Ухвала суду № 76516190, 18.09.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14060/18

Провадження № 11-сс/779/307/2018

Категорія ст. 183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі

суддів Повзло В.В.,

Гандзюка В.П. , Шкрібляка Ю.Д.

з участю секретаря Лавринович У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12018090190000347 за апеляційними скаргами прокурора, захисника Микитюка Романа Васильовича в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08.09.2018 року про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в межах 218488 грн., -

за участю прокурора Свірідова Д.І.

підозрюваного ОСОБА_4

захисника Микитюка Р.В.

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційних скаргах:

- прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині визначення розміру застави, вважає її розмір занадто низьким, та таким, що може призвести до настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Посилається на те, що злочин, у вчинені якого підозрюється ОСОБА_4, згідно зі ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, який був ретельно спланований підозрюваним та умисно, демонстративно був вчинений особливо небезпечним способом - шляхом вибуху, який заподіяв шкоду потерпілій на заявлену нею у цивільному позові суму - 3 000 000 (три мільйони) гривень, та міг спричинити особливо тяжкі наслідки здоров'ю і життю громадян, викликавши значний негативний суспільний резонанс, що, на думку апелянта є винятковими обставинами. Апелянт просить визначити заставу в межах 1703 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 000 686 грн., оскільки саме такий розмір зможе зобов'язати підозрюваного належно виконувати покладені на нього обов'язки та забезпечити виконання завдань кримінального провадження. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що досудове слідство на даний час не проведено в повній мірі, не встановлено повне коло можливих свідків, а тому визначений слідчим суддею розмір застави не може забезпечити виконання покладених на підозрюваного обов'язків, та не виключає можливості підозрюваному вчиняти вплив на свідків, потерпілих тощо.

- захисник Микитюк Р.В. просив ухвалу слідчого скасувати як незаконну та необ'єктивну, прийняти нову, якою застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід на строк до 05.11.2018 року включно та визначити розмір застави - 20 мінімальних заробітних плат. Вважав, що ухвала слідчого судді прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт висловив свою незгоду в частині відсутності обґрунтований підозри щодо вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому діяння, вважав, що орган досудового розслідування не навів жодного факту з якого можна прослідкувати, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 наступила шкода у великому розмірі. Також апелянт вважав не підтвердженими належними доказами наявність заявлених слідчим ризиків, а саме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення. Стверджував, що ОСОБА_4 невідомі місце мешкання свідків, та він не збирається на свідків впливати, оскільки зацікавлений в об'єктивному розслідуванні кримінального провадження. Вважав, що обраний слідчим суддею вид запобіжного заходу у виді тримання під вартою є передчасним, прийнятим без врахування відомостей, що характеризують підозрюваного, а саме того, що ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце мешкання, позитивно характеризується, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, що у сукупності свідчить про міцні соціальні зв'язки. Також апелянт висловив свою незгоду в частині розміру застави, вважав її занадто великою та непомірною для підозрюваного, який є звичайним працівником та розмір його заробітної плати не перевищує 5 тисяч гривень, а тому його близьким нереально внести визначену слідчим суддею заставу.

Ухвалою слідчого судді відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 124 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 218 488 грн. Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що сукупність досліджених в судовому засіданні доказів свідчить про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194 КК України. При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя врахував практику Європейського суду з прав людини, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення, у зв'язку з чим дійшов висновку, що є всі підстави для встановлення застави саме у такому розмірі, що на думку слідчого судді, може гарантувати виконання покладених на підозрюваного обов'язків.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор підтримав доводи апеляційної скарги прокурора, просив збільшити розмір застави до 1703 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, заперечував проти апеляційної скарги захисника;

- підозрюваний та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги захисника. заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважали її безпідставною, просили ухвалу слідчого судді скасувати, визначити розмір застави - 20 мінімальних заробітних плат.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали провадження, обговоривши доводи й мотиви апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційних скарг належить відмовити, ухвалу слідчого судді залишити без змін, з таких підстав.

