Рішення № 76510707, 18.09.2018, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/563/18

Провадження № 6/139/15/18

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.

з участю: заявника ОСОБА_1

та секретаря судового засідання Хонькович Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Мурованокуриловецький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду від 21 жовтня 2014 року задоволено подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Мурованокуриловецького районного управління юстиції Гевко О.М. та тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до повного виконання ним зведеного виконавчого провадження № 148/4 від 11 березня 2014 року.

Заявляючи, що ні в Мурованокуриловецькому РВ ДВС, ні в Солом'янському РВ ДВС м. Києва на виконанні зведеного виконавчого провадження нема, 07 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідною заявою. У цій заяві ОСОБА_1 зазначив, що специфіка та умови його роботи такі, що потребують систематичного виїзду за межі України, а тому подальше існування обмеження у праві виїзду за кордон порушує його конституційне право на свободу пересування та призведе до втрати роботи.

Ухвалою від 11 червня 2018 року відкрито підготовче провадження у справі (а.с. 14). Ухвалою суду від 07 серпня 2018 року (а.с. 39) до участі у справі було залучено як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія». Ухвалою суду від 27 серпня 2018 року (а.с. 50) підготовче провадження було завершено і справу призначено до розгляду по суті.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи (а.с. 52, 53), представники ВДВС та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» в судове засідання не з'явилися і не повідомили про причину неявки. Начальник ВДВС неодноразово просила розглядати справу за її відсутності (а.с. 20, 31).

На підставі ч. 3 ст. 211 та п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України судом ухвалено про розгляд справи за відсутності представників Мурованокуриловецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія".

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав свою вимогу і пояснив: Він дійсно мав заборгованість перед ПАТ «УкрСиббанк» в сумі 27 тисяч доларів США, але у нього нема зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія". В рахунок існуючої заборгованості у нього забрали автомобіль, а тому він не зобов'язаний погашати борг ще й грошовими коштами. Крім того, у Мурованокуриловецькому РВ ДВС за місцем реєстрації його місця проживання виконавчого зведеного провадження, за яким щодо нього було застосовано обмеження у праві виїзду за кордон, нема, його також нема на виконанні у Солом'янському РВ ДВС м. Києва, куди його було направлено за місцем фактичного проживання боржника. Він має інвалідність у зв'язку з онкологічним захворюванням, а існуюче обмеження не дозволяє йому виїхати на лікування за кордон. Просив скасувати ухвалу про встановлення обмеження та зняти тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон.

Розглянувши справу у судовому засіданні, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення ОСОБА_1, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Положеннями Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено вирішення судом питання про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за кордон, розгляд таких питань не врегулюванний Розділом VI ЦПК України, в тому числі, в порядку, визначеному ст. 441 ЦПК України.

Разом з тим суд враховує, що жодне обмеження прав згідно міжнародно-правових стандартів захисту прав людини не може бути абсолютним. Відповідно до ст. 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдувальні суспільним інтересам в демократичному суспільстві. Згідно ч. 3 указаної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі Гочев проти Болгарії (Gochev v. Bulgaria від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Оглянутими в цьому судовому засіданні доказами, що надані ОСОБА_1, а також матеріалами цивільної справи № 139/266/14-ц встановлено, що заочним рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 14 травня 2018 року (аркуш справи 139/266/14-ц 113-114) із ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» було стягнуто кредитну заборгованість на загальну суму 27146,20 долара США у гривневому еквіваленті. З інформації начальника Мурованокуриловецького РВ ДВС № 3375 від 04.09.2017 (а.с. 8) слідує, що на виконанні у цьому відділі з липня до жовтня 2014 року перебував виконавчий лист за згаданим вище судовим рішенням, який виконувався в рамках зведеного виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 № 148/4. Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду від 21 жовтня 2014 року (а.с. 6-7) ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України до повного виконання зведеного виконавчого провадження № 148/4 від 11 березня 2014 року. З цієї ж ухвали слідує, що складовою зведеного виконавчого провадження № 148/4 був виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу в сумі 216979 гривень 56 копійок. Постановою старшого державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ м. Києва від 13 січня 2015 року (аркуш справи 139/266/14-ц 139) було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості в розмірі 27146,20 долара США у гривневому еквіваленті. На підставі Ухвали Мурованокуриловецького районного суду від 13 серпня 2015 року (аркуш справи 139/266/14-ц 152) у виконавчому провадженні з виконання рішення Мурованокуриловецького районного суду від 14 травня 2014 року в справі № 139/266/14-ц замінено стягувача із ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія». Відповідно до інформації Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва № 102170 від 02.11.2017 (а.с. 10) відкритих виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 на виконанні немає.

В той же час, наданою ОСОБА_1 у підготовчому засіданні копією постанови головного державного виконавця Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 23 серпня 2017 року (а.с. 37-38) спростовуються його твердження про відсутність на виконанні виконавчих документів про стягнення з нього заборгованості перед ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія». Зокрема, з цієї постанови вбачається, що виконавчий документ за судовим рішенням від 14 травня 2014 року в справі № 139/266/14-ц не виконано боржником ОСОБА_1, у зв'язку з чим на все його майно накладено арешт. В судовому засіданні боржник за виконавчим документом ОСОБА_1 також заявив, що він не ліквідував заборгованість перед ПАТ «УкрСиббанк» чи його правонаступником, оскільки у нього на підставі згаданої вище постанови ДВС арештовано і вилучено автомобіль.

Враховуючи, що ухвалою Мурованокуриловецького районного суду від 21 жовтня 2014 року (а.с. 6-7) ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України до повного виконання зведеного виконавчого провадження, складовою якого був виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_1 кредитного боргу на користь ПАТ «УкрСиббанк», а також, що станом на день розгляду цієї справи виконавчий документ не виконано, а також враховуючи положення ч. 1 ст. 18 ЦПК України та ст. 129-1 Конституції України про обов'язковість виконання судового рішення, яке набрало чинності, та гарантії держави щодо виконання судового рішення, суд прийшов до висновку, що відсутні підстави для скасування встановленого щодо ОСОБА_1 обмеження у праві виїзду за межі України. Крім того, суд враховує, що обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до повного виконання боргового зобов'язання, ґрунтується на законі, існує на підставі судового рішення, що є чинним, воно слугує захисту прав кредитора у борговому зобов'язанні, та відповідає вимогам пропорційності між правом стягувача та обов'язком боржника. Посилання ОСОБА_1 на необхідність виїзду за кордон для лікування не доведена належними доказами, зокрема, з наданих суду медичних документів (а.с. 33-34) не вбачається необхідність у лікуванні в післяопераційний період.

Щодо вимоги про скасування ухвали Мурованокуриловецького районного суду від 21 жовтня 2014 року, суд прийшов до висновку, що вона є необґрунтованою, в тому числі такою, що не відповідає нормам цивільного процесуального законодавства. Так, судове рішення, що набрало законної сили може бути скасоване касаційною інстанцією в порядку, визначеному главою 2 розділу V ЦПК України, або ж у зв'язку з нововиявленими або виключними обставинами в порядку, визначеному главою 3 розділу V ЦПК України.

Керуючись: ст.ст. 33, 129-1 Конституції України, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 12, 13, 81, 245, 263-268 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 відмовити в задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, накладеного ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 21 жовтня 2014 року по справі № 139/926/14-ц, у зв'язку з її недоведеністю.

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Мурованокуриловецький районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: ______