Ухвала суду № 76514625, 17.09.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

17.09.2018

227/1349/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хандуріна В.В.

суддів Здоровиці О.В., Мацишин Л.С.

за участю:

секретаря Данилко Л.В.

прокурора Загубигорілко М.А.

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 ( у режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016050000000101 від 08.02.2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м.Макіївка Донецької області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Добропільського міськрайонного суду Донецької області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

Обвинувачений ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, неодноразово повідомлявся про виклик у судове засідання шляхом публікації відповідних оголошень у газеті Урядовий Кур‘єр, зокрема, обвинувачений викликався на 01.06.2018 року, 03.07.2018 року, 17.09.2018 року, та шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-порталі судової влади України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив письмове клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні №12016050000000101 від 08.02.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що наданий час місцезнаходження ОСОБА_2В встановити неможливо, його оголошено у розшук. Поряд із цим, гр. ОСОБА_2 неодноразово викликався до органу досудового розслідування шляхом публікації відповідного оголошення на сайті СБ України та у газеті «Урядовий кур‘єр», однак у призначені дні не з‘являвся і про поважність причин не повідомив. На підтвердження аргументів, викладених у клопотанні, прокурор надав суду разом із вказаним клопотанням: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016050000000101 від 08.02.2016 року, постанову про оголошення розшуку підозрюваного від 18.02.2016р., повідомлення на сайті Міністерства внутрішніх справ України про виклик на 15 лютого 2016 року для вручення повідомлення про підозру та допиту в якості підозрюваного, копію повідомлення про підозру від 08.02.2016р., повідомлення про зміну повідомлення про підозру та про нову підозру від 27.02.2017 року, повістку про виклик слідчим Мірошниченка І.В. від 13.03.2018р., протокол огляду від 16 березня 2018 року інтернет сторінки СБУ, на якій здійснено розміщення повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_2, повідомлення про зміну повідомлення про підозру та про нову підозру від 20.03.2018 року, копію оголошення газети «Урядовий кур’єр» №68 від 07.04.2018 року про публікацію оголошення повістки про виклик підозрюваного для вручення письмового повідомлення про підозру, відкриття та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження; ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 03 квітня 2018 року про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_2.

У свою чергу, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 залишив вирішення вказаного клопотання прокурора на розсуд суду.

Вислухавши думку прокурора та захисника, дослідивши матеріали суду та надані прокурором матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про відмову у

задоволенні клопотання прокурора і необхідність оголошення обвинуваченого ОСОБА_2 у розшук, з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції»(далі за текстом – Закон), ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який перебуває в районі проведення антитерористичної операції, та оголошення його у розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, з особливостями, встановленими цим Законом. Вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук не поширюється на випадки, якщо вирішується питання про застосування стосовно цих осіб спеціального кримінального провадження.

Відповідно до ч.3 ст.323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Суд підкреслює, що право обвинувачуваного захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, є істотним елементом засобів процесуального захисту, гарантованого ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950р. Крім того, «Міжнародний пакт про громадянські та політичні права» 1966р. передбачає, що кожний має право при розгляді будь-якого пред'явленого йому обвинувачення на ряд гарантій на основі повної рівності й, зокрема, бути засудженим у його присутності та захищати себе особисто або за допомогою обраного ним захисника.

Таким чином, особиста присутність особи у судовому процесі виділена як одна з найбільш фундаментальних гарантій права на справедливий розгляд справи, гарантований ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 р., відповідно до якої «кожна людина має право під час будь-якого кримінального обвинувачення, що їй пред'явлене, на справедливий розгляд справи судом».

Процедури «іn absentia» неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання обвинуваченого. У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому, Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

Так, у рішенні «Меденіца проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.

Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів (справа «Т. проти Італії») або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії»), є необґрунтованими.

Так у справі «Сейдович проти Італії» Суд зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя. В даній справі суду не було продемонстровано, що заявник був в достатній мірі проінформований про притягнення його до кримінальної відповідальності та про пред'явлені йому обвинувачення. З цих підстав неможна робити висновок, що він намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання. Така ситуація може мати місце, зокрема, коли обвинувачений публічно або в письмовій формі заявляє про те, що не має наміру реагувати на повістку про явку до суду, яка була отримана не від властей, а з інших джерел, або, коли обвинуваченому вдалося уникнути арешту.

У справі «Колоцца проти Італії» Суд зауважив, що гарантії, які містяться у статті 6 п. 3 Конвенції, є складовими елементами серед інших загального поняття "справедливий розгляд у суді" (див. рішення у справі «Годди проти Італії» від 9 квітня 1984 р. ОСОБА_3 А, т.76, с.11, п.28). Це право необхідно поєднувати, шляхом пошуку "розумного співвідношення", з суспільним інтересом і, зокрема, з інтересами відправлення правосуддя. На аргумент Уряду про те, що неможливість проведення судового засідання у разі неявки сторони здатна паралізувати розгляд кримінальних справ, оскільки, наприклад, з часом може закінчитися термін давності кримінального переслідування, Суд зазначив, що ніщо не виправдовує в очах Суду повну і непоправну втрату права на участь у судових слуханнях.

