Постанова № 76513474, 12.09.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/691/17

Провадження № 22-ц/779/834/2018

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р. Р.

Суддя-доповідач Василишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.,

суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д.,

секретаря Турів О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні криницею, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду у складі судді Струтинського Р.Р. від 15 травня 2018 року-,

в с т а н о в и в:

У квітні 2017 ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що він є власником будинковолодіння в АДРЕСА_2, на підставі Свідоцтва про право власності.

У липні 2016 року на прибудинковій території відповідачка ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 провела будівництво «септика» - вигрібної ями для збору каналізаційних відходів життєдіяльності людей та побутового призначення.

При будівництві «септика» відповідачкою не дотримано вимог ДБН № 360-92 (п.3.25 а, табл. 3.2а) та «Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць», затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.03.2011 р. № 145 в частині відстані до питного колодязя (має становити не менше 20 м.), який знаходиться на його прибудинковій території.

Відповідно до відповіді № 01-15/30 від 07.11.2016 р. відділу містобудування та архітектури Тисменицької РДА у 2016 році погодження місця будівництва (розташування) «септика» на прибудинковій території за адресою АДРЕСА_1, та внесення відповідних змін у проектній документації (технічному паспорті) в центр надання адміністративних послуг не звертались, тобто будівництво септика проведено без погодження з відділом містобудування та архітектури Тисменицької РДА- самовільно, без врахування вимог зазначених нормативних актів. Проведеною перевіркою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області встановлено факт порушення вимог ДБН № 360-92 (п.3.25а, табл.3.2а), в частині відстані до питного колодязя (має становити не менше 20м), а за фактом складає 9 м., також підтверджено, що недотримання вимог ДБН, «Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць», та Закону України «Про благоустрій населених пунктів» містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП.

Притягнення до відповідальності за даною статтею віднесено виключно до повноважень органів місцевого самоврядування. 01.07.2016 р. та 20.07.2016 р. ним було направлено відповідні звернення до Сілецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, однак позивачем було отримано формальну відписку з рекомендацією звертатись в суд.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив зобов'язати відповідачку ОСОБА_2 виконати усі необхідні дії для відновлення санітарних норм, передбачених ДБН №360-92 (п.3.25а, табл. 3.2а) та «Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць», затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.03.2011 р. № 145, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.04.2011 р. № 457/19195, у частині відстані до питного колодязя (має становити не менше 20м.), стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати. Заявою від 26.09.2017 року позивач уточнив позовні вимоги та просив зобов»язати відповідача ліквідувати септик-вигрібну яму для збору каналізаційних та побутових відходів, який знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1.

Також позивач просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 10 100 грн. та моральну шкоду 10 000 грн., в цій частині ухвалою від 26.09.2017 р. вимоги залишено без розгляду.

Рішенням Тисменицького районного суду від 15 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

ОСОБА_1 на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги як доказ лист Упоравління ДАБІ від 12.01.2017 року про те, що при будівництві септика відповідачка допустила порушення санітариних норм і правил.

Посилання суду на те, що у вказаному листі управління ДАБІ не зазначено про притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП, не є підставою звільняти її від відповідальності, оскільки факт незаконної побудови септика встановлений і про це не заперечує сама відповідачка.

З наведених підстав апелянт просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким його позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в порядку ст.360 ЦПК України подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 У відзиві ОСОБА_2 зазначила, що позивачем (апелянтом) не надано жодного доказу, який би підтверджував порушення санітарних вимог при спорудженні септика. Той факт, що септик споруджено законно підтверджується відповіддю Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області №Б-13/1009/6, згідно якої встановлення вигрібної ями (септика) не належить до самочинного будівництва.

В цілому ОСОБА_2 вважає, що позивачем не доведено причинно-наслідковий зв»язок між спорудженням септика на її подвір'ї та якістю води у його криниці, тому рішення суду першої інстанції, на думку відповідачки, є законним і обгрунтованим.

Відтак ОСОБА_2 просила у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення Тисменицького районного суду від 15 травня 2018 року залишити без змін.

Відповідно до п.8 Розділу XIII «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року.) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В засіданні апеляційного суду апелянт та його представник адвокат ОСОБА_3 вимоги скарги підтримали просили її задоволити.

Представники відповідача - адвокат ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скаргу не визнали, просили відмовити в її задоволенні.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1

Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Матеріалами справи встановлено, що позивач є власником будинковолодіння в с. Сілець по вул. Миру,5 Тисменицького району Івано-Франківської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 08.02.2002 р. з відповідною відміткою Івано-Франківського ОБТІ (а.с. 5).

Із технічного паспорта на житловий будинок по вул.Миру,5 вбачається, що на території домоволодіння ОСОБА_1 знаходиться колодязь (а.с.6,зворот).

