Рішення № 76512968, 05.09.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/758/18

2/0203/622/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Булеці А.В.

за участю позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що 26.06.2006 року між нею та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту №11013978000. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 26.06.2006 року було укладено іпотечний договір №110139978000/11013980000/З, згідно якого в іпотеку було передано належну їй квартиру АДРЕСА_1 (пр.ОСОБА_4) в м.Дніпро. В подальшому, на підставі договору факторингу №1 від 12.12.2001 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» право вимоги за кредитним договором та останнє набуло право іпотекодержателя за договором іпотеки від 26.06.2006 року. В лютому 2018 року до її квартири завітали невідомі люди, з пояснень яких вона дізналась, що квартира відтепер є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект». 19.02.2018 року нею було отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої вона дізналась, що право власності на квартиру було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_3 Підставою для проведення реєстрації зазначені договір іпотеки від 26.06.2006 року, договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 року. Вважає, що державним реєстратором було незаконно проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за відсутності необхідних документів для проведення такої реєстрації. Крім того, окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя вона не укладала, жодних вимог про усунення порушень основного зобов’язання не отримувала. Також Товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська, що набрало законної сили 05.12.2017 року в повному обсязі було відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором. З урахуванням зазначеного, позивачка просила суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач - державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_3, за викликами до суду не з’явився, відзиву на позов не надав. ВВ наданому клопотанні просив розглядати справу без його участі.

Представник іншого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», під участі в судових засіданнях проти позову заперечував та просив закрити провадження по справі як такої, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. В призначене на 05.09.2018 року судове засідання, будучі повідомленим належним чином, до суду не з’явився, про причини своєї неявки не повідомив, будь-яких клопотань та заяв по суті справи не надав, що в силу ч.3 ст.223 ЦПК України не перешкоджає продовженню розгляду справи.

Третя особа явку свого представника до суду не забезпечила, пояснень по суті справи не надала, клопотань по справі не заявляла.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 26.06.2006 року між позивачкою ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» (після зміни найменування ПАТ «УкрСиббанк») було укладено договір про надання споживчого кредиту №11013978000, за умовами п.1.1 якого банк зобов’язався надати позичальнику кредит в розмірі 27200 доларів США на придбання квартири АДРЕСА_3.

Умовами п.2.1 кредитного договору сторонами було визначено, що в забезпечення виконання зобов’язань позичальника за даним договором банком приймається застава нерухомості згідно договору іпотеки №110139978000/11013980000/З від 26.06.2006 року.

На виконання вказаних умов 26.06.2006 року між вказаними сторонами було укладено іпотечний договір №110139978000/11013980000/З, відповідно до п.п.1.1,1.4 якого позивачкою було передано в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_3 (на теперішній час має адресу: м.Дніпро, пр.Олександра Поля,44в/94).

Підпунктом 2.1.1 п.2.1 договору іпотеки сторонами було погоджено, що в разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов’язань за кредитним договором, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

Пунктами 4.1,4.2 іпотечного договору передбачено, що у випадках, зазначених п.2.1.1 цього договору звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно п.п.4.3,4.4 договору іпотеки у випадках, визначених п.2.1.1 цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавця повідомлення, оформлене згідно до ст.35 Закону України «Про іпотеку». У разі невиконання іпотекодавцем вимог, зазначених в повідомленні, про яке йдеться в п.4.3, іпотекодержатель здійснює звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.5.1 договору іпотеки у разі настання обставин, зазначених в п.4.1 цього договору, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавця повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п.5.2 договору іпотеки в повідомлені, про яке йдеться в п.5.1, іпотекодержатель зазначає який зі способів задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачені ст.36 Закону України «Про іпотеку», застосовується для задоволення своїх вимог.

Пунктом 5.3 іпотечного договору передбачено, що у разі застосування передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя, як способу задоволення вимог іпотекодержателя (абз.2 ч.3 ст.36 Закону України «Про іпотеку»), право власності переходить до іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення, про яке йдеться в п.5.1 цього договору іпотеки.

Також судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що в подальшому на підставі договору про відступлення прав вимоги від 12.12.2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» у відповідності до ст.512 ЦК України набуло прав кредитора за зазначеним вище кредитним договором та право іпотекодержателя за договором іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції, що діяла на момент укладення між сторонами договору іпотеки) встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.36 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 цього Закону.

Згідно ч.ч.1,2,3 ст.37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що і потекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Заявник, зокрема, іпотекодержатель, - особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення іпотеки.

Частиною 2 ст.18 вказаного вище Закону встановлено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов’язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Відповідно до п.57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127 (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення; далі – Порядок) для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв’язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов’язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Пунктом 61 зазначеного Порядку встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Як встановлено судом та вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_3, індексний номер: 37598560 від 17.10.2017, 14:16:10, право власності на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (номер запису про право власності 22852557, дата та час державної реєстрації – 09.10.2017, 14:29:27).

Підставою виникнення права власності зазначено договір іпотеки №110139978000/11013980000/З від 26.06.2006 року та договір відступлення прав вимоги від 12.12.2011 року.

Так чином з наявних матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачами, що Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» позивачці не направлялась письмова вимога про усунення порушення з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; відповідно звернення стягнення розпочато до спливу тридцяти денного строку з дня отримання цієї вимоги.

Вказане свідчить про недотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» умов п.п.5.1,5.2 договору іпотеки та приписів ст.35 Закону України «Про іпотеку», а державним реєстратором вимог п.п.57,61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127.

Також суд враховує, що положеннями ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Проте, такого висновку (звіт) про оцінку вартості предмету іпотеки на момент реєстрації права власності на нього за Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» суду не представлено. Відсутні посилання на відповідний висновок і серед переліку документів, зазначених в якості підстав виникнення права власності, відповідно до яких державним реєстратором приймалось оскаржуване рішення.

Вказане також свідчить про недотримання банком вимог ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку» при зверненні стягнення на іпотечне майно.

За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_3, індексний номер: 37598560 від 17.10.2017, 14:16:10, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (номер запису про право власності 22852557, дата та час державної реєстрації – 09.10.2017, 14:29:27).

Разом з тим, позивачці слід відмовити в задоволенні позову в частині визнання протиправним рішення державного реєстратора ОСОБА_3, оскільки при реєстрації права власності останній діяв не як фізична особа, а як посадова особа Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради. В зв’язку з цим, не є належним позивачем у справі стосовно заявлених вимог про визнання протиправним рішення.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ст.141 ЦПК України та пропорційно до задоволених позовних вимог з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

Також слід скасувати заходи забезпечення позову, застосовані згідно ухвали Кіровського районного суду Дніпропетровська від 07.03.2018 року, які згідно ч.10 ст.158 ЦПК України зберігають в подальшому свою дію до набрання законної сили даним рішенням суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526,612,1054 ЦК України, ст.ст.33,35,36,37 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.2,10,11,19,26,37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, п.п.57,61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127, ст.ст.2,4,5,10,11,12,76-80,141,158,223,258,259,263-268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора – задовольнити частково.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_3, індексний номер: 37598560 від 17.10.2017, 14:16:10, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (номер запису про право власності 22852557, дата та час державної реєстрації – 09.10.2017, 14:29:27).

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (04080, м.Київ, вул.Кирилівська,69, код ЄДРПОУ 37825968) на користь ОСОБА_1 (49101, м.Дніпро, пр.Олександра Поля,44в/94, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані згідно ухвали Кіровського районного суду Дніпропетровська від 07 березня 2018 року, а саме: скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_4.

Згідно ч.10 ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили даним рішенням суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14 вересня 2018 року.

Суддя С.Ю.Казак