Значущим у розумінні практики ЄСПЛ видається знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо обвинуваченого, який не з'явився до суду, і його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду. Європейський суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати будь-які заходи. Крім того, обвинувачений, що не з'явився до зали судового засідання, ні за яких обставин не може бути позбавлений права на захист за посередництвом обраного ним захисника. При цьому Суд зазначає, що у будь-якому разі, до яких би заходів не вдавалася влада для забезпечення належної явки обвинуваченого, вона не вправі застосовувати несумірні засоби для досягнення зазначеної мети.

Більш того, як зазначено ЄСПЛ в рішенні «Колоцца проти Італії» підпункти (с), (d) та (е) п.3 гарантують кожній людині, якій пред'явлено кримінальне обвинувачення, право "захищати себе особисто", "допитувати свідків, що показують проти неї, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані", "користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо вона не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові", і важко уявити собі, як обвинувачений може здійснювати ці права, не будучи присутнім. В даному випадку Суду не доводиться встановлювати, відмовився і за яких обставин обвинувачений від здійснення свого права бути присутнім при розгляді справи, оскільки в будь-якому випадку, відповідно до усталеної прецедентної практики Суду, відмова від здійснення права, гарантованого Конвенцією, повинна бути встановлена недвозначним чином (див. рішення у справі Неймастера» від 7 травня 1974 р. ОСОБА_3 А, т.17, с.16, п.36;).

Отже, в даному кримінальному провадженні колегія суддів дійшла висновку, що проведення судового розгляду без участі обвинуваченого ОСОБА_2 не забезпечить дотримання гарантованих Конвенцією основоположних прав. Крім того, сторона обвинувачення не надала суду беззаперечних доказів, з яких можна зробити висновок, що обвинувачений намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання, оскільки доказів його повідомлення належним чином у розумінні практики ЄСПЛ про наявність кримінального провадження відносно нього суду не надано.

Суд підкреслює, що у відповідності до норм ч.1 ст.5 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції» проведення спеціального судового провадження можливе за наявності відомостей про те, що особа перебуває в районі проведення антитерористичної операції та її оголошено у розшук.

На теперішній час немає даних про те, що гр. ОСОБА_2 перебуває в районі проведення антитерористичної операції або на непідконтрольній Україні території, фактично його місце знаходження невідоме. Суду взагалі не надано доказів того, що ОСОБА_2 перетинав державний кордон України.

Крім того, не надано достатньо відомостей, що обвинувачений знав чи повинен був знати про розпочате відносно нього кримінальне провадження.

Відповідно до ст.335 КПК України, у разі якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку або видужання і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судові засідання не з’являється тривалий час, причини його неявки суду невідомі, більш як два рази належним чином повідомлений судом про день та час розгляду справи, однак ухиляється від явки в судові засідання, місцезнаходження обвинуваченого суду теж не відомо, прокурором не доведено того, що обвинувачений знає про існування обвинувачення проти нього, порядок вручення процесуальних документів, передбачений на стадії досудового розслідування за ст.297-5 КПК України, не дотриманий, а також не надано доказів перебування обвинуваченого в районі проведення антитерористичної операції та на непідконтрольній Україні території, що передбачено вищевказаною нормою Закону, у зв’язку з чим суд позбавлений можливості переконатися в тому, що обвинувачений дійсно обізнаний про обвинувачення проти нього.

Враховуючи те, що відповідно до положень частини 2 статті 318 КПК України судовий розгляд

здійснюється в судовому засіданні з обов’язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та даних щодо ухилення обвинуваченого ОСОБА_2 від явки у судове засідання, колегія суддів вважає необхідним на підставі положень ст.335 КПК України оголосити ОСОБА_2 його у розшук та зупинити судове провадження відносно нього.

Керуючись ст.ст.323, 335 та 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні №12016050000000101 від 08.02.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України - відмовити

Оголосити у розшук ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Макіївка Донецької області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Зупинити судовий розгляд по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016050000000101 від 08.02.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, на час розшуку обвинуваченого.

Копії ухвали надіслати для виконання розшуку начальнику Добропільського відділення Покровського ВП ГУНП в Донецькій області та для контролю прокурору відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду прокуратури Донецької області молодшому раднику юстиції ОСОБА_3

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти даної ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Головуючий суддя: В.В. Хандурін

Судді: О.В. Здоровиця

ОСОБА_4