Відповідачка ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1, є власником даного будинковолодіння відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно. Домоволодіння ОСОБА_2 межує із господарством

позивача.

Спір між сторонами виник, у зв'язку з облаштування відповідачкою ОСОБА_2 на території свого господарства септика (вигрібної ями), який на думку позивача, споруджено з порушенням вимог державних санітарних та будівельних норм, а саме відповідачкою не дотримано вимоги щодо відстані спорудження септика відносно питного колодязя, який знаходиться на території господарства позивача, що призводить до забруднення води.

З цього приводу, позивач неодноразово звертався до органу місцевого самоврядування.

Зокрема заявою від 01.07.2016 року ОСОБА_1 повідомив Сілецьку сільську раду про спорудження на території господарства відповідачки септика без дотримання вимог ДБН, а саме відстані до колодязя позивача (а.с.9).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 комісією у складі депутатів Сілецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області проведено обстеження місця розташування септика відповідачкою. В ході обстеження встановлено, що по АДРЕСА_1 встановлений бетонний септик, з бетонною кришкою, 3 м. від межі. Зі слів господаря даний септик герметичний. Комісія вважає за потрібне для поглибленого вивчення даного питання звернутись у відповідні інстанції (а.с. 10).

20.07.2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Тисменицької місцевої прокуратури (а.с.11).

Листом Богородчанського міжрайонного відділу ДУ «Івано-Франківський обласний лабораторний центр міністерства охорони здоров'я України» від 05.08.2016 року ОСОБА_1 та керівника Тисменицької місцевої прокуратури повідомлено, що факти, викладені у зверненні, можуть розглядати органи місцевого самоврядування (адмінкомісії) та управління містобудування та архітектури. Тому перевірка та вжиття заходів не входять до компетенції Богородчанського міжрайонного відділу ДУ «Івано-Франківський обласний лабораторний центр міністерства охорони здоров'я України» (а.с.13).

Листом від 01.08.2016 року виконавчий комітет Сілецької сільської ради на повторну скаргу ОСОБА_1 від 20.07.2016 року повідомив, що його питання буде вирішуватися на сесії Сілецької сільської ради 26.08.2016 року (а.с.14).

Листом від 30.08.2016 року виконавчий комітет Сілецької сільської ради повідомив ОСОБА_1 про те, що у зв'язку з тим, що сесія 26.08.2016 року не відбулася (не зійшлись депутати), його питання буде розглянуто на наступній сесії (а.с.15).

Як вбачається з рішення Сілецької сільської ради від 09.09.2016 року «Про розгляд заяви ОСОБА_1.», розглянувши заяву ОСОБА_1 про перенесення септика «вигрібної ями» вирішено рекомендувати ОСОБА_1 для вирішення даного питання звернутися до суду, оскільки таке не входить до компетенції сільської ради (а.с.16).

04.01.2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Управління Держархбудінспекції в Івано-Франківській області (а.с.17).

12.01.2017 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області надано відповідь №Б-13/1009/6, з якої вбачається, що Управління в межах своєї компетенції розглянуло заяву ОСОБА_1 щодо влаштування вигрібної ями (септика) в с.Сілець по вул.Миру,3. Відповідно до п.п.7 п.4 Положення, Держархбудінспекція здійснює державний контроль за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час провадження містобудівної діяльності.

З метою перевірки фактів, викладених у заяві, посадовою особою територіального органу - структурного підрозділу апарату Держархбудінспекції - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, здійснено виїзд за вказаною адресою з метою проведення позапланової перевірки. Під час перевірки було підтверджено факт влаштування вигрібної ями (септика), який розміщений від колодязя ОСОБА_1 на відстані 9м.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.10 та ст.21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» влаштування вигрібних ям, дворових туалетів та сміттєзбірників відносяться до елементів благоустрою.

Контроль у сфері благоустрою населених пунктів згідно ч.1 ст. 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Також у даному листі зазначено, що встановлення вигрібної ями (септика) не належить до самочинного будівництва: (п.3.2 розділу 3 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства №42 від 08.02.2006) і не належить до повноважень Управління (а.с.19).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених позивачем вимог про усунення перешкод у користуванні власною криницею. Суд критично оцінив наданий позивачем лист №Б-13/1009/6 від 12.01.2017 р., оскільки у ньому не зазначено дати, часу, складу комісії, яка здійснювала виїзд в с. Сілець Тисменицького району.

Переглядаючи спір в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною 1 статті 50 Конституції України передбачено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

За приписами ч. 1 ст. 270 Цивільного кодексу України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на недоторканість особистого сімейного життя.

Згідно ст.103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до п.а) ч. 1 ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожний громадян України має право на безпечне для його життя і здоров'я навколишнє природне середовище.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об'єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об'єктів зобов'язані дотримувати вимог санітарного законодавства.

Відповідно до пункту 1.1.1 частини 1.1 розділу 1 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.03.2011 р. № 145, вигрібна яма (вигріб) - інженерна споруда у вигляді поглиблення в землі, виконана з водотривкого матеріалу, призначена для збирання та зберігання рідких відходів, наземна частина якої обладнана щільно прилягаючою кришкою та решіткою для відокремлення твердих відходів.

Рідкі відходи, що утворюються у житлових та громадських будівлях і спорудах за відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, допускається зберігати у вигрібних ямах (вигребах). У разі наявності дворових вбиралень вигрібна яма може бути спільною.

Вигріб повинен бути водонепроникним та мати щільно прилягаючу кришку. Об'єм вигребу розраховується виходячи з чисельності населення, що ним користується.

Вигреби необхідно очищати у міру їх заповнення. Перевезення рідких відходів з вигребів та розміщення їх на території приватних володінь, а також використання їх як добрива в сільському господарстві забороняється (частина 2.21. розділу 1 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць).

Згідно з частиною 2.22. розділу 1 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м.

Місце розміщення вигребу на присадибній ділянці та відстань від нього до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства.

В умовах нецентралізованого водопостачання вигреби на території присадибної ділянки повинні бути віддалені від індивідуальних колодязів і каптажів джерел на відстань не менше 20 м, при цьому відстань від вигребів до громадських колодязів і каптажів джерел повинна бути не менше 50 м. При цьому слід враховувати напрямок схилу ділянки.

Згідно відповіді сільського голови Сілецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 28.05.2017 р. № 50 на лист адвоката відповідачки - ОСОБА_4 у с. Сілець центрального водопостачання та водовідведення не проведено (а.с.50).

Відповідно до вимог п.п.3.25а*, затверджених Наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 року № 44 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92" - відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами слід приймати відповідно до санітарних норм за таблицею 3.2а, але не менше протипожежних норм згідно з таблицею 1 додатка 3.1.

За даними таблиці 3.2а* відстань майданчика для компосту, дворової вбиральні, сміттєзбірника від питного колодязя має становити не менше 20м.

Пунктом 3.26 ДБН 360-92** встановлено, що відповідно до санітарних вимог майданчики для компосту, дворові вбиральні та очисні споруди каналізації повинні знаходитись у глибині двору не ближче 15 м від вікон житлових будинків, в тому числі і сусідніх садиб, сараї для утримання худоби і птиці - не ближче 12 м. Господарські будівлі й гаражі допускається об'єднувати на суміжних ділянках.

Вказаним вище вимогам спірна господарська споруда не відповідає, про що свідчать матеріали справи, а саме лист Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області надано відповідь №Б-13/1009/6 від 12.01.2017 року, з якого вбачається, що уповноваженою особою Управління було здійснено виїзд на місце розташування спірної споруди з метою проведення позапланової перевірки. Під час перевірки було підтверджено факт влаштування вигрібної ями (септика), який розміщений від колодязя ОСОБА_1 на відстані 9 м.

Крім того, як вбачається із листа Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області від 01.08.2018 року, представленого стороною апелянта до суду апеляційної інстанції, з метою розгляду запиту адвоката Когуча М.В. від 25.07.2018 року щодо наявності перешкод у користуванні криницею гр.ОСОБА_1, що проживає за адресою АДРЕСА_2, через розміщення сусідкою гр.ОСОБА_2, що проживає за адресою АДРЕСА_1, на власній земельній ділянці септика з порушенням санітарних норм, було створено комісію у складі старости с.Сілець, начальника Тисменицького районного відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області, головного спеціаліста Тисменицького районного відділу Головного управління ДПСС в Івано-Франківській області.

Звернення розглянуто 01.08.2018 року. Гр.ОСОБА_2 комісію до ділянки, де розміщений септик не допустила, огляд проведено зі сторони подвір'я гр.ОСОБА_1

За результатами розгляду питань, викладених у зверненні та візуальному огляді земельних ділянок суміжних землекористувачів встановлено наступне: проведення фактичних промірів на місцевості не входить в компетенцію Держпродспоживслужби, візуально септик гр.ОСОБА_2 споруджено на відстані приблизно 9 метрів від джерела водопостачання гр.ОСОБА_1, згідно наданого гр.ОСОБА_1 листа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області №Б-13/1009/6 від 12.01.2017 року, відстань від септика до джерела водопостачання ОСОБА_1 фактично становить 9 метрів, що є порушенням вимог п.3.25а ДБН Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень, п..22 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом МОЗ України №145 від 17.03.2011 року.

За результатами проведеного обстеження громадянці ОСОБА_2 рекомендовано до 30.08.2018 року облаштувати септик на належній відстані до джерела водопосачання гр.ОСОБА_1 (не менше 20 м). У разі подальшого порушення правил добросусідства та невиконання пропозицій, викладених у акті комісійного обстеження, сторонам спору запропоновано вирішувати земельні спори згідно із законодавством (а.с.163-164).

Факт облаштування відповідачкою спірного септика на відстані меншій, ніж 20м. від криниці позивача, тобто з порушенням вимог санітарного законодавства, не заперечив та не спростував і представник відповідачки у засіданні апеляційного суду.

Така невідповідність може спричинити шкоду внаслідок можливого забруднення питної води у колодязі позивача. Водночас, сам факт порушення вимог санітарного законодавства при спорудженні септика-вигребу об'єктивно вказує про наявність перешкод позивачу у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном та порушення його права на безпечне для життя і здоров'я довкілля.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права кожного на життя охороняється законом. Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.

Так, у п.77 справи «Дземюк проти України» (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_a51) Європейський суд з прав людини вказав: як Суд зазначав у низці своїх рішень, скарги за статтею 8 Конвенції подавалися у різних випадках, коли висловлювалося занепокоєння щодо довкілля (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Фадєєва проти Росії» (Fadeyeva v. Russia), заява № 55723/00, п. 68, ECHR 2005-IV). Проте для того, щоб порушити питання за статтею 8 Конвенції, втручання, щодо якого скаржиться заявник, має безпосередньо впливати на його житло, приватне або сімейне життя та має досягти певного мінімального рівня, щоб скарги підпадали під дію статті 8 Конвенції (див. рішення від 9 грудня 1994 року у справі «Лопес Остра проти Іспанії» (Lopez Ostra v. Spain), п. 51, Series А № 303-С, та вищенаведене рішення у справі «Фадєєва проти Росії» (Fadeyeva v. Russia), пп. 69-70). Тому для рішення першочерговим є те, чи може забруднення довкілля, на яке скаржиться заявник, вважатися таким, що достатньо негативно впливає на користування зручностями його житла та якість його приватного і родинного життя (див. рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Іван Атанасов проти Болгарії» (Ivan Atanasov v. Bulgaria), заява № 12853/03, п. 66). У зв'язку з цим Суд у рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Дубецька та інші проти України» ((Dubetska and Others v. Ukraine), заява № 30499/03, пп. 110 та 113) встановив, що забруднення води є одним з чинників, які впливають на стан здоров'я заявників, а отже - на їх можливість користуватися своїм житлом, вести приватне та сімейне життя.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо недоведеності ОСОБА_1 факту порушення свого права на користування власною криницею.

Посилання суду першої інстанції відсутність у листі Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області №Б-13/1009/6 від 12.01.2017 року інформації щодо дати, часу, складу комісії, яка здійснювала виїзд в с. Сілець Тисменицького району, не спростовує обставини встановлення уповноваженою особою управління факту спорудження відповідачкою септика з порушенням вимог санітарного законодавства.

Апеляційний суд відхиляє також твердження сторони відповідача про відсутність підстав вважати, що використання септика-вигребу може впливати на якість води у криниці позивача, оскільки сам факт зведення спірної споруди без дотримання встановлених законодавством України відповідних норм з урахуванням фактичних обставин справи вказує на порушення прав позивача.

Аргументи відповідачки ОСОБА_2 про те, що що септик не належить до самочинного будівництва, а тому не підлягає знесенню, правового значення для вирішення цього спору не має, а тому до уваги судом не приймається.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно дост. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше, (ст.104 ЗК України).

Як зазначалось вище, позивач ОСОБА_1, з метою захисту свого права неодноразово звертався до органів місцевого самоврядування та інших компетентних органів, однак його право не було захищено в адекватний встановлений законодавством спосіб.

Відповідно до ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав і обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п.6 Постанови «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року N 7, спори щодо додержання правил добросусідства - обов'язку власників і землекористувачів обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо), - розглядаються судами відповідно до статей 103 - 109 ЗК і в тому разі, коли вони попередньо не розглядалися відповідним органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Отже, порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту в межах заявлених вимог шляхом зобов'язання відповідачки ліквідувати зведений септик, у зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Рішення Тисменицького районного суду від 15 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні криницею - задоволити.

Зобов'язати відповідачку ОСОБА_2 ліквідувати септик - вигрібну яму для збору каналізаційних та побутових відходів , який знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 шляхом демонтажу.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) 960,0 грн. судового збору, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції та 640 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) 2800,00 грн. витрат на правову допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2018 року.

Головуюча: Василишин Л.В.

Судді: Максюта І.О.

Фединяк В.Д.