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у кримінального правопорушенні, вчиненому за таких обставинах: ОСОБА_5, протягом серпня-вересня 2018 року, організував умисне пошкодження майна ОСОБА_6, вчинене загально небезпечним способом шляхом вибуху. Для цього він залучив пособника ОСОБА_7, який сприяв вчинення злочину та виконавців ОСОБА_4 та ОСОБА_8

ОСОБА_7, протягом серпня-вересня 2018 року, діючи за вказівкою ОСОБА_5, сприяв вчиненню злочину виконавцям ОСОБА_4 та ОСОБА_8 шляхом надання порад, про місце перебування об'єкта злочину, усунення перешкод, приховування слідів злочину та сприяння приховуванню злочину.

06.09.2018 ОСОБА_8, за попередньою змовою з ОСОБА_4, з метою заподіяння потерпілій ОСОБА_6, матеріальної шкоди у великих розмірах, діючи умисно, на замовлення ОСОБА_5 та пособника ОСОБА_7, прибули в с. Старий Косів Косівського району Івано-Франківської області.

В період часу з 01:30 по 02:30 год., ОСОБА_8, спільно з ОСОБА_4, з відома та згоди організатора ОСОБА_5 та пособника ОСОБА_7, проникли в приміщення ресторану «Старий Косів», що в АДРЕСА_1 де на першому поверсі встановили підривний пристрій невідомого взірця, після чого покинули приміщення ресторану.

Перебуваючи за межами приміщення ресторану ОСОБА_8 та ОСОБА_4, привели в дію вибуховий пристрій, після чого пролунав вибух, в наслідок якого було пошкоджено зал ресторану загальною площею близько 30 м.кв. на першому поверсі, чим спричинено потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди у великих розмірах.

06.09.2018 року о 14 год. 20 хв. ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

07.09.2018 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 27, ч. 2 ст. 194 КК України.

Як вбачається зі змісту оскарженої ухвали, слідчий суддя дійшов правильного висновку щодо обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, виходячи з того, що зазначені у клопотанні слідчого обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням.

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч. 2 ст. 194 КК України.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Колегія суддів вважає, що в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_4 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, а також для висновку про обґрунтованість повідомленої підозри.

Так, обґрунтованість підозри підтверджується: актом перевірки об'єкта на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів (а.п.5); протоколом огляду від 06.09.2018 року (а.п. 6-9); протоколо допиту підозрюваного (а.п. 10-12); протоколом допиту свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, (а.п. 13-17); протокол допиту потерпілого (а.п. 18); протокол огляду місця події (а.п. 21-22); протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується (а.п. 31) тощо.

Крім того, перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, всупереч доводам апеляційної скарги захисника дійшов правильного висновку про їх наявність та обґрунтованість з огляду на тяжкість як кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, так і тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винним у його вчиненні, а також з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається у клопотанні слідчий, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто заявлені у клопотанні ризики існують на теперішній час.

Слідчим суддею було враховано й те, що злочин, у вчинені якого підозрюється ОСОБА_4, згідно зі ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, який був ретельно спланований підозрюваним та умисно, демонстративно був вчинений особливо небезпечним способом - шляхом вибуху, який заподіяв шкоду потерпілій на заявлену нею у цивільному позові суму - 3 000 000 (три мільйони) гривень, та міг спричинити особливо тяжкі наслідки здоров'ю і життю громадян, викликавши значний негативний суспільний резонанс.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею дотримані як вимоги ст. ст. 176, 177, 178, 183 КПК України, так й права осіб гарантованих ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Колегія суддів вважає, що змістом ухвали слідчого судді в повному обсязі доведено обставини, які оправдовують обмеження права ОСОБА_4 на свободу, та належним чином вмотивовано неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 інших більш м'яких запобіжних заходів.

За таких обставин аргументи захисника підозрюваного стосовно відсутності підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставними та спростовуються матеріалами провадження.

