Постанова № 76511408, 12.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 вересня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 184/81/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Барильської А.П.

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - Публічне акціонерне товариство «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», Головне управління державної праці у Дніпропетровській області, Головний державний експерт з умов праці Дніпропетровської області

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2018 року, яке постановлено суддею Гуковою Р.М. у м. Покров Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 13 лютого 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (у теперішній час АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат»), Головного управління державної праці у Дніпропетровській області, Головного державного експерта з умов праці Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він працював у ПАТ «ПГЗК» (у теперішній час АТ «ПГЗК»)протягом 35 років 5 місяців 6 днів слюсарем-авторемонтником, з яких на протязі 17 років 9 місяців він працював слюсарем паливної апаратури автотранспортного цеху. За час роботи він отримав захворювання у виді бронхіальної астми, гіпертонії другого ступеня, нейросенсорну туговухість, які на його думку, є професійними захворюваннями, оскільки підтверджується відповідними виписками закладів охорони здоров'я та долученими позивачем до матеріалів справи доказами. Однак, відповідачем - ПАТ «ПГЗК» (у теперішній час АТ «ПГЗК»)розслідування факту його професійного захворювання не проведено та акт форми П-4 про професійне захворювання не складено, що у свою чергу порушує його права та є підставою для звернення із відповідним позовом до суду.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд постановити рішення, яким зобов'язати ПАТ «ПГЗК» (у теперішній час АТ «ПГЗК»), Головне управління державної праці у Дніпропетровській області, Головного державного експерта з умов праці Дніпропетровської області провести розслідування його професійного захворювання, установленого 11.03.2005 р. Криворізьким інститутом промислової медицини, виписки №772, та скласти акт форми П-4 про професійне захворювання, а також просив стягнути з ПАТ «ПГЗК» (у теперішній час АТ «ПГЗК») на свою користь заподіяну моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2018 року позивачу відмовлено в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції допущено неповне з'ясування обставин справи, зокрема не враховано, що він працював у ПАТ «ПГЗК» (у теперішній час АТ «ПГЗК»)протягом 35 років 5 місяців 6 днів слюсарем-авторемонтником, з яких на протязі 17 років 9 місяців він працював слюсарем паливної апаратури автотранспортного цеху. За час роботи він отримав захворювання у виді бронхіальної астми, гіпертонії другого ступеня, нейросенсорну туговухість, які, на його думку, є професійними захворюваннями, оскільки підтверджується відповідними виписками закладів охорони здоров'я та долученими позивачем до матеріалів справи доказами. Однак, відповідачем - ПАТ «ПГЗК» (у теперішній час АТ «ПГЗК»)розслідування факту його професійного захворювання не проведено та акт форми П-4 про професійне захворювання не складено, що у свою чергу порушує його права.

При цьому позивач посилається на те, що наявність у нього професійних захворювань, що виникли за час роботи у відповідача, що у свою чергу, спричинило у нього моральні страждання та переживання з приводу втрати здоров'я, постійну необхідність приймати медичні препарати та проходити медичні обстеження. Також, позивач був змушений звільнитись з роботи та тривалий час не міг працевлаштуватись. Окрім того, позивач, у зв'язку із невизнанням ПАТ «ПГЗК» (у теперішній час АТ «ПГЗК»)факту наявності у нього професійного захворювання, втратив право на отримання пенсії на пільгових умовах. Усе наведене у сукупності призводить до моральних страждань позивача, які він оцінює у 500000 грн.

У відзивах на апеляційну скаргу представник ПАТ «ПГЗК» (у теперішній час АТ «ПГЗК») та представник Головного управління державної праці у Дніпропетровській області, кожен окремо, просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на їх думку, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Заслухавши суддю - доповідача, позивача ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_3, які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, представника ПАТ «ПГЗК» (у теперішній час АТ «ПГЗК») - Василюху Т.О., ОСОБА_5 представника Головного управління державної праці у Дніпропетровській області, в режимі відеоконференції, - Лейченко І.М, представника третьої особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області - Лутоніну Н.В., які, кожен оеремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 працював у ВАТ «ОГЗК», правонаступником якого є ПАТ «ПГЗК» (у теперішній час АТ «ПГЗК»), у період з 1967 року по 1975 року слюсарем авто ремонтником у ремонтній майстерні Автотранспортного цеху, з 1975 року до 1987 року - слюсарем з ремонту автомобілів в ремонтній майстерні Автотранспортного цеху, з 1987 року до грудня 2004 року - слюсарем з паливної апаратури Автотранспортного цеху ВАТ «ОГЗК», правонаступником якого є ПАТ «ПГЗК» (у теперішній час АТ «ПГЗК»), з 2004 року до 2005 року - слюсарем з ремонту автомобілів Автотранспортного цеху ВАТ «ОГЗК», правонаступником якого є ПАТ «ПГЗК» (у теперішній час АТ «ПГЗК»), з 01.04.2005 року по 13.05.2005 року - озеленювачем у зоні відпочинку ВАТ «ОГЗК», правонаступником якого є ПАТ «ПГЗК» (у теперішній час АТ «ПГЗК»), 13.05.2005 року - звільнений за згодою сторін, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією трудової книжки.

