Ухвала суду № 76515831, 13.09.2018, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/14331/18

Провадження № 1-кс/234/5324/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

слідчого судді Сухоручко Ю.О.,

при секретарі Харькової Т.С.,

за участю прокурора Альоша А.В.,

підозрюваного ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу слідчого управління військової прокуратури об’єднаних сил ОСОБА_4, погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях військової прокуратури об’єднаних сил ОСОБА_5, в межах кримінального провадження №42017051110000132, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.10.2017 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, працює на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ другого відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Донецькій області, одруженого, раніше не судимого, підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Краматорського міського суду Донецької області надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42017051110000132,відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.10.2017 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, відносно ОСОБА_1.

12.09.2018 ОСОБА_1 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Підозрюваний отримав копію клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання 13.09.2018 року об 11-37 годині, підтвердженням вручення є: розписка в наданому суду клопотанні.

Захисник ОСОБА_3 отримав копію клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання – 13.09.2018 року об 11-00 годині, підтвердженням вручення є: розписка в наданому суду клопотанні.

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим відділом слідчого управління військової прокуратури об’єднаних сил здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017051110000132 від 11.10.2017 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що згідно наказу керівника Державної фіскальної служби України (далі – ДФС) від 18.10.2017 № АТО 96-ос/ДСК, ОСОБА_1 з 18.10.2017, призначено на посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ другого відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Донецькій області.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Таким чином, працюючи на займаній посаді, ОСОБА_1 був працівником правоохоронного органу, тобто був наділений повноваженнями представника влади і відповідно до Примітки 1 до ст. 364 КК України був службовою особою.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», корупція – це використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.

Також, відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», неправомірна вигода – це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

В той же час, відповідно до п. Д ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» дія даного Закону поширюється, на осіб рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, осіб начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України;

Статтею 22 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 (далі – Положення) Державна фіскальна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Основним завданням ДФС, згідно з п. 3 Положення є: реалізація державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Крім того, згідно з п. 6.1. Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей від 14.04.2017 № 222 – ог (далі – Порядок) контроль за дотриманням вимог порядку переміщення осіб та вантажів (товарів) через та вздовж лінії зіткнення, виявлення фактів порушення такого порядку, на територіях поза визначеними дорожніми коридорами здійснюється виключно фіскальними нарядами ДФСУ, СКП та прикордонними нарядами ДПСУ.

Також, відповідно до п. 6.4. Порядку основні зусилля фіскальних нарядів спрямовані на проведення контрольно-дозвільних процедур та режимних заходів поза межами визначених дорожніх коридорів, унеможливлення руху через лінію зіткнення об’їзними маршрутами (напрямками) поза визначеними дорожніми коридорами, виявлення порушень встановленого порядку переміщення осіб, транспортних засобів, вантажів (товарів), недопущення виходу заборонених вантажів (товарів) з тимчасового неконтрольованої території та відповідно провезення таких вантажів (товарів) на таку територію, недопущення виходу терористів з району проведення АТО та проникнення в такий район їх пособників запобігання вчиненню терористичного акту та інших протиправних діянь.

Згідно з п. 6.5. Порядку члени фіскальних нарядів при здійсненні контролю територій вздовж лінії зіткнення мають право: зупиняти транспортні засоби та оглядати їх, перевіряти документи, що посвідчують особу, документи на транспортний засіб, документи, що встановлюють приналежність вантажів (товарів), затримувати осіб, транспортні засоби, вантажі (товари) в порядку, передбаченому чинним законодавством, передавати затриманих осіб, транспортні засоби, вантажі (товари) для подальшого встановлення обставин уповноваженим представникам контролюючих органів та служб, складати адміністративні протоколи в межах компетенції представників контрольних органів та служб, застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, вогнепальну зброю у випадках, передбачених чинним законодавством, вживати заходи для виявлення, аналізу та перевірки фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з фінансуванням тероризму.

Незважаючи на свою обізнаність з вимогами вищевказаних нормативно - правових актів, будучи попередженим про обмеження, передбачені Законом України «Про запобігання корупції», які спрямовані на запобігання корупційним правопорушенням під час перебування на службі, ОСОБА_1 використав свої службові повноваження у злочинних цілях за наступних обставин.

Так, в травні 2018 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_1 у зв’язку з виконанням службових обов’язків, безпосередньо на лінії зіткнення з тимчасово непідконтрольною територією України, виник злочинний корисливий умисел спрямований на особисте протиправне збагачення, шляхом систематичного вимагання та одержання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів від осіб, які здійснюють переміщення продовольчих товарів через лінію зіткнення в районі КПВВ «Мар’їнка» за сприяння їм у здійсненні такого переміщення в порушення вимог Порядку.

З метою реалізації свого злочинного умислу, в один із днів травня 2018 року, більш точний час слідством на даний час не встановлено, ОСОБА_1, перебуваючи на КПВВ «Мар’їнка» підійшов до ОСОБА_6, який займався систематичним перевезенням продовольчих товарів на тимчасово непідконтрольну територію України через КПВВ «Мар’їнка» та висловив останньому категоричну вимогу, що якщо він і надалі хоче займатися зазначеною діяльністю, то він повинен надавати йому неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів з розрахунку 3 000 (три тисячі) грн. за кожен день у який ОСОБА_6 буде здійснювати перевезення товарів. При цьому,

ОСОБА_1 вказав ОСОБА_6, що у разі, якщо він відмовиться надавати йому неправомірну вигоду, то він, використовуючи своє службове становище та владні повноваження, буде вживати заходів для припинення діяльності ОСОБА_6

ОСОБА_6, усвідомлюючи, що у разі невиконання протиправних вимог ОСОБА_1, для його діяльності можуть настати негативні наслідки, не бажаючи їх настання, будучи поставленим у безвихідь змушений був погодитися на протиправні вимоги ОСОБА_1

Однак, розуміючи незаконність вимог ОСОБА_1 та усвідомлюючи, що надання неправомірної вигоди є кримінально-караним діянням, не бажаючи настання негативних наслідків для себе у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності, ОСОБА_6, 01.06.2018 звернувся із заявою до правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_1

11.09.2018, близько 19 год. 30 хв., ОСОБА_6, діючи під контролем правоохоронних органів, за попередньою домовленістю з ОСОБА_1, зустрівся з останнім на вулиці біля приміщення піцерії «Дон Віто», що розташоване за адресою: Донецька обл., Мар’їнський район, м. Курахове, вул. Мечникова 22-А.

Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_6, виконуючи незаконні вказівки ОСОБА_1 та передав останньому предмет неправомірної вигоди – грошові кошти у сумі 45000 (сорок п’ять тисяч) грн.

В свою чергу, ОСОБА_1, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, з метою реалізації свого злочинного умислу спрямованого на особисте протиправне збагачення, шляхом вимагання та одержання від ОСОБА_6 неправомірної вигоди, прийняв від останнього зазначені грошові кошти, що знаходилися у прозорому поліетиленовому пакеті, при цьому поклав їх у праву задню кишеню штанів, і у такий спосіб одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 45 000 (сорок п’ять тисяч) грн. за те, що він, використовуючи своє службове становище, не перешкоджав ОСОБА_6 у перевезенні продовольчих товарів на тимчасово непідконтрольну територію України через КПВВ «Мар’їнка».

Відразу ж після цього, ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України правоохоронними органами, предмет неправомірної вигоди у вигляд грошових коштів у сумі 45 000 (сорок п’ять тисяч) грн. у нього вилучений та його злочинну діяльність, припинено.

Таки чином, ОСОБА_1, підозрюється у тому, що він працюючи на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ другого відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Донецькій області, будучи службовою особою, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог Конституції України, Закону України «Про запобігання корупції», Положення про Державну фіскальну службу України, Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, переслідуючи корисливий мотив, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на особисте протиправне збагачення починаючи з травня 2018 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, вимагав та 11.09.2018, близько 19 год. 30 хв., перебуваючи на вулиці біля приміщення піцерії «Дон Віто», що розташоване за адресою: Донецька обл., Марїнський район, м. Курахове, вул. Мечникова 22А, одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 45000 (сорок п’ять тисяч) грн., за позитивне вирішення безперешкодного переміщення товарів через лінію зіткнення в межах Контрольного пункту виїзду-виїзду «Мар’їнка» Донецької області.

