Рішення № 76512873, 11.09.2018, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/672/17

Провадження № 2/188/157/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді : Ніколаєвої І.К.

за участю секретаря

судового засідання : ОСОБА_1

з участю:

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИБАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 акціонерне товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги в уточненій позовній заяві мотивує тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі – Генеральна угода) б/н від 27.02.2014 року ОСОБА_4В.(далі відповідач) отримав кредит у розмірі 13041,12 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця Відповідач надає Банку грошові кошти(щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими ПАТ КБ « ПРИВАТБАНК» Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та Банком Кредитний договір, підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та правил додаються до позовної заяви (з Умовами та правилами надання банківських послуг).

При укладенні Кредитного договору сторони керуються ч.1 ст.634 ЦК України.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит, у розмірі, встановленому договором.

Відповідач в свою чергу порушує зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого, станом на 16.05.2017 року, утворилася заборгованість в розмірі 29 743 гривні 31 копійка , яка складається з наступного:

- 10274 гривен 61 копійка - заборгованість за кредитом;

- 5248 гривен 18 копійок – заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

- 12740 гривен 38 копійок - заборгованість за пенею та комісією;

-1480 гривен 14 гривен-штраф відповідно до п. 2.2 Генеральгої угоди.

І тому позивач змушений звернутися до суду з позовом в порядку ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, ч.1 ст. 598, 599, 610, ч.2 ст. 615,629, 1050, 1054 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України просить стягнути з відповідача, також судові витрати в розмірі 1762 гривни.

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» в судове засідання з'явився, та повідомив, що з відповідачем 27.02.2014 року було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до умов і правил надання кредитних карт, та визначена дата закінчення погашення заборгованості, а саме 29.02.2016 року. Підтримала уточнену позовну заяву,з новими розрахунками. На думку представника позивача в справі достатньо доказів, на підставі яких суд може задовольнити їх позовну заяву.

Представник відповідача - в судове засідання з'явився та пояснив , що позовні вимоги не визнають у повному обсязі, уточнена позовна заява різко відрізняється від наданої раніше позовної заяви. Перерахунок був проведений без надання будь яких додаткових документів або розрахунків. Та зазначив ,що в матеріалах справи відсутній кредитний договір від № SАМDN50000044310747 від 21.04.2011 року відповідно якого укладено генеральну угоду, в анкеті - заяві мається лише підпис відповідача без зазначення прізвища, заява не містить відомостей про наданий кредитний ліміт , яку картку відкрито на ім'я відповідача, відсутнє підтвердження щодо наявності грошових коштів на зазначеній картці. Без вивчення первинного договору , на думку представника відповідача, суд не може брати до уваги генеральну угоду від 27.02.2014 року . Позивачем не доведено, що відповідач отримував кредитні кошти , з наданих доказів не можливо встановити суму кредиту та докази того, що кредитні кошти відповідач отримав.

В анкеті заяві мова про розмір отриманих або переданих коштів не іде. Відсутнє прізвище особи, яка підписала вказану анкету. Відсутні відомості про те, яким чином грошові кошти були надані і на яку платіжну карту.

Сама генеральна угода не може слугувати доказом передачі та отримання кредитних грошей. Також не може слугувати доказом начеб то погашення заборгованості саме відповідачем таблиця розрахунку заборгованості без жодного додатку ( платіжних документів або чеків банку). Прохає закрити провадження по справі, відмовити у задоволенні позову і при можливості застосувати строк позовної давності.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам в їх сукупності, встановив , що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом, на підставі наданих позивачем доказів, встановлено,що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі – Генеральна угода) б/н від 27.02.2014 року ОСОБА_4В.(далі відповідач) отримав кредит у розмірі 13041,12 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит, у розмірі, встановленому договором.

Відповідач в свою чергу порушує зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 16.05.2017 року, утворилася заборгованість в розмірі 29 743 гривні 31 копійка .

З наданої Генеральної угоди від 27.02.2014 року вбачається, що датою відкриття рахунку є 27.02.2014 року і відповідно є датою укладення сторонами генеральної угоди по кредитному договору № SАМDN50000044310747 від 21.04.2011 року, хоча копії самого договору до матеріалів позовної заяви не надано. Позивачем надано анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку від 21.04.2011 року, де не зазначено ні розміру кредитного ліміту, ні яка карта відкрита на ім'я відповідача,

Відповідно до п.2 Генеральної угоди, приєднання до Умов і правилам надання продукту кредитних карт, Банк начеб то наддав відповідачу строковий кредит в сумі 13041гривня 13 коп на термін 24 місяці, з 27.02.2014 року по 29.02.2016 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживча, але доказів отримання таких коштів та номер карточки на яку вони начеб то були переведені суду не надано.

Долучені до справи Умови та правила надання банківських послуг підпису позичальника не містять.

Вивчаючи детально розрахунок по заборгованості станом на 16.05.2017 року, встановлено, що заборгованість нараховувалася по договору № б/н від 27.02.2014 року. Хоча в судовому засіданні було встановлено, що 27.02.2014 року між позивачем та відповідачем по справі було укладено генеральну Угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт. Представник позивача в судовому засіданні не зміг чітко надати пояснення коли саме у них виникли правовідносини з відповідачем та коли і яким чином йому передавались кредитні кошти.

