Ухвала суду № 76512197, 12.09.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1376/13-к.

1/214/2/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі

головуючої судді Хомініч С.В.,

за участю:

секретаря Горбунової Л.С.,

прокурора Пипки О.О.,

підсудного ОСОБА_1

захисників Шрамко В.О., Гузєва І.Г.

потерпілого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться кримінальна справа щодо ОСОБА_5, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, ОСОБА_6, обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_7, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.190 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_7, ще на 60 днів, оскільки продовжують існувати ризики неявки підсудного у судові засідання. Ним порушено обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Окрім того, судом призначалась судово-психіатрична експертиза, але підсудний до експертного закладу так і не з'явився. Також, у зв'язку з неодноразовими неявками до судових засідань ОСОБА_7 був оголошений у розшук. Після виконання ухвали про оголошення його у розшук, щодо підсудного обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У зв'язку з викладеним, прокурор вважає, що перебуваючи на волі, ОСОБА_7 може переховуватися від суду та менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити безперервний, безперешкодний, повний та об'єктивний розгляд цієї кримінальної справи.

Підсудний ОСОБА_7 заперечував проти клопотання прокурора. Заявив клопотання про заміну обраного щодо нього запобіжного заходу на більш м'який, оскільки він з лютого 2018 року перебуває під вартою, проте стороною обвинувачення не здійснюються заходи щодо пошуку двох інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні. Отже він тривалий час знаходиться у КУВП №3, маючи сім'ю, роботу, а розгляд кримінальної справи неможливий, оскільки до суду не з'являються ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і ані прокурор, ані суд немає даних про їх місцезнаходження. Вважає, що порушуються його права, як людини та громадянина України. Просив змінити запобіжний захід та зобов'язувався виконувати покладені на нього обов'язки судом.

Захисник Гузєв І.Г. у судовому засіданні підтримав клопотання підсудного та надав документи на підтвердження сімейного стану ОСОБА_7, а також заяви дружини та тещі щодо можливого його проживання з ними за адресою АДРЕСА_1; крім того підтвердив, що ОСОБА_8 здійснював сільськогосподарську діяльність та є засновником фермерського господарства - Селянське (Фермерське) господарство «Старт». Просив суд змінити запобіжний захід ОСОБА_7, оскільки недоцільно тримати під вартою особою, не маючи даних про місцезнаходження інших підсудних, які перебувають у розшуку.

Потерпілий підтримав клопотання прокурора та заперечував проти зміни запобіжного заходу, оскільки справу необхідно розглядати у присутності усіх підсудних і тому ОСОБА_7 доцільно тримати під вартою до розшуку інших.

Захисник підсудного ОСОБА_5 - Шрамко В.О. під час розгляду заявлених клопотань покладалася на розсуд суду, а також підтримала думку про те, що об'єктивний розгляд кримінальної справи може бути лише за обов'язкової участі трьох підсудних.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання підсудного та його захисника, оскільки продовжує існувати ризик неявки ОСОБА_7 у судові засідання, так як ним було порушено обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, після чого запобіжний захід змінено на тримання під вартою. Вважає, що перебуваючи на волі, ОСОБА_7 може переховуватися від суду. У зв'язку з цим для забезпечення належної процесуальної поведінки вважає за доцільне продовжити строк тримання ОСОБА_7 під вартою до розшуку ОСОБА_6 та ОСОБА_5, без яких повноцінний розгляд кримінальної справи неможливий.

Вислухавши думки учасників процесу, дослідивши доводи заявлених клопотань та матеріали кримінальної справи, суд приходить до висновку про необхідність у задоволенні клопотання підсудного та захисника, виходячи з таких підстав.

Відповідно до положень ст.18 КПК України, при здійсненні правосуддя в кримінальних справах судді незалежні і підкорюються тільки законові. Судді вирішують кримінальні справи на основі закону, в умовах, що виключають сторонній вплив на суддів.

Згідно з положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розглядаючи питання про запобіжний захід, який обрано підсудному ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що згідно з ч.ч.1, 2 ст.148 КПК України, запобіжні заходи застосовуються, зокрема, до підсудного з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що, зокрема, підсудний буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

Відповідно до ст. 150 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім обставин, зазначених у ст. 148 цього Кодексу, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Стаття 29 Конституції України гарантовано, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Це також узгоджується із ст. 5 Конвенції про захист прав людини, у якій зазначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Положеннями ч. 4 ст.165 КПК України встановлено, що запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде необхідність у запобіжному заході або в раніше обраному запобіжному заході.

Згідно з ч.1 ст.274 КПК України, під час розгляду справи суд, при наявності до того підстав, може своєю ухвалою змінити, скасувати, або обрати запобіжний захід щодо підсудного.

Також, суд приймає до уваги, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України», при вирішенні питання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

На думку суду, подальше тримання підсудного ОСОБА_7 під вартою не є виправданим, оскільки наявні підстави для заміни цього запобіжного заходу менш обтяжливим.

Так підсудний ОСОБА_7 з 02.06.2007 перебуває у шлюбі з громадянкою ОСОБА_9 (дівоче прізвище ОСОБА_9) (Т. 9 а.с. 148). ОСОБА_10 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (Т. 9 а.с. 147), де разом з нею фактично мешкає без реєстрації підсудний ОСОБА_7 Наявність у підсудного дружини, з якою він постійно мешкає, вказує на той факт, що підсудний має стійкі соціальні зв'язки, які його стримують від залишення свого місця мешкання, та переховування від суду. Суд також враховує, що дружина підсудного має тяжке захворювання (Т. 9 а.с. 163).

Крім того, підсудний ОСОБА_7 за своїм місцем реєстрації, а саме: с. Перше Травня, Софіївського району Дніпропетровської області характеризується позитивно (Т. 9 а.с.156). Також підсудний є засновником фермерського господарства - Селянське (Фермерське) господарство «Старт» (Т. 9 а.с. 52-54, 55). Має на праві постійного користування земельну ділянку в розмірі 43,750 га на території Першотравенської сільської ради (Т. 9 а.с. 50-51), яку використовує для здійснення сільськогосподарської діяльності заснованого ним підприємства СФГ «Старт», про що вказують податкові декларації з плати за землю за 2017 та 2018 роки (Т. 9 а.с. 158, 159,160, 161, 162).

Системний аналіз наданих суду документів дає підстави дійти до висновку про те, що підсудний ОСОБА_7 має міцні соціальні заявки, займається підприємницькою діяльністю, забезпечує сім'ю, платить подати протягом останніх 2 років. Вказані факти у своїй сукупності свідчать про належну поведінку підсудного, що останній не мав наміру переховуватися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Оскільки після направлення кримінальної справи до суду, інших кримінальних правопорушень ОСОБА_7 не вчинив, а доказів протилежного прокурор не надав.

Усі зазначені вище обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_7, знаходячись на волі не буде переховуватися від суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі або продовжувати злочинну діяльність.

Разом з тим, заявлені ризики, які були підставою для застосування щодо підсудного ОСОБА_7 запобіжного заходу та його продовження, зменшились та не виправдовують обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому, на думку суду продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підсудному суперечитиме вимогам п. 1 «с» ст. 5 Конвенції від 4 листопада 1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», а також практиці Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу («Єчус проти Литви» рішення від 31.07.2000, п. 93). Таким чином, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Крім того, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, судом враховується, що тривалість тримання під вартою має бути розумною, що слід вирішувати з врахуванням особливостей кожної справи.

Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так, кримінальна справа щодо ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, ОСОБА_6 обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.190 КК України надійшла до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу 21.02.2013.

14.07.2017 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області підсудну ОСОБА_6 оголошено у розшук, який станом на 12.09.2018 не виконано.

12.09.2018 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області підсудного ОСОБА_5, оголошено у розшук.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Разом з цим, тривале тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.

Також згідно із пунктом 3 статті 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

Відповідно до практики ЄСПЛ існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» від 24.07.2003, заяви № 46133/99 і 48183/99). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення у справі «Вренчев проти Сербії» від 23.09.2008, заява № 2361/05).

Суд враховує, що сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою. Розгляд даної кримінальної справи по суті за відсутності підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є неможливим, про що наголошують усі сторони кримінального провадження. На даний час, починаючи із затримання підсудного ОСОБА_7, розгляд кримінальної справи зводиться лише до розгляду клопотань прокурора про проводження строку дії запобіжного заходу щодо даного підсудного.

Зважаючи на викладене, на думку суду, застосування до підсудного ОСОБА_7 запобіжного заходу, зокрема у вигляді підписки про невиїзд, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підсудного та виконання ним покладених обов'язків, а саме прибувати на виклик до суду, повідомляти про зміну свого місця проживання.

Вислухавши думку учасників справи, враховуючи зазначені вище обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання підсудного ОСОБА_7 та захисника Гузєва І.Г. та доцільність зміни ОСОБА_7 раніше обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на інший більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, а саме на підписку про невиїзд.

Керуючись ст.ст.148, 150, 165, 165-1, 274 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотання адвоката Гузєва Ігора Григоровича про зміну запобіжного заходу підсудному ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у виді тримання під вартою на підписку про невиїзд.

Змінити підсудному ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

Покласти на ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 такі обов'язки:

- з'являтися на виклик до прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, а саме: АДРЕСА_1 без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Негайно звільнити підсудного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, з-під варти в залі суду.

Роз'яснити підсудному ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що в разі порушення даної ним підписки про невиїзд, вона може бути замінена більш суворим запобіжним заходом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Хомініч С.В.