Постанова № 76516138, 13.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5189/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Сеника Р.П.

з участю секретаря судового засідання: Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве Міністерства Оборони України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року (ухвалене головуючим-суддею Гаврилко С.Є. у м. Ужгороді, повне судове рішення виготовлено 06 квітня 2018 року) за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Закарпатській області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве Міністерства Оборони України про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в :

У серпні 2018 року Головне управління ДФС у Закарпатській області (далі - ГУ ДФС у Закарпатській області, позивач) звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому з урахуванням зменшення позовних вимог просило стягнути податковий борг з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве (далі - КЕВ м. Мукачеве, відповідач) код ЄДРПОУ - 08439994 із місцезнаходженням : 89600, Закарпатська область, м. Мукачеве, вул.Берегівська-об'їздна, буд. 1-А, у розмірі 235 041,07 грн, зокрема, по платежу 50 18010500 «Земельний податок з юридичних осіб» у розмірі 234 933,28 грн та пеню в сумі 173,63 грн, за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 адміністративний позов було задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, КЕВ м. Мукачеве було подано апеляційну скаргу, в якій через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосуванням норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що КЕВ м. Мукачеве є органом державної військової влади на місцях в системі Збройних Сил України, уповноважений державою виконувати відповідні функції у відносинах, що виникають з його діяльності. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VІІІ від 28.12.2014, який набрав чинності з 01.01.2015, внесено зміни до ПК України, зокрема плату за землю віднесено до місцевих податків та включено до складу податку на майно. КЕВ м. Мукачеве, як структурний підрозділ Міністерства оборони України був звільнений від сплати земельного податку до прийняття Закону № 71-VIII від 28.12.2015, після чого виник обов'язок щодо нарахування та сплати земельного податку за земельні ділянки, розташовані на землях оборони, на загальних підставах, а тому відповідно до внесених змін до ПК України, які відбулися на підставі вказаного Закону залишається спірним питанням щодо оподаткування земель оборони. Також апелянт зазначає, що кошторисом КЕВ м. Мукачеве не передбачено по загальному фонду видатків та бюджетних асигнувань на оплату земельного податку по КЕКВ 2800 за бюджетною програмою КПКВ 2101020 МОУ, забезпечення діяльності Збройних сил України, а на 2016 рік позивачу було виділено кошторисних призначень на сплату земельного податку у сумі 154 005,21 грн, проте, станом на кінець 2016 року ці кошти не були перераховані.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що КЕВ м. Мукачеве (код 08439994) зареєстрований як юридична особа за адресою : Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Берегівська-Об'їздна, буд. 1 А, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, станом на 24.07.2017 за відповідачем рахується податковий борг по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 235 041,07 грн, про що зазначено у довідці про наявність новоствореної заборгованості по платежах до бюджету та підтверджується розрахунком сум податкового боргу, зворотнім боком облікової картки платника по вказаному податку. Податкове зобов'язання відповідача зі сплати земельного податку виникло шляхом подання податкових декларацій (розрахунків) по податку 5018010500 «земельний податок з юридичних осіб» № 9020768075 від 15.02.2017, № 9020111067 від 15.02.2017 на суму 234 933,28 грн та податкових декларацій (розрахунків) по податку 8519010100 «надходження від викидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти» № 9269514301 від 08.02.2017, № 9079602984 від 03.05.2017 на суму 107,79 грн.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції, податковий борг відповідачем залишається не погашеним у розмірі 234 933,28 грн, оскільки частково було сплачено на суму 107,79 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена до стягнення сума заборгованості є узгодженою та несплаченою у встановлені строки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено обов'язок щодо сплати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.1.1 ст.1 ПК України, цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, п.16.1 ст.16, п.36.1 ст.36, п.38.1 ст.38 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно ст.269 ПК України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

КЕВ м. Мукачеве є землекористувачем земельних ділянок, а тому в розуміння ПК України є платником земельного податку.

Відповідно до п.287.1 ст.287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно положень п.286.2 ст.286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п.287.3 ст.287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст.54 ПК України).

Відповідач, як структурний підрозділ Міністерства оборони України був звільнений від сплати земельного податку до прийняття Закону України №71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно якого було внесено зміни до ПК України та після чого в останнього виник обов'язок щодо нарахування та сплати земельного податку за земельні ділянки, розташовані на землях оборони, на загальних підставах.

За змістом п.284.1 ст.284 ПК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам. Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно п.284.2 ст.284 ПК України, якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.

Згідно з пунктом 56.11 статті 56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом відповідно до статті 59 ПК України відповідачу була надіслана податкова вимога форми «Ю» №42-25 від 26.03.2015, яка залишилась без належного реагування. При цьому, згідно відомостей зворотного боку облікової картки платника по земельному податку з юридичних осіб податковий борг не переривався. Доказів оскарження вказаних вимог відповідачем не надано.

Згідно п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п. 95.4 ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що самостійне визначення платником податку у податкових деклараціях податкових зобов'язань зумовлює відсутність необхідності перевірки правильності визначення цих сум після того, як відповідні зобов'язання стали узгодженими. Крім того, грошові зобов'язання вважаються узгодженими і в тому випадку, якщо рішення контролюючого органу, за яким стягується податковий борг не було скасоване і є чинним.

Отже, у справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Відтак, з урахуванням того, що сума грошового зобов'язання в розмірі 234 933,28 грн набула статусу податкового боргу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність законних підстав для її стягнення з відповідача.

Будь-яких доказів у підтвердження погашення вказаного податкового боргу відповідачем суду не надано. Доводи апелянта, що відповідач фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України та відсутність у нього матеріальних ресурсів для сплати спірних зобов'язань, не спростовують зазначених висновків суду.

Крім того, КЕВ зареєстрований як юридична особа та відповідно до статей 15, 16 ПК України є платником податків, зборів та обов'язкових платежів. Не звільнений від сплати земельного податку, не має пільг щодо його внесення, самостійно обчислював суми податкового зобов'язання в поданих деклараціях із земельного податку, є відокремленою платоспроможною юридичною особою, що не ліквідована (не визнана банкрутом), а тому повинен виконувати взяті на себе податкові зобов'язання.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве Міністерства Оборони України залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року по справі №807/921/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 17.09.2018.