Постанова № 76514613, 18.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року справа №812/1207/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Компанієць І.Д., Мірнової Г.М., розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2, Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року (повний текст складено 19 липня 2018 року) у справі № 812/1207/18 (головуючий І інстанції - Секірська А.Г.) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Лисичанську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року ОСОБА_2 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Лисичанську Луганської області (далі-відповідач), в якому просив визнати дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплати компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням її виплати неправомірними та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Лисичанську Луганської області провести нарахування та виплату компенсації у розмірі 59721,70 грн. втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.

В обґрунтування позову посилається на те, що рішенням ЄСПЛ від 09.01.2014 у справі «Хайнацький та інші проти України» (заява № 12895/08 та 249 інших заяв) за заявою позивача № 23/12 від 07.12.2011 зобов'язано виконати рішення національних судів та виплатити грошові кошти.

По постанові Алчевського міського суду від 01.10.2009 № 2а-981/09 виконано перерахунок пенсії по 3 групі інвалідності з 22.07.2009 згідно статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На додаткову відомість на вересень 2011 року нараховано суму доплати по 3 групі інвалідності в розмірі 84348,05 грн. По постанові Алчевського міського суду від 12.09.2011 № 2а-1746/2011 виконано перерахунок пенсії по 2 групі інвалідності з 24.02.2010 згідно Закону № 796. На додаткову відомість на квітень 2012 року нараховано суму доплати по 2 групі інвалідності в розмірі 33439,74 грн. 05.03.2014 головним державним виконавцем Єжовим М.В. відкрито виконавче провадження ВП № 42336615. Платіжними дорученнями Міністерства юстиції України від 16.03.2015 № 719 та від 11.03.2015 № 681 на рахунок позивача перераховано грошові кошти в сумах 84348,05 грн. та 35849,74 грн. (з яких 33439,74 грн сума доплати по 2 групі інвалідності) відповідно. 14.04.2015 головним державним виконавцем Єжовим М.В. закрито виконавче провадження ВП № 42336615/ На вказані суми боргу не було нараховано компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати. Позивач звернувся до УПФУ в м. Лисичанську з заявою про виплату згідно з Законом компенсації в сумі 59721,70 грн. втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строку виплати за період з 22.07.2009 по 16.03.2015. Листом від 19.04.2018 № 13/І-7 УПФУ в м. Лисичанську відмовило у виплаті компенсації по постанові КМУ від 21.02.2001 № 159. Зазначає, що згідно з пунктом 5 постанови КМУ від 21.02.2001 № 159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тобто, позивач мав отримати, а ПФУ нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини пенсії ще у березні 2015 року, але впродовж 3 років він цього не зробив. Посилаючись на постанову Верховного Суду України від 18.11.2014, ст.. 46 Закону № 1058, практику Європейського Суду, звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області у виплаті позивачу компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням термінів її виплати з 22.07.2009 по 16.03.2015, оформлену листом від 19.04.2018 № 133/І-7 та зобов'язав управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області провести нарахування та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням термінів її виплати з 22.07.2009 по 16.03.2015. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із порушенням встановлених строків щомісячних виплат індексації пенсії має здійснити компенсацію втрати позивачу частини доходів у порядку передбаченому Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та зважаючи на те, що позивач у зв'язку з проведенням антитерористичної операції був вимушений залишити постійне місце проживання в м. Алчевську, набув статусу внутрішньо переміщеної особи, його право на отримання компенсації втрати частини доходів не може ставитися в залежність від зміни його місця перебування на обліку в управлінні ПФУ.

З рішенням суду першої інстанції не погодилися позивач та відповідач. Звернулися з апеляційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Відповідач просить скасувати рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач, посилаючись на норми Конституції України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, Кодекс адміністративного судочинства України, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», вважає, що невиконання відповідачем ухвали суду від 02.07.2018 року щодо витребування розрахунку сум компенсації втрати частини пенсії, призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому просить примусити відповідача виконати ухвалу суду від 02.07.2018 та здійснити стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних відповідно до статті 625 ЦК України у розрахунку суми компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.

В обґрунтування апеляційної скарги управління зазначає, що грошові кошти за рішеннями судів були перераховані позивачу платіжним дорученням Мінюста України 16.03.2015 та 11.03.2015 року, виконавче провадження закрито у зв'язку з його повним виконанням. Електронна пенсійна справа позивача була взята на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області з 01.01.2016 року, як особи, яка переміщена з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної організації. Згідно макетної пенсійної справи, що надійшов з УПФУ в м. Слов'янську Донецької області позивач отримував пенсію з 01.02.2015 по 31.05.2016 рік. Паперова справа УПФУ м. Алчевська знаходиться на окупованій території. Макет пенсійної справи не містить будь-яких копій рішень суду та атестатів щодо заборгованості виплати пенсій та компенсацій. Вважає, що позивач повинен звернутися з вимогами сплати грошової компенсації до УПФУ м. Алчевська, за його фактичним знаходженням на теперішній час.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, на підставі заяви від 28.04.2016 перебуває на обліку в УПФУ в м. Лисичанську та отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи інвалідам ІІ групи, що підтверджується довідкою від 12.10.2017 № 21276, розпорядженням від 22.06.2016 № 8032, заявою ОСОБА_2 від 28.04.2016 та пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а. с. 6 зв., 65, 67, 70).

Матеріали свідчать, що постановою Алчевського міського суду Луганської області від 01.10.2009 у справі № 2а-981/09 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, визнано дії посадових осіб УПФУ в м. Алчевську Луганської області у зв'язку з не нарахуванням пенсії ОСОБА_2 відповідно до діючого законодавства протиправними та зобов'язано УПФУ в м. Алчевську здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсій згідно з вимогами ч.1 ст. 50, ч.4 ст. 54, ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з часу нарахування пенсії (а.с. 150).

Постановою Алчевського міського суду Луганської області від 12.09.2011 у справі № 2а-1746/2011 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправними дії УПФУ в м. Алчевську Луганської області у зв'язку з не нарахуванням пенсії ОСОБА_2 відповідно ст.50, ст. 54 ч.4, ст.67 п.3 Закону України, зобов'язано УПФУ в м. Алчевську здійснити ОСОБА_2 перерахунок та забезпечити виплату по 2 групі інвалідності відповідно вимог ч.1 ст.50, ч.4 ст. 54, ст. 67 п.3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 24.02.2010: а) державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком на час перерахунку; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком на час перерахунку (а.с. 163-165).

З наданих позивачем копій листа УПФУ в м. Алчевську Луганської області від 20.06.2012 № 7447/02-1-52 та листа прокуратури міста Алчевськ від 16.08.2012 № 95-731-11 вбачається, що на виконання зазначених судових рішень суму доплати по 3 групі інвалідності нараховано на додаткову відомість на вересень 2011 року в розмірі 84348,05 грн., суму доплати по 2 групі інвалідності нараховано на додаткову відомість на квітень 2012 року в розмірі 33439,74 грн., проте зазначені суми не були виплачені у зв'язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України (а.с. 14, 15-16).

Позивач звернувся до Європейського Суду з прав людини з заявою від 07.12.2011 № 23/12 щодо невиконання рішень національних судів, зокрема, постанов Алчевського міського суду Луганської області від 01.10.2009 та від 12.09.2011.

Рішенням ЄСПЛ від 09.01.2014 у справі «Хайнацький та інші проти України» (Заява № 12895/08 та 249 інших заяв) оголошено прийнятними скарги заявників, зазначені у Додатку 1 (заява ОСОБА_2 під № 28) за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції та за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг; постановлено, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, статті 13 Конвенції, та зобов'язано державу відповідача протягом трьох місяців виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які досі підлягають виконанню, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, у заявах, зазначених у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, та компенсації судових витрат, а також будь-який податок, що може нараховуватись (а.с. 224-234).

05.03.2014 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження ВП № 42336615 з примусового виконання рішення ЄСПЛ від 09.01.2014 № 12895/08, боржник держава, стягувач ОСОБА_2, АДРЕСА_2

Заборгованість за рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 12.09.2011 № 2а-1746/11 у розмірі 33439,74 грн. перераховано платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 11.03.2015 № 681. (а.с. 104).

Платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 16.03.2015 № 719 перераховано заборгованість за рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 01.10.2009 № 2а-981/09 в розмірі 84348,05 грн. (а.с. 105).

Рішення ЄСПЛ в іншій частині, виконано платіжними дорученнями Міністерства юстиції України від 24.12.2014 № 9861, від 11.09.2014 № 2942, від 01.04.2015 № 873 (а.с.101-103).

14.04.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 42336615 (а.с. 100).

02.04.2018 позивач звернувся до УПФУ в м. Лисичанську Луганської області з заявою про виплату суми компенсації у розмірі 59721,70 грн. втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з 22.07.2009 по 16.03.2015, зазначивши, що вказана сума компенсації відповідно діючого законодавства повинна була бути нарахована та виплачена разом з нарахованою та несплаченою сумою боргу по виплаті пенсії у розмірі 117787,79 грн. (а.с. 11-12).

19.04.2018 УПФУ в м. Лисичанську Луганської області надано позивачу відповідь № 133/І-7, в якій повідомлено, що позивача згідно його особистої заяви взято на облік в управлінні з 01.06.2016 як особу, яка переміщена з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Виплата пенсії провадиться по електронній пенсійній справі. До УПФУ в м. Лисичанську Луганської області зазначені в зверненні рішення суду (або виконавчі листи) не надходили (а.с. 27).

Перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною відмову пенсійного органу та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області провести нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період 22.07.2009 по 16.03.2015, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов'язані із здійсненням компетенції громадян втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі Закон № 2050-ІІІ) та Порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України для реалізації згаданого Закону.

За статтею 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Згадані вище статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Пункти 1, 2 Порядку відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 18.11.2014 року (справа N 21-518а14 ), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16).

Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що позивач повинен звертатися з вимогами до УПФУ в м. Алчевськ Луганської області,оскільки в УПФУ в м. Лисичанськ Луганської позивач отримує пенсію як особа, яка переміщена з тимчасово окупованої території України, виплата пенсії провадиться по електронній пенсійній справі, яка не містить копій рішень суду та атестатів щодо заборгованості виплати пенсій та компенсацій є необгрунтованими.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач звернувся із заявою про виплату компенсації до Пенсійного органу за місцем перебування на обліку та правильно послався на практику Європейського Суду з прав людини, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Як свідчать матеріали справи, позивач разом із заявою від 02.04.2018 надано до Пенсійного органу копію паспорту, довідки ВПО № 21276, пенсійного посвідчення, посвідчення учасника ЛНА на ЧАЕС серії НОМЕР_2 лист ПФУ м. Алчевськ від 20.06.2012 № 7447/02-1-52, лист прокуратури м. Алчевськ від 16.08.2012 № 95-731-11, постанови суду від 01.09.2009 № 2а-981/09 та від 12.09.2011 № 2а-1746/2011, лист Уповноваженого у справах ЄСПЛ від 30.01.2014 № 292-0-30-14/12.01/815, постанову ВП № 42336615 від 05.03.2014, від 14.04.2015, розрахунок суми компенсації та довідку ідентифікаційного коду.

Отже, оскільки постанови Алчевського міського суду від 01.10.2009 та від 12.09.2011, якими було вирішено спір стосовно призначення та перерахунку пенсії позивача виконано в повному обсязі лише в березні 2015 року відповідно, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.

Доводи апеляційної скарги позивача стосовно неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи внаслідок невиконання відповідачем ухвали суду щодо витребування розрахунку сум компенсації втрати частини пенсії ОСОБА_2 у зв'язку з порушенням строків її виплати судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058) визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Отже, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях реалізації прав громадян, передбачених Законом № 1058, зокрема, ст.. 46 щодо нарахування розмірі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою належної особі пенсії.

Доводи позивача щодо стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних відповідно до ст.. 625 ЦК України не були предметом розгляду у суді першої інстанції, тому у відповідності до ст.. 308 кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Керуючись статями 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року у справі № 812/1207/18- залишити без змін.

Повне судове рішення складено 18 вересня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст.. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді І.Д. Компанієць

Г.М. Міронова