Рішення № 76516430, 12.09.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/5645/18

Провадження №2/265/1401/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мельник І. Г.,

за участю секретаря Гусєвої К.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки та піклування, про усунення перешкод у здійсненні права користування житловим будинком, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в якому просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме будинку №8 по вулиці Сєдова в місті Маріуполі. В обґрунтування позову зазначено, що на підставі договору дарування від 07.06.1999 року, посвідченого Четвертою маріупольською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер № 2-1179, позивачу належить будинок №8 по вулиці Сєдова. За вказаною адресою зареєстровані позивачка, її дочка ОСОБА_2, та онук ОСОБА_3, які є відповідачами по справі. Починаючи з 2014 року відповідачка не проживає в спірному будинку, проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначений факт підтверджується актом, складений головою КСН «Азовець» від 27.06.2018 року. Позивачка зазначає, що реєстрація відповідачів в будинку позбавляє її права у повній мірі користуватися та розпоряджатися її майном. Крім того, вона самостійно сплачує комунальні послуги за осіб, які ними не користуються. Вважає, що відповідачі не проживають в будку без поважних причин, на підставі чого, посилаючись на законодавство України просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Позивачка до підготовчого судового засідання не з’явилася, надала суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3, у підготовче судове засідання також не з'явилась, від неї в матеріалах справи мається заява, що адресована суду, відповідно до якої, остання не заперечує проти визнання її та її малолітнього сина такими, що втратили право користування будинком 8 по вулиці Сєдова в місті Маріуполі, оскільки вона там не проживає з 2014 року. Понад чотирьох років вона проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2. Просить розглянути справу без її участі.

Представник відповідачки ОСОБА_4, що діє на підставі договору про надання правничої допомоги, до підготовчого судового засідання не з’явився, надав суду письмову заву про розгляд справи у його відсутність. Доводи викладені у письмовій заяві ОСОБА_2 підтримав.

Представник служби у справах дітей Маріупольської міської ради по Лівобережному району управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності, до судового засідання не з’явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Просила винести рішення з урахуванням інтересів дитини.

Згідно з ч.2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що дана позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

За загальним правилом (ч.1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна з яких відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи встановлено, що будинок №8 по вулиці Сєдова в місті Маріуполі належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 07 червня 1999 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори ОСОБА_6

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, це право є непорушним.

Пунктом 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК. Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом.

Згідно ж із ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

В аспекті ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом за наявності двох юридичних фактів: по-перше, відсутність члена сім'ї власника понад 1 рік; по-друге, відсутність поважних причин його не проживання.

В сенсі ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Згідно інформації про кількість зареєстрованих у житловому будинку осіб від 26.06.2018 року наданої Лівобережним відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту Адміністративних послуг Маріупольської міської ради, за адресою: місто Маріуполь, вулиця Сєдова будинок 8 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8.

Відповідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_10 та ОСОБА_11, уклали шлюб 09.08.2014 року, після чого дружині присвоєно прізвище «Мартинова».

Згідно акту від 27.06.2018 року, складеного головою КСН «Азовець», ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Сєдова будинок 8 не проживає з 2014 року, що підтверджують сусіди.

Крім того, відповідно до відповіді КДНЗ «Ясла – садок № 56 «Капітошка» Маріупольської міської ради Донецької області, вбачається що, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, відвідує вказаний заклад з 19.04.2017 року. В заяві про прийняття дитини до дошкільного закладу адреса проживання дитини вказана: АДРЕСА_1.

Згідно відповіді КЗ Маріупольської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6 м. Маріуполя» від 25.05.2018 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, мешкає з дня народження за адресою: АДРЕСА_2.

Отже, з урахування визнання відповідачкою позовних вимог, суд приходить до висновку, що відповідачка добровільно, без поважних на те причин не проживає за адресою спірного будинку понад рік.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 є власником будинку 8 по вулиці Сєдова в місті Маріуполі, а відповідачі, будучи зареєстрованими у вказаному будинку, але фактично там не проживають, перешкоджають у користуванні та розпорядженні ним своєю власністю, суд вважає можливим задовольнити позов та визнати відповідачів такими, що втратили право користування даним жилим приміщенням.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Дана норма права кореспондується з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

З доданої до позову квитанції вбачається, що позивачем за подання даного позову був сплачений судовий збір у розмірі 704,80 гривень.

До початку розгляду справи по суті відповідачем подано заяву про визнання позову.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50% понесеного позивачем судового збору, що становить 352,40 гривень.

Решта сплаченого позивачем судового збору (50%), що становить 352,40 гривень, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 206, 223, 259, 263-265 ЦПК України , суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки та піклування, про усунення перешкод у здійсненні права користування житловим будинком, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням- задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, ІПН НОМЕР_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_10, такими, що втратили право користування будинком 8 по вулиці Сєдова в місті Маріуполі Донецької області.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, РНОКПП НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_12, РНОКПП НОМЕР_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_13, судовий збір в сумі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_12, РНОКПП НОМЕР_2, з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого нею 26 червня 2018 року на рахунок № 31219206700054 в ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код отримувача 37989721 (квитанція №37 від 26.06.2018), що становить 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 12 вересня 2018 року.

Суддя І.Г. Мельник