Рішення № 76511071, 12.09.2018, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/2122/18

2/215/1327/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Науменко Я.О.,

за участю: секретаря Конопліної С.І.,

представників: позивача ОСОБА_1,

відповідача Безущенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №7 Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу №215/2122/18 за позовом ОСОБА_3, місце проживання: 50083, АДРЕСА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», місцезнаходження: 50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок трудового каліцтва,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2018 р. представник позивача ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок трудового каліцтва. В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер чоловік позивачки у справі - ОСОБА_4. Довідкою КЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи головного управління охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації» від 29.06.2011 р. встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_4 з трудовим каліцтвом внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 29.03.1978 року. Смертю чоловіка позивачу завдано моральну шкоду, оскільки вона втратила близьку людину, з яким прожила у шлюбі 47 років. Смерть чоловіка змусила позивачку змінити свій звичайний уклад життя, адже вона змушена самостійно заробляти собі на життя, облаштовувати свій побут, оскільки пенсія чоловіка та страхове відшкодування були основним джерелом доходу їх сім'ї. Отже, смерть чоловіка вимагає від позивача додаткових зусиль на організацію свого життя. Моральну шкоду позивач оцінює у 176200,00 грн..

11.06.2018 р. у зв'язку із порушенням позивачем вимог ч. 7 ст. 177 ЦПК України, винесено ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надано позивачу строк, для усунення зазначених в ухвалі недоліків у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

26.06.2018 р. позивачем на адресу суду було направлено клопотання з додатками на виконання ухвали від 11.06.2018 р..

Ухвалою від 10.07.2018 р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, вважаючи їх необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено як наявність причинного зв'язку смерті її чоловіка із нещасним випадком, який трапився на виробництві, так і тяжких наслідків для останнього, пов'язаного із отриманою травмою. Крім того, зазначає, що позивачем не доведено спричинення моральної шкоди, а заявлений до стягнення її розмір не відповідає вимогам розумності, справедливості та критеріям судової практики.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 12 вересня 2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Позивач - ОСОБА_3 перебувала у шлюбі із ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 виданим 15 вересня 1963 року (а.с.7).

Згідно зі Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.3).

Довідкою про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, виданою комунальним закладом «Обласний центр медико-соціальної експертизи головного управління охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації» серії ДНА-03 №000452 від 29.06.2011 року, встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_3 з трудовим каліцтвом внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 29.03.1978 року (а.с.6).

Відповідно до Акту розслідування нещасного випадку на виробництві форми Н-1 від 30 березня 1978 року за №11/ІV причиною нещасного випадку, під час якого отримав трудове каліцтво чоловік позивачки, визнано виконання оперативних переключень з порушенням вимог правил технічної експлуатації та правил технічної безпеки при експлуатації електроустановок споживачів, а також виконання робіт по огляду кабелю без виконання технічних заходів у порушення правил технічної експлуатації та правил технічної безпеки при експлуатації електроустановок споживачів БП-5-3. Вина самого ОСОБА_3 у нещасному випадку, що стався з ним при виконанні трудових обов'язків, не встановлена (а.с.4-5).

Отже, факт отримання трудового каліцтва ОСОБА_3 встановлено Актом розслідування нещасного випадку на виробництві. В свою чергу, факт смерті потерпілого ОСОБА_3 від трудового каліцтва встановлений медичною довідкою.

Таким чином, між смертю потерпілого ОСОБА_3 та отриманим ним трудовим каліцтвом на виробництві відповідача встановлений причинний зв'язок, що передбачає право членів сім'ї померлого на відшкодування їм моральної шкоди.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи виникає у зв'язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров'я або смерть фізичної особи.

Отже, право члена сім'ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю особи, спричиненої каліцтвом, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності каліцтва і причинного зв'язку між смертю і каліцтвом, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім'ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.

Розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

У зв'язку зі смертю ОСОБА_3 позивачці спричинено моральну шкоду, пов'язану із втратою рідного чоловіка, що призвело до душевних страждань і незворотних негативних змін у її особистому житті, адже вона змушена самостійно заробляти собі на життя, облаштовувати свій побут, оскільки пенсія чоловіка та страхове відшкодування були основним джерелом доходу їх сім'ї.

Враховуючи вищевикладене та наявність доказів причинно-наслідкового зв'язку між смертю чоловіка позивачки та отриманим на виробництві каліцтвом, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Крім того, визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд виходить із конкретних обставин справи, характеру та ступеню моральних страждань; з того, що ці страждання у позивачки довічні; а також з того, що з часу смерті чоловіка позивачки пройшло майже вісімнадцять років і, хоча цей факт не позбавляє права звернення позивачки до суду, суд не може не врахувати досить істотну проміжок у часі між подією та зверненням позивачки за правовою сатисфакцією.

Суд зазначає, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, тому вважає заявлену до стягнення суму 176 200 грн. завищеною та не доведеною.

Отже, застосовуючи принцип розумності і справедливості, з урахуванням неможливості безпомилкового, математично виваженого підрахунку розміру компенсації моральної шкоди, суд вважає, що 40000 грн., буде тією мірою матеріальною компенсацією в даному випадку, яка підлягає задоволенню.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються наведеними висновками суду. Доводи представника відповідача про те, що позивачем не доведено як наявність причинного зв'язку смерті її чоловіка із нещасним випадком, який трапився на виробництві, так і тяжких наслідків для останнього, пов'язаного із отриманою травмою безпідставні, оскільки наведене спростовується дослідженими у судовому засіданні доказами та встановленими судом обставинами щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачці.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а тому, враховуючи, що позивач від сплати судового збору звільнений, він підлягає стягненню з відповідача на користь держави в сумі 704,80 грн., оскільки ця сума щодо немайнових позовних вимог не залежить від розміру стягнення.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 23, 76-80, 89, 141, 258, 259,263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок трудового каліцтва - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (ідентифікаційний код 00191023, місцезнаходження: 50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: 50083, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок трудового каліцтва 40000 (сорок тисяч) гривень, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (ідентифікаційний код 00191023, місцезнаходження: 50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг) на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп..

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повне судове рішення складено 17.09.2018 р..

Суддя: