Постанова № 76515515, 18.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року справа №219/8913/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., представника відповідача Левченко І.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 червня 2018 р. (у повному обсязі складена 27 червня 2018 року у м. Бахмут Донецької області) у справі № 219/8913/17 (головуючий І інстанції суддя Павленко О.М.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання здійснити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 грудня 2017 року у справі № 219/8913/17, з урахуванням ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 січня 2018 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо непроведення ОСОБА_2 перерахунку та виплати пенсії по інвалідності з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 22.05.2017 року № 2260 за період з 1 січня 2016 року.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 22.05.2017 року № 2260, починаючи з 1 січня 2016 року.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області подати звіт про виконання судового рішення протягом місяця з моменту набрання рішенням законної сили.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 72-78, 91).

25.01.2018 року відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Артемівського міськрайонного суду від 28 грудня 2017 року у справі № 219/8913/17.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у справі № 219/8913/17 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повернуто апелянту (а.с. 104).

07.05.2018 року позивач звернувся до суду з заявою в порядку ст. 382 КАС України, в якій просив накласти штраф на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 35240 грн.; стягнути на його користь половину суми накладеного штрафу в розмірі 17620 грн. та зобов'язати відповідача подати суду звіт про виконання рішення Артемівського міськрайонного суду від 28.12.2017 року у справі № 219/8913/17, а саме в тій його частині, якою зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату його пенсії по інвалідності на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 22.05.2017 року № 2260, починаючи з 1 січня 2016 року, встановивши строк на подання звіту 10 (десять) днів з моменту набрання законної сили цієї ухвали.

В обґрунтування заяви зазначив, що відповідач не в повній мірі виконав рішення суду, а саме не здійснив перерахунок та виплату його пенсії по інвалідності на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 22.05.2017 року № 2260, починаючи з 1 січня 2016 року, чим порушив вимоги ст. 382 КАС України (а.с. 111-113).

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 червня 2018 року у справі № 219/8913/17 у задоволенні заяви позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, накладення штрафу та стягнення половини суми накладеного штрафу - відмовлено. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконано вимоги рішення Артемівського міськрайонного суду від 28.12.2017 року (а.с. 149-152).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити вимоги його заяви в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач не в повній мірі виконав рішення суду, а саме: не здійснив йому виплату пенсії по інвалідності на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 22.05.2017 року № 2260, починаючи з 1 січня 2016 та не подав з цього приводу у встановлений судом строк звіт, чим порушив вимоги ст. 382 КАС України. Таким чином, до відповідача повинні бути застосовані санкції відповідно до ч. 2 та 3 ст. 382 КАС України.

Крім того, суд першої інстанції повинен був встановити новий строк подання звіту відповідачем.

Апелянт звертає увагу на те, що суд не дослідив чи є постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 підставою для невиконання в повному обсязі рішення та зазначає, що прийняття нового нормативного акта не може вважатись обставиною, що встановлює умови для виконання рішення суду відносно періоду, що передує прийняттю такого нормативного акта.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить залишити без змін ухвалу суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги.

Позивач до судового засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання. Сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

Отже, з вказаних законодавчих положень вбачається, що судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту.

При цьому, приписи процесуального законодавства щодо накладення на суб'єкта владних повноважень штрафу за невиконання рішення або неподання звіту не є імперативними, а дозволяють суду діяти на власний розсуд в питанні накладення штрафу.

Таким чином, виходячи із зазначеної норми закону, колегія суддів вважає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень встановити судовий контроль є правом, а не обов'язком суду.

Суд зазначає, що заходи судового контролю, які просить застосувати позивач, підлягають до застосування у разі неподання звіту суб'єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо зазначені в поданому звіті причини не виконання чи неповного виконання судового рішення будуть визнані неповажними.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 14.05.2018 року до суду був поданий звіт про виконання судового рішення суду у справі № 219/8913/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Разом зі звітом до суду був направлений також протокол за пенсійною справою №/А-31794 (МВС) від 13.03.2018 року, згідно якого позивачу пенсія перерахована з 1 січня 2016 року, основний розмір пенсії складає 4587,24 грн., підсумок пенсії з надбавками 5798,84 грн. Розмір доплати за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року становить 61526, 80 грн.; з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 1281, 81 грн.;. з 01.01.2020 р. до повної виплати розрахованої суми - 2563, 62 грн. (а.с.120).

Відповідач вказує на те, що на час набрання рішення суду законної сили виникли обставини, які впливають на інше застосування норм матеріального права. А саме: прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 21.02.2018 року № 103, якою встановлено новий порядок перерахунку та виплати пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988. Виплата перерахованих пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ проводиться з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету у порядку: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абз. першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року; з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

За таких обставин, відповідач здійснюючи перерахунок пенсії позивачу у відповідності з вимогами діючих нормативно-правових актів (згідно п. 3 Постанови № 103), покладає на себе обов'язок виплати таких сум. Таким чином, вважає, що підстави для задоволення заяви позивача відсутні.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, накладення штрафу та стягнення половини суми накладеного штрафу зазначив, що пенсійний орган виконав судове рішення, виходячи з вимог чинного законодавства України, зокрема ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови № 103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», зокрема провів перерахунок пенсії, а виплата буде проведена згідно зазначених у постанові КМ України № 103 від 21.03.2018 року строках, а тому дії пенсійного органу є правомірними та відповідають чинному законодавству України.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції.

