Постанова № 76513911, 18.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року справа №805/2332/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Ястребової Л.В.,

суддів: Компанієць І.Д., Міронової Г.М.

секретар Терзі д.А.

за участі представника позивача Абросімової О.Ю.

представника відповідача Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року , яке прийнято у м. Слов'янську, у справі № 805/2332/18-а (головуючий І інстанції Тарасенко І.М. ) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селко» до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Селко» (далі по-тексту позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (далі по-тексту відповідач, апелянт) в якій просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Ш» № 001253121628 від 28.07.2017 на суму 22655,80 грн., № 0012511216 від 28.07.2017 на суму 56516,41 грн., № 0012491216 на суму 40391,11 грн., № 0012481216 від 28.07.2018 на суму 476,30 грн., № 0012471216 від 28.07.2017 на суму 389,90 грн. про сплату штрафних про сплату штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкові повідомлення рішення, які оскаржуються, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, суперечать приписам Податкового кодексу України, є необґрунтованими та безпідставними.

Зазначає, що оскільки відповідальність сільськогосподарського підприємства за недотримання строків сплати коштів (суми ПДВ) не передбачена діючим законодавством, оскаржувані податкові повідомлення-рішення про сплату штрафних санкцій за затримку сплати грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість є безпідставним, необґрунтованим та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Селко» задоволено, внаслідок чого визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення форми «Ш» № 001253121628 від 28.07.2017 на суму 22655,80 грн., № 0012511216 від 28.07.2017 на суму 56516,41 грн., № 0012491216 на суму 40391,11 грн., № 0012481216 від 28.07.2018 на суму 476,30 грн., № 0012471216 від 28.07.2017 на суму 389,90 грн. про сплату штрафних про сплату штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість. Вирішено питання стосовно судових витрат.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою. Посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає норми податкового кодексу України та звертає увагу суду що неперерахування сільськогосподарським підприємством сум ПДВ до бюджету, а залишення їх на своєму спеціальному рахунку і використання на цілі та в порядку, що встановлені податковим законодавством є пільгою (преференцією), що надається цій категорії спеціальних суб'єктів оподаткування з урахуванням особливостей їх статусу та сфери діяльності. Однак така пільга не звільняє від виконання інших обов'язків у разі настання обставин, з якими Податковий кодекс України пов'язує вчинення певних дій, зумовлених цим податком, зокрема й строків сплати узгоджених податкових зобов'язань встановлених ст.. 126 Податкового кодексу України.

Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Селко» є юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває на обліку в Покровській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Донецькій області (Селидівське відділення) . З 01.01.2009 року позивач зареєстрований суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ як сільськогосподарського виробника, перелік видів діяльності якого підпадає під дію спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, що був визначений ст.. 209 р. V Податкового кодексу України. (а.с. 32-35).

На підставі п.п. 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20 розділу І та у порядку п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, п. 76.3 ст. 76 розділу ІІ Податкового кодексу України контролюючим органом проведено камеральну перевірку позивача з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2016 року, березень 2016, травень 2016, червень 2016, липень 2016, серпень 2016, вересень 2016, жовтень 2016, грудень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт № 12/05-99-12-30013443 від 07 липня 2017 року.

Як вбачається з акта, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п.п. 50.1 ст. 50, п.57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати за період з 16.12.2016 по 31.03.2017 сум узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податковій звітності з ПДВ, а саме: лютий 2016 року у загальній сумі 201701,55 грн., за березень 2016 року у загальній сумі 35,00 грн., за травень 2016 року у загальній сумі 7064,00 грн., за червень 2016 року у загальній сумі 250,00 грн., за липень 2016 року у загальній сумі 57436,00 грн., за серпень 2016 року у загальній сумі 20012,00 грн., за вересень 2016 року у загальній сумі 28736,00 грн., за жовтень 2016 року у загальній сумі 73859,00 грн., за жовтень 2016 року у сумі 4763,00 грн., за грудень 2016 року у загальній сумі 499967,09 грн. (а.с. 161-169).

На підставі акту перевірки відповідачем 28 липня 2018 року прийняті податкові повідомлення- рішення форми «Ш» № 0012471216, яким визначено суму грошового зобов'язання у вигляді штрафу (10%) у розмірі 389,90 грн. ; № 0012481216, яким визначено суму грошового зобов'язання у вигляді штрафу (10%) у розмірі 476,30 грн.; № 0012491216, яким визначено суму грошового зобов'язання у вигляді штрафу (20%) у розмірі 40391,11 грн.; № 0012511216 грн. , яким визначено суму грошового зобов'язання у вигляді штрафу (10) у розмірі 56516,41 грн.; № 0012531216, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у вигляді штрафу (20%) у розмірі 22655,80 грн.; за порушення строків сплати податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість. (а.с. 170-179).

Надаючи правову оцінку викладеним обставинами справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 ПК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі - ПК) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Віповідно до п. 209.1 ст.. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно ч. 2 п. п. 209.2.3 п. 209.2 ст. 209 ПКУ суми податку на додану вартість, що підлягають перерахуванню на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг. Зазначені суми коштів акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на таких рахунках у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Механізм акумулювання сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, що не підлягають сплаті до бюджету і нараховуються сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства і рибальства (далі - сільськогосподарські підприємства) на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг) визначає Порядок

Акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 р. № 11 (далі - Порядок № 11).

Пунктом 3 Порядку № 11 в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство складає податкову декларацію, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування за звітний (податковий) період, і в установлені статтею 203 Кодексу строки подає її в електронній формі територіальному органові ДФС. У такій податковій декларації сільськогосподарське підприємство зобов'язане зазначити реквізити спеціального рахунка та визначити суму, що підлягає перерахуванню на такий рахунок.

Сільськогосподарські підприємства у строки, встановлені Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, повинні забезпечити перерахування на власні додаткові електронні рахунки коштів у сумі, достатній для перерахування задекларованих сум податку на додану вартість до державного бюджету та на спеціальний рахунок на підставі поданої відповідної податкової декларації.

Тобто, податковим обов'язком сільськогосподарського підприємства - суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у контексті спірних правовідносин є складання податкової декларації, її подання в строки, встановлені статтею 203 Податкового кодексу, за відповідний період в електронному вигляді до контролюючого органу, а також перерахування різниці між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Відповідальність платників податків за порушення правил сплати (перерахування) податків встановлена статтею 126 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 126.1 якої у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оскільки позивачем різниця між сумою податкового зобов'язання за звітні (податкові) періоди (лютий - грудень 2016 року) та сумою податкового кредиту таких періодів з поточного рахунку на спеціальний рахунок у строк, встановлений статтею 203 Податкового кодексу України для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету, не перерахована, а таке перерахування здійснено із затримкою на строк більше 30 календарних днів (по декларації за лютий, уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації за березень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2016 р.), та на строк від 2 до 28 днів (по декларації за жовтень, грудень 2016 р.), є обґрунтованим застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України спірними податковими повідомленнями-рішеннями, а висновок суд щодо відсутності підстав для застосування штрафних санкцій, оскільки при перерахуванні коштів на спеціальний рахунок суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ не відбувається сплата податків до бюджету та не виникає податкового боргу є помилковим.

Відповідно до пункту 4, пункту 1 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, порушено норми матеріального та процесуального права, тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, що обумовлює задоволення апеляційної скарги.

Повний текст постанови складений 19 вересня 2018 року.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року у справі № 805/2332/18-а - скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Селко» до Головногоу правління Державної фіскальної служби України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді І.Д. Компанієць

Г.М. Міронова