Рішення № 76513261, 17.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2018 р. Справа№805/4827/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (87547, Донецька область, м.Маріуполь, вул. К.Лібкнехта, б.177А) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул.130-ї Таганрозької дивізії, 114) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” в особі управління “Донбасводоремонт” Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому просить суд скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 11.04.2018 року № Ю-9-23 на суму недоїмки 562 547,39 гривень.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 17.04.2018 року позивачем отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 11.04.2018 року № Ю-9-23 станом на 31.03.2018 року на загальну суму 17 303 373 грн. 11 коп., з якої сума недоїмка складає 16 918 961,89 грн., сума штрафів складає 218 749,14 грн., сума пені складає 165 662,08 грн. Не погодившись з даною вимогою, позивачем було направлено скаргу на адресу ДФС України від 26.04.2018 року № 03/1105. Рішенням від 29.05.2018 року № 18614/6/99-99-11-02-02-25 скарга залишена без задоволення.

Позивач вважає, що при винесенні спірної вимоги відповідачем не враховано приписи Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, оскільки платники єдиного внеску, визначені статтею 4 даного Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Крім того, позивач звертає увагу суду, що відповідач не мав права повторно включати у вимогу № Ю-9-23 від 11.04.2018 року суми, щодо яких є постанови суду стосовно їх скасування або які оскаржуються у судовому порядку та мав нараховувати недоїмку тільки за неоскаржений позивачем період, а саме: за лютий 2018 року у розмірі 562 547,39 грн. Також, зазначає, що у суму вимоги включені штраф - 218 749,14 грн. та пеня-165 662,08грн., які нараховані відповідачем без винесення рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та вже були у попередніх вимогах, які на даний момент оскаржуються.

На підставі вищезазначеного, позивач вважає вимогу Головного управління ДФС України від 11.04.2018 року № Ю-9-23 незаконною, необґрунтованою та такою, що порушує права та законні інтереси позивача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі № 805/4827/18-а позовна заява залишена без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду належних доказів на підтвердження сплати судового збору у розмірі 8 438,21 грн.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі та надав оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 8 438,21 грн. (платіжне доручення № 6374 від 13.07.2018 року).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

У строк, встановлений судом, відповідем було надано відзив на позов, в обґрунтування якого зазначив, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За даними інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 31.03.2018 року становила 17 303 373,11 грн. Отже, на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11 04.2018 року № Ю-9-23. Також, відповідач зазначає, що посилання позивача на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є безпідставними, оскільки Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», з урахуванням внесених змін, відсутні будь-які пільги для платників єдиного внеску.

Крім того, зазначає, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території, де проводилась антитерористична операція або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, то вони зобов’язані виконувати всі функції встановлені Законом.

На підставі зазначеного, просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач – Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” (юридична адреса: 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К.Лібнехта, 177а, код ЄДРПОУ 00191678) зареєстрований 03.09.2007 року за № 1 266 145 0000 026990, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на обліку як платник єдиного внеску у Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Управління “Донбасводоремонт” Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” є відокремленим підрозділом Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” без права юридичної особи, місцезнаходження: 85307, Донецька обл., місто Покровськ, вулиця Захисників України, будинок 11, та обліковується за кодом ЄДРПОУ 35397874, перебуває на обліку як платник єдиного внеску у Красноармійській об'єднаній державній податковій iнспекцiї Головного управлiння ДФС у Донецькiй областi.

Відповідач – Головне управління ДФС у Донецькій області є суб’єктом владних повноважень – органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

11 квітня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано вимогу № Ю-9-23 про сплату Управлінням “Донбасводоремонт” Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” заборгованості з єдиного соціального внеску, штрафів, пені на загальну суму 17 303 373,11 грн, яка виникла станом на 31 березня 2018 року.

Не погодившись з винесеною вимогою від 11 квітня 2018 року № Ю-9-23 позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України від 26 квітня 2018 року № 03/1105.

За результатами розгляду скарги позивача, Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 29.05.2018 року № 18614/6/99-99-11-02-02-25, відповідно до якого скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувана вимога без змін.

Як встановлено судом, КП «Компанія «Вода Донбасу» (м. Донецьк, вул. Артема, 85) отримано Сертифікат (висновок) № 1735 за вихідним № 5270/05-4 від 25 листопада 2014 року Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили, відповідно до якого Торгово-промислова палата України на підставі п.п. 100.4, 100.5 статті 100 Податкового кодексу України засвідчила настання обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року КП «Компанія «Вода Донбасу» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) ТПП України обставини непереборної сили тривали та дату закінчення їх терміну встановити було неможливо. Також, наявним в позивача є аналогічний Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України № 1736 за вихідним № 5268/05-4 від 25 листопада 2014 року про настання обставин непереборної сили при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України із засвідченням обставин непереборної сили також з 10 червня 2014 року.

Сертифікатом (висновком) № 1194 про настання обставин непереборної сили від 29 жовтня 2014 року за вихідним № 4267/05-4, Торгово-промислова палата України відповідно до пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 Податкового кодексу України засвідчила настання обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року Управлінню “Донбасводоремонт” Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) ТПП України обставини непереборної сили тривали та дату закінчення їх терміну встановити було неможливо.