Як зазначалось раніше, рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 грудня 2017 року у справі № 219/8913/17, з урахуванням ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 січня 2018 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо непроведення ОСОБА_2 перерахунку та виплати пенсії по інвалідності з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 22.05.2017 року № 2260 за період з 1 січня 2016 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 22.05.2017 року № 2260, починаючи з 1 січня 2016 року.

Разом з тим, відповідачем не в повній мірі виконано рішення суду, а саме: не здійснено виплату пенсії позивачу по інвалідності на підставі Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 22.05.2017 року № 2260, починаючи з 1 січня 2016. Відповідач посилається на те, що пенсійні виплати, передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», мають здійснюватися з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що прийняття нового нормативного акта (постанови від 21.02.2018 року № 103) не може вважатись обставиною, що істотно ускладнює рішення суду або робить виконання неможливим, відносно періоду, що передує прийняттю такого нормативного акта.

Слід зазначити, що рішення підлягає виконанню за рахунок бюджетних коштів, які призначені саме для виконання судових рішень, а не фінансування поточних витрат, в тому числі за постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, що з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року не припиняється дія рішення суду від 28.12.2017 року.

Так, в тексті постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року не передбачається накладення будь-яких обмежень, мораторію, тощо, на виконання судових рішень, які передбачають відповідні виплати. Більш того, саме наявність такої судової практики, як рішення Верховного Суду в зразковій справі від 15.02.2018 № 820/6514/17 (Пз/9901/8/18) передувало прийняттю означеної постанови КМУ.

Також слід зауважити, що змін у законодавстві, які б зумовили припинення дії рішення суду, в дійсності не відбулось, оскільки підстави, за яких було прийняте таке рішення, не тільки не змінились, а й визнані і судом вищої судової інстанції, і Кабінетом Міністрів України.

Отже, встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року порядок здійснення перерахунку та виплати пенсій не може застосовуватись до того періоду, який передує часу прийняття такої постанови і охоплюється рішенням суду, що набрало законної сили.

Це відповідає положенням статті 58 Конституції України, за змістом якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо правомірності дій пенсійного органу є протиправним.

Тобто, постановою Кабінету Міністрів України № 103 визначений порядок, яким виплата сум підвищення перерахованої пенсії, що мали бути перераховані та виплачені в період з 01.01.2016 по 24.02.2018 розстрочена на значний термін (протягом 2018-2020 років), що порушує право позивача на отримання усієї суми підвищеної пенсії, яка повинна була розрахована та виплачена відповідачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262, та внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 17 липня 1992 року № 393" (далі - Порядок № 45).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 прямо визначено, що вона прийнята відповідно до частини 4 статті 63 Закону № 2262.

Частиною 4 ст. 63 Закону № 2262 визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Частиною 4 ст. 63 Закону № 2262 зовсім не визначене та не передбачене право Кабінету Міністрів України встановлювати порядок "виплати" перерахованих пенсій, як це вказано в постанові від 21.02.2018 № 103.

Загальний порядок виплати пенсій визначений статтею 52 Закону № 2262, відповідно до частини третьої якої виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

В свою чергу, частиною другою статті 55 Закону № 2262 передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Статтею 92 Конституції України унормовано, що виключно законами України визначаються:

1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;

6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно з ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Норми Закону № 2262 (а саме: ч. 3 ст. 52, ч. 2 ст. 55, ч. 4 ст. 63) мають вищу юридичну силу, ніж норми постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, які розвивають чи деталізують окремі положення зазначеного Закону, та не повинні суперечити положенням Закону.

Таким чином, положення постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 відносно умов, порядку та розмірів саме виплати сум перерахованих пенсій до спірних правовідносин не повинні застосовуватися, оскільки відповідно до змісту ч. 4 ст. 63 Закону № 2262 зовсім не визначені такі повноваження Кабінету Міністрів України.

З урахуванням зазначеного, заява позивача про встановлення нового строку для подання звіту відповідачем з метою виконання рішення суду є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Доводи апелянта щодо неподання звіту про виконання рішення суду першої інстанції у строк, встановлений судом, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки ст. 382 КАС України не передбачено, що подання звіту із порушенням строку, встановленого судом, тягне за собою накладення штрафу.

В даній конкретній ситуації суд не може вважати законним та обґрунтованим ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 червня 2018 р., оскільки вона ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з того, що стаття 382 КАС України покладає право на встановлення судом строку подання звіту про виконання судового рішення на суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, тобто у даному випадку на Артемівський міськрайонний суд Донецької області.

Стаття 382 КАС України знаходиться у розділі ІV Кодексу адміністративного судочинства України, стосується процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, тобто є спеціальною і застосовується під час вирішення питань за зверненнями стягувачів щодо несвоєчасного виконання судового рішення, а саме: встановлення контролю за виконанням таких рішень.

Пунктом 25 ч. 1 ст. 294 КАС України визначено, що окремо від рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції щодо накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до ст. 382 цього Кодексу.

Отже, оскільки законодавець покладає право суду прийняти рішення про встановлення строку для подання звіту по виконанню судового рішення, на суд, який ухвалив рішення у справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати аналогію закону, відповідно до ст. 320 КАС України ухвалу суду першої інстанції від 27 червня 2018 року скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 320, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 червня 2018 р. у справі № 219/8913/17 - скасувати.

Справу за заявою ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання здійснити певні дії направити до Артемівського міськрайонного суду Донецької області для продовження розгляду.

Повне судове рішення складено 18 вересня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Л.В. Ястребова

Е.Г. Казначеєв