харківський окружний адміністративний суд" або надати до суду документи, які підтверджують тяжке матеріальне становище або будь-які інші документи, які б підтверджували твердження позивача про відсутність коштів на сплату судового збору.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Горшкова О.О.
Судове рішення № 76516761, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 13.09.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2040/7548/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: