Постанова № 76516100, 11.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5912/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Довгої О.І., Запотічного І.І.

за участю секретаря Ігнатищ Л.М.

представника апелянта ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року (ухвалену головуючим - суддею Сакалош В.М., об 14 год. 15 хв. у м. Львові, повний текс рішення складено 10 липня 2018 року) у справі № 461/2253/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління інженерного господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради третя особа ОСОБА_3 про зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить зобов'язати відповідача надати дозвіл ОСОБА_4 на перепоховання останків її сина ОСОБА_4 з Голосківського на Сихівське кладовище м.Львова.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що Після смерті сина у зв'язку з неможливістю самостійно пересуватися та перебуваючи у стресовому стані ОСОБА_4 звернулася до громадянки ОСОБА_3 за допомогою у організації поховання, передавши останній відповідну суму коштів, які б покривали витрати на поховання сина. Таким чином, ОСОБА_3 уклала договір-замовлення на організацію та проведення поховання ОСОБА_4 і на її ім'я було видано свідоцтво на поховання від 23.06.2016. У зв'язку з фізичною неможливістю відвідувати місце поховання сина, позивачка звернулася із заявою щодо перепоховання сина до Управління інженерного господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, однак листом від 28.09.2017 № 2502-1908 отримала відповідь, відповідно до якої перепоховання останків можливе лише за зверненням особи, яка має свідоцтво на поховання - ОСОБА_3, у зв'язку з чим у наданні дозволу на перепоховання немає підстав. При цьому, як зазначає позивач, ОСОБА_3 ігнорує будь-які звернення і прохання ОСОБА_4 щодо перепоховання сина.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2018 відмовлено в задоволенні позову.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 при зверненні до відповідача щодо перепоховання її сина не були надані необхідні документи, визначені ч. 1 ст. 21 «Про поховання та похоронну справу».

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що станом на сьогодні, вона, як родич прешого ступеня спорідненості висловлює бажання перепоховати тіло свого сина на кладовищі у районі Збоїщ (Сихівське кладовище м. Львова) у зв`язку із фізичною неможливістю відвідувати теперішнє місце поховання. Самостійно перепоховати сина вона не може, оскільки на неї не видавалося свідоцтво про поховання, яке дає таке право, а громадянка ОСОБА_5 відмовляється вчиняти будь-які дії для перепоховання, усі звернення ігнорує та не бажає спілкуватися.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 05.05.2017, (а.с. 6).

Згідно з договором-замовлення на організацію та проведення поховання № 0025974 від 24.06.2016 поховання ОСОБА_4 здійснювала ОСОБА_3 (а.с. 8).

Як вбачається зі свідоцтва про поховання, виданого 23.06.2016, таке видане ОСОБА_3 як користувачу місця поховання, який 24.06.2016 року здійснив поховання померлого ОСОБА_4 на Голосківському кладовищі у м.Львові (а. с.7).

04.09.2017 позивач звернулася з заявою до Управління інженерного господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР щодо перепоховання останків її сина ОСОБА_4 з Голосківського на Сихівське кладовище.

Листом від 28.05.2017 № 2502-1908 (а.с. 10) відповідач надав відповідь на вказану заяву позивача, в якій повідомив, що зважуючи на те, що згідно з договором-замовлення на організацію та проведення поховання від 24.06.2016 № 0025974 поховання ОСОБА_4 здійснювала ОСОБА_3, а оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_4, яке б засвідчувало, що ОСОБА_2 є користувачем місце поховання до звернення не долучено, відтак надати дозвіл немає підстав.

Оскільки, за твердженням позивача, ОСОБА_3 ігнорує будь-які звернення і прохання ОСОБА_4 щодо перепоховання її сина, остання звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України та статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положенням ст.11 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов'язалася поховати померлого.

Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються: лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров'я; свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України.

Зазначені документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов'язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі.

Як згадувалося вище згідно свідоцтва про поховання, виданого 23.06.2016, таке видане ОСОБА_3 як користувачу місця поховання, який 24.06.2016 року здійснив поховання померлого ОСОБА_4 на Голосківському кладовищі у м.Львові.

Частиною 1 статті 21 Закону України «Про поховання та похоронну справу» передбачено, що перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, висновку органу санітарно-епідеміологічної служби, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі.

Відповідно до п. 2.12 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України 19.11.2003 за № 193, перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках при наявності обґрунтованої причини. Для прийняття рішення щодо здійснення перепоховання останків померлого користувач місця поховання подає такі документи: заяву користувача з обґрунтуванням причин перепоховання; висновок місцевого закладу санепідемслужби про можливість ексгумації; лікарське свідоцтво про смерть; дозвіл виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі. За результатами розгляду поданих документів виноситься рішення про перепоховання останків померлого на інше місце поховання чи, у разі відсутності підстав, видається користувачу обґрунтована письмова відмова.

Таким чином, для здійснення перепоховання необхідною умовою є наявність виняткового випадку, який би слугував підставою для виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, при наявності висновку місцевого закладу санепідемслужби про можливість ексгумації, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі - прийняти рішення про надання дозволу на перепоховання.

Під час розгляду справи, судом перевірено причини необхідності перепоховання, а саме фізична неможливість відвідувати теперішнє місце поховання, на які посилається апелянт, однак такі причини на переконання суду не є винятковими, оскільки ні в матеріалах справи ні представником апелянта в судовому засіданні не долучено будь-яких підтверджуючих доказів такого та не наведено будь-яких доводів.

Крім цього, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_6 не являється, особою на підставі письмового звернення якої, згідно статті 21 Закону України «Про поховання та похоронну справу», можливо провести перепоховання сина ОСОБА_4, а такою являється ОСОБА_3

Аналізуючи встановлені обставини по справі та норми законодавства які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що відповідач відмовляючи ОСОБА_4 в перепохованні сина діяв з підстав та в межах наданих Законом, оскільки позивач не являється, особою на підставі письмового звернення якої можливо провести перепоховання її сина і причини перепоховання, на які посилається позивачка на думку суду не є винятковими.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року у справі № 461/2253/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 17 вересня 2018 року