Рішення № 76515665, 17.09.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2018 р. справа № 0940/1367/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач) звернувся в суд із позовною заявою до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови провести перерахунок пенсії з 02.01.2011 року із врахуванням заробітної плати (доходу) з врахуванням районного коефіцієнту та північною надбавкою за період з 25.03.1996 по 14.11.1998 та з 26.02.1986 по 01.03.1988 року в АС «Золотинка» без обмеження заробітку у 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум та максимальним розміром заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне соціальне страхування та зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії з 02.01.2011 року з врахуванням заробітної плати (доходу) за період з 26.02.1986 по 01.03.1998 та з 25.03.1996 по 14.11.1998 року, без обмеження заробітку у 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум та максимальним розміром заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне соціальне страхування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач отримує пенсію та перебуває на обліку в Надвірнянському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області. При призначенні пенсії відповідачем застосовано обмеження коефіцієнту заробітної плати 5,6. 20.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання йому інформації щодо причин застосування обмеження заробітної плати коефіцієнтом 5,6. У відповідь на заяву ОСОБА_1 відповідач у листі № 269/С-15 від 25.07.2018 зазначив, що при призначенні пенсії ОСОБА_1 застосовано коефіцієнт обмеження заробітної плати 5,6 відповідно до п.2 ст.41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а пенсія ОСОБА_1 призначена та виплачується згідно чинного законодавства. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та звернувся за захистом своїх прав до суду, оскільки під час отримання ним зарплати будь-яких обмежень не існувало та з усього розміру заробітної плати сплачувалися соціальні внески до УПФУ.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.1-3).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 05.09.2018. Просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що ОСОБА_1 19.03.2018 року вже звертався до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовом до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, тобто з тими самими позовними вимогами та з тих самих підстав. Відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №809/500/18 від 04.05.2018 року йому відмовлено в задоволенні позовних вимог. Львівським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 12.07.2018 року, якою рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2018 року у справі № 809/500/18 в частині відмови в позові щодо зарахування в пільговому обчисленні періоду роботи ОСОБА_1 з 26.02.1986 по 01.03.1988 в артілі старателів «Золотинка» скасовано та прийнято в цій частині постанову, якою позов в цій частині задоволено. В зв`язку з наведеним просив в задоволенні позову відмовити.

На адресу суду від позивача 10.09.2018 надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 заперечив проти відзиву на позовну заяву. Зазначив, що згідно чинного законодавства України немає жодних приписів щодо зарахування позивачу заробітної плати з обмеженням заробітку відображеного у довідках коефіцієнтом 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум за періоди з 26.02.1986 року по 01.03.1988 року та з 25.03.1996 року по 14.11.1998 року. Вказав, що нарахування відповідачем пенсії із обмеженням заробітку у межах суми, що не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати за періоди роботи з 26.02.1986 року по 01.03.1988 року та з 25.03.1996 року по 14.11.1998 року є безпідставним, оскільки страхові внески сплачувалися до пенсійного фонду з повної заробітної плати, яку позивач отримував у вказані періоди.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив таке.

ОСОБА_1 з 02.01.2011 отримує пільгову пенсію по Списку №2 та перебуває на обліку в Надвірнянському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області.

26.08.2014 позивачу призначена пенсія за віком, позивач перебуває на обліку в Надвірнянському об`єднаному Управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської.

20.07.2018 позивач звернувся з письмовою заявою до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про надання інформації про зарахування заробітної плати без обмежень коефіцієнтом 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум та з обмеженням максимального розміру заробітної плати (доходу) для призначення пенсії.

Відповідач листом від 25.07.2018 за №269-С-15 повідомив позивача, що відповідно до пункту 2 статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум , на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. Крім того, зазначено, що заробітна плата за період з 01.10.1982 року по 31.10.1987 року обчислюється із врахуванням районного коефіцієнту та північної надбавки та обмеженням коефіцієнта 5,6 (а.с.13).

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно із ч.1 ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, на позивача розповсюджується дія норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 щодо порядку призначення та перерахунку йому пенсії.

Згідно з пунктом 2 статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В ч.1 ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Обмеження максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу на місяць у розрахунку на кожного працюючого, з яких відповідно до законів України справляються збори (внески) до Фонду соціального страхування, державного фонду сприяння зайнятості населення, Пенсійного фонду було передбачено Указом Президента України № 506/98 від 25.05.1998р. Про обмеження максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів, яким установлено, що максимальна величина фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких відповідно до законів України справляються збори (внески) до Фонду соціального страхування України, Державного фонду сприяння зайнятості населення, Пенсійного фонду України та Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, для цілі визначення розміру цих зборів (внесків), встановлюється Кабінетом Міністрів України і переглядається в міру зростання середнього рівня заробітної плати (доходів) працівників, зайнятих в галузях економіки.