Підстав для скасування ухвали слідчого судді та зміни виду запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.

Перевіряючи ухвалу слідчого судді в частині визначеного підозрюваному ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки слідчого суді в частині визначення розміру застави.

В той же час, як з апеляційної скарги прокурора вбачається, що апелянт не оспорює наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_4, а свою незгоду висловив лише в частині визначення розміру застави, вважає її розмір занадто низьким, та просив обрати заставу в межах 1703 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 000 686 грн., а захисник в своїй апеляційній скарзі вважав розмір застави занадто високим та непомірним для підозрюваного.

Так, як зазначено в ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали при застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.

В ч. 5 ст. 182 КПК України закріплені межі розміру застави залежно від ступеня тяжкості вчиненого особою злочину, зокрема розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Між тим, діючим законодавствам передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

На думку колегії суддів, визначений в оскаржуваній ухвалі розмір застави у виді 124 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 218 488 грн., узгоджується з вимогами і положеннями ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 182 КПК України, якими передбачено обов'язок слідчого судді визначити розмір застави, який може перевищувати встановлені межі, достатньої для виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.

На думку колегії суддів, при визначенні підозрюваному ОСОБА_4 вказаного вище розміру застави, слідчий суддя правильно врахував обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

За вказаних вище обставин колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині того, що застава в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 своїх процесуальних обов'язків, та вважає обґрунтованою позицію слідчого судді щодо доцільності визначити підозрюваному заставу, відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, у виді саме 124 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 218 488 грн.

Саме такий розмір застави, за переконанням колегії суддів, є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього законом обов'язків та є помірний для ОСОБА_4

Крім того, колегія суддів вважає, що слідчий суддя навів переконливі мотиві того, в чому саме полягає виключність випадку, який дає можливість визначити підозрюваному саме такий розмір застави, який перевищує встановлену законом межу осіб обвинувачених у вчиненні тяжкого злочину.

Ані в апеляційній скарзі, ані під час апеляційного перегляду справи, та захисником не наведено переконливих даних про необхідність застосування застави у визначеному в їх апеляційних скаргах розмірах.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя врахував обставини, встановлені ст.ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

На думку колегії суддів, запропонований прокурором розмір застави у сумі 3 000 686 грн., що дорівнюється 1703 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, виходячи з самої правової природи такого запобіжного заходу як застави, тобто альтернативою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в такому випадку буде носити каральний характер для підозрюваного, оскільки фактично унеможливлює існування «альтернативи» яка закладена в правовому інституті застави.

Посилання прокурора на те, що злочин був ретельно спланований підозрюваним та умисно, демонстративно був вчинений особливо небезпечним способом - шляхом вибуху, який заподіяв шкоду потерпілій на заявлену нею у цивільному позові суму - 3 000 000 (три мільйони) гривень, та міг спричинити особливо тяжкі наслідки здоров'ю і життю громадян, викликавши значний негативний суспільний резонанс, були враховані слідчим суддею під час вирішення питання щодо розміру застави, проте самі по собі не є єдиним обґрунтуванням для його збільшення.

На думку колегії суддів, встановлений слідчим суддею розмір застави 218488 грн., є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та підстав вважати її завідомо непомірною для ОСОБА_4 колегія суддів не вбачає.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_4 є звичайним працівником та розмір його заробітної плати не перевищує 5 тисяч гривень, а тому його близьким нереально внести визначену слідчим суддею заставу, не є тією безумовною підставою з якою закон пов'язує зменшення визначеного слідчим суддею розміру застави, а тому не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги захисника.

Слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, при цьому слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги належить залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 12, 176-178, 182, 183, 194, 404, 407, 419, 422 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокурора та захисника Микитюка Романа Васильовича в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08.09.2018 року про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 218488 (двісті вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень, залишити без змін.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Повзло

В.П. Гандзюк

Ю.Д. Шкрібляк

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Повзло