Рішення № 76513523, 17.09.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 вересня 2018 р. № 2040/6422/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (просп. Незалежності, буд. 2,м. Ізюм,Харківська область,64300, код ЄДРПОУ40387920) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) з 1 квітня 2017 року.

- визнати протиправними дії Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо невиплати пенсійних виплат ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) за весь минулий час з моменту припинення виплати, а саме з 1 квітня 20147 року по 1 жовтня 2017 року.

- зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) належної йому пенсії з моменту припинення її виплати, тобто з 1 квітня 2017 року по 1 жовтня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем всупереч вимог законодавства поновив виплату пенсії позивачу не з моменту її припинення - квітня 2017 а з жовтня 2017 року.

Відповідач правом подання відзиву на позов не скористався. Будь-яких інших доказів чи пояснень на підтвердження своєї правової позиції не надав.

Ухвалою суду від 15.08.2018 року у відповідача було витребувано копію пенсійної справи позивача.

Вказану ухвалу суду відповідачем ані в строки визначені в Ухвалі суду, ані станом на день винесення рішення не виконано, причин невиконання ухвали суду не повідомлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Правом на отримання пенсії за віком ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) користується з 2010 року. Вказана обставина підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1. виданим Пенсійним фондом України. Копія вказаного посвідчення додається до позовної заяви.

Позивач був взятий на облік внутрішньо переміщених осіб, а також став на облік до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (далі по тексту - Відповідач), де продовжив отримувати пенсію, виплата якої була припинена у зв'язку з проведенням антитерористичної операції. Копія довідки про взяття на облік додається до позову.

З 1 квітня 2017 року Відповідач припинив виплату пенсії Позивачу у зв'язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи від 10.12.2014 року, що відбулося за рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, при виконавчому комітеті Ізюмської міської ради Харківської області №10 від 23.03.2017 року, відповідно до ст. 12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Дізнавшись про відміну довідки. Позивач, відповідно до Постанови КМУ № 509 від 01.10.2014 року отримав нову довідку внутрішньо переміщеної особи № 0000203445 від 12.05.2017 року.

Всупереч вимог чинного законодавства. Відповідач почав нараховувати пенсійні виплати не з моменту припинення ( квітень 2017 року), а тільки з жовтня 2017 року.

Позивач самостійно із запитом звернувся до Відповідача задля отримання роз'яснень щодо причин та правових підстав порушення свого фундаментального права на соціальний захист, передбаченого та гарантованого Конституцією України.

Листом від 06 листопада 2017 року за вих. № 224/м-14 Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, який містив помилку та відповідь надавалось повторно листом від 21.06.2018 року, повідомило Позивача про те. що попередню довідку внутрішньо переміщеної особи № 1909 від 10.12.2014 року ОСОБА_1 було скасовано рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, при виконавчому комітеті Ізюмської міської ради Харківської області №10 від 23.03.2017 року на основі п.4 ст.12 ЗУ « Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі по тексту - Закон), а саме: Підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: виїхала на постійне місце проживання за кордон. Та спираючись на п.18 Постанови КМУ №365 від 08.06.2016 року, повторне призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі у разі їх припинення відповідно до підпункту 4 пункту 12 цього Порядку можливе лише через шість місяців після такого припинення і виконання всіх процедур, необхідних для їх призначення, передбачених законодавством.

Копії вказаного рішення комісії Позивач не отримав досі, підстави для скасування довідки, які передбачені зазначеним п.4 ст. 12 зазначеного Закону взагалі відсутні, оскільки той факт, що ОСОБА_1 отримав нову довідку внутрішньо переміщеної особи у травні 2017 року, тим самим довів, що він нікуди не переїжджав.

Враховуючи викладені у листі відповідача обставини, стало зрозумілим, що у зв'язку із зняттям з обліку внутрішньо переміщеної особи та скасуванням виданої довідки внутрішньо переміщеної особи Позивачу, відповідачем протиправно застосовано до позивача положення п. 18 Порядку, відповідно до якого повторне призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі у разі їх припинення відповідно до підпункту 4 пункту 12 цього Порядку можливе лише через шість місяців після такого припинення і виконання всіх процедур, необхідних для їх призначення, передбачених законодавством, у зв'язку з чим Відповідачем відновлено Позивачу виплати пенсії лише з 01.10.2017 р. без проведення виплат за минулий час. Проте такі дії Відповідача не відповідають чинному законодавству України та грубо порушують права Позивача.

