Ухвала суду № 76516364, 12.09.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2260/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Куща М.О.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника третьої особи: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі питання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю "Область координат", Державного реєстратора Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області Єфремової Алли Володимирівни, Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації від 11.07.2016 року № ОД 142161931449, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю "Область координат", Державного реєстратора Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області Єфремової Алли Володимирівни, Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в якій позивач просить суд скасувати реєстрацію декларацію про готовність до експлуатації будівництва котеджу за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Курортне, вул. Чорноморська, 145, замовник будівництва - ТОВ «Область координат» від 11.07.2016 року № ОД 142161931449.

Ухвалою від 16.05.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 03.07.2018 року Одеським окружним адміністративним судом розгляд справи продовжено в порядку загального позовного провадження.

У судовому засіданні 12.09.2018 суд поставив на обговорення питання про закриття провадження у справі, враховуючи, що спірні правовідносини не є публічно-правовими, а мають ознаки приватноправових відносин.

Так, під час судового розгляду справи представник позивача проти закриття провадження у справі заперечував, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 залишив вирішення цього питання на розсуд суду.

Розглянувши питання про закриття провадження у справі, заслухавши думку учасників справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, з таких підстав.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст.3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За приписами ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст.4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим засадам.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб'єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Однак, оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірного майна має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції.

Згідно з ч. 1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України и передбачено, що власник жилого будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї та інших осіб.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

У частині 3 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За правилами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Кодекс адміністративного судочинства України містить визначення терміну "публічно-правовий спір". Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

За змістом наведених приписів участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим і розглядати його за правилами адміністративної юрисдикції. Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, суди повинні з'ясовувати, у зв'язку з чим він виник, і за захистом яких прав чи інтересів особа звернулася до суду (див. п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 755/8749/16-ц).

В обґрунтування позовних вимог позивачами зазначено, що ОСОБА_3 на праві власності належить будинок загальною площею 185,3 га за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Курортне, пров. Чорноморський, буд. 3. ОСОБА_4 на праві власності належить будинок загальною площею 91,9 кв.м (в тому числі житлової площі 54,9 кв.м) за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Курортне, пров. Чорноморський, буд. 1А.

13.06.2017 р. ОСОБА_4 звернулась до правоохоронних органів у зв'язку із тим, що невстановлені особи намагались проникнути на територію належного їй будинку, а також сусіднього будинку ОСОБА_3. В подальшому позивачам стало відомо, що однією з цих осіб був третя особа ОСОБА_2, який діяв від імені ОСОБА_5. З пояснень ОСОБА_2 позивачі з'ясували, що ОСОБА_5 нібито належать будинки, право власності на які мають позивачі. Перевіривши вказану інформацію за допомогою державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачі дізнались, що за ОСОБА_5 зареєстроване право власності на котедж, загальною площею 179,2 кв.м., за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Курортне, вул. Чорноморська, буд. 145. Представник ОСОБА_5 стверджує, що належні позивачам будинки і є тими самими об'єктами нерухомого майна, що належать третій особі.

Як зазначено у позовній заяві, позивачі звернулись до суду з даним позовом з тих підстав, що третя особа ОСОБА_5 намагається захопити належне їм нерухоме майно.

Позивач акцентував увагу на тому, що оскаржувана декларація від 11.07.2016 р. № ОД 142161931449 про готовність до експлуатації котеджу за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Курортне, вул. Чорноморська, буд. 145, замовник будівництва - ТОВ «Область координат» містить недостовірну інформацію, оскільки, зокрема, у п. 13 декларації (документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою) вказано договір оренди земельної ділянки від 08.02.2006р., зареєстрований у ДП «ЦЦЗК», про що внесено запис від 17.02.2006р. за № 040651500342. Проте рішенням господарського суду Одеської області від 08.11.2013р. у справі №916/2409/3, зазначений договір оренди розірвано, ТОВ «Область координат» зобов'язано звільнити вказану земельну ділянку. А це саме та земельна ділянка, яка зазначена в декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Суд зазначає, що рішенням державного реєстратора Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області Єфремової Алли Володимирівни індексний номер: 30869429 від 10.08.2016 р. проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Курортне, вул. Чорноморська, буд. 145, за ОСОБА_5 (т.1, а.с. 20).

Зі змісту картки прийому заяви № 65414270 вбачається, що оскаржувана декларація від 11.07.2016 р. № ОД 142161931449 подавалась ОСОБА_5 разом із заявою про державну реєстрацію права власності.

У позовній заяві позивачі наголошують на тому, що зареєстрована у липні 2016 року декларація, містить відомості, що не відповідають дійсності, а у ТОВ «Область координат» відсутні будь-які документи, які підтверджують право користування земельною ділянкою. На думку позивачів, оскаржувана декларація про готовність об'єкта до експлуатації, який ніколи не будувався ані ТОВ «Область координат», ані ТОВ «Главбуд Плюс» порушує право позивача, оскільки саме з використанням оскаржуваної декларації ОСОБА_8 зміг зареєструвати право власності на неіснуюче нерухоме майно та під цим приводом здійснюється позбавлення позивачів їх власності та заволодіння їхнім нерухомим майном, що послугувало підставою для їх звернення до суду з даним позовом.

Так, в межах адміністративної юрисдикції суд надає оцінку правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій, зокрема перевіряє дотримання державним реєстратором законодавства при здійсненні реєстраційної дії, однак не може вирішувати спір про наявність або відсутність у особи права власності на об'єкт нерухомого майна, правомірність набуття якого не визнається та оспорюється іншими особами.

Натомість, вирішення даного спору потребує вирішення судом спірного питання стосовно того кому та на яких підставах належить право власності на нерухоме майно.

Таким чином, враховуючи, що спір має приватноправовий характер та спірним правовідносинам у даній справі передує невирішений спір про право цивільне, дана справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказував на порушення ТОВ «Область координат» та реєстрацією оскаржуваної декларації від 11.07.2016 р. № ОД 142161931449, його права на майно.

При цьому суд звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 802/233/16-а та від 27 червня 2018 року у справі № 814/104/17, від 22 серпня 2018 року у справі 815/1568/16.

Згідно з п. 4.2 рішення Конституційного Суду України №6-рп/2001 від 23.05.2001 року правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

У п. 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" від 12.10.1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) 2. З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений акономпоширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Згідно ст.239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п.1 ч.1 ст.238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Керуючись ст.ст. 132, 238, 248, 250, 256 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Закрити провадження по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю "Область координат", Державного реєстратора Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області Єфремової Алли Володимирівни, Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації від 11.07.2016 року № ОД 142161931449.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, код ЄДРПОУ 38016923, адреса: м. Одеса, вул. Черняховського, 6 повернути на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків 335521471; місце проживання: 65000, АДРЕСА_2), судовий збір в розмірі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві грн. 40 коп.), який було сплачено на рахунок №31212206784005 за квитанцією від 30.03.2018 року.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, код ЄДРПОУ 38016923, адреса: м. Одеса, вул. Черняховського, 6 повернути на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; місце проживання: 65000, АДРЕСА_1), судовий збір в розмірі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві грн. 40 коп.), який було сплачено на рахунок №31212206784005 за квитанцією від 30.03.2018 року.

Роз'яснити позивачу, що дані позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому положеннями ст.256 КАС України

Ухвала може бути оскаржена у порядку та в строк відповідно положень ст.ст.294, 295 КАС України.

Повний текст ухвали складено та підписано 17.09.2018 р.

Суддя О.М. Тарасишина