01 лютого 2016 року Управління “Донбасводоремонт” Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” звернулось до Красноармійської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області з заявою № 58 про звільнення від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік Єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а саме від нарахування, утримання, сплати єдиного внеску та подання звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням “Донбасводоремонт” Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” 14 березня 2018 року до Покровської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області надано Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за лютий 2018 року, в якому у р.6 зазначена сума єдиного внеску, що підлягає сплаті на загальну суму 562 547,39 грн.

Отже, як вбачається з матеріалів пред’явленого позову, позивач фактично оскаржує вимогу в частині суми недоїмки в розмірі 562 547,39 грн., яка виникла за результатом наданого позивачем звіту за лютий 2018 року до Покровської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Таким чином, правомірність нарахування саме зазначеної суми є предметом спору у справі та суд вирішує питання щодо визнання незаконною та скасування вимоги ГУ ДФС від 11 квітня 2018 року лише в частині періоду – лютого 2018 року (на суму 562 547,39 грн.). Окрім того, судом встановлено, що позивачем оскаржено вимогу за період листопад 2014 року – січень 2018 року.

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд доходить наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464 - VІ (далі - Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є в тому числі роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з пунктом 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року(далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту:

« 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Разом з цим, суд зазначає, що на час розгляду справи жодних рішень про виключення з чинної редакції пункту 9-4 розділу VIII Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» прийнято не було.

Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не містить у собі інформації щодо виключення з розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пункту 9-4, а тому, є чинним.

Суд зауважує, що чинна редакція Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI містить п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень. Відповідно до преамбули Закону № 2464-VI, саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Таким чином, станом на час розгляду справи та на час прийняття спірної вимоги, приписи Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення певної категорії платників єдиного внеску від виконання обов'язків, визначених у частині 2 статті 6 зазначеного Закону - чинні, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача у своєму відзиві з цього приводу.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Надаючи правову оцінку обставинам цієї справи, суд виходить з того, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ.

Судом встановлено, що місцезнаходженням Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» є місто Маріуполь, а Управління “Донбасводоремонт” Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” – є місто Покровськ, заява у довільній формі подана до Красноармійської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Згідно з додатком до зазначеного Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р до «Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» міста Маріуполь та Покровськ віднесені до населених пунктів на території яких проводиться АТО.

Отже, місто Покровськ Донецької області, на території якого розташована Красноармійській об'єднаній державній податковій iнспекцiї Головного управлiння ДФС у Донецькiй областi, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває Управління “Донбасводоремонт” Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).

Оскільки позивач перебуває на обліку в контролюючому органі, розташованому на території населеного пункту, де проводилась антитерористична операція, яка на даний час триває, тому позивач на період проведення антитерористичної операції є звільненим від обов'язків платника єдиного внеску та від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.

Крім того, суд зауважує, що не потребує додаткового засвідчення факт настання форс-мажорних обставин, по яким чітко визначено критерій та встановлено звільнення від сплати Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

У зв'язку з вищевикладеним, суд зазначає, що позивач звільнений від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період проведення антитерористичної операції.

Водночас суд зазначає, що Закон № 1669 не скасовує обов'язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), а лише надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Відносно заяви про звільнення від обов'язків, передбачених Законом № 2464 наданої позивачем до контролюючого органу Красноармійської об'єднаної державної податкової iнспекцiї Головного управлiння ДФС у Донецькiй областi, яка була отримана останнім 05.02.2016 року, суд вважає за необхідне зазначити що необхідність подання заяви обумовлена низкою підстав, зокрема визнання безнадійною недоїмки, яка підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Можливість подання такої заяви має місце виключно після закінчення антитерористичної операції. Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення, оскільки норма встановлює «незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій» та вона адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені абзацом третім пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, не застосовуються виключно в цей період.

На час вирішення справи Президентом України, Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 30 березня 2018 року у справі № 812/292/18 (провадження № Пз/9901/22/18).

Суд звертає увагу відповідача на те, що в силу вимог частини п'ятої статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з нормами частини шостої зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

В контексті викладеного, суд вважає, що приймаючи спірну вимогу від 11 квітня 2018 року № Ю-9-23 року, відповідач перевищив межі повноважень, визначених Законами України, та діяв необґрунтовано, чим порушив вимоги статті 18 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.

Враховуючи недоведеність відповідачем обґрунтованості прийняття спірної вимоги, позовні вимоги Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Управління “Донбасводоремонт” Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.04.2018 року № Ю-9-23 року на суму недоїмки 562 547,39 підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем за подання до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 8 438,21 грн. згідно платіжного доручення від 13.07.2018 року № 6374.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 8 438,21 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 287, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (87547, Донецька область, м.Маріуполь, вул. К.Лібкнехта, б.177А) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул.130-ї Таганрозької дивізії, 114) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – задовольнити.

Скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 11.04.2018 року № Ю-9-23 на суму недоїмки 562 547,39 (п’ятсот шістдесят дві тисячи п’ятсот сорок сім гривень 39 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (юридична адреса: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-й Таганрозької дивізії, буд. 114 , код ЄДРПОУ 39406028) на користь Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (юридична адреса: 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К.Лібнехта, 177а, код ЄДРПОУ 00191678) судовий збір у розмірі 8 438,21 (вісім тисяч чотириста тридцять вісім гривень 21 коп.).

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 17 вересня 2018 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кочанова П.В.