12.09.2018 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні вищенаведеного злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Обґрунтованість підозри відносно ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення від. 11.10.2017, протоколом затримання

ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України від 11.09.2018, протоколами допитів свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, протоколом обшуку від 11.09.2018, протоколом огляду та вручення грошових коштів від 11.09.2018, протоколом огляду грошових коштів, вилучених під час особистого обшуку ОСОБА_1 від 12.09.2018 та іншими зібраними доказами у сукупності.

При цьому, застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється забезпеченням виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, а тому перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, маючи всі необхідні засоби та можливості, зможе переховуватись від органу досудового розслідування та суду, у тому числі за кордоном або на території тимчасово непідконтрольній українській владі.

Крім того, ОСОБА_1, працюючи на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ другого відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Донецькій області, перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, зможе, у тому числі шляхом використання службового становища, соціальних зв’язків, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наведені обставини свідчать про наявну можливість у ОСОБА_1М,, перебуваючи на волі, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вищевикладене свідчить про наявність обґрунтованих ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до ОСОБА_1 інших більш м’яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Вказані обставини, на підставі яких зроблено висновок про необхідність застосування стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою містяться в вищезазначених матеріалах кримінального провадження, а також інших належних та допустимих доказах, зібраних у ході досудового розслідування кримінального провадження.

Крім того, необхідність задоволення клопотань прокурора вбачається й через призму декількох рішень ЄСПЛ, висновки яких прямо кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 8 КПК України, де зазначено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

З практики ЄСПЛ вбачаються, принципи конвенційного прецедентного права, як підстави для відмови в звільненні особи з-під варти, а саме ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969 року; ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя ( рішення ЄСППЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968 року).

У справі «Геращенко проти України» (рішення від 07.11.2013, пар.99) Європейський суд зазначив, що тривале існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов’язковою і неодмінною умовою (sine qua non) законності її продовжуваного тримання під вартою.

У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п. 36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до обвинуваченого може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

В рішеннях Європейського суду існує розширене трактування терміну обґрунтована підозра, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). Будь-яка стороння особа може бути переконаною в тому, що ця особа причетна до даного кримінального провадження.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, щодо особи підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виняткових випадках застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вказані межі.

Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий корупційний злочин, а тому з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього обов’язків, слід призначити ОСОБА_1 заставу у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 147 280 грн. та у вказаному випадку визначити необхідність виконання ним наступних обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема: не відлучатися із м. Курахове Мар’їнського району Донецької області без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

Ураховуючи наведене, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, запобігання спробам вчинення наведених дій та для виконання завдань кримінального провадження.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити мотивуючи тим, що ОСОБА_1 використовуючи своє службове положення може незаконно впливати на свідків по даному кримінальному провадженню, може переховуватися від органів досудового розслідування, у тому числі за кордоном або на території тимчасово непідконтрольній українській владі, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував щодо застосовування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, та пояснив, що прокурором не доведено обґрунтованість підозри, а також ризики, перелічені прокурором - є не доведені в судовому засіданні. Просить суд взяти до уваги позитивну характеристику підозрюваного, а саме: наявність на його утриманні неповнолітньої дитини, має постійне місце проживання, має позитивну репутацію, працевлаштований, раніше не судимий, тобто має міцні соціальні зв’язки. Крім того, має численні подяки та нагороди за сумлінне ставлення до виконання службових обов’язків. Також, зазначив, що прокурором необґрунтовано неможливість застосування до підозрюваного більш м’яких запобіжних заходів з урахуванням обставин, щодо даних про його особу. Просить обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло з 20 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв.