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 №1064 Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподаткованого доходу, з яких сплачуються збори (внески) до соціальних фондів (була чинна до 07.03.2001 року) було встановлено максимальну величину фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу у розмірі 1000 гривень на місяць у розрахунку на одного працюючого, з яких відповідно до законів України справляються збори (внески) до Фонду соціального страхування, державного фонду сприяння зайнятості населення, Пенсійного фонду і Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески до соціальних фондів № 225 від 07.03.2001 постанова КМУ №1064 втратила чинність.

Новою постановою КМУ №225 установлено максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких відповідно до законів України справляються страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, в розмірі 2660 гривень на місяць у розрахунку на кожну фізичну особу - платника внесків (п.1 постанови).

Відповідно до п.2 постанови КМУ №225 обчислення суми страхових внесків, у тому числі на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, та їх сплата здійснюється щомісяця згідно з додатками 1 і 2.

Таким чином, якщо заробітна плата перевищує максимальну величину, з якої нараховується збір, для розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітку та обчислення пенсії враховуються наступні суми: до 01.07.1998р. - 5,6 середньої заробітної плати, після 01.07.1998р. - 1000 грн., після 07.03.2001р. 2660 грн. тощо.

Також зміни, які були внесені до п.2 ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (пункт був доповнений абзацом другим, яким передбачено, що для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" , і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України № 2343-IV від 13.01.2005р. стосуються осіб, які отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць. Тобто, її дія на розглядуваний випадок не поширюється.

Таким чином, при розрахунку розміру пенсії позивачу Надвірнянським об`єднаним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з урахуванням положень п.2 ст.41 Закону №1058 правомірно застосовано коефіцієнт обмеження заробітної плати 5,6.

Судом встановлено, що на розгляді Івано-Франківського окружного адміністративного суду знаходилася адміністративна справа №809/500/18 за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій.

Предметом позову в даній адміністративній справі були серед іншого вимоги про визнання неправомірними дій Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обмеження районного коефіцієнту коефіцієнтом 5,6; зобов`язання відповідача врахувати ОСОБА_1, заробітну плату при обчисленні пенсії з врахуванням районного коефіцієнту без обмеження коефіцієнтом 5,6 за період з 25.03.1996 по 14.11.1998, коли позивач працював в АС "Золотинка" (відповідно до довідки від 31.08.2010 №461 виданої ООО "НИРУНГВАН"); зобов`язання відповідача зробити перерахунок пенсії та виплатити недонараховані та недоплачені йому грошові кошти з моменту призначення позивачу пенсії з 2.01.2011 після врахуванням при обчисленні пенсії районного коефіцієнту та північної надбавки та без обмеження коефіцієнту 5,6 та зарахуванні в пільговому обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до Крайньої Півночі в пільговому обчисленні (зарахувавши кожний рік роботи за один рік і шість місяців стажу) та виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку до виникнення обставин, з якими закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.05.2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2018 року у справі № 809/500/18 в частині відмови в позові щодо зарахування в пільговому обчисленні періоду роботи ОСОБА_1 з 26.02.1986 по 01.03.1988 в артілі старателів "Золотинка" скасовано та прийнято в цій частині постанову, якою позов в цій частині задоволено.

Визнано неправомірними дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні в пільговому обчисленні стажу роботи за період з 26.02.1986 по 01.03.1988 в артілі старателів "Золотинка".

Зобов'язано Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 в пільговому обчисленні до стажу роботи період роботи з 26.02.1986 по 01.03.1988 в артілі старателів "Золотинка" із розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців.

В решті це рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судом апеляційної інстанції підтверджено встановлені судом обставини щодо включення до заробітної плати для обчислення пенсії північної надбавки та районного коефіцієнта. Зокрема, зазначено, що період роботи позивача в районах Крайньої Півночі з 26.02.1986 по 01.03.1988, з 25.03.1996 по 14.11.1998 не є страховим в розумінні Закону №1058, оскільки набутий не на території України і внески сплачувалися не до системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування України, у зв'язку з чим правила щодо обчислення пенсії з урахуванням такого заробітку застосовуються з урахуванням двосторонньої міжнародної угоди, якою є Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року.

Районний коефіцієнт та північні надбавки, які пов'язані з виконанням роботи і проживанням в регіонах з важкими кліматичними умовами, не підлягають врахуванню до заробітку при обчислені пенсії позивача, який проживає та якому призначено пенсію на території України.

Та встановлено правомірність дій відповідача щодо нарахування пенсії позивачу із обмеженням заробітної плати за вказаний період коефіцієнтом 5,6.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду від 16.08.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.

Наведена правова позиція суду також висвітлена в рішенні Верховного Суду від 07.06.2018 у справі №345/3172/17 та від 05.06.2018 у справі №348/1660/16-а.

Відповідно до положень частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, в силу частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вказані обставини не потребують доказування при розгляді даної адміністративної справи.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, оцінюючи в сукупності обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, через що задоволенню не підлягають.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), АДРЕСА_1

Відповідач:

Надвірнянське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 40386749), майдан Шевченка, 3, м.Надвірна, Івано-Франківська область, 78405.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.