Відповідно до ст. 47 Закону України від 09.07.2003 № 1058-УІ « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-УІ) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно листа відповідача від 21.06.2018 року, виплата пенсії позивачу припинена з квітня 2017 року і Відповідачем прийнято усне рішення про відмову у виплаті пенсії позивачу на підставі рішення комісії з питань призначення ( відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, при виконавчому комітеті Ізюмської міської ради Харківської області №10 від 23.03.2017 року.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлений виключний перелік підстав для припинення пенсії, а саме:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості:

3) у разі смерті пенсіонера:

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд:

5) в інших випадках, передбачених законом.

Органом Пенсійного фонду рішення про припинення виплати пенсії з встановлених законом підстав - не приймалося.

Враховуючи наведені норми, можна дійти висновку про порушення відповідачем вимог частини 1 статті 49 Закону №1058-УІ, оскільки з квітня 2017 року позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав, а рішення комісії про призначення ( відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам соціального захисту населення, не є таким рішенням у розумінні статті 49 Закону №1058-VI.

Посилання відповідача на те, що виплату пенсії припинено у зв'язку з тим. що Пенсійний фонд України проводить контрольні заходи щодо наявності підстав для виплати пенсій внутрішньо перемішеним особам згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування. що затверджений постановою КМУ від 08 червня 2016 року №365. є неприйнятними, оскільки така підстава для припинення виплат пенсії законом не передбачена.

В даному спорі, наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій. не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення тощо.

Як зазначив Європейській суд з прав людини ( далі-ЄСПЛ) в рішенні у справі « Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України ( пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те. що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенцій, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи володіти своїм майном та закріплено, шо ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як вбачається з ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що для поновлення виплати пенсії, незалежно від її виду застосовується порядок, визначений ч. 3 ст. 35 Закону.

Частиною 3 статті 35 встановлено, що у разі, якщо строк повторного огляду медико-соціальної експертизи інвалідом пропущений з поважних причин або в разі визнання його знову інвалідом, виплата пенсії по інвалідності відновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня повторного огляду, але не більш як за три роки, якщо орган медико-соціальної експертизи визнає її за цей період інвалідом.

Оскільки ст. 49 Закону прямо відсилає саме до порядку, встановленого для відновлення пенсійних виплат інвалідам, до яких позивач не відноситься, суд застосовує зазначену норму в частині власне порядку, а саме строків та принципів відновлення відповідної пенсії позивача. Відтак, як вбачається з абзацу першого ч. 3 ст. 35 Закону, виплата пенсії відновлюється з дня, з якого припинено виплату, але не більше як за три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, пенсію позивачу припинено з квітня 2017 року по жовтень 2017 року. Зазначений термін не перевищує трьох років, а, відтак, пенсія позивачу мала бути відновлена за весь період призупинення починаючи з квітня 2017 року.

Крім того, статтею 49 зазначеного закону визначений строк з якого поновляється виплата (відповідно до порядку, встановленого ч. 3 ст. 35 Закону) - з дня, з якого припинено виплату, але не більш як за три роки.

Ч. 3. ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються зокрема умови, норми та порядок пенсійного забезпечення. А відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно цим Законом визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи не містять відзиву та доказів, що підтверджують правомірність бездіяльності відповідача, а відтак всі обставини, що підлягають доказуванню у справі, що розглядається трактуються на користь позивача.

Відтак, суд вважає, що відповідач не реалізував повноваження, яке надане йому законом, з поновлення виплат позивачу у визначений законом строк, для забезпечення права позивача на отримання пенсійних виплат.

З огляду на це, суд вважає, бездіяльність відповідача незаконною, а права позивача порушеними внаслідок такої бездіяльності та такими, що підлягають відновленню, а отже позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 257, 258, 262, 263, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) з 1 квітня 2017 року.

Визнати протиправними дії Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо нездійснення пенсійних виплат ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) за весь минулий час з моменту припинення виплати, а саме з 1 квітня 20147 року по 1 жовтня 2017 року.

Зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) належної йому пенсії з моменту припинення її виплати, тобто з 1 квітня 2017 року по 1 жовтня 2017 року.

Стягнути з Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (64309, Харківська область, м. Ізюм, пр-т Незалежності, 2, код ЄДРПОУ: 40387920) до Державного бюджету України (Отримувач коштів: УК Основ'ян/мХар Основ'янсь/22030101 , код за ЄДРПОУ: 37999628, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 34318206084012, код класифікації доходів бюджету: 22030101) за рахунок бюджетних асигнувань суму судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову в загальному розмірі 704,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Суддя Кухар М.Д.