Рішення № 76511918, 20.08.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 серпня 2018 року Справа № 808/2329/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (надалі – відповідач), в якому позивач просить суд:

-визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснення розрахунку та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 02.11.2010 за період з 04.11.2008 року по день фактичної виплати пенсії, а саме по 01.07.2017;

-зобов’язати відповідача здійснити розрахунок та виплату позивачці компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 02.11.2010 за період з 04.11.2008 по день фактичної виплати пенсії, а саме по 01.07.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2010 у справі № 2а-296/10 зобов’язано УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя (на теперішній час Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по першій групі інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні 10 мінімальних пенсій за віком виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні 100 % від мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, за період з 04.11.2008 року по 01.10.2010 року. На виконання вказаної постанови суду управлінням було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1, в результаті якого нараховано доплату у розмірі 126 646,21 грн. за період 04.11.2008 р. по 01.10.2010 р. Через тривале невиконання постанови суду позивач була вимушена звернутися до Європейського суду з прав людини. На виконання рішення ЄСПЛ «Тихонова та інші проти України та 191 інша заява» у липні 2017 року позивачу фактично виплачено заборгованість по виплаті пенсії у розмірі 126 646,21 грн. Таким чином, позивач, починаючи з 04.11.2008 року, не у повному обсязі отримувала свою пенсію, що встановлено як судовими рішеннями національних судів так і рішенням Європейського суду з прав людини, а тому має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням строків її виплати. У квітні 2018 року позивач звернулася до відповідача із заявою про здійснення розрахунку та виплати їй компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована їй на підставі постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2010 у справі № 2а-296/10 за період з 04.11.2008 року по день фактичної виплати пенсії, а саме по 01.07.2017. 25 квітня 2018 року відповідач своїм листом № 216/М-1 відмовив позивачу у здійсненні розрахунку та виплати такої компенсації. Позивач просить позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№22319 від 17.07.2018), стверджує, що за наслідками розгляду Європейським судом з прав людини справи «Тихонов та інші проти України» від 17.11.2016 позивачка отримала 14.07.2017 заборгованість за рішенням національного суду у розмірі 126 646,21 грн. Таким чином зобов’язання по виконанню постанови Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 02.11.2010 у справі №2а-296/11 фактично було прийнято державою в особі Міністерства юстиції України та казначейською службою, в порядку виконання рішення Європейського суду з прав людини, через відсутність з об’єктивних причин, в управлінні Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя відповідного бюджетного асигнування. Також стверджує, що позивачка вже отримувала компенсацію за втрату частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справі №336/4679/17-а від 14.12.2017 за період з 02.11.2011 по 01.07.2017.

Ухвалою суду від 19.06.2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 17.07.2018.

17.07.2018 судове засідання не відбулося у зв’язку з перебуванням головуючого судді у відпустці та перенесено на 20.08.2018.

Згідно із пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2010 р. у справі № 2а-296/10 зобов’язано УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя (на теперішній час - Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по першій групі інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні 10 мінімальних пенсій за віком виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні 100 % від мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, за період з 04.11.2008 року по 01.10.2010 року.

На виконання вказаної постанови суду управлінням було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1, в результаті якого нараховано доплату у розмірі 126 646,21 грн. за період 04.11.2008 р. по 01.10.2010 р.

Як зазначає позивач, на виконання рішення ЄСПЛ «Тихонова та інші проти України» від 17.11.2016 року вона отримала заборгованість по виплаті пенсії 14.07.2017 року у розмірі 126 646,21 грн. Таким чином, фактична виплата заборгованості з виплати пенсії відбулася лише 14.07.2017 року.

В своєму листі від 25.04.2018 № 216/М-1 відповідач зазначає, що доплату по проведенню перерахунку пенсії нараховано заборгованість в сумі 126646,21 грн. та, на думку відповідача, вона носить разовий характер, а тому нарахування компенсації втрат частини доходу не здійснюється.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затверджений Постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок № 159), для реалізації згаданого Закону.

Відповідно до статей 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно зі ст. 3 ЗУ «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Положеннями вказаного порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (п. 4 Порядку № 159).

Згідно з пунктами 5 - 7 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць та проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 18 листопада 2014 року (справа № 21-518а14): «Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення».

З урахуванням цього не заслуговують на увагу доводи відповідача, що виплачена за рішенням суду пенсія не є доходом громадянина та має разовий характер.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» закріплено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За нормами статті 2 цього Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону).

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію виплачують, в тому числі, за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

У відповідності до наведених норм законодавства відповідач у зв'язку із порушенням встановлених строків щомісячних виплат індексації пенсії має здійснити компенсацію втрати позивачу частини доходів у порядку передбаченому Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Щодо посилання відповідача про те, що позивачка вже отримала частину компенсації за втрату частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 02.11.2011 по 01.07.2017, відповідно до рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 14.12.2017 №336/4679/17-а, суд не бере їх до уваги, оскільки доказів зазначеного суду не надано.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного позовні вимоги позивача ґрунтуються на положеннях закону та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов’язання вчення дій – задовольнити у повному обсязі.

Визнати противоправними дії Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови здійснення розрахунку та виплати ОСОБА_1, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2010 р. у справі № 2а-296/10 за період з 04.11.2008 року по день фактичної виплати пенсії, а саме по 01.07.2017 р.

Зобов’язати Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 25-А, код ЄДРПОУ 41248959) здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 (місце проживання: 69118, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2010 р. у справі № 2а-296/10 за період з 04.11.2008 року по день фактичної виплати пенсії, а саме по 01.07.2017 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 20.08.2018 року.

Суддя Н.В.Стрельнікова