Захисник ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, мотивуючи тим, що прокурором не обґрунтовані жодні із зазначені ним ризики, а тому, просить застосувати більш м’який запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисників, дослідивши матеріали клопотання, якими обґрунтовується необхідність застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом слідчого управління військової прокуратури об’єднаних сил здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017051110000132 від 11.10.2017 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

У рамках зазначеного кримінального провадження 12.09.2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України за викладених вище обставин.

11.09.2018 року о 19 годин 33 хвилин ОСОБА_1 було затримано у порядку ст.208 КПК України.

Надані прокурором докази, а саме: протоколи допити свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, протокол обшуку від 11.09.2018, протокол огляду та вручення грошових коштів від 11.09.2018, протокол огляду грошових коштів, вилучених під час особистого обшуку ОСОБА_1 від 12.09.2018, свідчать про наявність обґрунтованої підозри за вказаним кримінальним правопорушенням.

Санкція ст. 368 ч. 3 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Щодо доводів захисника про необґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, стороною обвинувачення доведене, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Проте слідчий суддя наголошує, що лише цієї умови недостатньо для обрання запобіжного заходу і враховує, що у судовому засіданні прокурором доведено, що обґрунтовано існує ризик переховування обвинуваченого від органу досудового розслідування або суду, та незаконно впливати на свідків, оскільки підозрюваний працює на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ другого відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Донецькій області, на теперішній час від посади не відсторонений. Підозрюваний під загрозою тяжкості покарання, маючи всі необхідні засоби та можливості, зможе переховуватись від органу досудового розслідування та суду, у тому числі за кордоном або на території тимчасово непідконтрольній українській владі.

Разом з тим, прокурором не надано доказів на підтвердження заявлених у клопотанні ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 можевчинити інше кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч.3 ст.368 КК України, санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, одружений, має на утриманні дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. На міцність соціальних зв’язків вказує наявність місця реєстрації, а також сім’я.

За вимогами ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, окрім випадків, передбачених ст. 176 цього кодексу.

Слідчий суддя наголошує, що обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як виняткового запобіжного заходу, лише з підстав тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному, є недопустимим.

Оскільки підозрюваний ОСОБА_1 має постійне місце реєстрації у м. Херсон, міцні соціальні зв’язки, раніше не судимий, на думку, суду прокурор не навів мотивів щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід ніж той, який зазначений у клопотанні.

Відповідно до ст.181 КПК України в якості запобіжного заходу може бути застосований домашній арешт, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, вагомість наявних доказів обґрунтованості підозри, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи дані про особу підозрюваного, наявність на утриманні дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, слідчий суддя вважає необхідним застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши залишати житло цілодобово. Даний запобіжний захід є найбільш прийнятним, враховуючи обставини, встановлені у судовому засіданні та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваному.

Крім того, слідчий суддя вважає необхідним покласти на підозрюваного ОСОБА_1 додаткові обов'язки, відповідно до вимог ч.5 ст. 194 КПК України:

-не відлучатися із м. Херсон без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;

-носити електронний засіб контролю;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193-194, 196, 197, 202, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу слідчого управління військової прокуратури об’єднаних сил ОСОБА_4, погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях військової прокуратури об’єднаних сил ОСОБА_5, в межах кримінального провадження №42017051110000132, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.10.2017 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1, - залишити без задоволення.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, строком на два місяці, тобто з 11 вересня 2018 року до 09 листопада 2018 року, заборонивши йому залишати житло цілодобово.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обов’язки передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

-не відлучатися із м. Херсон без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;

-носити електронний засіб контролю;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

Підозрюваного ОСОБА_1 негайно звільнити з-під варти.

Негайно доставити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.

Контроль за виконанням ухвали покласти на орган Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_1

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту становить два місяці - з 11 вересня 2018 року до 09 листопада 2018 року включно, якщо строк домашнього арешту не буде продовжено.

Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її проголошення.

Направити копію ухвали до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного для виконання

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені, проголошені та вручені 13.09.2018. Повний текст ухвали виготовлений 14.09.2018.

На ухвалу, протягом п’яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Краматорського міського

суду Донецької області ОСОБА_10