У період роботи на ПАТ «ПГЗК» (у теперішній час АТ «ПГЗК»)за професією слюсар авторемонтник, слюсар з паливної апаратури позивач систематично проходив періодичний медичний огляд відповідно до наказу МОЗ України №45 від 31.03.1994р. та додатків №1, №2 наказу МОЗ СРСР №555 від 29.09.1989р. Підозри на професійне захворювання не виявлено (а.с.71, 112-113, т.1).

У листопаді 2004 року позивач звернувся в міську лікарню, де йому, після обстеження виставлено діагноз: хронічний бронхіт та рекомендовано направити на консультацію в клініку Криворізького НДІ Проммедицини (а.с. 71, т.1).

Звертаючись з позовом до суду позивач ОСОБА_1 посилався на те, що працюючи тривалий час на ПАТ «ПГЗК» він отримав професійне захворювання, яке пов'язане з виробництвом, тому просив суд зобов'язати ПАТ «ПГЗК» (у теперішній час АТ «ПГЗК»), Головне управління державної праці у Дніпропетровській області, Головного державного експерта з умов праці Дніпропетровської області провести розслідування його професійного захворювання, установленого 11.03.2005 року Криворізьким інститутом промислової медицини виписки №772 та скласти акт форми П-4 про професійне захворювання, а також просив стягнути з ПАТ «ПГЗК» (у теперішній час АТ «ПГЗК»)на свою користь заподіяну моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено ті обставини, у тому числі й наявність у нього професійного захворювання, на які він посилається як на підставу для обґрунтованості своїх позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Процедура розслідування та ведення обліку професійних захворювань, на момент виникнення даних правовідносин, визначалась Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі - Порядок №1112), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. №1112.

Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу згідно з переліком, що затверджується МОЗ та проводиться відповідно до процедури встановлення зв'язку захворювання з умовами праці згідно з додатком 13 Порядку №1112.

Зв'язок професійного захворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, що складається установою державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, де працює хворий, за участю спеціалістів (представників) підприємства, первинної організації профспілки, членом якої є хворий, або уповноваженої найманими працівниками особи з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки, та робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.

У разі підозри на професійне захворювання лікувально-профілактичний заклад направляє на консультацію до головного спеціаліста з професійної патології міста, області, Автономної Республіки Крим, який для встановлення діагнозу і зв'язку захворювання з впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу головний спеціаліст з професійної патології міста, області, Автономної Республіки Крим (штатний або позаштатний) направляє хворого до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу.

У спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність професійного захворювання особа направляється до Інституту медицини праці Академії медичних наук (м. Київ). У разі незгоди хворого або роботодавця з рішенням Інституту щодо встановлення діагнозу і зв'язку захворювання із впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу воно може бути оскаржено в судовому порядку.

Відповідно до Процедури встановлення зв'язку захворювання з умовами праці згідно з додатком 13 Порядку №1112 професійний характер захворювання (отруєння) встановлюється експертною комісією спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу, склад якої затверджує керівник цього закладу. Рішення про зв'язок захворювання з умовами праці приймається на підставі клінічних, функціональних досліджень (амбулаторних або стаціонарних) з урахуванням відомостей, зазначених у таких документах: копія трудової книжки - для визначення стажу роботи в умовах дії виробничих факторів; виписка з амбулаторної картки (форма 025/у) або з історії хвороби, у якій відображено початок та динаміку розвитку захворювання; медичний висновок головного спеціаліста з професійної патології Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва і Севастополя; санітарно-гігієнічна характеристика умов праці, що складається фахівцями установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство; висновки фтизіатра, нарколога та інші документи - у разі потреби; акт форми Н-5, акт форми Н-1 - у разі гострого професійного захворювання (отруєння). Висновок експертної комісії спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання хворому не видається, а надсилається головному спеціалісту з професійної патології Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва і Севастополя за місцем роботи або проживання хворого. Хворому видається довідка про стаціонарне (амбулаторне) обстеження в спеціалізованому лікувально-профілактичному закладі. У висновку крім діагнозу обов'язково зазначається встановлення (невстановлення) професійного характеру захворювання.

Відповідно до положень п.75 Порядку №1112 у разі встановлення професійного захворювання спеціалізованими лікувально-профілактичними закладами стосовно кожного хворого складається повідомлення про професійне захворювання за формою П-3, яке протягом трьох діб після встановлення діагнозу надсилається роботодавцю та керівнику підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення професійного захворювання, установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує це підприємство, робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.

Роботодавець організовує розслідування причин виникнення професійного захворювання та наказом призначає комісію з розслідування причин виникнення професійного захворювання (далі - комісія з розслідування), до складу якої входять представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство (голова комісії), представники лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство, підприємства, працівником якого є потерпілий, первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства. До розслідування в разі потреби можуть залучатися представники інших органів.

Комісія з розслідування зобов'язана провести розслідування обставин та причин виникнення професійного захворювання та скласти акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, який надсилається роботодавцем потерпілому, лікувально-профілактичному закладу, що обслуговує це підприємство, робочому органу виконавчої дирекції Фонду та первинній організації профспілки, членом якої є потерпілий або уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки. Примірник акта надсилається установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, для аналізу і контролю за виконанням заходів.

Примірник акта форми П-4 залишається на підприємстві та зберігається відповідно до вимог пункту 24 цього Порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_9 був вперше направлений у клініку державної установи Українського науково-дослідницького інституту промислової медицини м. Кривий Ріг у лютому 2005 року для вирішення питання про можливу наявність у нього професійного захворювання.

Відповідно до виписки із історії хвороби №772 від 11.03.2005 року ОСОБА_1 встановлено основний діагноз - бронхіальна астма, інтермітуючий перебіг та передбачено контроль у клініці інституту через 3-6 міс., рекомендовано надати додаткові дані до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці на всіх роботах, починаючи з 1967 року по теперішній час з вказівкою концентрації хімічного складу і часу дії виробничих факторів, яким піддавався ОСОБА_9(а.с.5, т.1).

Згідно доповнень до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, виданої головним державним санітарним лікарем м. Орджонікідзе від 04.05.2005 року №2/2 599, вказано, що в повітрі робочої зони слюсаря по ремонту автомобілів концентрація шкідливих хімічних речовин (вуглеводні аліфатичні, оксид вуглицю) за період 1975-1987 рр. не перевищувала нормативних показників.

Відповідно до виписки Українського науково-дослідницького інституту промислової медицини м. Кривий Ріг з історії хвороби №2407 від 01.07.2005р. ОСОБА_1 встановлено основний діагноз - бронхіальна астма, інтермітуючий перебіг, фаза ремісії. ЛН першої степені та передбачено контроль у клініці інституту слуху через 3-6 міс., із наданням доповнень до СГХ умов праці, в яких вказати час впливу підвищеного шуму на стенді і при продувці. При цьому вказано, що умови праці не дозволяють зв'язати бронхіальну астму з професією (згідно рішення ВЕК інститута від 30.06.2005р., протокол №1279) (а.с.6, 104, т.1).

Згідно доповнень до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, виданої головним державним санітарним лікарем м. Орджонікідзе від 19.09.2005 року №2/2 -1304, вказано, що за період 1987-2004 р.р. в процесі роботи на стенді та на робочому місці слюсаря рівні виробничого шуму не перевищують нормативи ДСН 3.3.6.037 - 99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку» і становлять в середньому 73 дБа.

05.05.2006 року Орджонікідзевською міською санепідемстанцією складено акт перевірки дотримання санітарного законодавства в автотранспортному цеху ВАТ «ОГЗК» та обстеження умов праці слюсаря паливної апаратури та слюсаря-ремонтника ремонтної майстерні автотранспортного цеху, відповідно до, зокрема, встановлено, що спецодягом та засобами індивідуального захисту працівники ремонтної майстерні забезпечені, згідно з установленими санітарними нормами. Останній періодичний огляд слюсар з ремонту паливної апаратури ОСОБА_1 проходив 20.02.2004р. Підозр на профзахворювання при проходженні ПМО у ОСОБА_1 не виявлено. (а/с 64 - 66).