Позивач в первинному позові згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 27.02.2014 року укладеного між Приватбанком та клієнтом ОСОБА_4В заборгованість становила 56 439 гривен 00 копійок, станом на 16.05.2017 року.

В уточненій позовній заяві позивачем змінюється сума розрахунку,та надається новий розрахунок станом на 16.05.2017 року, який становить 29 743 гривні 31 копійка.

Зі змісту позовної заяви не зрозуміло , чому зменшено розмір заборгованості, а саме штрафу нарахованого відповідно до п.2.2 Генеральної угоди з- 28 175 гривен 83 копійок до -1480 гривен 14 коп. представник позивача, в судовому засіданні не наддав чіткої відповіді, щодо зазначеного зменшення.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд прийшов до висновку, виходячи з вивчених доказів та пояснення сторін, що відповідач не має боргових зобов’язань перед Позивачем. Позивач не надав суду жодних доказів того, що відповідач заборгував Позивачу грошові кошти зазначені в позовній заяві. Позивачем на підтвердження начебто боргу Відповідача до суду подані:

розрахунок заборгованості, копія анкети позичальника, умови та правила надання банківських послуг, правила користування платіжною карткою, розрахунок заборгованості за договором б/н від 27.02.2014 року начеб то укладеного між сторонами, станом на 16.05.2017 року ( а.с.4 та 190) суми розрахунку значно відрізняються та фотокартка.

Вказані документи не можуть підтверджувати факт існування боргу Відповідача перед Позивачем, обґрунтування чого полягає в наступному :

Розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування боргу оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших фінансових операцій.

Відповідач не погоджується з сумами зазначеними в розрахунку та вважає їх надуманими.

Копія анкети позичальника не може підтверджувати існування боргу оскільки вона є лише пропозицією укласти договір (офертою) в розумінні Цивільного кодексу України і для укладення договору обов’язковим елементом процедури такого укладення є прийняття цієї пропозиції (акцепт), відсутність якого підтверджується матеріалами справи, що свідчить про не існування договору між сторонами. Додатково потрібно зазначити, що в зазначеній анкеті відсутні будь які умови, які є істотними для кредитного зобов’язання: в анкеті відрізняється сума грошових коштів від тієї, яку зазначає позивач в позові, відсутня умова про надання Позивачем тієї чи іншої суми, відсутня умова про обов’язок повернення тієї чи іншої суми, відсутній строк надання грошових коштів Позивачем та строк повернення цих коштів Відповідачем, відсутні будь які посилання на картку, з якої Відповідач міг отримувати грошові кошти, відсутня умова про отримання цієї картки відповідачем.

Умови та правила надання банківських послуг, а також правила користування платіжною карткою не можуть підтверджувати факт існування боргу оскільки в цих документах немає жодного посилання на Відповідача, а також вони не підписані Відповідачем, що свідчить про те, що вони на Відповідача не розповсюджуються. Вказаний висновок співпадає з правовою позицією Верховного суду України відображеною в постанові №6-16цс15 від 11.03.2015р. відповідно до якої «Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам (“Розстрочка”) (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п’ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.»

Розрахунки заборгованості за договором б/н від 27.02.2014 року не можуть підтверджувати факт існування боргу оскільки в ній не зазначено інформацію про те, по якій самі картці і по якому саме рахунку, ця виписка. Також в матеріалах справи немає жодного доказу, який би підтверджував ту обставину, що Відповідач отримував якусь картку або йому був відкритий рахунок.

Позивач в судовому засіданні , як доказ отримання відповідачем кредитних коштів, надав суду фотознімок де зображена особа, яка тримає у руках банківську картку. Але суд вважає, що фотокартка не може підтверджувати факт існування боргу оскільки на ній не можна визначити її номер, а також в матеріалах справи відсутня будь яка доказова база того, що ця картка є кредитною і неможливо визначити з фотокартки, яка сума грошових коштів надавалася за нею і чи вона взагалі надавалася.

Виходячи з вказаних пояснень можна зробити висновок, що всі доводи Позивача, які містяться в його позовній заяві є надуманими, а сама позовна заява є необґрунтованою.

Стаття 76 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з цього, суд прийшов до висновку, що позовна заява підготовлено некоректно та має невідповідність з іншими наданими до суду додатками , тому позовну заяву представника позивача, та наданими письмовими доказами,у відповідності до ст.79 ЦПК України, не можливо вважати обґрунтованою а докази достовірними, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За таких підстав позовні вимоги позивача є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Оскільки суд відмовляє в задоволені позову, всі судові витрати покладаються на позивача у відповідності до ст.141 ЦПК України

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 207, 256, 257, 258, 259, 261 ЦК України, ст.ст ст. 4, 133, 141, 229, 258-259, 263-265, 353-354 ЦПК: суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк « ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, відмовити.

Судові витрати по справі покласти на позивача - ОСОБА_5 акціонерне товариство Комерційний банк « ПРИВАТБАНК» .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя ОСОБА_6