Рішення № 76515212, 03.09.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2018 р. № 1440/1644/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагаря В.С. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54001

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020

про:визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості в сумі 487732,9 грн.,

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (надалі - відповідач 2, Управління) з вимогами про:

- визнання бездіяльності Головного управління ДФС у Миколаївській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області щодо умисного невиконання законодавчих вимог встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а також Законом України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" - протиправною;

- стягнення з відповідачів в солідарному порядку суму 487 732, 90 грн., як суму заборгованості за несплачене пенсійне забезпечення ОСОБА_1 з вини вказаних органів, у відповідності до вимог законодавства, а саме стягнути: - з ГУ ДФС в Миколаївській області суму заборгованості по пенсійному забезпеченню 72 099, 20 грн.; - з ГУ ПФУ в Миколаївській області суму заборгованості по пенсійному забезпеченню 415 633, 70 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він є інвалідом війни - 2 групи, а відповідачами відмовлено в нарахуванні та сплаті позивачу належного пенсійного забезпечення, як інваліду війни з моменту звільнення з органів податкової поліції за наказом № 273-0 від 16.09.2005 року "Про звільнення ОСОБА_1", чим порушено Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а також Законом України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", в зв'язку з чим у відповідачів перед позивачем виникла заборгованість з пенсійного забезпечення у сумі 487 732, 9 грн., що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою від 16.07.2018 суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до наказу ДПА в Миколаївській області № 273-о 16.09.2005 року ОСОБА_1 звільнений у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом "б" (за хворобою) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 № 114. Підставою для звільнення за вказаною нормою було свідоцтво про хворобу від 23.08.2005р. № 596, видане військово-лікарською комісією УМВС України в Миколаївській області та довідка МСЕК №002826 від 06.09.2005 р. В період з 17.09.2005 ОСОБА_1 було призначено пенсійне забезпечення у розмірі 40 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (заробітку), як іншій особі з інвалідністю III групи, а з 01.01.2007 - 60 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (заробітку), як особі з інвалідністю внаслідок війни IIІ групи. Враховуючи зазначене, вимога позивача щодо виплати йому за рахунок коштів Головного управління ДФС у Миколаївській області заборгованості у вигляді 20 % суми від загального розміру грошового забезпечення, а саме різниці між нібито належними йому 60 % та виплаченими 40 % пенсійного забезпечення в період з 17.09.2005 по 01.01.2006, до передання функцій з призначення (перерахунку) і виплаті пенсій до органів Пенсійного фонду України відповідно до Постанови КМУ №1522 від 02.11.2006, в сумі 26 179, 20 грн., є безпідставною.

Відповідач 2 проти позову заперечив. Надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що пенсія та підвищення до пенсії позивачу, як інваліду війни 3 групи виплачувались у порядку та у розмірах, встановлених діючим законодавством на час виплати такої пенсії та такого підвищення. Крім того, зазначив, що згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії НОМЕР_3 від 30.01.2018 року позивача визнано з 26.01.2018 року особою з інвалідністю 2 групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю. Позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, у зв'язку з чим Управлінням з 26.01.2018 року йому було проведено перерахунок пенсії. Також відповідач 2 зазначив, що розрахунок суми заборгованості позивачем в адміністративному позові проведено виходячи з розмірів грошового забезпечення, встановленого з 01.07.2018 року, отже, правових підстав для застосування вказаного розміру грошового забезпечення для обрахуваня суми заборгованості за період з 2005 року по 2017 рік не має.

Відповідно до ч.1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач інвалід війни 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 31.01.2018 року.

ОСОБА_1 був звільнений з податкової міліції ДПА у Миколаївській області 16.09.2005р. на підставі Наказу № 273-о «Про звільнення ОСОБА_1». Його було звільнено з органів ДПА в запас Збройних Сил України у зв'язку з хворобою, яка спричинила інвалідність за пунктом 64 підпунктом «б» згідно Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114. Підставою для звільнення за вказаною нормою свідоцтво про хворобу від 23.08.2005р. № 596, видане військово - лікарською комісією УМВС України в Миколаївській області та довідка Медико -соціальної експертизи від 06.09.2005р. № 002826.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Управління та відповідача 1 про нарахування належного пенсійного забезпечення як інваліду війни з моменту звільнення з органів податкової поліції за наказом № 273-о від 16.09.2005 року.

Управління листом за № 1859-К-07 від 21.05.2018 року розглянуло звернення позивача від 02.05.2018 року, яким відмовило в проведенні перерахунку пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни з 17.09.2005 року, оскільки згідно виписки із акту огляду МСЕК до довідки серії МСЕ - 06 № 009865 та посвідченням інваліда війни, виданим 23.04.2007 року Управлінням соціальних виплат і компенсацій Центрального району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради позивачу було проведено перерахунок пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи з 01.02.2007 року, а саме з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому позивача було визнано особою з інвалідністю внаслідок війни 3 групи.

Крім того, Управління відмовило ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з 2018 року, оскільки згідно з випискою з акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії НОМЕР_3 від 30.01.2018 року позивача визнано з 26.01.2018 року особою з інвалідністю 2 групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю. Позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, у зв'язку з чим Управлінням з 26.01.2018 року йому було проведено перерахунок пенсії.

Відповідачем 1 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з 17.09.2005 року, оскільки на момент звернення позивача у відповідача 1 відсутні підстави для внесення змін до наказу ДПА у Миколаївській області від 16.09.2005 року № 273-о "Про звільнення ОСОБА_1" та підстави для внесення змін до грошового атестату щодо нарахування грошового забезпечення на дату звільнення.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон № 2262) та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» функції з призначення (перерахунку) і виплати пенсій військовослужбовцям та іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, передані до органів Пенсійного фонду України з 01.01.2007.