05.04.2006 р. головним державним санітарним лікарем м. Орджонікідзе затверджено санітарно-гігієнічну характеристику умов праці ОСОБА_1, підписану помічником лікаря з гігієни праці Л.М. Тиквою, складену за запитом поліклініки комунального закладу «Центральна міська лікарня», відповідно до якої слюсар з ремонту автомобілів контактує з наступними шкідливими виробничими факторами: масла мінеральні нафтові, виробничий шум, оксид вуглецю, важкість праці, метеофактори. Атестація робочого місця слюсаря з ремонту автомобілів проводилась 23.02.2005 р. санітарно-промисловою лабораторією ВАТ «ОГЗК» (свідоцтво на право проведення досліджень №28 від 14.05.2003р.) (п.11.3). Забрудненість повітря робочої зони - масла мінеральні нафтові - кл. небезпеки ІІІ, ГДК -5 мг/м.куб. (за період 1975 - 1987 р.р. згідно досліджень, проведених санпромлабораторією ВАТ «ОГЗК», концентрація вуглеводнів аліфатичних не перевищувала ГДК - (ГДК - 300 мг/м.куб) та складала 80,0 - 200,0 мг/м.куб. Концентрація вуглецю оксиду - кл. небезпеки - ІV, гостро направленої дії, за період 1975-1987 р. не перевищувала ГДК та складала 3,12 - 10 мг/м.куб. (ГДК - 20,0 мг/м.куб. Виробничий шум - рівень виробничого шуму за період 1975 - 1987р. не перевищували нормативи ГДР (ГДР - 80дБА) та становили 74-79 дБА. (п.12).

При обстежені робочих місць слюсаря з ремонту паливної апаратури спеціалістами санітарно-промислової лабораторії міськсанепідстанції були проведені лабораторно - інструментальні дослідження умов праці.

Згідно протоколів №500-501 від 05.04.2006 року, рівні виробничого шуму на робочому місці слюсаря з ремонту паливної апаратури не перевищують нормативи ДСН 3.3.6.03799 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку»; згідно протоколу №595-609 в повітрі робочої зони концентрація масел мінеральних нафтових на 0,38 - 0,7 мг/м.куб. (в 1,08-1,14 рази) перевищує нормативи ГОСТ 12.1.005-88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони»; мікроклімат виробничих приміщень згідно протоколу №488-499, відповідає нормативам ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень» (п.11.2).

За період 1987-1998 років згідно досліджень, проведених санпромлабораторією ВАТ «ОГЗК», в повітрі робочої зони концентрація вуглеводнів аліфатичних не перевищувала ГДК - (ГДК - 300 мг/м.куб) та складала 80,0 - 200,0 мг/м.куб.

В період 1999 року - 2004 року концентрація масел мініральних нафтових складала 4,6-5,5 мг/м.куб. (ГДК масел мініральних нафтових - 5 мг/м.куб.). Виробничий шум. Рівні виробничого шуму за період 1987-2004 роках при роботі на стенді не перевищували норми ГДР (ГДР - 80дБА) та становили 70-80 дБА. При продувці рівні виробничого шуму досягали 80-90 дБа (п.12).

Згідно виписки із історії хвороби ОСОБА_1 №868 клініки профзахворювань Державної установи «Інститут медицини праці Національної Академії медичних наук України» клініка професійних захворювань», відповідно до рішення Центральної лікарської експертної комісії №28/1326 від 04.07.2007 року клініки професійних захворювань відсутність клінічних проявів не дозволяє пов'язати у даний час захворювання з умовами праці. (а.с.62-63, т.1.).

Протягом 03.03.2008 року - 16.03.2008 року позивач проходив обстеження у клініці професійних захворювань інституту «Медицини праці АМН України».

Відповідно до виписки із історії хвороби №287 від 15.09.2008 року, в якій міститься висновок Центральної експортної комісії №12/422 від 18.03.2008 року, експертне питання буде вирішене після отримання завіреної документації, згідно діючого законодавства (а/с 8). Рекомендовано: протипоказана робота в умовах впливу пилу, токсичних речовин, у несприятливих метеоумовах, із значним фізичним навантаженням. Санітарно-курортне лікування у санаторіях пульманологічного профілю. Спостереження та лікування у алерголога по місцю проживання.

Із листа від 10.07.2017 року вих. №2/176 Державної установи «Інститут медицини праці Національної Академії медичних наук України» клініка професійних захворювань» слідує, що ОСОБА_1 обстежувався у клініці профзахворювань ДУ «Інститут медицини праці НАМН» у 2007 року та згідно рішення ЦЛЕК №28/1326 від 04.07.2007 року встановлено діагноз, однак зазначено, що відсутність клінічних проявів не дозволяє на теперішній час зв'язати захворювання з умовами праці. Вдруге Центральна лікарська експертна комісія Державної установи «Інститут медицини праці Національної Академії медичних наук України» клініка професійних захворювань» розглядала медичну документацію хворого в 2009 року, рішенням якої №11/478 від 31.03.2009 року захворювання з умовами праці не пов'язано (відсутність перевищення ГДК нафтових індустріальних мастил в період роботи, звертання за медичною допомогою з приводу захворювання після припинення роботи в професії слюсаря паливної апаратури). Враховуючи той факт, що захворювання з умовами праці не пов'язано, повідомлення про професійне захворювання (отруєння) за формою П-3 клінікою профзахворювань ДУ «Інститут медицини праці НАМН» не надавалось (а.с.77, т.2).

Крім того, із листа ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 07.07.2017 року слідує, що повідомлення про професійне захворювання (отруєння) (форма П-3) на ім'я ОСОБА_1 не складалось, оскільки згідно висновку ЛЕК ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 30.06.2005 року №1279 - діагноз професійне захворювання не встановлено.

Отже, спеціалізованими лікувально-профілактичними установами: Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини МОЗ (м.Кривий Ріг) та Інститутом медицини АМН Україні праці Клініка професійних захворювань (м.Київ) зв'язок захворювань ОСОБА_1 з умовами праці не встановлено та не підтверджено, а тому повідомлення за формою П.-3 не складалось на адресу ПАТ «ПГЗК» не направлялось, у зв'язку із чим розслідування причин виникнення професійного захворювання у позивача підприємством не організовувалось, а відтак і акт розслідування за формою П-4 не складався, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для здоровлення позовних вимог позивача.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги позивача про те, що судом першої інстанції допущено неповне з'ясування обставин справи, зокрема не враховано, що він працював у ПАТ «ПГЗК» (у теперішній час АТ «ПГЗК»)протягом 35 років 5 місяців 6 днів слюсарем-авторемонтником, з яких протягом 17 років 9 місяців він працював слюсарем паливної апаратури автотранспортного цеху та за час роботи він отримав захворювання у виді бронхіальної астми, гіпертонії другого ступеня, нейросенсорну туговухість, які на його думку, є професійними захворюваннями, оскільки підтверджується відповідними виписками закладів охорони здоров'я та долученими позивачем до матеріалів справи доказами з тих підстав, що спеціалізованими лікувально-профілактичними установами: Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини МОЗ (м.Кривий Ріг) та Інститутом медицини АМН Україні праці Клініка професійних захворювань (м.Київ) зв'язок захворювань ОСОБА_1 з умовами праці не встановлено та не підтверджено.

Разом з цим слід зазначити, що позивачем вище наведені рішення Інституту промислової медицини МОЗ (м. Кривий Ріг) та Інституту АМН Україні праці Клініка професійних захворювань (м. Київ), які у свою чергу є підставою для складення повідомлення за формою П-3, у судовому порядку, відповідно до п.74 Порядку №1112, не оскаржувались.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що відповідачем - ПАТ «ПГЗК» (у теперішній час АТ «ПГЗК») розслідування факту його професійного захворювання не проведено та акт форми П-4 про професійне захворювання не складено, що у свою чергу порушує його права колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки наявні у матеріалах справи докази, які були досліджені у судовому засідання, зокрема, медична документація та відповідні висновки закладів охорони здоров'я, спростовують наявність у позивача професійного захворювання, яке, на його думку, ним отримане за час роботи на ПАТ «ПГЗК» (у теперішній час АТ «ПГЗК»), а відтак і відсутність повідомлення за формою П-3, яке є підставою для проведення розслідування професійного захворювання за наслідками якого складається акт за формою П-4, доказів, які б свідчили про неналежне виконання ПАТ «ПГЗК» (у теперішній час АТ «ПГЗК») своїх обов'язків, відповідно до Порядку №1112, позивачем не надано.

Також не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги позивача про те, що наявність у нього професійних захворювань, що виникли за час роботи у відповідача, що у свою чергу, спричинило у нього моральні страждання та переживання з приводу втрати здоров'я, спричинили моральні страждання, які він оцінює у 500000 грн., оскільки такі вимоги позивача є необґрунтованими та спростовуються тим, що зв'язок захворювань позивача з умовами праці не встановлено та не підтверджено.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведеного та зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду на підставі ст. 375 ЦПК України має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, Апеляційний суд Дніпропетровської області, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді: