Рішення № 76513464, 17.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2018 р. Справа№0540/7358/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання відновити виплату пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

20.08.2018 на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання відновити виплату пенсії.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в її населеному пункті він був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до м. Бахмута Донецької області де і став на облік, як внутрішньо переміщена особа, до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області. Позивач зазначає, що у вересні 2017 року зареєстрував зміну місця проживанням у м. Лимані, звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області із заявою про виплату пенсії. Проте, відповідач пенсійні виплати не поновив, мотивуючи це відсутністю у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи. Таким чином, Відповідач грубо порушив охоронювані Конституцією та законами України права позивача.

Відповідач позов не визнав, 07.09.2018 засобами поштового зв’язку надав відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що позивачу з 01.03.2016 призупинено виплату пенсії, згідно звірки з даними управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради та управлінням праці та соціального захисту населення Бахмутського району.

Відповідач вказав, що для подальшого поновлення виплати пенсії позивачу необхідно звернутися до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області особисто та надати необхідні документи. У задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.08.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб, витребувано у відповідача пояснення щодо причин та підстав несплати пенсії, копію рішення про припинення пенсії позивачу.

У судове засідання сторони не з’явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання не прибули представники сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Бахмутсько-Лиманському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, що сторонами не заперечується.

Відповідач – Бахмутсько-Лиманське об`єднане управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, “Положенням про Пенсійний фонд України”, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011.

Відповідно до пенсійного посвідчення №35123 ОСОБА_1 пенсія призначена за віком з 10.01.1991 довічно.

04.09.2017 місце проживання позивача зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 3, кв. 6, що підтверджується копією паспорта серії ВА №289551.

Листом від 21.05.2018 № 119/Г-01-01-15 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що позивач в розумінні Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, є внутрішньо переміщеною особою не зважаючи на зміну місця реєстрації. Для поновлення виплати пенсії позивачу необхідно надати до пенсійного органу, за фактичним місцем проживання, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов’язковим зазначенням підстав для відмови.

Згідно довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 пенсія виплачена по лютий 2016 року включно, з березня 2016 року пенсія нараховується, але фактично не виплачується.

Суд зазначає, що наявними матеріалами справи підтверджено припинення виплати пенсії позивачу з березня 2016 року, а не з вересня 2017 року, як зазначає позивач у своїх позовних вимогах.

Із встановлених обставин убачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності невиплати такого виду страхової виплати, як пенсія.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії гарантовано Конституцією України та чинними нормативно-правовими актами України.

Згідно статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону № 1058-ІV визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно ч. 1 ст. 49 Закону України № 1058-ІV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Посилання представника Управління на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, а також на Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 суд не приймає до уваги, з огляду на те, що вказані постанови не є законом, а є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем, а тому право позивача на отримання пенсії було безпідставно порушено.

Отже, зазначені відповідачем підстави не є належними для припинення пенсійних виплат в розумінні статті 49 Закону № 1058.

Крім того, Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення виплати раніше призначеної пенсії, як відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи.

Суд також зауважує, що з моменту реєстрації Позивача за адресою: Донецька обл., м. Лиман, проспект Гагаріна, б. 3, кв. 6, а як наслідок - втрати статусу внутрішньо переміщеної особи, характер правовідносин між ним та УПФУ змінився, а відтак і їх законодавче врегулювання також.

Порядок отримання та втрати статусу внутрішньо переміщеної особи врегульовано Законом України “Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб”. Так, згідно ч. 3 ст. 4 вказаного Закону, для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, та статусу внутрішньо переміщеної особи відповідно, така особа звертається із заявою до компетентного органу соціального захисту населення. П. 1 ч. 1 ст. 12 вказаного Закону встановлено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно і скасування статусу внутрішньо переміщеної особи, є заява особи про відмову. Таким чином, отримання та втрата статусу внутрішньо переміщеної особи є добровільним правом кожного громадянина, сам лише факт проживання на відповідних територіях, без волевиявлення отримання відповідного статусу, не надає громадянину автоматично статусу внутрішньо переміщеної особи.

Отже, з часу реєстрації Позивача за адресою: Донецька обл., м. Лиман, проспект Гагаріна, б. 3, кв. 6 і відмови від статусу внутрішньо переміщеної особи до спірних правовідносин не підлягало застосуванню законодавство, яким врегульовано питання виплати (відновлення) пенсії внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, як Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність дій органу владних повноважень щодо припинення виплати пенсії позивачу, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню з ухваленням рішення про зобов’язання суб’єкта владних повноважень поновити виплату пенсії позивачу.

Згідно частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб’єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Як встановлено судом раніше, припинення пенсійних виплат ОСОБА_1 відбулося з березня 2016 року.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне, з метою повного захисту прав і інтересів позивача, з урахування положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України , вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача поновити пенсійні виплати позивачу з березня 2016 року.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Нормами статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, при зверненні до адміністративного суду з позовною заявою, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання відновити виплату пенсії,– задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з березня 2016 року.

Зобов`язати Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42172734, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; Донецька обл., м. Лиман, проспект Гагаріна, б. 3, кв. 6) та сплатити заборгованість за весь період починаючи з березня 2016 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42172734, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; Донецька обл., м. Лиман, проспект Гагаріна, б. 3, кв. 6) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, коли справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення складено та підписано 17.09.2018.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Галатіна О.О.