На підставі цього, пенсійну справу позивача передано з Державної податкової адміністрації у Миколаївській області для продовження виплати пенсії з 01.01.2007 року до Управління.

Згідно з наказом ДПА у Миколаївській області від 16.09.2005 № 273-о позивач був звільнений з 16.09.2005 в запас Збройних Сил України за підпунктом «б» пункту 64 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114.

З 17.09.2005 ОСОБА_1 призначена пенсія по інвалідності 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Закону № 2262, на підставі виписки із акта огляду МСЕК до довідки серії МСЕ-05 № 002826.

Частиною другою статті 51 Закону № 2262 перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Згідно з випискою із акта огляду МСЕК до довідки серії МСЕ - 06 № 009765 позивачу з 25.01.2007 була встановлена інвалідність 3 групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю.

Відповідно до заяви позивача від 14.06.2007, випискою із акта огляду МСЕК до довідки серії МСЕ - 06 № 009765 та «Посвідченням інваліда війни», виданого 23.04.2007 управлінням соціальних виплат і компенсацій Центрального району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради позивачу проведено перерахунок пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи з 01.02.2007, тобто з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому позивач був визнаний особою з інвалідністю внаслідок війни 3 групи, відповідно до частини другої статті 51 Закону № 2262.

Тобто, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії позивача з вересня 2005 року.

Стосовно вимоги позивача щодо виконання вимог Закону України від 25.03.1996 № 103/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» (надалі - Закон № 103/96-ВР), в частині встановлення розмірів підвищення до пенсії, як інваліду війни, суд зазначає наступне.

Законом № 103/96-ВР внесено зміни до ст. 25 Закону № 2262 в частині визначення розмірів підвищення до пенсії по інвалідності, а саме, згідно з п. «в» ч. 1 ст. 25 Закону № 2262 пенсія по інвалідності інвалідам війни 3 групи підвищувалась на 200 процентів мінімальної пенсії за віком.

Проте, Законом України від 04.04.2006 № 3591- IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» стаття 25 Закону № 2262 викладена в новій редакції, згідно якої особам які мають право на пенсію за цим Законом і які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пенсії по інвалідності підвищуються в порядку і на умовах, передбачених зазначеним Законом.

Частиною четвертою, статті 16 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що особам з інвалідністю 3 групи внаслідок війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, судом встановлено, що розрахунок суми заборгованості позивачем в адміністративному позові проведено виходячи з розмірів грошового забезпечення, встановленого з 01.07.2018 року, отже, правових підстав для застосування вказаного розміру грошового забезпечення для обрахуваня суми заборгованості за період з 2005 року по 2017 рік не має.

Сума заборгованості внаслідок не нарахування позивачу надбавки до пенсії, як інваліду війни, також обрахована ОСОБА_1 з суми мінімальної пенсії за віком, що встановлена з 01.07.2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з випискою з акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії НОМЕР_3 від 30.01.2018 року позивача визнано з 26.01.2018 року особою з інвалідністю 2 групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю.

Позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, у зв'язку з чим Управлінням з 26.01.2018 року йому було проведено перерахунок пенсії.

Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Звільнення працівників податкової міліції здійснюється відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114.

Вищевказаним Положенням не передбачено внесення будь-яких змін до наказів про звільнення після фактичного звільнення працівників, крім випадків виконання рішення суду.

16.09.2005 року ОСОБА_1 звільнений у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом "б" (за хворобою) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114. Підставою для звільнення за вказаною нормою було свідоцтво про хворобу від 23.08.2005 №596, видане військово-лікарською комісією УМВС України в Миколаївській області та довідка МСЕК №002826 від 06.09.2005.

Судом встановлено, що на виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.08.2009 року в адміністративній справі № 2а-3082/09/1470, 14.01.2011 року наказом ДПА у Миколаївській області від 14.01.2011 року № 18-о "Про внесення змін до наказу ДПА у Миколаївській області від 16.09.05 року № 273-о" внесено зміни до вищевказаного наказу та викладено текст у пункті 1 замість слів „(за хворобою)" в наступній редакції „(за хворобою, яка виникла внаслідок поранення, що сталося в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю)".

В свою чергу 26.05.2011 року, відповідно до Ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.04.11 року (К-410110/10) про скасування Постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.08.09 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.10 року, наказом ДПА у Миколаївській області від 26.05.2011 року № 242-о скасовано наказ ДПА у Миколаївській області від 14 січня 2011 року № 18-о "Про внесення змін до наказу ДПА у Миколаївській області від 16.09.05 року № 273-о".

Тобто, на момент звернення позивача до відповідачів та станом на час розгляду справи у відповідача 1 відсутні підстави для внесення змін до наказу ДПА у Миколаївській області від 16.09.2005 № 273-о "Про звільнення ОСОБА_1".

З листа Управління від 21.05.2018 № 1859-К-07 вбачається, що з 17.09.2005 ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності 3 групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ на підставі виписки із акта огляду МСЕК до довідки серії МСЕ-05 №002826.

Після того, як 25.01.2007 ОСОБА_1 було визнано особою з інвалідністю внаслідок війни 3 групи йому з 01.02.2007 проведено перерахунок.

Відповідно до ст .21 Закону № 2262 пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в таких розмірах: а) особам з інвалідністю внаслідок війни І групи - 100 відсотків, II групи - 80 відсотків, III групи - 60 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (заробітку); б) іншим особам з інвалідністю І групи - 70 відсотків, II групи - 60 відсотків, III групи - 40 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Тобто, в період з 17.09.2005 ОСОБА_1 було призначено пенсійне забезпечення у розмірі 40 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (заробітку), як іншій особі з інвалідністю 3 групи, а з 01.01.2007 - 60 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (заробітку), як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 КАС України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54001, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) , Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар