Постанова № 76513524, 10.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"10" вересня 2018 р. м. Дніпро справа № 808/892/18 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 р. (суддя Батрак І.В., м. Запоріжжя)

у справі № 808/892/18

за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

до Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області

про визнання дій протиправними, -

встановив:

У березні 2018 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області стосовно припинення виплати державної соціальної допомоги інваліду І групи довічно з дитинства ОСОБА_2, за період з 01 лютого 2017 року по 01 лютого 2018 року у розмірі 27 400 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 р. в задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення мотивоване правомірністю дій відповідача та необґрунтованістю позовних вимог позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає, що 15.01.2018 року звернувся до Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області з проханням негайно надати кошти, але працівники цієї установи проігнорували звернення. Діям робітників Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області суд належним чином оцінку не надав.

Зазначає, що не пізніше 10 днів після надходження документів, зазначених у ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам", місцева державна адміністрація зобов'язана у письмовій формі повідомити інваліда з дитинства, а також батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника дитини-інваліда про право на державну соціальну допомогу, умови, розмір і порядок її надання.

За місяць до закінчення строку виплати державної соціальної допомоги місцева державна адміністрація зобов'язана попередити у письмовій формі інваліда з дитинства, а також батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника дитини-інваліда про причину припинення її виплати.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення позову.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідач надіслав до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача та клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача. У відзиві відповідач, зокрема зазначає, що відповідно до пункту 8 "Порядку надання щомісячної грошової допомоги малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 № 1192 (далі - Порядок), допомога на догляд призначається на шість місяців та виплачується щомісяця.

Для продовження виплати допомоги на догляд на наступний строк подаються документи, зазначені у пункті 7 Порядку, крім висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу у разі, коли строк, на який видано висновок, не зазначено.

Відповідно до пункту 8 Порядку допомога на догляд призначається на шість місяців виплачується щомісяця.

Позивач в 2017 році надав тільки заяву від 05.01.2017 року.

Відповідно до пункту 9 Порядку допомога на догляд призначається з місяця звернення за допомогою, якщо протягом місяця подані всі необхідні документи. В січні 2017 року позивач ще отримував допомогу за попередній термін, тому надати всі документи необхідно було не раніше лютого місяця 2017 року, про що йому спеціалістом управління було нагадано в телефонному режимі та поштовим повідомленням від 06.01.2017 року.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 проживає разом з інвалідом І групи внаслідок психічного розладу, а саме сином ОСОБА_2, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Рішенням Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 12.02.2016 року ОСОБА_1 призначено допомогу по догляду за ОСОБА_2 в сумі 1378 грн. з 01.02.2016 року по 31.01.2017 року.

Вважаючи дії стосовно припинення виплати державної соціальної допомоги інваліду з лютого 2017 року протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову позивачу у задоволенні позову, оскільки:

- позивач не подав усіх необхідних документів для продовження виплати допомоги на догляд на наступний строк відповідно до "Порядку надання щомісячної грошової допомоги малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 № 1192. Доказів протилежного позивач суду не надав;

- твердження позивача про те, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам" на його адресу належним чином передбачені у письмовій формі повідомлення про право на державну соціальну допомогу, умови, розмір і порядок її надання, від відповідача не надходили, суд до уваги не приймає і вважає необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог позивача з огляду на таке.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про психіатричну допомогу" держава гарантує грошову допомогу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - на догляд за нею. Розмір зазначеної допомоги розраховується як різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім'ї та середньомісячним сукупним доходом сім'ї за попередні шість місяців, але не може бути більше, ніж прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про психіатричну допомогу" постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 р. № 1192 затверджено Порядок.

Відповідно до п.8 Порядку допомога на догляд призначається на шість місяців і виплачується щомісяця.

Для продовження виплати допомоги на догляд на наступний строк подаються документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, крім висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу у разі, коли строк, на який видано висновок, не зазначено.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що Законом України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" передбачена соціальна допомога на догляд, яка за період з 01.02.2017 року по 01.2.2018 року безпідставно не була надана. За місяць до закінчення строку виплати державної соціальної допомоги місцева державна адміністрація зобов'язана попередити у письмовій формі інваліда з дитинства, а також батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника дитини-інваліда про причину припинення її виплати. На адресу скаржника повідомлення у письмовій формі від відповідача не надходили. У грудні 2016 року скаржник надав усі необхідні медичні документи відповідачу, тому підстав для припинення виплати допомоги, на його думку, у відповідача не було.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 12.02.2016 року ОСОБА_1 призначено допомогу по догляду за ОСОБА_2 в сумі 1378 грн. з 01.02.2016 року по 31.01.2017 року.

Допомогу по догляду за ОСОБА_2 ОСОБА_1 призначено на підставі Закону України "Про психіатричну допомогу" та Порядку.

З 01.02.2017 року виплату допомоги ОСОБА_1 припинено, оскільки строк, на який було призначено допомогу, сплив.

Для продовження виплати допомоги по догляду за ОСОБА_2 ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявою від 05.01.2017 року, проте, передбачений п.7 Порядку перелік документів до заяви не долучив.

Зазначені обставини сторонами у справі не заперечується.

Посилання позивача на положення ст. 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" колегія суддів не приймає, оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу припинення ОСОБА_1 грошової допомоги на догляд, призначеної відповідно до ст. 5 Закону України "Про психіатричну допомогу" та порядку, а не з приводу припинення державної допомоги ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам".

Попередження у письмовій формі про причину припинення виплати допомоги Порядком не передбачено.

З огляду на це, висновок суду першої інстанції щодо оцінки доводів позивача про недотримання відповідних вимог Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" не має правового значення та не впливає на правильність рішення суду по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову позивачу у задоволенні позову, оскільки відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а позовні вимоги позивача є необґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 р. у справі №808/892/18 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов