Ухвала суду № 76513681, 10.09.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

10 вересня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1458/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Кузьмича О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернулася з позовом до Луцького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Волинської області (далі - Луцьке ОУПФУ Волинської області, відповідач) про визнання бездіяльності щодо ненарахування та невиплати пенсії за період з 01.11.2016 по 31.03.2017 протиправною та зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію за вказаний період.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі та відповідно до статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 15:00 год. 10.09.2018.

14.08.2018 за вх. № 10574/18 представник позивач подала до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що ОСОБА_3 зверталася з позовом до суду щодо виплати пенсії за період з 01.07.2016 по 31.10.2016. Рішенням суду, яке набрало законної сили, позов було задоволено, визнано протиправною бездіяльність Луцького ОУПФУ Волинської області щодо невиплати ОСОБА_3 пенсії за віком з 01.07.2016 по 31.10.2016 та зобов'язано Луцьке ОУПФУ Волинської області виплатити пенсію за вказаний період. Тому на переконання позивача встановлені рішенням суду обставини (підстави щодо відмови у виплаті пенсії за період з 01.07.2016 по 31.10.2016 та з 01.11.2016 по 31.03.2017 ідентичні) повинні були стати підставою для нарахування та виплати пенсії за спірний період. Позивач не могла передбачити, що відповідач за наявності рішення суду може двічі порушувати її права та законні інтереси. Вважає, що строк звернення до суду пропущено з поважних причини, тому просить його поновити. Одночасно, посилається на положення статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на пропущення ОСОБА_3 шестимісячного строку звернення до суду, оскільки предметом позову є визнання бездіяльності протиправною щодо ненарахування та невиплати пенсії позивачу за період з 01.11.2016 по 31.03.2017.

В судовому засіданні представник позивача заявлене клопотання про поновлення строку звернення до суду підтримала та просила поновити строк звернення до суду.

Представник відповідача в судовому засідання щодо заявленого клопотання заперечив, просив залишити позов без розгляду.

Розглянувши заявлене клопотання, заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно залишити без розгляду з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_3 оскаржує бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати пенсії за шість місяців наперед перед виїздом за кордон за період з 01.11.2016 по 31.03.2017 та просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити пенсію за вказаний період.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 була взята на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме: з міста Єнакіїве Донецької області до м. Луцьк Волинської області за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією довідки Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25.08.2016 №764001256 та в жовтні 2016 року ОСОБА_3 було взято на облік в Луцькому об'єднаному УПФУ Волинської області як одержувача пенсії за віком.

Луцьке ОУПФУ Волинської області листом від 31.08.2018 № 9228/06-14 повідомило суд про відсутність матеріалів пенсійної справи ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що 01.11.2016 остання знята з обліку в управлінні Пенсійного фонду та матеріали пенсійної справи у зв'язку з вибуттям позивача до Столинського райвиконкому Брестської області Республіки Білорусь надіслані за місцем її проживання.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується представником позивача, що позивачу було відмовлено у нарахуванні та виплаті пенсії за шість місяців наперед перед виїздом за кордон з листопада 2016 року по 31.03.2017, що і підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву.

26.06.2017 та 27.10.2017 позивач зверталася до відповідача з приводу невиплати пенсії за шість місяців наперед перед виїздом за кордон, а саме: за період з 01.11.2016 по 31.03.2017. Як слідує з листів від 10.07.2017 № 326/Т-01 та від 08.11.2017 № 464/Т-01 Луцьке ОУПФУ Волинської області повідомило позивача, що відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2015 № 365 проведено обстеження матеріально-побутових умов та відповідно до складеного акта від 28.09.2016, комісією прийнято рішення про відмову в призначенні їй соціальних виплат як внутрішньо переміщеній особі. Тому підстав для виплати пенсії немає.

При цьому, в позовній заяві та в заяві про поновлення строку звернення до суду, представник позивача зазначає, що позивач з приводу не нарахування та не виплати пенсії за шість місяців наперед перед виїздом за кордон за період з 01.11.2016 по 31.03.2017 зверталася до відповідача ще раніше, а саме до березня 2017 року та отримувала відмови.

Вказана обставина не може бути підтверджена, оскільки матеріали пенсійної справи ОСОБА_3 відсутні.

Отже, не отримавши у листопаді 2016 року зазначеної пенсії, позивач дізналася, або принаймні повинна була дізнатися (мала таку можливість) про порушення її прав.

Також підтвердженням того, що позивачу було відомо про відмову у нарахуванні та виплати пенсії за шість місяців наперед перед виїздом за кордон є неодноразове подання нею заяв до Луцького ОУПФ України у Волинській області по даному питанню.

Крім цього, як слідує з матеріалів справи, у квітні 2018 року позивач зверталася до Волинського окружного адміністративного суду щодо невиплати пенсії за період з 01.07.2016 по 31.10.2016 у виплаті якої їй було відмовлено на підставі акта про обстеження матеріально-побутових умов від 28.09.2016, складеного відповідальними особами Департаменту соціальної політики Луцької міської ради. Однак, позивач не заявляла позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати пенсії за шість місяців наперед перед виїздом за кордон за період з 01.11.2016 по 31.03.2017, хоча мала таке право та не була позбавлена такої можливості, оскільки про невиплату пенсії їй було відомо.

При цьому позивач знаючи про те, що їй перед виїздом за кордон було відмовлено у нарахуванні та виплаті пенсії наперед за період з 01.11.2016 по 31.03.2017 своєчасно не зверталася за захистом порушених прав до суду, а неодноразово зверталася за вирішенням даного питання до відповідача, незважаючи на постійні відмови у нарахуванні та виплаті вказаної пенсії.

Відтак, судом встановлено, що позивач про відмову у нарахуванні та виплаті вказаної пенсії дізналася чи могла дізнатися в листопаді 2016 року та не була позбавлена можливості своєчасно звернутись із відповідним позовом до суду за захистом своїх прав. Отже строк звернення до суду з вимогою щодо про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати пенсії за період з 01.11.2016 по 31.03.2017 та зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію за вказаний період розпочався з листопада 2016 року і закінчився в травні 2017 року.

Саме відмова у нарахуванні та виплаті пенсії позивачу в листопаді 2016 року є датою порушення її прав, про захист яких остання звернулася до суду. Самої відмови суду не було надано, так як відсутні матеріали пенсійної справи ОСОБА_3, хоча про її невиплату позивачу було достеменно відомо, що і не заперечувалося її представником в судовому засіданні.

Навіть якщо відштовхуватися від 26.06.2017 - дати заяви позивача щодо виплати пенсії за минулий період з 01.11.2016 про 31.03.2017, наявної в матеріалах справи, то і в такому випадку ОСОБА_3 пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

Однак позивач звернулася до суду лише 30.07.2018, про що свідчить відбиток штемпеля вхідної кореспонденції Волинського окружного адміністративного суду, тобто з пропуском строку звернення до суду, встановлено частиною другою статті 122 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

На підтвердження пропуску строку звернення до суду представник позивач зазначила, що позивач намагалася вирішити спірні питання іншими законними методами, що не призвели до позитивного їх вирішення, однак в зв'язку з допущеною бездіяльністю відповідачем змушена була звернутися до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів. Будь-яких інших поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем не наведено.

Суд звертає увагу на те, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено поважності пропущеного нею строку звернення до суду, тому суд не визнає причини пропуску строку поважними та не вбачає правових підстав для задоволення заяви про поновлення строку звернення до суду.

При цьому практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Посилання представника позивача на положення статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком, судом до уваги не беруться, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачу вищевказана пенсія не була нарахована, а тому заборгованість з її виплати перед позивачем не виникла, відтак відсутні підстави для застосування положень вказаної норми щодо строку звернення до суду з цим позовом і до спірних правовідносин застосовується шестимісячний строк звернення до суду, визначений статтею 122 КАС України.

Аналогічна позиція з даного приводу неодноразово була висловлена Верховним Судом у постановах від 20.03.2018 справа № 573/1759/17, від 03.05.2018 справа № 805/402/18.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 до Луцького ОУПФУ Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити.

Позов ОСОБА_3 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.

Роз'яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Р.С. Денисюк

Повний текст ухвали складено 17 вересня 2018 року.